Рішення

від 27.12.2024 по справі 580/5717/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року справа № 580/5717/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шапошник Я.О.,

представника позивача Савости С.О. (згідно з ордером),

представника відповідача Балабана Д.О. (у порядку самопредставництва),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ї сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.12.2023 № 2275 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року № 2154» у частині затвердження для ПАТ «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні- 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць);

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснити перерахунок та затвердити економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги для ПАТ «Черкасиобленерго» на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та електричними мережами 2 класу напруги для ПАТ «Черкасиобленерго» на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік відповідно до затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 №981 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до приписів Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженому постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, тарифом на послуги з розподілу електричної енергії є розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу розподілу електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку. Зазначення невірного обрахунку Регулятором ЕКПТВЕ та неправильний розрахунок тарифів, який затверджений оскаржуваною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ї сферах енергетики та комунальних послуг від 05.12.2023 №2275 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року №2154» у частині затвердження для ПАТ «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні- 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць) призвів до порушення права ПАТ «Черкасиобленерго» на встановлення тарифів, що забезпечують відшкодування товариству обґрунтованих витрат на здійснення діяльності. Таким чином, позивач вважає, оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування, оскільки Регулятором під час її прийняття не було використано норми постанови НКРЕКП від 27.07.2017 №981 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії», так як здійснений відповідачем ЕКПТВЕ без врахування усереднених даних форм звітності №2а-НКРЕКП-розподіл електричної енергії (місячна) «Звітні дані про обсяги розподілу електричної енергії та технологічні витрати електричної енергії за 1 та 2 класами напруги», затвердженої постановою НКРЕКП від 20 грудня 2019 року №2897 (далі - форма звітності №2а-НКРЕКП), №2-НКРЕ (місячна) «Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги», затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 04 жовтня 2012 року №1257 (далі - форма звітності №2-НКРЕ), та №1Б-ТВЕ «Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах», затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 14 жовтня 1999 року №289 (далі - форма звітності №1Б-ТВЕ), за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, та розраховується відповідно до глави 2 цього Положення. Також позивачем вказано, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 постановлено перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №580/5717/24 за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що оскаржуваною постановою від 05.12.2023 №2275 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року № 2154» правомірно затверджено для ПАТ «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць), так як обрахунок Регулятором ЕКПТВЕ здійснювався з урахуванням усереднених даних форм звітності ПАТ «Черкасиобленерго» - №2а-НКРЕКП-розподіл електричної енергії (місячна) «Звітні дані про обсяги розподілу електричної енергії та технологічні витрати електричної енергії за 1 та 2 класами напруги», затвердженої постановою НКРЕКП від 20 грудня 2019 року № 2897 (далі - форма звітності № 2а-НКРЕКП), №2-НКРЕ (місячна) «Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги», затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 04 жовтня 2012 року №1257 (далі - форма звітності №2-НКРЕ), та №1Б-ТВЕ «Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах», затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 14 жовтня 1999 року №289 (далі - форма звітності №1Б-ТВЕ), за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, та розраховується відповідно до глави 2 цього Положення. Додатково зазначено, що нормами постанови НКРЕКП від 27.07.2017 №981 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії» не передбачено наявності саме документальної форми відповідного розрахунку економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги. Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання НКРЕКП здійснити перерахунок діючих тарифів, то відповідач вважає, що вирішення таких питань відносить до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення таких вимог адміністративного позову, оскільки суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу шляхом зобов`язання вчинити такі дії. Вважає, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень. У зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ПАТ «Черкасиобленерго» у розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії» є оператором системи розподілу, який на ринку електричної енергії надає послуги з розподілу електричної енергії.

Постановою НКРЕКП від 19.11.2019 №2406 «Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік» затвердив економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік, у тому числі для ПАТ «Черкасиобленерго», зокрема, 1 класу напруги на рівні 0,0406 (відносних одиниць) та 2 класу напруги на рівні 0,1164 (відносних одиниць).

Регулятором постановою від 20.11.2020 №2154 затверджено економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на прогнозний період 2021-2023 роки, у тому числі для ПАТ «Черкасиобленерго», зокрема, 1 класу напруги на рівні 0,0403 (2021 рік), на рівні 0,0400 (2022 рік), на рівні 0,0398 (2023 рік) та 2 класу напруги на рівні 0,1127 (2021 рік), на рівні 0,1092 (2022 рік), на рівні 0,1058 (2023 рік).

У подальшому, Регулятором оскаржуваною постановою від 05.12.2023 №2275 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року №2154» (далі - Постанова №2275) до Постанови №2154 внесені зміни, зокрема, викладені у новій редакції, що додаються до Постанови №2275, Економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на 2021-2024 роки для операторів систем розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання.

З викладених Постановою №2275 у новій редакції Економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на 2021-2024 роки для операторів систем розподілу, до яких застосовується стимулююче регулювання, для ПАТ «Черкасиобленерго» ЕКПТВЕ електромережами 1 класу напруги на 2021-2024 роки були змінені та їх розміри стали - 0,403 (на 2021), 0,0400 (на 2022), 0,0400 (на 2023), 0,0400 (на 2024) відносних одиниць. Також цією оскаржуваною Постановою №2275 для ПАТ «Черкасиобленерго» ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2021-2024 роки були змінені та їх розміри стали - 0,1127 (на 2021), 0,1092 (на 2022), 0,1092 (на 2023), 0,1092(на 2024) відносних одиниць.

Позивач вказує, що внаслідок застосування в оскаржуваній Постанові №2275 невірного значення ЕКПТВЕ у період 2021-2024 роки для 1 та 2 класів напруги ПАТ «Черкасиобленерго» при розрахунку тарифів на послуги з розподілу електричної енергії останнє недоотримало необхідний дохід для здійснення діяльності з розподілу електричної енергії на її розподіл, який був обрахований Регулятором, тому позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, Закон України «Про ринок електричної енергії», закони України «Про альтернативні джерела енергії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про енергетичну ефективність», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

За визначенням, наведеним у пункті 56 частини першої статті 1 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII у редакції на час виникнення спірних правовідносин), оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Приписами частин першої - другої статті 45 Закону №2019-VIII визначено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2019-VIII, на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають тарифи на послуги з розподілу електричної енергії.

Частиною другою статті ст. 7 Закону № 2019-VIII встановлено, що ціни та тарифи на ринку електричної енергії, що регулюються державою (зокрема плата за приєднання), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності ОЕС України, економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного учасника ринку електричної енергії та належного рівня норми прибутку.

В силу приписів Закону № 2019-VIII, державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства (ст. 6).

Отже, державне регулювання тарифів здійснює НКРЕКП.

Стосовно відповідних повноважень НКРЕКП в частині державного регулювання тарифів, закріплених у Законі України «Про ринок електричної енергії», то згідно з пунктом 7 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать встановлення (зміна) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії.

За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом, а також формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції (пункт 1 частини першої статті 17 Закону №1540-VIII).

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті, положення якої узгоджуються з основними принципами діяльності НКРЕКП, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

Отже, Регулятор з метою реалізації покладених на нього завдань та функцій, у тому числі по формуванню цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг, зобов`язаний приймати рішення (постанови) з питань, що належать до його компетенції.

Відповідно до пункту 78 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 46 Закону України Про ринок електричної енергії оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор, відповідно до затвердженої ним методики.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, тариф на послуги з розподілу електричної енергії (далі - тариф) - розмір плати в розрахунку на одиницю обсягу розподілу електричної енергії електричними мережами визначеної якості, що забезпечує відшкодування ліцензіату обґрунтованих витрат на здійснення діяльності, а також отримання прибутку.

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 Порядку №1175 сума коригування необхідного доходу враховується при встановленні тарифів за відповідним рішенням НКРЕКП.

Як встановлено судом із матеріалів справи, предметом цього спору є, на думку позивача, невірне затвердження оскаржуваною Постановою №2275 для ПАТ «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні- 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць), тобто НКРЕКП усупереч вимогам Положення №981 (без врахування усереднених даних форм звітності позивача) затвердила для позивача неправильні показники ЕКПТВЕ 1 та 2 класів напруги.

Так, згідно методики розрахунку прогнозованих витрат (прогнозований необхідний дохід) від здійснення діяльності з розподілу електричної енергії на рік, викладеної в Порядку №1175, значення ЕКПТВЕ впливає на розрахунок наступних складових прогнозованого необхідного доходу:

- вартість прогнозованих витрат, пов`язаних з купівлею електричної енергії з метою компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл;

- витрати на послуги оператора системи передачі;

- витрати на послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;

- інші операційні витрати в частині внеску на регулювання.

Главою 2 постанови НКРЕКП від 27.07.2017 №981 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії» визначено, що для затвердження ЕКПТВЕ, щороку не пізніше 01 вересня, оператори системи розподілу подають до НКРЕКП:

- форму звітності №2а-НКРЕКП за грудень місяць;

- форму звітності №2-НКРЕ за грудень місяць;

- форми звітності №1Б-ТВЕ за три завершені річні періоди (січень-грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ;

- копію протоколу затвердження НХТВЕ на базі останнього завершеного річного періоду.

ЕКПТВЕ розраховуються НКРЕКП на прогнозний період на підставі даних форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ, №1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКНТВЕ на II-IV квартали 2017 року та I квартал 2018 року.

Для суб`єктів господарювання, які вперше отримали ліцензію з розподілу електричної енергії, ЕКПТВЕ затверджується на перший річний період як середньозважений по 1 та 2 класах напруги по Україні в цілому, на другий рік - на рівні першого річного періоду, на третій рік - за звітними формами за один завершений річний період, на четвертий рік - за звітними формами за два завершені річні періоди.

У разі відсутності звітних форм для розрахунку ЕКПТВЕ, передбачених пунктом 2.1 цієї глави, через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що засвідчені у встановленому законодавством порядку, ЕКПТВЕ встановлюється на рівні діючого.

В іншому випадку у разі ненадання до НКРЕКП форм звітності ЕКПТВЕ приймаються на рівні 70 % від діючих.

ЕКПТВЕ 2 класу напруги (КmП2) визначається за формулою:

ДЕзв2 - середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, звітні фактичні витрати електричної енергії на 2 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт·год;

ЕС2 - середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, обсяги розподілу електричної енергії споживачам на 2 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт·год;

ПЕ2тве - показник ефективності технологічних витрат електричної енергії, параметр регулювання, що має довготерміновий строк дії, який встановлюється НКРЕКП на регуляторний період на 2 класі напруги, %. Якщо оператор системи розподілу не переходить на стимулююче регулювання, то значення дорівнює 1 (на 2023 - 2024 роки значення дорівнює 0);

m - порядковий номер року з початку застосування стимулюючого регулювання.

ЕКПТВЕ 1 класу напруги (КmП1) визначається за формулою:

де

ДЕзв1 - середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, звітні фактичні витрати електричної енергії на 1 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт·год;

ПЕ1тве - показник ефективності технологічних витрат електричної енергії, параметр регулювання, що має довготерміновий строк дії, який встановлюється НКРЕКП на регуляторний період на 1 класі напруги, %. Якщо оператор системи розподілу не переходить на стимулююче регулювання, то значення дорівнює 0,5 (на 2023 - 2024 роки значення дорівнює 0);

ЕC1 - середні за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, обсяги розподілу електричної енергії споживачам на 1 класі напруги відповідно до форм звітності №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ, тис. кВт·год.

Із наявних у матеріалах справи копій форм звітностей ПАТ «Черкасиобленерго» №2а-НКРЕКП, №2-НКРЕ та №1Б-ТВЕ та згідно співставлення даних цих звітностей щодо ЕКПТВЕ 1 та 2 класів напруги (з урахуванням вищезазначених формул), судом встановлено, що фактично Економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги на 2021-2024 роки для ПАТ «Черкасиобленерго» повинні бути:

- ЕКПТВЕ електромережами 1 класу напруги на 2021-2024 роки - 0,0411 (на 2021), 0,0408 (на 2022), 0,0408 (на 2023) та 0,0408 (на 2024) відносних одиниць, однак їх розміри згідно оскаржуваної Постанови №2275 стали - 0,0403 (на 2021), 0,0400 (на 2022), 0,0400 (на 2023), 0,0400 (на 2024) відносних одиниць;

- ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2021-2024 роки - 0,1247 (на 2021), 0,1209 (на 2022), 0,1209 (на 2023) та 0,1209 (на 2024) відносних одиниць, однак їх розміри згідно оскаржуваної Постанови №2275 стали - 0,1127 (на 2021), 0,1092 (на 2022), 0,1092 (на 2023), 0,1092(на 2024) відносних одиниць.

Суд звертає увагу, що представник відповідача в судових засіданнях зазначав, що ЕКПТВЕ для кожного ОСР визначається шляхом простих арифметичних дій з відповідними показниками, наданими ОСР у зазначених звітах, згідно приведених формул - однак ні в судових засіданнях, ні до матеріалів адміністративної справи представником відповідача не надано детального розрахунок економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на підставі якого оскаржуваною постановою НКРЕКП від 05.12.2023 №2275 щодо затвердження для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні- 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць).

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у цій справі не надав суду достатніх, беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції та не довів правомірності оскаржуваної постанови від 05.12.2023 №2275 у частині затвердження для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 та 2 класів напруги, тобто прийняв її з порушенням умов, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а саме: не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд, з урахуванням сформованої Верховним Судом у справі №360/2013/20 із подібними правовідносинами правову позицію, дійшов висновку про те, що неправильний розрахунок ЕКПТВЕ для 1 та 2 класів напруги породжує для Товариства негативні наслідки та продовжує порушення прав ліцензіата.

Також необхідно зазначити, що тариф на послуги з розподілу електричної енергії пропорційно залежний від розмірів економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами.

Враховуючи вищевикладені обставини су дійшов висновку визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ї сферах енергетики та комунальних послуг від 05.12.2023 №2275 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року № 2154» у частині затвердження для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні- 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць).

Повертаючись до аргументів відповідача з приводу вимоги про зобов`язання НКРЕКП здійснити перерахунок діючих тарифів, який вважає, що вирішення таких питань відноситься до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення таких вимог адміністративного позову, оскільки суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу шляхом зобов`язання вчинити такі дії.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у вищезгаданій справі №120/5008/21-а, звертається до постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 360/2013/20, у якій, окрім висновку щодо правозастосування пункту 1.3 глави 1 Положення № 981, сформував правову позицію щодо питання застосування пункту 4 частини третьої статті 3 Закону № 1540-VIII, згідно з якою у спірних правовідносинах повноваження НКРЕКП не є дискреційними, оскільки існує лише один варіант правомірної поведінки - затвердження ЕКПТВЕ, розрахованих на підставі Положення № 981 та у встановленому ним порядку.

Суд зауважив, що забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами є одним із основних завдань Регулятора. Втім, при забезпеченні виконання цього завдання Регулятор не повинен діяти усупереч іншим нормам чинного законодавства, як-от наприклад, затверджувати ЕКПТВЕ електромережами 1 та 2 класів напруги на відповідний період з порушенням вимог Положення № 981.

Такий правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 360/2685/21.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Належним, на переконання суду, у даному випадку способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання НКРЕКП здійснити перерахунок та затвердити економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та електричними мережами 2 класу напруги для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік відповідно до затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії».

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Необґрунтованим є твердження позивача про те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки абз. 13 ч. 2 ст. 3 цього Закону його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ї сферах енергетики та комунальних послуг від 05.12.2023 №2275 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 листопада 2020 року № 2154» у частині затвердження для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги на 2021 рік на рівні - 0,0403 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,0400 (відносних одиниць) та електричними мережами 2 класу напруги на 2021 рік на рівні- 0,1127 (відносних одиниць) на 2022-2024 роки на рівні 0,1092 (відносних одиниць).

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перерахунок та затвердити економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електричної енергії електричними мережами 1 класу напруги для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та електричними мережами 2 класу напруги для публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік відповідно до затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 № 981 «Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у ї сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул.Бродських Сім`ї, буд. 19, код ЄДРПОУ 39369133) на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний тест рішення складено 03.01.2025.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА