Рішення

від 18.12.2024 по справі 915/629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Справа № 915/629/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича б/н від 02.12.2024 (вх.№15127/24 від 02.12.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/629/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія,

про: стягнення заборгованості у розмірі 415540,46 грн, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Шумський Олександр Федорович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.05.2024 (вх.№6292/24 від 28.05.2024), в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія заборгованість за Договором перевезення автомобільним транспортом №4 від 21.10.2019 (з урахуванням Додаткових угод від 30.05.2022, 12.08.2022, 29.08.2022, 07.09.2022, 20.09.2022 та 01.11.2022) у загальному розмірі 415540,46 грн, з яких: 356086,32 грн основного боргу, 47795,08 грн пені, 6812,43 грн збитків від інфляції та 4846,63 грн - 3% річних.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4986,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,0 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.07.2024.

Ухвалою суду від 08.07.2024 призначено підготовче засідання на 05.08.2024.

Ухвалою суду від 05.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2024.

08.08.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 07.08.2024 (вх.№9540/24), в якій він вказує, що в якості доведення факту понесення витрат на професійну правничу допомогу надає суду скан-копії Договору про надання правової допомоги №16/05/2024 від 16.05.2024 та Акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 05.08.2024 та просить суд врахувати дані докази при вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 24.09.2024 відкладено судовий розгляд на 23.10.2024.

У судовому засіданні 23.10.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2024 у даній справі позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія на користь Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича 356086,32 грн основного боргу, 47191,88 грн пені, 6812,43 грн збитків від інфляції, 4846,63 грн - 3% річних та 4979,0 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02.12.2024 від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 02.12.2024 (вх.№15127/24), в якій він просить суд постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу. Позивач повідомив, що докази понесення витрат були подані до суду 08.08.2024. Розгляд даної заяви просить провести без участі представників позивача.

Ухвалою суду від 05.12.2024 вищезазначену заяву позивача призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2024. Запропоновано відповідачу письмово висловити свою позицію щодо заяви позивача б/н від 02.12.2024 з урахуванням заяви позивача б/н від 08.08.2024.

Від відповідача заперечень або пояснень на вказану заяву позивача до суду не надійшло.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення питання про розподіл судових витрат на правову допомогу по даній справі за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 18.12.2024 підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду без його проголошення.

Розглянувши заяву позивача б/н від 02.12.2024 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням заяви б/н від 07.08.2024 суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

16.05.2024 між адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем (адвокатом) та Фізичною особою-підприємцем Шумським Олександром Федоровичем (клієнтом, позивачем у справі) було укладено Договір про надання правової допомоги №16/05/2024 (надалі - Договір), у відповідності п.1.1, якого адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу у спорі, який виник між клієнтом та Приватним акціонерним товариством Миколаївська аграрна компанія, а саме щодо стягнення з останнього заборгованості за Договором №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 року, а клієнт зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору адвокат зобов`язаний:

- ознайомитись та вивчити матеріали правовідносин, що виникли між клієнтом та Приватним акціонерним товариством Миколаївська аграрна компанія, а саме щодо стягнення з останнього заборгованості за Договором №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 року;

- в термін до 30.05.2024 року скласти позовну заяву у відповідності до вимог статей 161-164 ГПК України, включаючи документи, які додаються до позовної заяви та подавати їх до Господарського суду Миколаївської області;

- після відкриття провадження у справі складати відповідь на відзив та подавати до суду необхідні заяви з процесуальних питань в розумінні статей 169-170 ГПК України, які будуть направлені на забезпечення змагальності процесу, скорішого відновлення порушених майнових прав та інтересів клієнта;

- складати, підписувати та подавати до суду заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяву про відмову від позову;

- ознайомлюватися з матеріалами господарської справи та представляти інтереси клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Миколаївської області;

- посвідчувати копії документів клієнта.

У відповідності до п.1.3 Договору клієнт зобов`язується: своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання правових послуг, передбачених цим Договором, документами та інформацією, своєчасно та у узгодженому порядку сплатити гонорар.

Згідно п.3.1 Договору за правову допомогу, передбачену в п.1.2 Розділу 1 Договору, клієнт у безготівковій формі сплачує гонорар у фіксованому розмірі, а саме: 20000,0 грн протягом 10 днів від дати набранням законної сили судовим рішенням прийнятим за результатами розгляду судової справи, провадження по якій було відкрито на підставі позову складеного адвокатом в ході виконання даного Договору.

05.08.2024 сторонами було підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг №1, відповідно до, якого адвокатом була надані, а клієнтом прийняті наступні послуги, а саме: складання позовної заяви, підписання заяви та подання до Господарського суду Миколаївської області. Вартість послуг адвоката становить 20000,0 грн без ПДВ. Сторони претензій одна до одної не мають.

На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, що підлягає сплаті, позивачем подано суду:

- Договір про надання правової допомоги №16/05/2024 від 16.05.2024;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії ВЕ №1120054 від 16.05.2024;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серії МК №001334 від 30.03.2018;

- Акт здачі-прийняття наданих послуг №1 від 05.08.2024 на суму 20000,0 грн.

Судом встановлено, що представником позивача у даній справі був адвокат Глушаниця Андрій Леонідович згідно Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Серії МК №001334 від 30.03.2018 та відомостей про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії ВЕ №1120054 від 16.05.2024.

Адвокатом Глушаницею Андрієм Леонідовичем у даній справі, подавались до суду, які були сформовані в системі Електронний суд такі документи, а саме: позовна заява б/н від 27.05.2024; заява про розгляд справи без участі б/н від 06.07.2024; заява про розгляд справи без участі б/н від 04.08.2024; заява з додатком б/н від 07.08.2024; заява про розгляд справи без участі б/н від 14.09.2024; заява про розгляд справи без участі б/н від 21.10.2024; заява про видачу наказу б/н від 02.12.2024; заява про ухвалення додаткового рішення б/н від 02.12.2024.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката, зазначає, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги №16/05/2024 від 16.05.2024 та Акт здачі-прийняття наданих послуг №1 від 05.08.2024 на суму 20000,0 грн, тобто докази із зазначенням конкретного переліку послуг, які надано та їх вартості, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріях реальності та розумної необхідності таких витрат, а також співмірності зі складністю справи.

Предметом спору у даній справі було стягнення з відповідача заборгованості за Договором №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 (з урахуванням Додаткових угод від 30.05.2022, 12.08.2022, 29.08.2022, 07.09.2022, 20.09.2022 та 01.11.2022) у загальному розмірі 415540,46 грн, з яких: 356086,32 грн основний борг, 47795,08 грн пеня, 6812,43 грн збитки від інфляції та 4846,63 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2024, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 356086,32 грн основного боргу, 47191,88 грн пені, 6812,43 грн збитків від інфляції, 4846,63 грн - 3% річних та 4979,0 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом, за результатами аналізу наданих позивачем Договору про надання правової допомоги №16/05/2024 від 16.05.2024, Акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 05.08.2024 на суму 20000,0 грн, заяви про ухвалення додаткового рішення б/н від 02.12.2024 та додатку до заяви б/н від 07.08.2024 та матеріалів справи взято до уваги, що рівень складності справи (стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з перевезення на підставі 14-ти Актів надання послуг підписаних відповідачем та супутніх документів до них), - є незначним. Тому витрачений на аналіз чинного законодавства, судової практики та підготовки позовної заяви час не міг бути тривалим, а сама підготовка матеріалів у даній справі не мала викликати складнощів.

Судом також враховано, що адвокатом позивача було подано заяви про розгляд справи без його участі у підготовчих (08.07.2024, 05.08.2024) та у судових засіданнях (24.09.2024, 23.10.2024).

Суд вважає, що при незначному рівні складності справи вартість надання послуг правничого характеру у сумі 20000,0 грн, є значно завищеною та не відповідає критеріях реальності та розумності, а також співмірності зі складністю справи.

Таким критеріям у даній справі на думку суду буде відповідати вартість надання послуг правничого характеру у сумі 7000,0 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір таких витрат до 7000,0 грн, які слід стягнути з відповідача.

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в решті заявленої позивачем суми 13000,0 грн, - слід відмовити.

З урахуванням викладеного, заява Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича б/н від 02.12.2024 (вх.№15127/24 від 02.12.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/629/24 щодо відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129, ст.ст.221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича б/н від 02.12.2024 (вх.№15127/24 від 02.12.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №915/629/24 щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія на користь Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича 7000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Шумському Олександру Федоровичу у відшкодуванні витрат понесених на правничу допомогу у сумі 13000,0 грн.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне додаткове рішення складено 30.12.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва