Постанова

від 02.01.2025 по справі 587/1217/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року м.Суми

Справа №587/1217/24

Номер провадження 22-ц/816/115/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року про відмову у забезпеченні позову, у складі судді Черних О.М., постановлену у м. Суми,

в с т а н о в и в:

18 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у справі за його позовом до ТОВ «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, інфляційних збитків, 3% річних, пені.

Вказував, що відповідач протягом тривалого часу - з 01 жовтня 2020 року, ухиляється від сплати позивачу орендної плати із супутніми нарахуваннями у сумі 491089 грн, тому є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у разі задоволення позову.

З метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту у межах ціни позову в сумі 491089 грн на грошові кошти у гривні, які знаходяться в усіх банківських установах на рахунках ТОВ «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ».

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі № 587/1217/24, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції не врахував існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду при задоволенні позову у майбутньому. Вказує, що висновки суду суперечать обставинам справи, позивач зазначив у заяві чому саме арешт коштів відповідача у межах суми позову є належним способом забезпечення позову.

Вважає, що у порушення принципів рівності сторін перед судом та перед законом, змагальності та правової визначеності, суд не визначив, яким чином накладення арешту на грошові кошти на відкритих відповідачем рахунках у банківських та інших фінансових-установах у межах оспорюваної суми порушує права останнього. Судом безпідставно покладено на позивача тягар доведення наявності на відкритих рахунках достатньої кількості грошових коштів для забезпечення виконання рішення суду, оскільки така інформація становить банківську таємницю.

Зазначає, що такий спосіб не потребує особистої участі відповідача у виконавчому провадженні на відміну від заборони відчуження майна. Крім того, зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 квітня 2024 року вбачається, що відповідач не має у власності нерухомого майна на яке може бути накладено арешт, що додатково свідчить про наявність ризиків неможливості виконання судового рішення, тому арешт коштів на рахунках у банківських установах є цілком логічним заходом забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову мотивована тим, що позивачем не наведено достатніх підстав для забезпечення позову, не надано суду доказів наявності грошових коштів на рахунках відповідача та переконливих доказів на підтвердження можливості неправомірного відчуження майна відповідачем, тому не доведено підстав для необхідності застосування забезпечення позову

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з урахуванням наступного.

Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ», третя особа - ОСОБА_2 , убачається, що предметом спору між сторонами є стягнення орендної плати - 274706 грн, інфляційних втрат - 39109 грн, 3% річних - 13202 грн та пені - 164072 грн, всього в загальній сумі 491089 грн.

Позивач ОСОБА_1 необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову в сумі 491089 грн на грошові кошти у гривні, які знаходяться в усіх банківських установах на рахунках ТОВ «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ», обґрунтовує тим, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від сплати йому орендної плати, тому є підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, не взяв до уваги характер спору та дійшов помилкового висновку про недоведеність застосування саме заявленого виду забезпечення позову та існування загрози можливого невиконання або утруднення виконання рішення суду у майбутньому.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Виходячи з наведених обставин, апеляційний суд вважає, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ» в межах заявлених позовних вимог в сумі 491089 грн, є співмірним заходом забезпечення позову у відношенні із заявленими позовними вимогами.

Висновок суду про відсутність обґрунтування у заяві про намір товариства ухилятися від виконання можливого рішення суду, є необґрунтованим, і не виключає можливості забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб.

Враховуючи, що арешт буде накладено не на всі рахунки відповідача, а лише на кошти у розмірі заявлених позовних вимог - 491089 грн, це не буде перешкоджати діяльності товариства. Тобто, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Можливість накладення арешту на грошові коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Апеляційний суд, встановивши наявність спору між сторонами, оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та дійшов висновку про необхідність забезпечення позову у заявлений спосіб,

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може вважатись такою, що постановлена з додержанням норм процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Питання про відшкодування судових витрат за апеляційний перегляд ухвали підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст.376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт у межах ціни позову в сумі 491089 (чотириста дев`яносто одна тисяча вісімдесят дев`ять) гривень на грошові кошти у гривні, які знаходяться в усіх банківських установах на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ІВОЛЖАНСЬКОЇ ВОДИ» (код ЄДРПОУ 43662147).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : Ю.О. Філонова

О.І. Собина