Постанова

від 02.01.2025 по справі 922/2076/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2076/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Склярук О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради (вх. №2336 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2076/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі 365, м. Київ

до Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний", м. Одеса

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерджі 365 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради про стягнення суми безпідставно набутих коштів у розмірі 33 790,00 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним стягненням з позивача на користь відповідача тендерного забезпечення у вигляді електронної банківської гарантії.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі №922/2076/24 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства "Централізована закупівельна організація Харківської міської ради" (вул. Конторська 35, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 40848524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" (код ЄДРПОУ 41447959, 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд 5-А, кімн. 509) суму безпідставно набутих коштів у розмірі 33 790,00 грн та 2 422,40 грн судового збору.

Комунальне підприємство Централізована закупівельна організація Харківської міської ради з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що:

- кошти за банківською гарантією №16-2600-37350-2023 від 01.12.2023 у розмірі 33790,00 грн були отримані не відповідачем, а Харківською міською радою та зараховані на рахунок Головного управління Казначейства у Харківській області, відповідно до інформації зазначеної у листі-вимозі №401/0/960-24 від 16.02.2024 та просить долучити до матеріалів справи зазначений лист;

- судом невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові;

- місцевим судом не надано оцінки аргументам відповідача з приводу того, що вимога про стягнення безпідставно сплачених гарантійних сум може бути заявлена позивачем саме до банка-гаранта з дотриманням умов укладеного між банком-гарантом та позивачем(принципалом) договору про надання гарантії і саме у такому спорі підлягають дослідженню обставини наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку гаранта та настання гарантійного випадку;

Також апелянт додатково просить визнати поважними причини неподання листа Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради № 02-18/3-139 віл 08.04.2024 разом з відзивом на позовну заяву, поновити строк для подання зазначеного доказу та долучити його до матеріалів справи як письмовий доказ. В обґрунтування зазначеного клопотання вказує, що апелянт не повинен доводити факт неотримання грошових коштів, а тому вважає причини неподання такого листа поважними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2076/24; розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2076/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2076/24.

05.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Енерджі 365 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. В обґрунтуванні свого відзиву, зазначає, що:

- Харківська міська рада не є суб`єктом спірного правовідношення, оскільки суб`єктами гарантійного зобов`язання є принципал, бенефіціар та гарант. У даній справі вимогу до гаранта про стягнення тендерного забезпечення пред`являв саме відповідач, а отже він є бенефіціаром. Тоді як відносини між відповідачем та Харківською міською радою в контексті визначення отримувача коштів є окремим правовідношенням, яке не стосується предмету даного спору;

- обраний ним спосіб захисту є належним, адже враховуючи ст.1212 ЦК України зі спірними правовідносинами, зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави виникає у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав для стягнення відповідних коштів за банківською гарантією. Додатково посилається на постанову Верховного Суду від 17.05.2024 по справі №910/17772/20;

- позивач здійснив конклюдентні дії, що свідчать про незгоду зі зміною умов договору. Отримавши проект договору, в якому ціна не відповідала ціні, заявленій у технічній документації, позивач звернувся до відповідача зі зверненням повернути підписаний примірник договору з додатками або надіслати новий додаток із зазначенням середньозваженої ціни РДН без ПДВ 4,06558 грн;

- банк-гарант не уповноважений перевіряти обставини порушення основного зобов`язання. За безвідкличною гарантією банк-гарант зобов`язаний сплатити бенефіціару суму гарантії за умов виконання бенефіціаром умов гарантії, що не передбачає перевірку банком змісту правовідносин за основним зобов`язанням.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про такі обставини справи.

28.11.2023 Комунальним підприємством Централізована закупівельна організація Харківської міської ради оголошені відкриті торги з особливостями на закупівлю Електрична енергія, ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, на суму 6759521,30 грн, ідентифікатор закупівлі UA-2023-11-28-012046-a.

Відповідно до умов тендерної документації, а саме пункту 2 Розділу V Оцінка тендерної пропозиції, зазначено, що замовник під час розгляду тендерної пропозиції Учасника здійснює перерахунок ціни тендерної пропозиції Учасника з метою визначення розміру торговельної надбавки в наступному порядку:

Ціна учасника грн. = (Ц_з прогн.рдн+Т_пер+ V)? Wплан?1.2

Ціна учасника грн. = (4,06558 грн + 0,4851 грн. + V)* Wплан * 1,2

дія. Ціна учасника грн. = (4,06558 грн + 0,4851 грн. + V) * Wплан * 1,2

дія. (4,06558 грн + 0,4851 грн. + V)* Wплан * 1,2 = Ціна учасника грн.

дія. (4,06558 грн + 0,4851 грн.+V )*Wплан = Ціна учасника/1,2 (заокруглюється до 2-х знаків (включно) після коми . (грн.))

дія. (4,06558 грн + 0,4851 грн.+V)*Wплан = Ціна учасника (без ПДВ) (заокруглюється до 2-х знаків (включно) після коми . (грн.))

дія (4,06558 грн + 0,4851 грн. + V ) = Ціна учасника. / Wплан (без ПДВ). (заокруглюється до 5-х знаків (включно) після коми (грн.))

дія. 4,06558 грн + 0,4851 грн.+ V = Ціна учасника. (без ПДВ. без об`єму) (заокруглюється до 5-х знаків (включно) після коми . (грн.))

дія. V = Ціна учасника (без ПДВ. без об`єму) - 4,06558 грн - 0,4851 грн. (заокруглюється до 5-х знаків (включно) після коми . (грн.))

дія. V = торгівельна надбавка грн.

(заокруглюється до 5-х знаків (включно) після коми . (грн.))

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що в тендерній документації середньозважена ціна РДН, грн без ПДВ зазначена у розмірі 4,06558 грн.

Позивачем у складі своєї тендерної документації була подана тендерна пропозиція замовнику із зазначенням середньозваженої ціна РДН, грн без ПДВ 4,06558 грн. Дана пропозиція не була відхилена, що свідчить про її прийняття.

08.12.2023 за результатами аукціону, відповідно до протоколу прийняття рішення уповноваженою особою Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради № 2/5 від 08.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ 365 визначено переможцем вищезазначеної процедури закупівлі та прийнято рішення про намір укласти договір, за результатом якої учасник-переможець укладає договори з кожним Замовником-ініціатором окремо на обсяги, визначені в оголошенні про проведення закупівлі, для кожного окремого Замовника-ініціатора.

За результатами проведення публічних закупівель 19.12.2023 року ТОВ Енерджі 365 направило цінним листом з описом вкладеного два примірника договору з додатками, відповідно до тендерної пропозиції, кожному Замовнику - ініціатору. Розрахунки ціни у вказаних договорах були здійснені згідно з умовами, передбаченими у пункті 2 Розділу V Оцінка тендерної пропозиції тендерної документації, що стосуються визначення ціни тендерної пропозиції.

Факт надсилання ТОВ ЕНЕРДЖІ 365 відповідачеві та замовникам - ініціаторам проектів договорів є підтвердженням готовності позивача на укладення договорів, на умовах тендерної документації та тендерної пропозиції, що розміщені на онлайн - платформі Електронна система публічних закупівель Prozorro.

Однак, у відповідь на вказані проекти договорів на адресу позивача надійшли договори від замовників, в яких середньозважена ціна РДН, грн без ПДВ була розрахована в іншій сумі, що не відповідає вимогам щодо визначення ціни у тендерній документації, а саме 4, 3578 грн замість 4,06558 грн.

Відповідачем були внесені зміни до проекту договору, надісланого ТОВ ЕНЕРДЖІ 365 за результатами проведення торгів, зміни до тендерної документації внесені не були. В свою чергу, після підписання договору, замовник також має право, відповідно до законодавства, вносити зміни в контексті визначення ціни. Однак, дані зміни можуть бути внесені вже після підписання договору.

Отримавши проект договору, в якому ціна не відповідала ціні, заявленій у технічній документації, позивач звернувся до відповідача з наступним зверненням: з метою виконання ТОВ ЕНЕРДЖІ 365 перед Замовниками-ініціаторами зобов`язань, просимо повернути підписаний примірник договору з додатками, що були направлені на вашу адресу 19.12.2023 року, або надіслати новий додаток із зазначенням середньозваженої ціна РДН, грн. без ПДВ 4,06558 грн, на адресу: 01135, м. Київ, проспект Берестейський 5- а кім 509.

Вищезазначене досудове звернення свідчить про те, що позивач вчинив всіх можливих дій для належного виконання свого зобов`язання відповідно до вимог законодавства, однак відповідач не змінив ціну у проекті договору, чим порушив порядок укладення договорів за результатами проведення публічних закупівель.

Позивач не погодився з відповідними безпідставними змінами істотних умов договору та не уклав договір на таких умовах, оскільки вони суперечать змісту тендерної документації та тендерної пропозиції.

Протоколом № 2/7 від 01 січня 2024 року відповідач відхилив тендерну пропозицію ТОВ Енерджі 365 на підставі п. п. 3 пункту 44 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, а саме переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.

Відповідно до п. 8 розділу тендерної документації Загальна інформація про закупівлю, замовником вимагається внесення Учасником забезпечення тендерної пропозиції у вигляді електронної банківської гарантії. Розмір забезпечення тендерної пропозиції: 33790,00 грн.

Позивач на виконання вимог тендерної документації надав відповідачу банківську гарантію, оформлену в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк Південний (далі - банк), на вказану суму.

У зв`язку з фактом не підписання договору за результатами проведення торгів, банк за заявою відповідача стягнув з ТОВ ЕНЕРДЖІ 365 суму тендерного забезпечення у розмірі 33 790,00 грн.

15.01.2024 відповідачем відмінено закупівлю Електрична енергія, ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, на суму 6759521,30 грн, ідентифікатор закупівлі UA-2023-11-28-012046-a, у зв`язку з неможливістю усунення виявлених порушень законодавства у сфері публічних закупівель.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Апелянт просить визнати поважними причини неподання листа Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради № 02-18/3-139 віл 08.04.2024 разом з відзивом на позовну заяву, поновити строк для подання зазначеного доказу та долучити його до матеріалів справи як письмовий доказ. В обґрунтування зазначеного клопотання вказує, що апелянт не повинен доводити факт неотримання грошових коштів, а тому вважає причини неподання такого листа поважними.

Колегія суддів зазначає, що відповідний доказ - лист Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради № 02-18/3-139 віл 08.04.2024, не був поданий стороною на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Отже, даний доказ є новим, поданим стороною лише під час апеляційного перегляду справи.

За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Поряд з цим, при поданні відповідного клопотання стороною не зазначено вмотивованого обґрунтування неможливості подання самостійного таких доказів до суду першої інстанції, як обов`язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 269 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Комунальне підприємство «Централізована закупівельна організація Харківської міської ради» було обізнано з приводу існування даного судового провадження.

Таким чином, подання відповідних доказів на стадії апеляційного перегляду не обґрунтовується відсутністю можливості у їх наданні до суду першої інстанції з причин, незалежних від особи, а є намаганням сторони вдосконалити власну правову позицію у справі.

Поряд з цим обставина вдосконалення правової позиції у справі не підлягає розгляду в контексті поважності причин неможливості своєчасного подання таких доказів до суду першої інстанції.

Відтак, стороною не доведено існування поважних причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість їх врахування у справі на стадії апеляційного перегляду. У зв`язку з чим колегія суддів не приймає наданий відповідачем новий доказ на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без його врахування.

Разом з тим, апелянт зазначає, що кошти за банківською гарантією №16-2600-37350-2023 від 01.12.2023 у розмірі 33790,00 грн були отримані не відповідачем, а Харківською міською радою та зараховані на рахунок Головного управління Казначейства у Харківській області, відповідно до інформації зазначеної у листі-вимозі №401/0/960-24 від 16.02.2024 та просить долучити до матеріалів справи зазначений лист.

Колегія суддів зазначає, що Харківська міська рада не є суб`єктом спірного правовідношення, оскільки суб`єктами гарантійного зобов`язання є принципал, бенефіціар та гарант. У справі, що переглядається, вимогу до гаранта про стягнення тендерного забезпечення пред`являв саме Відповідач, а отже, він є належним відповідачем в такому випадку і виступає бенефіціаром у гарантійних правовідносинах, що склалися. Відносини між Відповідачем та Харківською міською радою в контексті визначення отримувача коштів є окремим правовідношенням, яке не стосується предмету спору у вказаній справі і не входить до предмету доказування. Відповідач не позбавлений права звертатися з вимогою щодо відшкодування сплачених коштів до Харківської міської ради у порядку регресу в іншому провадженні.

Апелянт зазначає, що судом невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на Постанову Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 5023/10655/11, в якому зазначено, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України є можливим за умови обов`язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.

Такі доводи відповідача суперечать матеріалами справи, оскільки позивач надав належні та допустимі докази відсутності правової підстави стягнення тендерного забезпечення, які були досліджені судом першої інстанції за правилами дослідження доказів.

У зв`язку з цим, відповідачем виконана вимога щодо підтвердження відсутності правової підстави набуття коштів, що свідчить про належність та ефективність обраного способу захисту.

У частині першій статті 1212 ЦК України зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз вищезазначеного нормативного положення дає можливість зробити висновок про те, що зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави виникає у зв`язку з наявністю наступних юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

У спірних правовідносинах, що склалися має місце другий випадок, а саме відсутність правових підстав для стягнення відповідних коштів за банківською гарантією.

Відповідач зазначає, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі N 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі N 918/47/18, від 01.04.2019 у справі N 904/2444/18.

Однак вказане твердження не суперечить змісту вимог Позивача, оскільки, як обґрунтовано зазначено Верховним Судом, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Стягнення з Позивача суми тендерного забезпечення за умови відсутності настання гарантійного випадку та непідписання договору не з вини Позивача прямо та безпосередньо не відповідає меті конкретного правовідношення та не стосується їх юридичного змісту.

Відповідач також посилається на Постанову Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19, в якій вказано, що в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 121 ЦК України можна застосовувати у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.

Вказана позиція Верховного Суду також не спростовує тверджень позивача, оскільки у справі, що переглядається, підстава для стягнення тендерного забезпечення відсутня, у зв`язку з чим і виник спір про право. Так, позивач не відмовився від підписання договору на умовах, передбачених у тендерній документації, однак Відповідач змінив умови, що призвело до зміни ціни, чим порушив порядок проведення публічних закупівель.

Посилання відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду не можуть братись до уваги, оскільки в законодавстві України не закріплено поняття прецедент, а тому окремі судові рішення не мають значення для вирішення справи по суті. Виняток становлять виключно висновки Верховного Суду. Так, відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з пунктом 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, постанова апеляційного суду не може бути врахована при вирішенні справи по суті.

Крім того, посилання Відповідача на Ухвалу Верховного Суду від 14 листопада 2023 року у справі № 910/11608/20 не містить підтверджень позиції Відповідача щодо неправильного способу захисту, оскільки у вказаній ухвалі провадження закрито на підставі того, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Тобто, вказаний висновок не стосується питання застосування статті 1212 ЦК України до конкретних правовідносин.

Крім того, актуальна практика Верховного Суду свідчить про можливість застосування такого способу захисту у правовідносинах гарантії. Так, у п. 59 Постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначено, що об`єднана палата вважає, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання- передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.

Отже, твердження апелянта щодо неналежного способу захисту прав позивача та неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 1212 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки спростовуються як обставинами справи, так і відповідною судовою практикою.

У даній справі встановлено, що відповідач отримав суму тендерного забезпечення за банківською гарантією, але така підстава була відсутньою, оскільки: гарантійний випадок, передбачений умовами тендерної документації, не настав; позивач не відмовився від підписання договору, а умови для його підписання були змінені самим відповідачем, що суперечить вимогам законодавства про публічні закупівлі.

Факт стягнення тендерного забезпечення з позивача прямо не відповідає меті конкретного правовідношення, адже умовою для такого стягнення є настання гарантійного випадку, що не було доведено відповідачем. Ба більше, сам позивач підтвердив свою готовність виконати зобов`язання за договором на умовах, викладених у тендерній документації.

Таким чином, у спірних правовідносинах обраний позивачем спосіб захисту прав відповідає вимогам законодавства, а застосування судом статті 1212 ЦК України є обґрунтованим і правомірним. Обставини справи та доводи позивача підтверджують, що правова підстава для стягнення тендерного забезпечення була відсутньою, що повністю узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.

Стосовно доводів апелянта, що місцевим судом не надано оцінки аргументам відповідача з приводу того, адже вимога про стягнення безпідставно сплачених гарантійних сум може бути заявлена позивачем саме до банка-гаранта з дотриманням умов укладеного між банком-гарантом та позивачем(принципалом) договору про надання гарантії і саме у такому спорі підлягають дослідженню обставини наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку гаранта та настання гарантійного випадку.

Доводи відповідача про те, що вимога про стягнення безпідставно сплачених гарантійних сум може бути пред`явлена позивачем саме до банка-гаранта є необґрунтованими та такими, що не відповідають усталеній практиці Верховного Суду, з огляду на наступне.

Як зазначає сам відповідач, банком-гарантом були виконані умови безвідкличної гарантії, а сама вимога була пред`явлена безпосередньо відповідачем. Посилання відповідача на рішення Господарського суду міста Києва, як було обґрунтовано вище, не мають значення для вирішення справи по суті. Крім того, актуальна практика Верховного Суду, свідчить про наступне. Так, у Постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначено, що забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Виходячи з викладеного, об`єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення.

Виходячи з викладеного, об`єднана палата дійшла висновку, що наведені вище норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Отже, враховуючи вищевказану Постанову Верховного Суду, можна зробити висновок про те, що банк-гарант не уповноважений перевіряти обставини порушення основного зобов`язання. За безвідкличною гарантією банк- гарант зобов`язаний сплатити бенефіціару суму гарантії за умов виконання бенефіціаром умов гарантії, що не передбачає перевірку банком змісту правовідносин за основним зобов`язанням. У зв`язку з цим, посилання відповідача на Постанову Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19 не можуть братися до уваги, оскільки не відповідають актуальній практиці Верховного Суду з цього питання.

Тобто, за умов наявності безвідкличної банківської гарантії банк стягнув відповідну суму на підставі звернення кредитора, який вказав про факт неукладення договору. Однак, в свою чергу, відповідач, який є кредитором (бенефіціаром), розуміючи зміст правовідносин, що склалися, безпідставно звернувся до гаранта за стягненням суми тендерного забезпечення, оскільки в даному випадку не мало місця порушення зобов`язання з боку ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для стягнення тендерного забезпечення з позивача, оскільки не доведено факт порушення ним зобов`язань, передбачених умовами тендерної документації та нормами Закону України "Про публічні закупівлі". Також місцевий суд врахував, що факт відміни торгів є підставою для повернення забезпечення тендерної пропозиції, а вина позивача у непідписанні договору не була доведена.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2076/24 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до Наказу Східного апеляційного господарського суду №100/в від 09.12.2024, суддя-доповідач Россолов В.В. перебуває у відпустці з 16.12.2024 по 30.12.2024 включно.

Суддя Склярук О.І. також перебуває у відпустці з 17.12.2024 по 31.12.2024 включно.

З метою дотримання принципу незмінності складу суду під час розгляду справи, колегія суддів ухвалює постанову після виходу з відпустки головуючого судді Россолова В.В. та судді Склярук О.І.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Централізована закупівельна організація Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2024 у справі № 922/2076/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук