Постанова

від 02.01.2025 по справі 120/5128/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5128/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

02 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2024 року позивач, - ТОВ "БМУ-3", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо ненадання письмової консультації у відповідь на звернення ТОВ "БМУ-3" від 08.01.2024 №1/02 та від 28.02.2024 №17/01-9.

Також, позивач просив зобов`язати Державну службу геології та надр України надати письмову консультацію по суті питань, поставлених у зверненнях ТОВ «БМУ-3» від 08.01.2024 №1/02 та від 28.02.2024 №17/01-9, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «БМУ-3» у наданні письмової консультації у відповідь на звернення від 08.01.2024 року №1/02 та від 28.02.2024 року №17/01-9.

Зобов`язано Державну службу геології та надр України надати письмову консультацію по суті питань, поставлених у зверненнях Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-3» від 08.01.2024 року №1/02 та від 28.02.2024 року №17/01-9, з урахуванням висновків, яких дійшов суд в даному рішенні.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-3» судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України.

Не погоджуючись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.09.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ТОВ «БМУ-3» здійснює господарську діяльність з видобування піску Тиврівського родовища пісків у Вінницькому районі Вінницької області на основі спеціального дозволу на користування надрами №3853, виданого 07 червня 2006 року з метою видобування пісків терміном дії до 07 червня 2026 року; Акту про надання гірничого відводу для розробки Тиврівського родовища, виданого Вінницькою обласною радою 20.07.2006 за №37.

Таким чином, ТОВ «БМУ-3» на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3853 від 07 червня 2006 року набуло право користування надрами для видобування піску Тиврівського родовища у межах, визначених Актом про надання гірничого відводу для розробки Тиврівського родовища, виданого Вінницькою обласною радою 20.07.2006 №37.

З 28.03.2023 набрали чинності зміни до Кодексу України про надра, згідно яких гірничий відвід надається виключно для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом, а саме шахт та рудників.

Вказаними змінами скасовано необхідність отримувати гірничі відводи для користування надрами відкритим способом.

У той же час, жодних вказівок про втрату чинності раніше наданих гірничих відводів законодавство не містить. Також, чинним законодавством не встановлено жодних додаткових вимог для тих надрокористувачів, які набули прав користування надрами до набуття чинності цими змінами.

Таким чином, гірничі відводи отримані до внесення змін до Кодексу України про надра залишаються чинними і діють до завершення терміну на який їх видано. А надрокористувачі, які набули права користування надрами на умовах, які діяли раніше, можуть продовжувати користуватись надрами на тих же умовах до завершення терміну дії відповідних документів, які засвідчують право та межі користування надрами, або до внесення відповідних змін до законодавства.

Однак, на переконання позивача, відсутність чітких вказівок у чинному законодавстві щодо правового статусу наданих раніше гірничих відводів може у майбутньому призвести до неоднозначного розуміння прав і обов`язків ТОВ «БМУ-3» в частині меж користування надрами, зокрема при проведенні заходів державного геологічного нагляду.

У зв`язку з чим, 08.01.2024 ТОВ «БМУ-3» звернулось до Державної служби геології та надр України за отриманням індивідуальної письмової консультації щодо можливості здійснювати користування надрами в межах наданого гірничого відводу.

Листом від 19.01.2024 №349/05-3/2-24 Державна служба геології та надр України відмовила у наданні письмової консультації посилаючись на те, що надання офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання офіційних роз`яснень таких положень виходить за межі повноважень Держгеонадр, що діє відповідно до свого положення.

28.02.2024 позивач повторно звернувся до Державної служби геології та надр України з проханням надати в порядку статті 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» письмову консультацію з наступних питань:

1. Чи призвели зміни чинного законодавства до втрати чинності раніше наданих гірничих відводів для користувачів надр, які видобувають корисні копалини відкритим способом?

2. Чи може ТОВ «БМУ-3» до завершення терміну дії спеціального дозволу на користування надрами №3853 та гірничого відводу №37, виданого на термін дії спеціального дозволу на користування надрами (до 07.06.2026), користуватись надрами Тиврівського родовища в межах визначених гірничим відводом у відповідності до проекту розробки?

На зазначене звернення ТОВ «БМУ-3» від 28.02.2024 №17/01-9 «Про надання письмової консультації щодо вимог до провадження господарської діяльності в порядку статті 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»», Державна служба геології та надр України надіслала лист від 25.03.2024 №1977/05-3/2-24 «Щодо надання інформації», який, на переконання представника позивача, не містить жодних відповідей на поставлені питання, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «БМУ-3» здійснює господарську діяльність з видобування піску Тиврівського родовища пісків у Вінницькому районі Вінницької області, зокрема на основі спеціального дозволу на користування надрами №3853, виданого 07 червня 2006 року з метою видобування пісків терміном дії до 07 червня 2026 року.

На момент отримання ТОВ «БМУ-3» спеціального дозволу статтею 19 Кодексу України про надра було визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр; право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Тобто, на час набуття ТОВ «БМУ-3» права користування надрами межі користування надрами визначались гірничим відводом, наданим на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

На момент отримання ТОВ «БМУ-3» гірничого відводу діяв Порядок надання гірничих відводів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 у редакції від 09.01.1996.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, робочим проектом розробки та гірничотехнічної рекультивації, виконаним МПВП «Гірник-РЕМО ЛТД» з метою найбільш повного видобування затверджених запасів та забезпечення безпеки проведення робіт прийнято зовнішню фіксацію бортів кар`єру по розкривних породах та комбіновану по корисній копалині.

На підставі затвердженого робочого проекту підприємство отримало гірничий відвід з урахуванням розносу бортів кар`єру.

Гірничий відвід ТОВ «БМУ-3» надано на термін дії спеціального дозволу на користування надрами № 3853 від 07 червня 2006 року до 07 червня 2026 року.

Таким чином, ТОВ «БМУ-3» на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3853 від 07 червня 2006 року набуло право користування надрами для видобування піску Тиврівського родовища у межах, визначених Актом про надання гірничого відводу для розробки Тиврівського родовища, виданого Вінницькою обласною радою 20.07.2006 №37.

З 28.03.2023 набрали чинності зміни до Кодексу України про надра, згідно яких гірничий відвід надається виключно для гірничих об`єктів, розробка родовищ корисних копалин на яких здійснюється підземним способом, а саме шахт та рудників.

Вказаними змінами скасовано необхідність отримувати гірничі відводи для користування надрами відкритим способом.

У той же час, жодних вказівок про втрату чинності раніше наданих гірничих відводів законодавство не містить. Також, чинним законодавством не встановлено жодних додаткових вимог для тих надрокористувачів, які набули прав користування надрами до набуття чинності цими змінами.

Таким чином, гірничі відводи отримані до внесення змін до Кодексу України про надра залишаються чинними і діють до завершення терміну на який їх видано. А надрокористувачі, які набули права користування надрами на умовах, які діяли раніше, можуть продовжувати користуватись надрами на тих же умовах до завершення терміну дії відповідних документів, які засвідчують право та межі користування надрами, або до внесення відповідних змін до законодавства.

Однак, відсутність чітких вказівок у чинному законодавстві щодо правового статусу наданих раніше гірничих відводів може у майбутньому призвести до неоднозначного розуміння прав і обов`язків ТОВ «БМУ-3» в частині меж користування надрами, зокрема при проведенні заходів державного геологічного нагляду.

Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення позивача до Державної служби геології та надр України за отриманням індивідуальної письмової консультації щодо можливості здійснювати користування надрами в межах наданого гірничого відводу.

За результатами розгляду звернень позивача, відповідачем було відмовлено в наданні індивідуальної письмової консультації.

В свою чергу, стаття 19 прямо передбачає компетенцію органів державного нагляду (у т.ч. Держгеонадр України) надавати письмові консультації, а також обов`язок надати відповідну письмову консультацію протягом п`ятнадцяти календарних днів після отримання запиту.

Отже, Законом, яким у своїй діяльності керується Державна служба геології та надр України при здійсненні повноважень щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, прямо передбачено повноваження та обов`язок надавати письмові консультації на запит суб`єкта господарювання.

Такі консультації, не є офіційним тлумаченням нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави, а є правовою позицією органу державного нагляду щодо вимог до провадження відповідної господарської діяльності та/або щодо здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері, віднесеній до компетенції органу державного нагляду при проведенні ним заходів державного нагляду.

Також, суд першої інстанції вказав, що при проведенні заходів державного нагляду щодо ТОВ «БМУ-3» Державна служба геології та надр України надаватиме свою оцінку щодо відповідності діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, складати акти перевірок, видавати обов`язкові для виконання приписи, та/або складати протоколи про адміністративне правопорушення.

При цьому, оцінюючи відповідність діяльності ТОВ «БМУ-3» вимогам чинного законодавства Державна служба геології та надр не здійснюватиме надання офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави, а висловлюватиме свою правову позицію щодо відповідності чи невідповідності діяльності суб`єкта господарювання вимогам чинного законодавства у тому числі і з питань, які можуть трактуватись по різному, нечітко сформульовані, суперечать чи не узгоджуються між собою тощо.

З огляду на те, що внаслідок внесення змін до чинного законодавства, ТОВ «БМУ-3» та Державна служба геології та надр України під час здійснення державного нагляду контролю потенційно можуть по різному трактувати окремі вимоги чинного законодавства та з метою запобіганню можливих негативних наслідків у разі різночитання нових норм ТОВ «БМУ-3» звернулось за наданням письмової консультації у порядку, визначеному статтею 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з питань, які виникатимуть при проведенні заходів державного нагляду Державною службою геології та надр України.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що завчасне з`ясування правової позиції Державної служби геології та надр України у частині дії наданих раніше гірничих відводів дасть змогу ТОВ «БМУ-3» планувати та здійснювати свою подальшу господарську діяльність з метою уникнення для себе потенційних негативних наслідків при проведенні заходів державного нагляду, пов`язаних з можливістю різного трактування окремих правових норм.

Водночас, здійснивши аналіз листа відповідача від 25.03.2024 №1977/05-3/2-24 «Щодо надання інформації», суд першої інстанції дійшов до переконання, що відповідний лист не містить повної та розгорнутої відповіді на конкретно поставлені позивачем питання. В даному листі не викладено опису питань, що порушені ТОВ «БМУ-3», а також не зазначено порядок застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що індивідуальна письмова консультація не може складатись лише з послідовного цитування нормативних актів і не містити остаточних та чітких висновків. Тобто, індивідуальна письмова консультація не повинна сама по собі давати привід для подвійного тлумачення зазначеного в тексті консультації.

Отже, відповідач не виконав свій обов`язок щодо надання письмової індивідуальної консультації, який передбачений ст.19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, за змістом позовних вимог позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання письмової консультації у відповідь на його звернення від 08.01.2024 та від 28.02.2024. Водночас, оскільки відмова у наданні відповідної консультації, викладена в листах від 19.01.2024 та від 25.03.2024, є формою активної поведінки суб`єкта владних повноважень, то суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дій Державної служби геології та надр України щодо відмови у наданні письмової консультації та часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Також суд першої інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність порушеного права, оскільки останній не виконав свій обов`язок щодо надання письмової індивідуальної консультації, що передбачений ст.19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що в свою чергу порушує право позивача на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити ТОВ «БМУ-3» застосовувати норму законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Єдиним аргументом апеляційної скарги є те, що Державна служба геології та надр України вважає, що надала індивідуальну консультацію в межах наявних повноважень та допустимих норм роз`яснення, оскільки діюче законодавство не передбачає чітких вимог щодо надання відповіді (індивідуальної консультації).

Згідно з абз.7 ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані: у межах своєї компетенції надавати суб`єкту господарювання консультаційну підтримку з питань здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» унормовано консультативну підтримку суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) безоплатно надають суб`єктам господарювання письмові консультації щодо вимог до провадження відповідної господарської діяльності та/або щодо здійснення державного нагляду (контролю).

Консультації органів державного нагляду (контролю) можуть бути загальними (стосуватися невизначеного кола суб`єктів господарювання) або індивідуальними (стосуватися конкретного суб`єкта господарювання). Загальні консультації оприлюднюються в офіційному виданні та на офіційному веб-сайті органу державного нагляду (контролю). Індивідуальні консультації надаються (надсилаються) суб`єктам господарювання протягом п`ятнадцяти календарних днів після отримання запиту.

Суб`єкт господарювання може посилатися на загальні та адресовані йому індивідуальні консультації органів державного нагляду (контролю) під час доведення правомірності своєї поведінки у відносинах із цими органами, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також під час судового розгляду.

Суб`єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він діяв відповідно до консультації органу державного нагляду (контролю), зокрема на підставі того, що індивідуальна або загальна консультація, у тому числі податкова, була змінена або скасована.

Таким чином, абз.7 ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено обов`язок із надання суб`єкту господарювання консультаційної підтримки з питань здійснення державного нагляду (контролю) під час здійснення заходів державного нагляду (контролю). Однак, стаття 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не пов`язує консультативну підтримку суб`єктів господарювання виключно з проведенням заходів державного нагляду (контролю), оскільки консультації можуть бути надані за запитом суб`єкта господарювання.

Державна служба геології та надр України є органом, що здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, та зобов`язана виконувати вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що хоча ст.19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачає вимоги до надання відповіді в межах індивідуальної консультації, однак як вірно вказав суд першої інстанції як вбачається із Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 року № 781//11/13-10, - "акти індивідуальної дії стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи."

В свою чергу, індивідуальну консультацію в призмі вимог законодавства можна назвати правовим актом індивідуальної дії, оскільки визначає певні правові наслідки.

В свою чергу, в листі Державної служби геології та надр України №1977/05-3/2-24 від 25.03.2024 не викладено опису питань, що порушені ТОВ «БМУ-3», а також не зазначено порядок застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, а фактично викладено лише певні норми законодавства, які не можна вважати як індивідуальна консультація, оскільки жодного індивідуального питання щодо ТОВ «БМУ-3» в ній не визначено.

Щодо доводів апелянта в частині неможливості надання більш розгорнутої відповіді, колегія суддів зазначає, що дане твердження відповідача фактично нівелює надання індивідуальних консультацій та обмежує права Державної служби геології та надр України в частині перевірок щодо вказаного питання. З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що даний довід є помилковим.

Отже, доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щовідповідач не виконав свій обов`язок щодо надання письмової індивідуальної консультації, який передбачений ст.19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.