Рішення

від 23.12.2024 по справі 908/3468/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/62/13-21/5/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 Справа № 908/3468/13 (908/1500/24)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Каравайко В.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3468/13 (908/1500/24)

За позовною заявою - Фізичної особи - підприємця Руденка Анатолія Петровича ( АДРЕСА_1 , ідент. № НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник - адвокат Погрібна С.О., e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Запорізької міської ради (пр. Соборний 206, м. Запоріжжя, 69061, код ЄДРПОУ 04053915, ел. пошта info@zp.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький Емальпосуд" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 39262230, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

2. Приватне підприємство "Стасенко та партнери" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71, код ЄДРПОУ 37392658, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

3. ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

4. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (в ЄДР - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ") (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

5. Запорізький міський центр зайнятості (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 16-б, код ЄДРПОУ 20482573, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

6. Концерн "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

7. Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, оф. 45, код ЄДРПОУ 31839996, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

9. Комунальне підприємство "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

10. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско Пласт" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 4/6, код ЄДРПОУ 33668983, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

12. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

13. Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, код ЄДРПОУ 39262712, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 30958370, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

15. Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247, керуючий санацією - Оберемко Роман Анатолійович (адреса: АДРЕСА_3 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та стягнення збитків у розмірі 100 904 260, 25 грн.

що розглядається в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Керуючий санацією - Оберемко Роман Анатолійович (адреса: АДРЕСА_3 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

За участю представників сторін:

Позивач - фізична особа - підприємець Руденко А.П. (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

17.05.2024 до системи "Електронний суд" від фізичної особи - підприємця Руденка А.П. надійшла позовна заява від 17.05.2024 (вх. № 1634/08-07/24 від 20.05.2024) до Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів в якій просить суд:

- кваліфікувати правочини ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" в особі Персюка Сергія Анатолійовича та Запорізької міської ради, в тому числі, в особі Виконавчого комітету, від 23.12.2013, 31.01.2014 та 28.08.2014 про приймання-передачу до комунальної власності житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 від публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" як Договір дарування;

- спростувати фраудаторні майнові дії ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" по даруванню майна колективної власності житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 вартістю 24 900 905, 00 грн.;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, що порушує публічний порядок, і стягнути в активи ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" з бюджетних асигнувань Запорізької міської ради загальну суму збитків 100 904 260, 25 грн., з яких 24 900 905, 00 грн. балансова вартість житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9, 76 003 355, 25 грн. сума збитків від інфляції з 31.01.2014 по 31.03.2024.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2024, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/1500/24) визначено судді Черкаському В.І.

У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод".

У справі триває процедура санації, повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Оберемко Р.А.

Ухвалою від 04.06.2024 позовну заяву фізичної особи - підприємця Руденка Анатолія Петровича до відповідача - Запорізької міської ради про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та стягнення збитків у розмірі 100 904 260, 25 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 04.07.2024, 10 - 00.

До суду надійшли відзиви відповідача (вх. № 13607/08-08/24 від 04.07.2024, 13343/08-08/24 від 01.07.2024).

У засіданні представник відповідача надав усні пояснення, просить вважати наданий відзив (вх. № 13607/08-08/24 від 04.07.2024) належним, оскільки відзив (вх. № 13343/08-08/24 від 01.07.2024) має певні технічні описки та помилки.

У засіданні відзиви та додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою від 04.07.2024 відкладено підготовче засідання на 05.08.2024, 14 - 00.

Ухвалою від 05.07.2024 суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247).

До суду від позивача надійшли:

- відповідь на відзив (вх. № 15463/08-08/24 від 05.08.2024);

- клопотання (вх. № 15462/08-08/24 від 05.08.2024) про залучення кредиторів у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У засіданні клопотання прийняте до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

До суду від позивача надійшли:

- відповідь на відзив (вх. № 15463/08-08/24 від 05.08.2024);

- клопотання (вх. № 15462/08-08/24 від 05.08.2024) про залучення кредиторів у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

У засіданні клопотання прийняте до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.08.2024, зокрема, залучено до участі у справі № 908/3468/13 (908/1500/24) у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - кредиторів у справі № 908/3468/13, оскільки рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо боржника у справі про банкрутство (збільшення ліквідаційної маси): ТОВ "Запорізький Емальпосуд", ПП "Стасенко та партнери", Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", Запорізький міський центр зайнятості, Концерн "Міські теплові мережі", Головне управління ДПС у Запорізькій області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Комунальне підприємство "Водоканал", Публічне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско Пласт", Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи".

Продовжено строк підготовчого провадження до 05.09.2024. Відкладене підготовче засідання на 04.09.2024, 12 - 00.

До суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 16989/08-08/24 від 28.08.2024), зазначає, "що через обстріли і блекаути я не встиг вчасно виконати ухвалу суду. Так як я не в Кривому Розі і у мене труднощі з доступом до електронного кабінету (телефон кнопковий і я вимушений проситися на чужий комп`ютер), прошу продовжити мені строк на подачу відповіді на відзиви та відкласти засідання по справі на іншу дату".

У засіданні клопотання прийняте до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Станом на 04.09.2024 сторони вимог ухвали від 05.08.2024 не виконали.

Згідно з актом Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 № 5 про знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що з огляду на введення в дію ПАТ "Запоріжжяобленерго" за вказівкою НЕК "Укренерго" графіків погодинних відключень електроенергії, 04.09.2024 з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. комісією виявлено знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, проведення судових засідань, вчинення інших дій пов`язаних з забезпеченням функціонування роботи суду.

У призначений для розгляду справи час було знеструмлення електромережі суду, що унеможливило фіксування судового засідання технічними засобами та ведення протоколу.

З огляду на викладене, з метою забезпечення права кожного із учасника у даній справі на належний судовий захист, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі по суті спору, судом призначене судове засідання на 04.09.2024, 12 - 00, ухвалою від 04.09.2024 перенесене на 02.10.2024, 11 - 00.

До суду надійшли:

- від позивача - заява про долучення доказів (вх. № 18723/08-08/24 від 23.09.2024);

- від відповідача - заява про долучення доказів (вх. № 19352/08-08/24 від 01.10.2024).

У засіданні додаткові докази залучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 02.10.2024 позовну заяву ФОП Руденка Анатолія Петровича залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків терміном 5 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів направлення третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький Емальпосуд", Товариству з обмеженою відповідальністю "Аско Пласт", Товариству з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг", Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи". Роз`яснено заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

07.10.2024 до системи "Електронний суд" від ФОП Руденка Анатолія Петровича надійшла заява від 07.10.2024 (вх. № 19683/08-08/24 від 07.10.2024) про усунення недоліків з додатками до неї.

ФОП Руденко Анатолій Петрович на виконання ухвали суду від 02.10.2024 звернувся до суду із вказаною заявою щодо усунення недоліків позовної заяви у строк встановлений цієї ухвалою.

Ухвалою від 09.10.2024 судом, зокрема, продовжено розгляд справи № 908/3468/13 (908/1500/24). Призначене підготовче засідання на 23.10.2024, 14 - 00.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача (вх. № 20819/08-08/24 від 23.10.2024), просить провести засідання 23.10.2024 без його участі, позовні вимоги підтримує.

У засіданні клопотання прийняте до розгляду.

Ухвалою від 23.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3468/13 (908/1500/24) до судового розгляду по суті на 21.11.2024, 11 - 00.

Ухвалою від 21.11.2024 замінено третю особу 10, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" (код ЄДРПОУ 00110792) його правонаступником - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відкладено розгляд справи по суті на 10.12.2024, 15 - 00.

У засіданні оголошувалась перерва до 10.12.2024, 16 - 00 у зв`язку з наміром третьої особи ОСОБА_2. прийняти участь в режимі відеоконференції, про що він підтвердив телефонним дзвінком на "гарячу лінію" до засідання 10.12.2024, 15 - 00.

Не зважаючи на неодноразові дзвінки ОСОБА_2, зроблені секретарем Подгайною В.О. у період 10.12.2024, 15 - 00 - 16-00, слухавку він не взяв, до відеоконференції не приєднався.

Враховуючи вищезазначені обставини, на підставі ст. 216 ГПК України ухвалою від 10.12.2024 розгляд справи по суті відкладений на 20.12.2024, 10 - 00.

До початку розгляду справи по суті позивачем заявлене усне клопотання, просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості керуючому санації Оберемко Р.А. приймати участь у справі.

У клопотанні судом відмовлено, враховуючи своєчасне надсилання копій ухвал про проведення засідання у справі ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", визнання обов`язкової явки уповноважених представників учасників справи у судові засідання, незацікавленість керуючого санацією боржника Оберемко Р.А. у розгляді спору.

У засіданні 20.12.2024 позивачу Руденко А.П. оголошено попередження за порушення порядку проведення судового засідання.

Позивач підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві.

У засіданні 20.12.2024 на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва на стадії дослідження доказів на 23.12.2024, 12 - 00.

У судовому засіданні 23.12.2024 винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Здійснюється трансляція судового розгляду на веб-сторінці суду веб-порталу "Судова влада України"

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши у засіданні позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2014 затверджено план санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", який схвалено комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів б/н від 25.02.2014).

Станом на 21.10.2019 та 23.12.2024 у справі № 908/3468/13 продовжується процедура санації, план санації не виконаний. Ухвалою від 17.12.2024 відкладене судове засідання для розгляду наступної судової процедури, клопотання голови комітету кредиторів Руденка А.П. про продовження строку процедури санації на 12 місяців (вих. від 17.09.2024), плану санації боржника, які схвалені комітетом кредиторів 16.09.2024, клопотання керуючого санації (вх. № 20409/08-08/24 від 17.10.2024) на 13.01.2025, 11 - 00.

Таким чином, до правовідносин застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Позивач просить задовольнити позо, виходячи з наступного.

"На сайті Запорізької міської ради є рішення про прийняття "вул. Історична, 49" будинку колективної власності в комунальну і є акт прийому-передачі - Рішення міської ради від 31.01.2014 № 37 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлового будинку по вул. Історичній, 49 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"" і Рішення виконавчого комітету від 28.08.2014 № 291/1 "Про затвердження акту приймання - передачі житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 до комунальної власності від публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"".

Там все не так!!! Запорізькій міській раді підсунули нікчемний проект і цей рішення не породжує ніяких юридичних наслідків. Цивільний кодекс України передбачає, не треба доказувати нікчемність правочинів, коли така нікчемність передбачена законом. Міська рада виправдовує участь своїх чиновників в мародерстві, посилаючись на Закон України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності". Цей Закон регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність. А у нас така форма приватної власності як колективна. Будинок був у основних засобах балансу Акціонерного товариства. Закон передбачав згоду зборів кредиторів та згоду Наглядової ради на відчуження майна. А щоб подарувати чи відмовитися від права власності, я взагалі не уявляю, який правовий механізм можна застосувати. В рішенні від 31.01.2014 сказано, що було звернення Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" від 23.12.2013 № 1. Що за документ "звернення" для зміни права власності, я не знаю.

Але на 23.12.2013 року ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" вже перебував у банкрутстві і керівництва Акціонерним товариство вже не було з квітня 2013 року. Папери від імені ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" підписував розпорядник майном Сергій Персюк - фігура значима, бо з січня 2021 року постійно проживає в Севастополі, наводить ракети на Запоріжжя та інші міста, а Господарський суд Запорізької області у 2023 при виведенні одного мільйону доларів з України сплатив Персюку 64 000 гривень. Кому і скільки потрібно було заплатити в Запорізькій міській раді, щоб попри Новий і Старий роки, Різдво, Водохреща і День Злуки умовити керівництво Ради і депутатів, комісії і виконком приготувати, узгодити і прийняти такий важкий документ як Рішення за такий короткий термін?! Ухвалою попереднього засідання від 16.01.2014 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Протоколом від 29.01.2014 зборів кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" відображено рішення зборі в про утворення комітету кредиторів у кількості чотирьох осіб - ТОВ "Енергомаш-Інвест", управління ПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя, ДПІ у Заводському районі ГУ Міндоходів у Запорізькій області та ТОВ "Торговий дім "Метизи". Протоколом від 29.01.2014 засідання комітету кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" зафіксоване рішення про обрання головою комітету ТОВ "Енергомаш-Інвест". Тобто, рішення Запорізької міської ради прийняте всупереч вимогам статті 203 Цивільного кодексу України - без згоди комітету кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", який зобов`язаний був зберегти активи боржника.

Тобто, в діях Запорізької міської ради є всі визначення кримінальної дії "крадіжка". В рішенні вказано: "Департаменту житлово - комунального господарства Запорізької міської ради та департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради здійснити прийняття до комунальної власності міста Запоріжжя житлового будинку по вул. Історичній, 49 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" після виконання умов "Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні, установ та організацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891". Ну, тепер Раду очолила професійний юрист, і вона скасує безтолкові документи попередників. Але, це Положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій. Зміна права власності на будинок від ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" до Запорізької міської ради - протиправна, бо не було волі власника. А зміна форми власності від приватної (колективної) в комунальну взагалі антиконституційна і кримінальна - це конфіскація. Далі - взагалі абсурд: Інша юридична особа виконавчий комітет Запорізької міської ради 28.08.2014 - війна в повному розпалі і завод вже вирізають - приймає рішення "Про затвердження Акту капітуляції…", пардон, "Про затвердження акту приймання - передачі житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 до комунальної власності від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод". Це "Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні, установ та організацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 передбачає створення спеціальної комісії: "Передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомами відповідної Ради. До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна, місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій. Комісію очолює заступник голови держадміністрації або заступник голови відповідної ради". В цьому ж Положенні розписано порядок передачі житлового фонду в комунальну власність: "6. Комісія з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність визначає технічний стан житлового будинку та об`єктів комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених Держжитлокомунгоспом. 8. Передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього. У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність. 9. Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (форма додається) складається в чотирьох примірниках, підписується членами комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність та затверджується держадміністрацією або виконкомом, який утворив цю комісію». В нашому випадку, в судових рішеннях відмічено, що у Сергія Персюка була відсутня будь-яка документація. В Положенні роз`яснено порядок складення цього акту прийому-передачі цього будинку, якщо вже на підставі цього Положення діяли Сергій Персюк і О.Ч. Сін: "9. Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (форма додається) складається в чотирьох примірниках, підписується членами комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність та затверджується держадміністрацією або виконкомом, який утворив цю комісію. 12. До акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність додаються: акти передачі наявного службового житла; договори оренди нежилих приміщень; акти передачі договорів найму жилих приміщень". І додається форма акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність - і я додаю. В рішенні виконавчого комітету від 28.08.2014 записано: "Затвердити акт приймання-передачі до комунальної власності житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (додається)". Зінаїда Михайлівна Бойко (зараз - управділами Запорізької ОДА) зробила нам подарунок - затвердила початкову і залишкову вартість в 24 900 905 гривень. Від цієї цифри і будемо "танцювати"! І виконавчий комітет Запорізької міської ради перейняв на себе функції суду і змінив не лише право власності, яке є священним, а й форму власності - перевід власності з приватної в комунальну називається "конфіскація"!!! "Оформити право комунальної власності на житловий будинок по вул. Історичній, 49 літ. А-9, прийнятий від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", згідно з додатком". Я не скажу, на скільки законне розпорядження комунального підприємства, але воно мало наслідки: 3. Міському комунальному підприємству "Основаніє": 3.1 Прийняти в господарське відання житловий будинок по вул. Історичній, 49 літ. А-9 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" згідно з додатком. 3.2 Здійснити розрахунки тарифу на послуги з утримання прийнятого житлового будинку згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та подати на затвердження виконавчого комітету Запорізької міської ради. 3.3 До затвердження виконавчим комітетом Запорізької міської ради тарифу на послуги з утримання прийнятого житлового будинку і споруд та прибудинкової території здійснювати нарахування у розмірі фактично наданих послуг. Справа в тому, що за січень 2014 року "Основаніє" подало заяву про вимоги в справу про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод".

Щоб не випливло це в справі № 908/3468/13, ліквідатор Нагіх Л.К. витягла свої кошти і сплатила. Але ж комітет кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" мав відреагувати!!! Таке вспливло - і будуть позови. Щоб завершити про безглуздість рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.08.2014, вказую на таке: "7. Реєстраційній службі Запорізького міського управління юстиції скасувати попередні записи щодо права власності на житловий будинок по вул. Історичній, 49 літ. А-9 та здійснити реєстрацію прийнятого будинку за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради і видати свідоцтва на право власності згідно з додатком". Невтручання в діяльність державного реєстратора - байдуже!!! Те, що реєстраційна служба в структурі Міністерства юстиції України - байдуже!!! Те, що рішення виконкому не судове рішення - байдуже !!! Квартири приватизували і повернути в натурі важко. Але нам потрібні активи, щоб накормити ПФУ і податкову. Якщо Запорізька міська рада не може повернути майно в натурі, вона повинна відшкодувати вартість цього майна і збитки. Бойко нам дала дороговказ вартості будинку - 24 900 905, 00 грн. Є стаття 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов`язок Запорізької міської ради сплатити інфляційні збитки. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р. (Для розрахунку за методикою, яка викладена у Постанові Верховного Суду України у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 є калькулятор Інфляція, проценти, пеня). Сукупний індекс інфляції розраховуються шляхом множення щомісячних індексів за період існування боргу Є калькулятор інфляційних нарахувань - https://calculator.in.ua/inflation. Я вставив 24 900 905, 00 грн. і забив період нарахувань - з 31.01.2014 по 31.03.2024 (за квітень ще немає). І маємо суму збитків від інфляції: 76 003 355, 25 грн. Загальна сума вимог за результатами розрахунку: 100 904 260, 25 грн. Ще передбачено Запорізькій міській раді сплати 3 % річних від простроченої суми боргу 24 900 905, 00 грн. з 31.01.2014. Але я не буду нараховувати - не хочу і все!!! Чого я не можу гарантувати від податкової і ПФУ - вони й так накрутили вимог до ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" на п`ятдесят мільйонів гривень. У них є захисник - прокурор. Тому я гадаю, і прокурора слід запросити на засідання. Справа в тому, що коли ми стягнемо з Запорізької міської ради 100 904 260, 25 грн. в активи боржника, для Запорізької міської ради проблеми не закінчуються. Кожен акціонер ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" має право стягнути з Запорізької міської ради еквівалент відсотку своїх акцій з вартості конфіскованого майна - будинку.

У одного лише Макарова К.Г. 21,8719 % акцій і Запорізька міська рада повинна йому 5 446 301, 04 грн. незалежно від сплачених компенсацій ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Правове обґрунтування наслідків нікчемного правочину статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Законом - статтею 228 Цивільного кодексу України - визначені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Зокрема, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Стаття 41 Конституції України гарантує: Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Стаття 228 Цивільного кодексу України визначає, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Стаття 216 Цивільного кодексу України гарантує, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Нажаль, наш суд за десять років війни не захистив інтереси держави. Мій інтерес полягає в тому, що коли Запорізька міська рада Недійсність правочинів згідно цивільного права Стаття 13 Конституції України гарантує - Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. У них тепер в Запорізькій міській раді пройшло очищення і юристи прийшли до влади, тому й я хочу показати себе умним і витрачаю час на юридичні дискусії. Це на випадок, якщо Запорізька міська рада буде наполягати, що правочини були правомірними. Може, й сама секретарка Запорізької міської ради не вважатиме за приниження прийняти участь в засіданнях, навіть, в режимі відеоконференції. Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає поняття та види правочинів - Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Тобто, в нашому випадку має місце така форма правочину як договір. Згідно статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено вимоги до письмової форми правочину, коли правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов`язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. В нашому випадку, зміст правочину зафіксований в таких документах: пропозиція від 23.12.2013 року; Рішення міської ради від 31.01.2014 № 37; незалежна оцінка житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9; акт приймання - передачі житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 до комунальної власності від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"; інформація про житловий будинок по вул. Історичній, 49 (літ. А-9); Рішення виконавчого комітету від 28.08.2014 № 291/1. Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. 23.12.2013 Сергій Персюк звернувся з пропозицією подарувати Запорізькій міській раді будинок вартістю 24 900 905, 00 грн. частину майна ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", а 31.01.2014 друга сторона Запорізька міська рада прийняла пропозицію. Фактично має місце договір дарування. А згідно статті 719 Цивільного кодексу України, Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. В стаття 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказані підстави для державної реєстрації прав, зокрема, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Правда, пізніше в цей Закон була введена стаття 31-2 "Особливості державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості", де сказано - 6. Нотаріус у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно зі вчиненням такої нотаріальної дії, самостійно формує та реєструє заяву про державну реєстрацію прав та проводить державну реєстрацію прав у порядку, передбаченому цим Законом". Стаття 209 Цивільного кодексу України регулює нотаріальне посвідчення правочину - "Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якби ми не називали правочин - договір дарування чи безоплатна передача приватного майна в комунальну власність, він не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладеним в статті 203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Порушує норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про акціонерні товариства" (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2465-IX від 27.07.2022), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Сергій Персюк не мав повноважень на відчуження майна Акціонерного товариства. Запорізька міська рада не має повноважень на конфіскацію приватного майна. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Зменшення активів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" майже на двадцять п`ять мільйонів гривень призвело до банкрутства ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір дарування, не оформлений у нотаріуса, призвів до незаконного оформлення прав власності на будинок. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Яку мету переслідував цей правочин?! В плані санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" цього об`єкту немає. Має всі ознаки фраудаторності.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Для представників Запорізької міської ради повідомляю, що я - конкурсний кредитор і голова комітету кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод". Стаття 20. Визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника врегульовано в статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах. Зокрема, у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом. Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Окрема думка судді ВС у КЦС Крата В. І. від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72348706.

Стаття 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства. Але я вільний у виборі способу захисту і вибираю з двох можливих застосування наслідків нікчемного правочину, який порушує публічний порядок.

Акціонери ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" позбавлені права на участь в справі № 908/3468/23 через неможливість вибрати хоча б уповноважену особу акціонерів. Закон про банкрутство визначає, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу. Інші учасники справи теж страждають через відсутність уповноваженої особи акціонерів: кредитори - через нелегітимність зборів кредиторів у відповідності із частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство; комітет кредиторів - через нелегітимність засідань комітету кредиторів у відповідності із частиною 6 статті 26 Закону про банкрутство; інвесторам - через неможливість прийняти участь в процедурі санації згідно частини 10 статті 23 Закону про банкрутство; ліквідатора - через неможливість створити ліквідаційну комісію згідно частини 2 статті 40 Закону про банкрутство; для суду - через неможливість перейти до законної процедури банкрутства згідно статті 41 Закону про банкрутство; ліквідатору - через неможливість передати майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, згідно частини 7 статті 45 Закону про банкрутство; всім учасникам - через неможливість підписати мирову угоду згідно статті 77 Закону про банкрутство. Не тільки акціонери не представлені в нашій справі про банкрутство ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", а й сама юридична особа. Всі дії щодо особи ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" направлені не на оздоровлення особи, а на вівісекцію. Тут вина суду, який йде на поводу у рейдерів і сталкерів. Тобто, я звертаю увагу, що Закон України "Про судовий збір" передбачає сплату судового збору за подання позовної заяви майнового чи немайнового характеру. І не передбачає ставок судового збору за подання заяви з вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Перелік ставок є вичерпним. Верховенство права та джерела права, що застосовуються господарським судом, регулюються статтею 11 ГПК України - "Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Постанова ВП ВС від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Постанова ВП ВС від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Водночас якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Постанова ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Постанова КЦС ВС від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19 спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність).

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає підстави звільнення від доказування, коли обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, та обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Стаття 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому ми не виставляємо вимоги до ТОВ "Енергомаш-Інвест". Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 1190 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами, коли особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Принцип правової визначеності як елемент верховенства права передбачає, зокрема, те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 306/192/14-ц).

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18).

Порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18). У відповідності зі статтями 2, 3, 4, 5, 11, 14, 15, 20, 41, 45, 46, 73, 75, 79, 81, 87, 162 ГПК України та статей 20, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і на підставі статей 3, 16, 22, 202, 203, 2016, 228 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 4-1, 5, 7 Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", просить задовольнити вимоги".

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, вказаних у відзиві, виходячи з наступного. "У ст. 47 Конституції України зазначено, що Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. У преамбулі Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон 500-VI) зазначено, що цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону. Відповідно до ст. 3 Закону 500-VI забезпечення реалізації конституцій конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього закону, здійснюється з дотриманням таких підходів. Зокрема, всі гуртожитка на які поширюється дія цього Закону підлягають передачі у власність територіальних громад; гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом тощо. Аналізуючи вищевказані норми Закону 500-VI, Верховний суд у своїй постанові від 15.09.2021 у справі № 908/633/20 зазначив, що в забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, всі гуртожитка, на які поширюється дія цього закону, мають бути передані у власність територіальних громад. Отже, перехід гуртожитків до власності територіальної громади, які підпадають під дію цього Закону, спрямований на виконання взятого на себе державою обов`язку забезпечення житлових прав громадян та є імперативним та безальтернативним. Закон 500-VI передбачає наступний порядок прийняття до комунальної власності гуртожитків.

По-перше, згідно зі ст. 5 Закону 500-VI передача гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальних громад здійснюється за рішенням законного власника гуртожитку (чи уповноваженої власником особи) або за рішенням суду. У свою чергу прийняття гуртожитків у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).

У п. 4 ст. 14 Закону 500-VI також зазначено, що рішення про передачу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариство, створених в процесі приватизації (корпоратизації), у власність територіальних громад приймається відповідно до цього Закону органами місцевого самоврядування, на території яких розташовані гуртожитки.

Також у ст. 18 Закону 500-VI перелічені повноваження органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках. Так, зокрема, органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, приймають рішення про прийняття у власність відповідної територіальної громади гуртожитків відповідно до цього Закону.

У ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органами, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Система місцевого самоврядування включає (ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"): територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. ч. 2, 9 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності. Сільські, селищні, міські ради мають право, зокрема, вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об`єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарних засіданнях після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом. Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна. У ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), а також, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження (ст. 40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). У ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення, Рішення виконавчого комітету приймаються на його засідання більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міською головою, головою районної у місті ради.

Враховуючи викладене, саме власник гуртожитку та орган місцевого самоврядування наділені повноваженнями вирішувати питання передачі (умов такої передачі) і прийняття у комунальну власність гуртожитку чи окремих житлових приміщень (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 591/1240/18). Отже, імперативне прийняття вказаного гуртожитку по вул. Історичній, 49 у власність територіальної громади м. Запоріжжя, було здійснено за рішенням Запорізької міської ради від 31.01.2014 № 37 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлового будинку по вул. Історичній, 49 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"". По-друге, у ч. 1 ст. 14 Закону 500-VI зазначено, що гуртожитки, на які поширюється дія цього закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

У п. "а" ч. 3 ст. 14 Закону 500-VI передбачено такий спосіб передачі оспорюваного гуртожитку до комунальної власності, як: "На без компенсаційній основі всі гуртожитки передаються лише за згодою власника гуртожитку - за його рішенням".

Як зазначено у рішенні Запорізької міської ради від 31.01.2014 № 37 "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлового будинку по вул. Історичній, 49 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"" таке рішення приймалося на підставі звернення публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" від 23.12.2013 № 1.

Відповідно, вимоги щодо без компенсаційної передачі гуртожитку по вул. Історичній, 49 виконано. В цілому, виходячи з вищенаведеного, вважаємо аргументи та доводи, наведені позивачем в даному провадженні, необґрунтованими, такими що не відповідають чинному законодавству, та необ`єктивними".

Треті особи, керуючий санацією боржника, кредитори, щодо заяви заперечень, пояснень до суду не направили.

Ухвалою від 21.11.2013 порушено провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (далі - ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод"), призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Персюка С.В. Покладено виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Персюка С.В.

На підставі витягу ТОВ "ЗМБТІ" про державну реєстрацію прав від 17.12.2012 № 36776117 за ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" зареєстровано право колективної власності на житловий будинок (літ. А-9) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Історична, будинок 49, згідно свідоцтва про право власності САЕ № 785232 від 23.11.2012 Департаменту житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради.

Зазначене свідоцтво видане на підставі рішення Запорізької міської ради від 26.06.2012.

Згідно п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

31.01.2014 43-ою сесією Запорізької міської ради № 37 надано згоду на прийняття до комунальної власності м. Запоріжжя житлового будинку по вул. Історичній , 49, що є об`єктом права колективної власності Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод". Здійснення прийняття будинку доручено Департаменту житлово - комунального господарства Запорізької міської ради та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Рішення прийнято у зв`язку із зверненням в.о. керівника ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" арбітражного керуючого Персюка С.В. № 1 від 23.12.2013.

Згідно положень статуту боржника (дата державної реєстрації змін до установчих документів 31.03.2011 № 11031050016003912) до виключної компетенції Загальних зборів товариства (п. 10.5.2.21) належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 25 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства; до виключної компетенції Наглядової ради товариства (п. 11.2.2.30) належить прийняття рішення про вчинення (укладення) від імені Товариства правочинів, з урахуванням обмежень, передбачених п. п. 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4 Статуту; встановлення ліміту сум угод з розпорядження майном для Правління Товариства; до компетенції Правління товариства (п. 12.2.1) належить прийняття рішення про вчинення (укладення) від імені Товариства правочинів ціна (вартість) яких за відповідним правочином не перевищує (у т.ч. дорівнює) 0,1 % вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, до компетенції Голови правління товариства (п. 12.5.1.2) на підстав рішення Правління - вчиняти від імені товариства правочини та укладати (підписувати) від імені товариства будь-які договори (угоди) з урахуванням обмежень щодо змісту та суми договорів (правочинів, угод), які встановлені цим Статутом, Положенням про Правління та внутрішніми документами Товариства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.01.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" з урахуванням визнаних судом вимог та з урахуванням окремо включених до реєстру вимог ТОВ "Енергомаш-Інвест", м. Київ в розмірі 6 936 888, 58 грн. (у тому числі 102 766, 83 грн. пеня), які забезпечені заставою майна боржника, а також вимог із заробітної плати працівникам в розмірі 463 481, 50 грн. першої черги задоволення.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.02.2014 введено процедуру санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", встановлено строк санації у шість місяців, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Персюка Сергія Володимировича.

Згідно ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту винесення ухвали про введення процедури санації: керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.

Відповідно положень ст. 29 цього Закону заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути: інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2014 № 908/4368/13 затверджено план санації ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", який схвалено комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів б/н від 25.02.2014).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2014 затверджені "Зміни та доповнення до плану санації публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", схвалені комітетом кредиторів (протокол засідання комітету кредиторів б/н від 17.04.2014).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2014 затверджені "Зміни та доповнення до плану санації публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", схвалені протокольним рішенням комітету кредиторів від 12.09.2014.

За планом санації (п. 4.9.1 ), затвердженим ухвалою від 03.03.2024, боржником до комунальної власності міста передається житловий будинок з прибудовами, дорогами та тротуарами, ліфтами та ТМЦ по м. Запоріжжя, вул. Історична, 49.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету № 291/1 від 28.08.2014 "Про затвердження акту приймання-передачі житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 до комунальної власності" від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" було затверджено акт приймання-передачі до комунальної власності житлового будинку по вул. Історичній, 49 літ. А-9 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод".

Вирішено оформити право комунальної власності на житловий будинок по вул. Історичній, 49 літ. А-9 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" та доручено Міському комунальному підприємству "Основаніє" прийняти в господарське відання житловий будинок вул. Історичній, 49 літ. А-9 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" згідно з додатком.

Акт приймання-передачі житлового будинку № 49 по вул. Історична в комунальну власність (літ. А-9) підписаний 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.07.2016 по справі № 908/3468/13, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2016, замінено кредитора - ФОП Василенко А.О. на правонаступника - ФОП Руденко Анатолія Петровича.

Згідно п.1, 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Згідно ст. 241 Цивільного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Враховуючи відповідність дій Запорізької міської ради і Виконавчого комітету Запорізької міської ради щодо прийняття житлового будинку за адресою Запоріжжя, вул. Історична, 49 вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування" суд не вбачає їх вчиненими з перевищенням повноважень органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, схвалення комітетом кредиторів боржника в межах своєї компетенції плану санації, у т.ч. щодо безоплатного здійснення відчуження майна (передачі житлового будинку ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" до комунальної власності м. Запоріжжя) та затвердження цих дій ухвалою суду від 03.03.2014, суд дійшов до висновку що передача - прийняття об`єкту житлового фонду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Історичній, 49 здійснена відповідно чинного законодавства та не може вважатись фраудаторною дією.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно положень ст. 717 Цивільного Кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Враховуючи відповідність дій, які мають елементи договору дарування, керуючого санацією ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" Персюка Сергія Володимировича щодо безоплатного відчуження житлового будинку за адресою Запоріжжя, вул. Історична, 49 згідно плану санації суд не вбачає їх протиправними.

Заявником не надано належних доказів звернення в.о. керівника ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" арбітражного керуючого Персюка С.В. з перевищенням повноважень, передбачених Статутом боржника.

Враховуючи його неправомірність, в позові слід відмовити.

Технічна фіксація здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Копію рішення надіслати сторонам, третім особам (до електронного кабінету/поштовим зв`язком).

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2025.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ