Рішення

від 04.07.2024 по справі 911/3757/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3757/23

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/3757/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Волошка Івана Ігоровича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек"

про стягнення 421 175, 04 грн.

за участю представників:

від позивача: Кучерявий Д.В., ордер серія АІ №1562242 від 23.05.2024;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Фізична особа-підприємець Волошко Іван Ігорович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 12.12.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" про стягнення 421175, 04 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 27.12.2023 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.02.2024 о 14:45.

12.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач поставив позивачу десять запитань, в порядку статті 90 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Медіпромтек», оформленим протоколом №01/18 від 25 квітня 2018 року, позивач починаючи з 26.04.2018 року був призначений на посаду директора ТОВ «Медіпромтек» та до цього часу обіймає цю посаду. Крім того, станом на дату описаних у позові подій та станом на дату написання цього відзиву дружина Волошко І.І. - ОСОБА_3, входить до складу учасників ТОВ «Медіпромтек» та володіє часткою у статутному капіталі товариства розміром 50%;

- з позовної заяви вбачається, що позивач здійснював не одноразовий платіж за один товар, а систематичні оплати за товар різної номенклатури та у різній кількості, тобто здійснював оплату окремих партій (поставок) з проміжком часу;

- системність та періодичність платежів позивача за товар дає підстави вважати, що вказаний товар був відвантажений на користь позивача. За умови не виконання своїх зобов`язань Товариством підстави для здійснення систематичних та періодичних оплат за різні категорії в позивача були б відсутні;

- у зв`язку з відсутністю позивача на території України починаючи з лютого 2022 року від імені останнього, на підставі довіреності, діяв Захарчук Олександр Васильович, який до квітня 2018 року був одним з учасників ТОВ «Медіпромтек», а відтак був знайомий з працівниками Товариства та обізнаний про порядок роботи підприємства;

- у період з січня 2023 року по червень 2023 року Захарчук О.В., надаючи довіреність від ФОП Волошко І.І., отримував товар сплачений згідно вказаних вище номерів замовлень протягом декількох днів після їх оплати. Про факт видачі відповідної довіреності та її оригінальність позивач усно повідомив працівників Товариства. Більш того, Волошко І.І. є директором Товариства, а тому сумнівів щодо законності здійснених ним операцій в працівників Товариства не було;

- керуючись п. 2.3 та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88, особи, що здійснювали відпуск (відвантаження) товарів на адресу ФОП Волошко І.І. (в особі представника Захарчука О.В.), разом із товаром передавали видаткові накладні. Вказані накладні згідно пояснень представника позивача Захарчука О.В. мали бути передані позивачу для проставлення ним особистого підпису на підтвердження отримання товарів;

- отримуючи наступні партії товарів представник Захарчук О.В. повідомляв, що видаткові накладні ще не підписані ФОП Волошко І.І., будуть підписані разом з видатковими накладними на нову партію товарів та потім передані до Товариства;

- після відвантаження останньої партії товарів згідно замовлення №293, Генеральний директор Товариства засобами мобільного зв`язку зв`язався із позивачем та повідомив йому про необхідність підписання видаткових накладних на відвантажений товар за замовленнями №№43,142, 143, 240, 293. У відповідь позивач повідомив, що він жоден товар не отримував, підписувати видаткові накладні наміру не має та вимагатиме повернення сплачених ним на підприємство грошових коштів;

- в подальшому через сервіс електронного документообігу «Вчасно» від імені ТОВ «Медіпромтек» на адресу ФОП Волошко І.І. було спрямовано для підпису видаткові накладні за замовленнями №№43,142, 143, 240, 293. Вказані документи були проігноровані позивачем;

- таким чином, виникла ситуація, коли посадова особа ТОВ «Медіпромтек» Волошко І.І. , перебуваючи на посаді директора Товариства, надаючи відповідні вказівки працівникам Товариства розпочав здійснювати із собою, як суб`єктом господарювання, господарські операції, відмовляючись підписувати документи на підтвердження їх вчинення;

- підтвердити факт вчинення відповідних господарських операцій, а саме відвантаження товарів на адресу ФОП Волошко І.І., здійснення представництва інтересів останнього Захарчуком О.В. , передачу видаткових накладних представнику ФОП Волошко І.І. та інші обставини, що мають значення для розгляду цієї справи, можуть працівники Товариства, які були безпосередніми учасниками описаних подій. За запитом відповідача відповідні працівники погодились надати письмові свідчення для їх подальшої передачі до суду;

- викладені обставини у позові не відповідають фактичним обставинам справи, а лише пов`язані із корпоративним конфліктом між учасником, Генеральним директором ТОВ «Медіпромтек» Черепанею М.В. та учасником ТОВ «Медіпромтек» ОСОБА_3 і її чоловіком Волошко І.І., який обіймає посаду директора Товариства.

12.01.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" надійшла зустрічна позовна заява.

Ухвалою суду від 09.02.2024 зустрічну позовну заяву повернуто позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек".

Ухвалою суду від 15.02.2024 відкладено підготовче засідання на 14.03.2024 о 15:30.

14.03.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 14.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №911/3757/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024 о 15:00.

Судове засідання призначене на 18.04.2024 о 15:00 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Смірнова О.Г. з 15.04.2024 по 19.04.2023 включно на лікарняному.

Ухвалою суду від 23.04.2024 призначено судове засідання на 23.05.2024 о 15:00.

Ухвалою суду від 23.05.2024 відкладено розгляд справи на 13.06.2024 о 15:00.

13.06.2024 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив наступне:

- відповідачем поставлено набагато більше запитань позивачу, які на перший погляд сформовані в необхідну кількість, визначену господарським процесуальним законом;

- питання під пунктами 1, 3, 4, 5, 6 містять в собі по два - три окремих питання, крім того, не всі питання стосуються обставин справи. Відтак позивач, відповідно до ч. 5 ст. 90 ГПК України, має право відмовитись від надання відповіді на поставлені запитання;

- разом з цим, позивач вважає за необхідне за для об`єктивного розгляду справи, належного з`ясування судом всіх обставин та прийняття законного, обґрунтованого рішення по даній справі, надати відповіді на питання, поставлені відповідачем, однак лише на ті, які стосуються обставин, що мають значення для справи. Таким чином, позивачем у вказаних письмових поясненнях надано відповідь на частину запитань, поставлених йому відповідачем в порядку ст. 90 ГПК України;

- враховуючи, що ухвалою суду від 14.03.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті, позивачем пропущено строк на подання відповідей на запитання відповідача у формі заяви свідка;

- крім того, позивач на час подання позову і по сьогоднішній день перебуває поза межами України, а тому надати відповіді на поставлені питання у формі заяви свідка, зокрема, нотаріально завірити підпис на вказаній заяві у позивача немає можливості;

- однак, користуючись правами наданими ст. 42 ГПК України, позивач викладає письмові відповіді на поставлені запитання відповідача, у формі письмових пояснень.

Ухвалою суду від 13.06.2024 відкладено розгляд справи на 04.07.2024 о 16:30.

У судове засідання 04.07.2024 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 04.07.2024 не з`явився.

Відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала Господарського суду Київської області у справі №911/3757/23 від 13.06.2024 про відкладення розгляду справи на 04.07.2024 о 16:30 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" 17.06.2024 о 10:45. Відповідна довідка долучена до матеріалів справи.

Таким чином, відповідача було повідомлено про судове засідання у справі №911/3757/23 призначене на 04.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, неявка в судове засідання 04.07.2024 представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію позивача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що як зазначає позивач, в порядку виконання положень договору купівлі-продажу, Фізична особа-підприємець Волошко Іван Ігорович сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек", в якості оплати за товар, грошові кошти у розмірі 421 175, 04 грн., на підставі виставлених рахунків:

- рахунок на оплату по замовленню №43 від 27.01.2023 на суму 200 615, 04 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №142 від 29.03.2023 на суму 50 400, 00 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №143 від 29.03.2023 на суму 50 000, 00 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №240 від 22.05.2023 на суму 100 000, 00 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №293 від 13.06.2023 на суму 20 160, 00 грн.

В якості підтвердження оплати вказаних вище рахунків позивачем долучено до позову наступні квитанції:

- квитанція №EPTT-612C-AMM-AB26 від 29.03.2023 на суму 50 000, 00 грн.;

- квитанція №536В-С473-Х096-1ВН2 від 22.05.2023 на суму 100 000, 00 грн.;

- квитанція №В786-ВТРН-Н1СВ-КР8С від 27.01.2023 на суму 200 615, 04 грн.;

- квитанція №5Т94-СВТ7-66Н6-С0Р0 від 13.06.2023 на суму 20 160, 00 грн.;

- квитанція №9904-ХЕН7-Н81С-В64К від 29.03.2023 на суму 50 400, 00 грн.

Позивач вказує, що договір купівлі-продажу між сторонами підписано не було, але було укладено відповідний договір шляхом акцепту позивачем оферти відповідача, а саме шляхом оплати надісланих йому рахунків.

В позові позивач наголошує на тому, що вказаний у рахунках товар, а саме гель для прання, кондиціонер - ополіскувач та антисептичний засіб у визначеній в рахунках кількості відповідачем поставлено не було.

Позивач зазначає, що з рахунків на оплату вбачається, що повідомлення про оплату рахунку є обов`язковим, товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Так, позивач вказує на те, що договором між сторонами не було передбачено строку виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, однак, у відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, відповідач отримавши оплату повинен був проінформувати покупця про готовність товару до отримання.

Позивач також наголошує на тому, що договором між сторонами не було передбачено строку виконання постачальником грошового зобов`язання з повернення авансу, у зв`язку з чим такий строк має визначатися за правилами ст. 530, 693 ЦК України моментом вимоги.

Позивач в позові вказує, що 04.12.2023 направив на електронну пошту відповідача лист-вимогу, відповідно до якого просив відповідача доставити оплачений товар протягом семи днів з моменту отримання вимоги або повернути кошти за непоставлений товар.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2023 відповідач направив позивачу лист від 06.12.2023. З долученого до позовної заяви листа відповідача за вих. №12/06-01 від 06.12.2023 вбачається, що останній інформував позивача стосовно вимоги від 04.12.2023. У вказаному листі зазначено, що відповідно до замовлень позивача по рахунках №№43, 142, 143, 240 та 293 перелік замовленого товару був вчасно сформований та отриманий представником позивача Захарчуком О.В. разом з видатковими накладними, які позивачем не було підписано та повернуто відповідачу.

Однак, позивач наголошує на тому, що не отримував сплачений товар та не уповноважував Захарчука О.В. на отримання відповідного товару.

Відсутність поставки відповідачем сплаченого позивачем товару стало підставою звернення Фізичної особи-підприємця Волошка Івана Ігоровича до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 421 175,04 грн. в примусовому порядку.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" була здійснена пропозиція укласти договір поставки з Фізичною особою-підприємцем Волошко І.І. шляхом оформлення рахунків на оплату №43 від 27.01.2023, №142 від 29.03.2023, №143 від 29.03.2023, №240 від 22.05.2023 та №293 від 13.06.2023, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою підприємства відповідача.

У вказаних вище рахунках визначались умови правочину з поставки товарів, а саме поставки гелю для прання, кондиціонеру-ополіскувача для білизни та засобу антисептичного у кількості зазначеній у відповідних рахунках.

Разом з цим, у вказаних вище рахунках зазначено: «Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта».

Докази у справі свідчать, що в підтвердження прийняття запропонованих відповідачем умов, позивач здійснив оплату за вищевказаними рахунками на загальну суму 421 175, 04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №EPTT-612C-AMM-AB26 від 29.03.2023, №536В-С473-Х096-1ВН2 від 22.05.2023, №В786-ВТРН-Н1СВ-КР8С від 27.01.2023, №5Т94-СВТ7-66Н6-С0Р0 від 13.06.2023 та №9904-ХЕН7-Н81С-В64К від 29.03.2023.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, кількість, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Докази у справі свідчать, що позивач здійснив на користь відповідача передоплату в загальній сумі 421 175, 04 грн., що підтверджується квитанціями №EPTT-612C-AMM-AB26 від 29.03.2023 на суму 50 000, 00 грн., №536В-С473-Х096-1ВН2 від 22.05.2023 на суму 100 000, 00 грн., №В786-ВТРН-Н1СВ-КР8С від 27.01.2023 на суму 200 615, 04 грн., №5Т94-СВТ7-66Н6-С0Р0 від 13.06.2023 на суму 20 160, 00 грн., №9904-ХЕН7-Н81С-В64К від 29.03.2023 на суму 50 400, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

В рахунках відповідача на оплату по замовленням №43 від 27.01.2023, №142 від 29.03.2023, №143 від 29.03.2023, №240 від 22.05.2023 та №293 від 13.06.2023 встановлено, що товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Доводи відповідача стосовно того, що у період з січня 2023 року по червень 2023 року Захарчук О.В., надаючи довіреність від імені ФОП Волошко І.І. отримував Товар, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять доказів приймання-передачі Товару представником позивача, а також довіреності на ім`я Захарчука О.В.

Відповідач також наголошував на тому, що працівники його підприємства нададуть суду свідчення про відвантаження товару на адресу позивача, а також здійснення представництва інтересів останнього Захарчуком О.В. та передачу йому видаткових накладних.

Однак, під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду таких доказів, в тому числі заяв свідків, які б підтвердили вказані вище обставини.

Разом з цим, представник позивача в судовому засіданні 04.07.2024 підтвердив, що отримував від відповідача надіслані йому видаткові накладні, однак не підписав їх, оскільки не отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частина 2 статті 86 ГПК України).

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази на підтвердження факту перерахування останнім попередньої оплати за товар відповідачу та не виконання відповідачем своїх обов`язків з передачі товару на суму 421 175, 04 грн. є більш вірогідними та такими, які зі сторони відповідача не спростовані.

В матеріалах справи міститься роздруківка з електронної пошти позивача, з якої вбачається, що 04.12.2023 останнім було направлено відповідачу вимогу про передачу оплаченого товару або повернення сплачених за товар грошових коштів в розмірі 421 175, 04 грн.

Оскільки в метеріалах справи міститься відповідь відповідача на вказану вище вимогу позивача, суд дійшов висновку, що відповідну вимогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" дійсно отримано.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами не встановлений конкретний строк (термін) повернення Покупцю внесених в якості передоплати грошових коштів.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зі змінами та доповненнями, (далі Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов`язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред`явлення вимоги.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відтак, семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов`язання від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 11.12.2023.

Проте, відповідач обов`язок з повернення попередньої оплати за товар в розмірі 421 175, 04 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, грошові кошти на користь позивача не перерахував. Доказів поставки позивачу відповідачем товару матеріали справи також не містять.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором, а саме невиконання останнім обов`язку з передачі товару та неповернення на вимогу позивача суми сплаченої передоплати за товар в розмірі 421 175, 04 грн.

Відповідач не довів суду належними доказами факт виконання обов`язку з передачі товару позивачу, а також не надав доказів повернення останньому в повному обсязі попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Волошко Івана Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" про стягнення заборгованості за товар в розмірі 421 175, 04 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 6317, 64 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек", відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.07.2024, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Фізичної особи-підприємця Волошко Івана Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9, код ЄДРПОУ 39142390) на користь Фізичної особи-підприємця Волошка Івана Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 421 175 (чотириста двадцять одну тисячу сто сімдесят п`ять) грн. 04 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 317 (шість тисяч триста сімнадцять) грн. 64 коп., видавши наказ.

Повний текст рішення складено 03.01.2025.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.