Рішення
від 17.12.2024 по справі 925/807/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Справа № 925/807/24

м.Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, м.Черкаси, бул.Шевченка,286, в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, м.Черкаси, бул.Шевченка,185

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м.Черкаси, вул.Смілянська,131;

2) Будищенської сільської ради, Черкаська область, Черкаський район, с.Будище, вул.30-річчя Перемоги,42

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1) Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (УЛМГ), м.Вінниця, вул.Пирогова,26,

2) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство", Черкаська область, Черкаський район, с.Геронимівка, вул.Лісництво,11,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок із одночасним припиненням речових прав на них,

за участю повноважних представників сторін:

прокурор: Куліш А.А. прокурор відділу, за посадою;

від позивача: Бодня І.В. самопредставництво;

від відповідача-2: Острівна К.В. за довіреністю;

від третьої особи-2: Осадча О.О. за довіреністю.

від відповідача-1 та третьої особи -1 участі не брали.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та Будищенської сільської ради з вимогами:

усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації та територіальної громади с.Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради;

усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації та територіальної громади с.Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га.

стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури (бул.Шевченка,286, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119) судові витрати в сумі 6056,00 грн.

Ухвалами суду: від 10.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання 10.09.2024; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1) Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м.Вінниця, вул.Пирогова,26, код ЄДРПОУ 44979060); 2) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство" (Черкаська область, Черкаський район, с.Геронимівка, вул.Лісництво,11, код ЄДРПОУ 45113729); від 10.09.2024 проведення підготовчого засідання відкладено на 03.10.2024.

Підготовче провадження закрито 03.10.2024, справу призначено в судове засідання на 05.11.2024.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.11.2024 по 10.12.2024, з 10.12.2024 по 17.12.2024.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, однак участі представників не забезпечили. Позивач та Третя особа-1 про причини неявки представника у судове засідання не повідомив. Від відповідача-1 надійшла заява від 02.10.2024 (вх.суду №15217/24 від 02.10.2024) про розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд вирішив відкрити судове засідання з розгляду справи по суті.

Прокурор вимоги підтримує повністю та вказує на порушення інтересів держави при розпорядженні сільською радою особливо цінними землями (лісового фонду) - без достатніх прав на них.

Представник позивача (ОВА) повністю підтримав позовні вимоги та позицію прокурора у спірних правовідносинах, просить позов задовольнити.

Представник відповідача (рада) звернув увагу про відсутність в матеріалах справи будь-яких документів, що посвідчують наміри Черкаської ОВА (позивач) на приведення земельних ділянок у відповідність до чинного законодавства. Відсутність у ДП "Ліси України" правовстановлюючих документів на право постійного користування спірними земельними ділянками спростовує правову позицію позивача та підтверджує право комунальної власності на спірні ділянки як землі рекреаційного призначення

Відповідач (рада) заявляє про тривалу бездіяльність ОВА та органів Держлісгоспу при інвентаризації земель державної власності та приведенні документів лісокористування до вимог чинного земельного законодавства.

Відповідач вказує на добросовісність набуття радою прав комунальної власності на спірні земельні ділянки, в тому числі лісового та водного фонду, та необхідність застосування строків позовної давності до спірних відносин, оскільки прокурор був давно обізнаний про ймовірне порушення прав держави (в особі позивача) у сфері використання земель з обмеженим господарським оборотом.

Представник третьої особи (Лісгосп) надав для огляду в судовому засіданні оригінальні планшети лісовпорядкування та оригінали документів лісовпорядкування стосовно кварталу 5 (виділи 5 та 20) Свидівоцького лісництва за 1962-1963, 2007, 2013-2014 роки.

За результатами судового розгляду 17.12.2024 проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Обґрунтування сторонами своїх вимог та заперечень, перевірка їх судом, з`ясування дійсних взаємовідносин сторін та обставин:

При зверненні з позовом в суд прокурор вказав, що прокуратурою у ході реалізації повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення вимог земельного законодавства в частині обліку земельних ділянок лісогосподарського призначення в межах Будищенської ОТГ Черкаського району Черкаської області:

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 06.02.2014 №35-48 був затверджений розроблений ПП «Геотоп-сервіс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення об`єкту короткострокового відпочинку громадян в адміністративних межах с. Свидівок Черкаського району. Пунктом 2 цього рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель землі рекреаційного призначення, що буде використовуватись для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (том 1 а.с. 74).

Доказів погодження вилучення спірної ділянки з постійного користування державного підприємства чи рішення державного органу про передачу спірної ділянки в комунальну власність документи сільської ради не містять.

На підставі вказаного рішення, 17.04.2014 за Свидівоцькою сільською радою зареєстровано право комунальної форми власності на земельну ділянку площею 0,8925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0262, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах с. Сокирна з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 08.10.2019 відкрито поземельні книги на земельні ділянки кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 площею по 0,1 га кожна (том 1 а.с. 115-120).

В подальшому рішенням Свидівоцької сільської ради «Про затвердження Свидивоцькій сільській раді технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» від 09.10.2019 №70-21 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,8925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0262 на 7 окремих земельних ділянок комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, зокрема: земельну ділянку площею 0,2925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0395 та 6 земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 площею по 0,1 га кожна. Пунктом 2 вказаного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель землі рекреаційного призначення, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (том 1 а.с. 75 зворот, с.с.76).

Одночасно рішенням Свидівоцької сільської ради «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» від 09.10.2019 №70-22 земельні ділянки площею по 0,1 га кожна з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 передано у приватну власність громадянам для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що знаходяться в селищі Сокирна по вулиці Придніпровській. Пунктом 7 цього рішення Свидівоцької сільської ради зазначені земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення:

у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; ОСОБА_2 передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; ОСОБА_3 передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; ОСОБА_4 передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; ОСОБА_5 передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; ОСОБА_6 передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га (том 1 а.с. 77).

Згідно запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2019 право приватної власності на спірні земельні ділянки зареєстровано: за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; за ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га (том 1 а.с. 103-114).

Не погодившись з діями органу місцевого самоврядування стосовно розпорядження особливо цінними землями в адміністративних межах селища Сокирна без належних на те повноважень, з необгрунтованою реєстрацією права комунальної власності за Свидівоцькою сільською радою на спірні земельні ділянки з цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення (при належному віднесенні спірних земельних ділянок до земель водного фонду та лісогосподарського призначення), з необґрунтованою передачею земельних ділянок у приватну власність, з метою захисту державного інтересу та відновлення порушеного права прокурор звернувся в загальний суд і рішенням Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі №707/936/21 вимоги прокуратури за позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 були задоволені:

- визнано незаконними та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 06.02.2014 №35-48 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для її обліку, як землі комунальної власності», п. 2 рішення Свидівоцької сільської ради від 09.10.2019 №70-21 «Про затвердження Свидівоцькій сільській раді технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення», рішення Свидівоцької сільської ради від 09.10.2019 №70-22 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення»;

- припинено право приватної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:0394 площею по 0,1 га кожна, розташовані по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ;

- усунуто перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України, територіальній громаді с. Сокирна в здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками площею по 0,1 га кожна, розташованими по АДРЕСА_1 шляхом скасування державної реєстрації речових прав приватної власності за громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:0394 (том 1 а.с. 121-127).

У справі №707/936/21 судом встановлено, що вказані земельні ділянки

відносяться до земель лісогосподарського призначення та водного фонду, а отже є обмеженими в цивільному обороті, належать до державної та комунальної власності, перебувають у користуванні обласної державної адміністрації та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради та не можуть бути передані у приватну власність.

На виконання рішення Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі №707/936/21 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.07.2023 внесено відомості (записи) про припинення за громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 права приватної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:0394.

Однак за даними Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки, що були предметом судового розгляду у вказаній справі, сформовані як земельні ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Про необхідність вжиття заходів, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок з метою приведення відомостей Державного земельного кадастру в належний стан, які б відповідали дійсному цільовому призначенню спірних ділянок та реєстрації речових прав на ці землі, у відповідній частині, за територіальною громадою с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради саме як земель водного фонду останню повідомлялось листами від 29.02.2024 №15/1-167вих24, від 05.04.2024 №15/1-284вих24, що направлені у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Не зважаючи на доведеність віднесення вказаних вище земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та водного фонду, 09.04.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено данні про реєстрацію за Будищенською сільською радою права комунальної власності на спірні земельні ділянки із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (том 1 а.с. 103-114).

Метою позову прокурора є: захист державного інтересу на користування землями лісового фонду шляхом скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га з цільовим призначенням землі для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які фактично належать до категорії земель лісогосподарського призначення та водного фонду, оскільки поки в Державному земельному кадастрі розміщена інформація про вказані земельні ділянки з відмінним від їх дійсного цільового призначення, такі дані в розумінні ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання та збереження державою (в особі Черкаської ОВА) - як земель лісогосподарського призначення, та територіальною громадою с. Сокирна - як земель водного фонду та створює реальні ризики повторного незаконного розпорядження спірними ділянками. Тобто державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:03394 за результатами судового розгляду має бути скасована з метою подальшого формування нових об`єктів земельних відносин з відповідним цільовим призначенням.

Обґрунтування прокурором належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду:

Згідно ст. 18 ЗК України передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (п. «є» ч. 1 ст. 19 ЗК України). Відповідно до вимог ст. 58 ЗК України та ст.ст. 1, 3, 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Вказаний висновок знайшов своє вираження у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц; від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц; від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц; від 15.09.2020 у справі №469/1044/17; постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №707/1924/20; від 19.01.2022 у справі №707/1933/20, від 25.01.2023 у справі №372/190/19, від 10.05.2023 у справі №707/1919/20, від 14.06.2023 у справі №707/1923/20.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.11.2019 за вих.№10-23-0.23-7846/2-19, за даними Державного земельного кадастру земельні ділянки кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 обліковуються як угіддя штучні водосховища.

Проведеними в межах прокурорської перевірки геодезичними обмірами підтверджено обставини розташування спірних земельних ділянок в межах земель водного фонду, нормативно визначеної прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

Розміщення спірних земельних ділянок в межах земель водного фонду, в тому числі в межах 100 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища, а також частинами в межах земель лісового фонду колишнього ДП «Черкаське лісове господарство» візуально вбачається з план-схеми розміщення спірних земельних ділянок (лист ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 23.03.2020 вих.№19-28-0.5-634/2-20 з план-схемою (том 1 а.с. 129).

Також за фактом передачі органом місцевого самоврядування спірних земель у приватну власність прокуратурою ініційовано проведення перевірок спеціально уповноваженими органами державного контролю (нагляду) в сфері дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства. Так, Державною екологічною інспекцією Центрального округу (лист від 05.06.2020 вих.№03/1-17/1117) встановлено, що надання у приватну власність для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 відбулось без урахування вимог ст.ст. 20, 58, 59, 186-1 ЗК України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі їх у користування Свидівоцькою сільською радою, за результатами якої складено акт від 04.06.2020 №265-ДК/260/АП/09/01/-20 (том 1 а.с. 132-133).

Згідно вказаного акту перевірки та листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2020 вих.№10-23-0.44-697/90-20, враховуючи шари Публічної кадастрової карти України, спірні земельні ділянки знаходяться в умовно прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища (том 1 а.с. 79, 129), а Свидівоцькою сільською радою порушено норми чинного законодавства під час відведення у приватну власність спірних земельних ділянок (фактично - за рахунок земель лісогосподарського призначення та водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами) для потреб рекреації без чіткого визначення їх нормативних розмірів, а також при зміні цільового призначення земель лісового і водного фонду. Прийнятим рішенням від 09.10.2019 №70-22 Свидівоцька сільська рада порушила встановлений законодавством порядок набуття і реалізації права на землю, а саме не дотримано вимоги норм ст.ст. 20, 57, 59, 149, 186 ЗК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України.

За результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області направлено клопотання від 09.06.2020 №265-ДК/0032/КВ/06/01/-20 про приведення своїх рішень радою у відповідність до чинного законодавства (том 1 а.с. 147-148), яке згідно листа Свидівоцької сільської ради від 07.07.2020 вих.№02-75/450 (том 1 а.с. 149) залишено без задоволення. Віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового та водного фонду не спростоване відповідачами у належний спосіб.

На підтвердження часткового віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду Державним підприємством "Черкаське лісове господарство" прокуратурі подані матеріали лісовпорядкування Свидівоцького лісництва ДП "Черкаське лісове господарство" разом з таксаційними описами ділянок квартал 5 виділи 5;20, планшетами ділянок та планами лісонасаджень 2013 року (том 1 а.с. 183-190).

Органи державної влади не надавали своєї згоди на вилучення на користь сільської ради, ОТГ спірних земельних ділянок лісового фонду чи зміни їх цільового призначення з передачею в комунальну власність.

Рішення органу місцевого самоврядування про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок лісового фонду з перевищенням своїх повноважень можуть бути предметом оскарження в суді з застосуванням правових наслідків. Аналогічні висновки викладенні у рішенні ЄСПЛ у справі «Гамер проти Бельгії» (заява №21861/03) від 27.11.2007, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Порушення інтересів держави в частині обмеження обороту особливо цінних земель (лісового фонду), порушення процедури набуття у власність спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування стали причиною звернення прокурора та Черкаської ОВА в господарський суд Черкаської області за захистом та відновленням порушеного права держави в особі ОВА на управління та розпорядження землями лісового фонду, які мають обмежений господарський оборот. Прокурор та позивач вимоги підтримали.

Відповідач1 (рада) вимоги не визнав. Просить в позові відмовити та вказує на добросовісність набуття Будищенською сільською радою спірної земельної ділянки внаслідок об`єднання територіальних громад Черкаського району при реалізації адміністративної реформи України. Вказує на відсутність правовстановлюючих документів у позивача та третіх осіб на право постійного користування спірними земельними ділянками (лісового фонду), на тривале ухилення органів виконавчої влади від інвентаризації земель з особливим статусом використання, на відсутність протягом тривалого часу будь-яких дій по утриманню спірних ділянок під лісонасадженнями на території сільської ради. Подано письмовий відзив на позов з додатками, з доказами направлення примірника всім учасникам (том 1 а.с. 227-252).

Вказує на відсутність законодавчої заборони мати в комунальній власності землі лісового фонду. Припинення права комунальної власності на спірні ділянки призведе до погіршення становища місцевої ради, зменшення надходжень в місцевий бюджет, припинення соціальних програм громади та припинення контролю за використання спірних ділянок. Сільська рада не має нести відповідальність за дії чи бездіяльність органів влади.

Прокурор відреагував відповіддю на відзив та документально спростовує доводи сільської ради (том 2 а.с. 6-21).

Відповідач (ДЗК) вимоги заперечив. Вказав на відсутність порушень земельного законодавства з їх боку. Орган ДЗК не вчиняв ніяких дій по державній реєстрації спірних ділянок. Просить в позові відмовити. Подано письмовий відзив на позов через систему "Електронний суд" (том 2 а.с. 1-3).

Прокурор відреагував відповіддю на відзив та вказав, що внесення даних в державний земельний кадастр стосовно спірних земельних ділянок контролює Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, тому вони визначені співвідповідачем у справі (том 2 а.с. 6-10).

Третя особа (УЛМГ) на позов не відреагувала.

Третя особа (філія) вимоги підтримала. Просить позов задовольнити. Вказує на свій статус спеціалізованого державного підприємства з питань експлуатації лісового фонду та лісовпорядкування. Вказує на проведення системних заходів з лісовпорядкування на визначених земельних ділянках лісового фонду.

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

А) Щодо статусу прокурора та учасників в господарському процесі.

Згідно із вимогами ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41, 50 Конституції України, має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на земельні ділянки лісового фонду та земель водного фонду.

Звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання про приналежність спірних земель до лісового та водного фондів. Їх повернення у власність держави та територіальної громади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося тільки за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок - належністю їх до земель лісогосподарського призначення та водного фонду.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зазначений висновок узгоджується з позиціями Європейського суду з прав людини. Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі №5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі №42454/02 від 15.01.2009).

Про це також наголошено у рішення ЄСПЛ у справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою про усунення перешкод державі в особі Черкаської ОВА та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 01 га; 7124986000:03:001:0390 площею 01 га; 7124986000:03:001:0391 площею 01 га; 7124986000:03:001:0392 площею 01 га; 7124986000:03:001:0393 площею 01 га; 7124986000:03:001:03394 площею 01 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель водного фонду та лісогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, водних та лісових об`єктів - національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту та в цілому водних ресурсів, які забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу, і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Суд вважає, що прокурор достатньо обґрунтував своє право на звернення в суд з даним позовом та використав належний спосіб захисту та відновлення порушення публічного права.

Б) Позивач та відповідачі є самостійними юридичними особами.

Позивач є органом виконавчої влади на місцях з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ, суб`єктом господарювання на земельних ділянках державної власності в межах області та уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах з питань розпорядження земельними ділянками лісового та водного фонду. Діяльність органу влади регламентована приписами Конституції України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (том 1 а.с. 82-87).

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про утворення військових адміністрацій" від 24.02.2022 №68/2022, утворено, зокрема, Черкаську ОВА. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набули статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно із ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Визначений прокурором позивач Черкаська ОВА (Черкаська обласна державна адміністрація), як розпорядник спірними землями, є належним органом для представництва інтересів держави у даному спорі, оскільки у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового Кодексу України). До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (п.4, 5 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.1,2 ст.149 Земельного кодексу України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (ч.6 ст.149 Земельного кодексу України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч.9 ст.149 Земельного кодексу України).

З огляду на наведені приписи законодавства стосовно компетентної особи щодо вилучення для лісогосподарських потреб і передання у власність земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні підрозділу підприємства лісового господарства в межах населеного пункту, це питання відноситься до відання обласної державної адміністрації (ОВА).

Суд констатує, що Позивач може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст.19 Конституції України.

Відповідач1 (Рада) є органом місцевого самоврядування відповідно до приписів Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з присвоєнням коду юридичної особи та внесенням даних в ЄДРПОУ, та суб`єктом господарювання на земельних ділянках комунальної власності в межах ОТГ (том 1 а.с. 94-96). Відповідач може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст.19 Конституції України.

Відповідач2 (ДЗК) є органом виконавчої влади на місцях з питань реалізації державної політики у сфері земельних відносин в Україні, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (том 1 а.с. 97-102). Діяльність регламентована постановою КМУ від 14.01.2015 №15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру". Суд враховує, що ДЗК є держателем Державного земельного кадастру.

Суд враховує що саме органи влади у спорі мають доводити правомірність своїх дій (в даній ситуації).

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Застосування судом норм матеріального права до спірних відносин:

Відповідно до приписів ст. 13 Конституції України "земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом".

Вказаний висновок знайшов своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц; від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц; від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц; від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц; від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №707/1924/20; від 19.01.2022 у справі №707/1933/20, від 25.01.2023 у справі №372/190/19, від 10.05.2023 у справі №707/1919/20, від 14.06.2023 у справі №707/1923/20.

Згідно з ч.2 ст.1 Лісового кодексу України ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту держави зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання їх у користування чи у власність. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього Кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЛК України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання в користування з обмеженням строків такого користування.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частинами 1, 2, 4 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Учасниками справи не заперечується, що:

Державною екологічною інспекцією Центрального округу (лист від 05.06.2020 № 03/1-17/1117) встановлено, що надання у приватну власність для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 відбулось без урахування вимог ст.ст. 20, 58, 59, 186-1 ЗК України.

Згідно вказаного акту перевірки та листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.06.2020 № 10-23-0.44-697/90-20, враховуючи шари Публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки знаходяться в умовно прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища, а Свидівоцькою сільською радою порушено норми чинного законодавства під час відведення у приватну власність спірних земельних ділянок фактично за рахунок земель лісогосподарського призначення та водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами для потреб рекреації без чіткого визначення їх нормативних розмірів, а також при зміні цільового призначення земель лісового і водного фонду. Прийнятим рішенням від 09.10.2019 №70-22 Свидівоцька сільська рада порушила процедуру набуття і реалізації права на землю, а саме не дотримано вимоги норм ст.ст. 20, 57, 59, 149, 186 ЗК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Свидівоцька сільська рада ухилилась від приведення своїх рішень стосовно спірних земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства за результатами перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (від 09.06.2020 №265-ДК/0032/КВ/06/01/-20).

Прокурор та позивач не оспорюють право місцевого самоврядування на розпорядження землями водного фонду при належному дотриманні вимог законодавства.

Прокурор та позивач не оспорюють межі населених пунктів та ОТГ при проведенні адміністративної реформи в Черкаській області (том 2 а.с. 76-85).

Доводи та обґрунтування прокурора про приналежність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення:

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

За правилами ст.149 Земельного Кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідне рішення Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації), докази вилучення в установленому порядку спірної земельної ділянки у ДП (чи філії) "Черкаське лісове господарство" для подальшої її передачі з державної у комунальну власність Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області - у справі відсутні.

Згідно з п.4 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст.48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно із Порядком здійснення лісовпорядкування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 №112:

п.1. Цей Порядок визначає єдину систему та умови організації і здійснення лісовпорядкування. Система та умови організації і здійснення лісовпорядкування комплекс заходів, які визначають умови і механізм здійснення лісовпорядкування та організації взаємовідносин з учасниками процесу лісовпорядкування /.../;

п.30. Під час здійснення базового лісовпорядкування складається проект організації і розвитку лісового господарства, який передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства та розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування, і включає в себе такі матеріали лісовпорядкування: пояснювальну записку до проекту організації і розвитку лісового господарства (далі пояснювальна записка); таксаційні описи; відомість визначення розрахункової лісосіки на проектний період у випадку, якщо матеріалами лісовпорядкування проектується проведення рубок головного користування; фонди рубок, в тому числі фонд рубок головного користування; фонди відновлення лісів, лісорозведення, лісових ділянок та нелісових земель, які не підлягають лісорозведенню; відомості запроектованих лісогосподарських заходів;планово-картографічні матеріали на паперових і електронних носіях, виготовлені на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори тематичних геопросторових даних; форми державного лісового кадастру; матеріали поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок; висновки про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів та бланки ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів; інформацію про результати зоологічних, ботанічних та геоботанічних досліджень (у разі наявності таких досліджень); відомості про місцезнаходження видів флори та фауни і їх природних середовищ існування, які охороняються відповідно до Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, отримані від Міндовкілля; протоколи лісовпорядних нарад; таблиці врахування пропозицій та зауважень; обґрунтування розрахункових лісосік у випадках, визначених цим Порядком; інші документи, визначені рішеннями лісовпорядних нарад та технічною документацією із здійснення лісовпорядкування;

п.31. Матеріали лісовпорядкування, які містять атрибутивну та картографічну інформацію про кількісні та якісні характеристики лісових ділянок, розробляються, зберігаються та оприлюднюються в електронній формі;

п.32. У таксаційному описі зазначаються характеристики лісових ділянок та нелісових земель відповідно до технічної документації із здійснення лісовпорядкування, а також показники, визначені у Правилах утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №650.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст.21 Земельного кодексу України).

Згідно із ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до приписів статей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозаліснені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

ч.4 ст.122. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб;

ч.5 ст.122. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб;

п.24 розділу X Перехідних положень. Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Прокурор у позовній заяві та у судових засіданнях наголосив, що відповідно до п.5 розд.VIII "Прикінцеві положення" Лісового Кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерофотознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції містить питання процедури їх виготовлення.

Вирішуючи питання щодо фактичного перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати п.5 розд.VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (такий же висновок викладено в пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Отже землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій (ОВА), які мають право їх вилучати та передавати у інші форми власності.

Оглядом в судовому засіданні оригінальних планшетів лісовопорядкування за 1962-1963, 2007, 2013-2014 роки встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 частково накладаються на землі лісового фонду квартал 5 виділ 5; 20 Свидівоцького лісництва, що підтверджується фрагментом Планшету з нанесеними межами кварталів, станом на 14.01.2014 (том 2 а.с.101-102, 105 зворот-108);

інформацією філії "Черкаське лісове господарство" про відсутність погоджень на вилучення, зміну цільового призначення, а також погодження суміжних меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394

Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Черкаське лісове господарство" Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства "Свидівоцьке лісництво" в редакції розробника Ірпінь 2014 - земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 частково накладаються на землі лісового фонду квартал 5 виділ 20 Свидівоцького лісництва (том 2, а.с. 110 зворот-112).

З цих обґрунтувань та мотивів суд критично оцінює доводи відповідача1 (рада) про добросовісне набуття у комунальну власність територіальної громади спірних земельних ділянок рекреаційного призначення, про вчинення юридично значимих дій для збереження спірних ділянок лісового фонду, про відсутність правовстановлюючих документів у титульного користувача (філія "ЧЛГ") на спірні ділянки лісового фонду, про неприпустимість погіршення фінансового становища ОТГ внаслідок припинення права комунальної власності на спірні ділянки, оскільки отримання коштів від оренди ділянок є основою наповнення місцевого бюджету та фінансування соціальних програм та проектів.

Суд не враховує заперечення ради та мотиви відзиву при прийнятті рішення у даній справі, оскільки відповідач не доводить правомірності набуття у комунальну власність спірних земельних ділянок та отримання відповідної згоди Черкаської ОДА на вилучення у титульного користування спірних ділянок.

Суд також враховує, що Відповідачами у справу не подано доказів тому, що подані прокурором (як доказ приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення) картографічні матеріали лісовпорядкування були визнані недійсними і не можуть враховуватися судом при вирішенні спору, як належні та допустимі докази.

Окремо державним підприємством «Черкаське лісове господарство» листами від 29.10.2019 вих.№1043/10, від 17.12.2019 вих.№1137/14 інформовано органи прокуратури області, що підприємством "ЧЛГ" не надавалась згода на вилучення із його постійного користування та передачу у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394.

Тому Черкаською місцевою прокуратурою 06.11.2019 зареєстровано провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ухвалою слідчого-судді від 26.12.2019 на спірні земельні ділянки накладено арешт (том 1 а.с. 90-93).

У ході досудового розслідування в межах вказаного кримінального провадження проведено огляд місця події із залученням спеціалістів фахівців ДП «Черкаське лісове господарство» та ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (том 1 а.с. 64-68).

Під час огляду місця події інженером ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у присутності представника ДП «Черкаське лісове господарство» було зафіксовано геодезичні точки межі лісового масиву, тобто проведено відповідні геодезичні обміри із подальшим виготовленням план-схеми розміщення спірних земельних ділянок по відношенню до земель лісового фонду та берегової лінії Кременчуцького водосховища.

Указаним оглядом місця події та проведеними геодезичними обмірами підтверджено фактичне часткове розташування спірних земельних ділянок в межах земель водного фонду (нормативно визначеної прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища), також частково - в межах територій лісового фонду філії «Черкаське лісове господарство».

Витяги з проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство», копія планшета підтверджують знаходження частин спірних земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) у кварталі 5 виділи 5 та 20 Свидівоцького лісництва та не спростовані відповідачами в належний спосіб.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно з п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (постанови Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 27.01.2015 у справі № 21- 570а14, Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-а та інші).

Вказане беззаперечно свідчить, що зазначені вище земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 відносяться до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».

Щодо застосування судом до спірних правовідносин обставин, встановлених рішенням суду у справі №707/936/21.

Черкаським районним судом у справі №707/936/21 було встановлено, що вказані вище спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та водного фонду, отже є землею обмеженою в цивільному обороті, належать як до державної так і до комунальної власності, у відповідних частинах перебувають у власності Черкаської обласної військової адміністрації та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради, та не можуть бути передані у приватну власність.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Однак суд при прийнятті рішення не вважає преюдиційним рішення Черкаського районного суду у справі №707/936/21 у зв`язку з іншим суб`єктним складом суду у справі №925/807/24.

При цьому суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі №48553/99 за заявою «Совтрансавто-Холдінг» проти України», від 28.10.1999 у справі №28342/95 за заявою «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Тому, судове рішення у справі №707/936/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, у тому числі і у цій справі, не можуть йому суперечити.

Черкаським районним судом було встановлено, що частини спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0262, 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, є державною власністю і перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», хоча й включені в межі населеного пункту с. Сокирна, проте відповідно до установленого законом порядку не могли перейти і не перейшли у комунальну власність Свидівоцької сільської ради, правонаступником якої є Будищенська сільська рада.

Таким чином, факт належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та водного фонду, зокрема 100 метрової прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, та протиправність рішення Свидівоцької сільської ради, правонаступником якої є Будищенська сільська рада ОТГ, про їх облік, як земель комунальної власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення - не потребує повторного доказування, оскільки ця обставина вже встановлена судовим рішенням у справі №707/936/21 Черкаського районного суду.

Правове обґрунтування прокурором необхідності скасування державної реєстрації на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:0394, з одночасним припиненням речових прав на них.

Прокурор вірно визначив, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 ЗК України).

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України, визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо (ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону).

За нормами ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч. 7 ст. 9 Закону).

Згідно зі ст. 21 Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок, у тому числі і у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених ч. 8 ст. 9 та ч. 2 ст. 24 Закону.

Процедуру та вимоги щодо Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

Згідно зі ст. 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 24 Закону врегульовано питання державної реєстрації земельних ділянок, яка передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (ч. 4), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (ч. 6) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (ч. 10).

За нормою ч. 10 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію:

- у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

Законом України №340-IX від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набув чинності 16.01.2020, внесені відповідні зміни до земельного законодавства з питання скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Так, ст. 79-1 ЗК України доповнено частиною 13 такого змісту: «Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

- поділу або об`єднання земельних ділянок;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

- якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Спірні земельні ділянки в межах села Сокирна Будищенської (Свидівоцької) сільської ради були сформовані як землі рекреаційного призначення з видом використання для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення всупереч вимогам земельного законодавства, за рахунок земель водного фонду - штучне водосховище та прибережна захисна смуга Кременчуцького водосховища та земель лісогосподарського призначення, з порушенням при їх реєстрації вимог земельного законодавства щодо визначення цільового призначення, про що беззаперечно свідчать зазначені вище обставини в їх сукупності.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0,8925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0262 на 7 окремих земельних ділянок комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, було сформовано: земельну ділянку площею 0,2925 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0395 та 6 земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394,за наслідками чого в Державний земельний кадастр 08.10.2019 Міськрайоннним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області внесено відомості про їх державну реєстрацію із категорією земель землі рекреаційного призначення та з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (код 07.01.).

Як наслідок, Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 08.10.2019 відкрито поземельні книги на земельні ділянки кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 - площею по 0,1 га кожна.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.10.2019 право приватної власності на спірні земельні ділянки зареєстровано: за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; за ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га.

За рішенням Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі №707/936/21, за позовом прокурора в інтересах держави визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 06.02.2014 №35-48 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для її обліку, як землі комунальної власності», п. 2 рішення Свидівоцької сільської ради від 09.10.2019 №70- 21 «Про затвердження Свидівоцькій сільській раді технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» та припинено право приватної власності вищезазначених громадян на вказані земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, а на підставі рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.07.2023 внесено відповідні відомості про припинення за ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 права приватної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:0394.

Однак в подальшому, на посвідчення відповідного речового права на вказані земельні ділянки, на підставі рішень державного реєстратора виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 10.04.2024 №№72516324, 72516826, 72516997, 72517220, 72517422, 72517581 за Будищенською сільською радою зареєстровано право комунальної власності від 09.04.2024 №№54504082, 54504235, 54504390, 54504542, 54504704, 54504842 на спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га кожна, як на земельні ділянки з категорією рекреаційне призначення, що будуть використовуватись для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Враховуючи те, що землі водного фонду та лісогосподарського призначення є землями, які обмежені в цивільному обороті, а право комунальної власності на них виникло у супереч нормам земельного та водного законодавства, такі обставини унеможливлять їх раціональне використання, в тому числі територіальною громадою с.Сокирна та Черкаською обласною військовою адміністрацією саме як земель водного фонду та лісогосподарського призначення, а тому має місце порушення інтересу держави, яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394, а в силу ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» одночасно із скасуванням державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі також підлягає припиненню право комунальної власності на них.

Суд погоджується з доводами прокурора в цій частині, незважаючи на заперечення відповідачів проти вимог з мотивів добросовісного набуття сільською радою речового права на спірні земельні ділянки.

Правове обґрунтування прокурором необхідності припинення речового права комунальної власності Будищенської сільської ради на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:03394, як на землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення

Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Черкаським районним судом у справі №707/936/21 установлено, що спірні земельні ділянки у відповідних частинах відноситься до земель лісогосподарського призначення та водного фонду, отже є землями з обмеженим цивільним оборотом, які належать до державної та комунальної власності, перебувають у користуванні обласної державної адміністрації (позивача) та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради (відповідача1), та не можуть бути передані у приватну власність.

На виконання рішення Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі №707/936/21 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 17.07.2023 внесено відомості про припинення за громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 права приватної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389; 7124986000:03:001:0390; 7124986000:03:001:0391; 7124986000:03:001:0392; 7124986000:03:001:0393; 7124986000:03:001:0394.

Водночас за даними Державного земельного кадастру земельні ділянки, що були предметом судового розгляду у вказаній справі, протиправно сформовані за цільовим призначенням як земельні ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Про необхідність вжиття заходів, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок з метою внесення відповідних відомостей в Державний земельний кадастр, які б відповідали їх дійсному цільовому призначенню, та реєстрації речових прав на ці землі, у відповідній частині, за територіальною громадою с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради (щодо земель водного фонду) та за Черкаською обласною військовою адміністрацією (щодо земель лісогосподарського призначення) останніх повідомлялось листом від 29.02.2024 вих.№15/1-167вих24, та Будищенську сільську раду вдруге повідомлялось листом від 05.04.2024 вих.№ 15/1-284вих24.

Черкаська ОВА листом від 07.03.2024 вих.№01/01-48/2445/01/01-48/6573 повідомила про неможливість вжиття заходів на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.12.2019 у справі №712/16572/19 у кримінальному провадженні №42019251010000182 від 06.11.2019, з метою заборони відчуження та будь-якої зміни права власності, на спірні земельні ділянки накладено арешт. Разом з тим, не зважаючи на доведеність віднесення вказаних вище земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та водного фонду, 09.04.2024 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним кадастровим реєстратором внесено данні про реєстрацію за Будищенською сільською радою права комунальної власності на спірні земельні ділянки із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", що вочевидь не є правильним та не може лишатися поза увагою суду.

Суд вважає, що відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права комунальної власності Будищенської сільської ради на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 є перешкодою у реалізації речових прав держави в особі Черкаської ОВА на частини вказаних земельних ділянок як землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 вказаного вище Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вказана норма кореспондується з п. 9 ч. 1 ст. 27 цього ж Закону, за яким державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Оскільки державна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 за Будищенською сільською радою, яка відповідно ст. 122 ЗК України не є повноправним розпорядником вказаних земельних ділянок в частині, що належать до земель лісогосподарського призначення, вона підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір про захист права власника на розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №915/572/17 зазначив, що орган уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Оскільки відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV судове рішення про скасування державної реєстрації права комунальної власності за Будищенською сільською радою буде підставою для реєстраційних дій щодо припинення вказаного права, вказане є належним способом захисту у спірних правовідносинах.

Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

В постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного та водного законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Реєстрація права комунальної власності на землі водного фонду та лісогосподарського призначення з визначенням їх цільового призначення, як земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення здійснювалась всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України.

Факт розміщення спірних земельних ділянок в межах земель водного фонду, в тому числі в межах 100 метрів від урізу води Кременчуцького водосховища, а також частинами в межах земель лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство» встановлено рішенням Черкаського районного суду від 10.09.2021 у справі № 707/936/21 та підтверджується матеріалами цієї господарської справи, а отже спірні земельні ділянки не можуть відноситися до земель рекреаційного призначення та існувати у встановлених межах.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Держгеокадастр України.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п. 4 Положення).

Реєстрацію спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі України здійснено Державним кадастровим реєстратором міськронного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

З огляду на викладене, органами прокуратури обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст.ст. 16, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а саме усунення перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського та водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради.

Задоволення судом саме таких позовних вимог призведе до відновлення права Черкаської обласної державної адміністрації та мешканців територіальної громади (в тому числі с. Сокирна) безперешкодного та безоплатного доступу до берегів річок, земель лісогосподарського призначення, а також права розпорядження спірними земельними ділянками.

У позовній заяві прокурор вказує, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389, 7124986000:03:001:0390, 7124986000:03:001:0391, 7124986000:03:001:0392, 7124986000:03:001:0393, 7124986000:03:001:0394 7122583900:03:001:0139 за даними Публічної кадастрової карти України частково вкрита лісовою рослинністю та межує із земельними ділянками, що є державною власністю і відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП "Черкаське лісове господарство" (титульний користувач); накладається на земельні ділянки з призначенням "лісовий фонд" у кварталі 5 виділ 5;20 Свидівоцького лісництва філії "Черкаське лісове господарство", що підтверджено вищенаведеними первинними документами обліку лісового господарства та не спростовано в належний спосіб учасниками спору.

Суд вважає, що прокурором вірно визначено позивача у справі - Черкаську обласну військову адміністрацію, що діє від імені держави у спірних правовідносинах та право якої порушено.

Відповідач-1 (сільрада) у відзиві на позов вказує на неналежний спосіб захисту порушеного права. Ставить під сумнів негаторний спосіб захисту, запропонований прокурором (усунення перешкод в користуванні майном).

Відповідач-2 (ДЗК) вимоги заперечив (том 2 а.с. 8-11) та вказав, що ГУ ДЗК не є належним відповідачем у справі, вимога до нього є сформованою некоректно, оскільки ГУ ДЗК не несе від повільності за дії органу місцевого самоврядування та розробника технічної документації з землеустрою та внесення даних в державний земельний кадастр стосовно формування та реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га.

Прокурор та позивач заперечують доводи відповідача та вказують, що саме ГУ ДЗК в Черкаській області є уповноваженою особою в межах Черкаської області на ведення Державного земельного кадастру та здійснення контролю за повнотою та підставами внесення даних.

Суд критично оцінює доводи відповідача-2, вважає їх надуманими та не враховує при прийнятті рушення, оскільки ГУ ДЗК є уповноваженим органом з контролю за використанням земель, саме ДЗК є держателем Державного кадастрового реєстру та не міг не знати про цільове призначення цих ділянок. ГУ ДЗК не ініціював перевірку та необхідність офіційної зміни цільового призначення спірних ділянок з земель рекреації в землі лісового фонду, що призвело до порушення прав держави та протиправного вибуття окремих ділянок лісового фонду (як особливо цінні (в т.ч. протиерозійні лісові насадження) з державної власності в комунальну власність, та відновлення порушеного права держави виключно за втручання прокуратури.

Суд вважає, що протиправність дій сільської ради ОТГ при переведенні масивів земельних ділянок з державної в комунальну власність має доводитись в іншому провадженні.

Щодо вимоги прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки суд зазначає таке.

Згідно із нормами Земельного кодексу України:

ст.21. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

ч.9, 13 ст.79-1. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр":

ст.3. Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру;

ч.1, 2, 6 ст.16. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера;

ч.10 ст.16. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки;

ч.1 ст.20. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними;

абз.2 ч.10 ст.24. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

Для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, склад угідь, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

За встановлених обставин і перевірки їх доказами суд приходить до висновку, що подальша наявність відомостей щодо прав на земельні ділянки з

кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей щодо спірних земельних ділянок.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

При зверненні до суду з даним позовом прокурором та позивачем обрано саме такий спосіб захисту, який може відновити їх становище та захистити порушене право. Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га.

З огляду на встановлені судом обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок із власності держави, відсутність волі держави та її уповноважених органів на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для здійснення ним представництва інтересів держави в особі позивачів у спірних правовідносинах. Суд вважає, що прокурором та позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права в розумінні вимог ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13, ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів положення ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Подані Відповідачем1 (Рада) спростування суд не враховує при прийнятті рішення з мотивів їх надуманості та безпідставності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наявними у справі доказами доведено часткову приналежність спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га (що обліковується за Будищенською сільською радою Черкаського району Черкаської області з 09.04.2024, витяги з Державного реєстру прав (том 1 а.с. 103-114)

як землі рекреаційного призначення - до земель лісогосподарського призначення державної власності, яка не вилучалася в установленому порядку із законного фактичного відкритого та безперервного володіння ДП (філія) "Черкаське лісове господарство".

Відповідно до п.4 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України, ч.5 ст.122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Черкаською обласною державною адміністрацією (Черкаською обласною військовою адміністрацією) згоди на вилучення спірної земельної ділянки у ДП (в подальшому - філія) "Черкаське лісове господарство" для передачі її у комунальну власність із зміною цільового призначення не надавалось.

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За правилами чинного Цивільного кодексу України, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке вибуло з її законного володіння, можливий шляхом пред`явлення позову до набувача цього майна про усунення перешкод в користуванні майном.

З огляду на викладене, власник - Черкаська обласна військова адміністрація - має право вимагати усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022668) та необмеженому колу осіб, в тому числі територіальної громади с. Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323723) як у добросовісного набувача у всіх випадках (оскільки суд не вбачає підстав для висновку, що сільська рада при отриманні з державної власності у комунальну спірних земельних ділянок діяла як недобросовісний набувач та оскільки у справі відсутні докази того, що передача землі відбулася на платній основі).

З огляду на відсутність згоди позивача на передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність (доказів протилежному матеріали справи не містять і судом не добуто), слід вважати, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника (Черкаської обласної державної адміністрації/Черкаської обласної військової адміністрації) поза його волею.

З урахуванням протиправності віднесення відповідачем (рада) спірних ділянок до земель рекреації, суд вважає за необхідне усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022668) та необмеженого кола осіб, в тому числі територіальної громади с. Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільської ради (код ЄДРПОУ 26323723) на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га; 7124986000:03:001:03394 площею 0,1 га.

Вказаний спосіб захисту суд вважає найбільш прийнятним та обгрунтованим, що призведе до реального відновлення порушеного права держави в особі позивача.

Враховуючи вище викладене, вказані обставини та доводи є підставою для задоволення вимог позову повністю.

Стосовно застосування строку позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідача1 (рада).

Судом враховано, що відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

ст.256. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

ст.257. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

ч.3, 4 ст.267. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановами Кабінету Міністрів України:

від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) було установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалась;

від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до висновків постанови КЦС ВС від 13.09.2023 у справі №756/7022/18 сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнанні поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

Суд зазначає, що станом на 17.12.2024 строк давності за спірними вимогами про стягнення грошових коштів не сплинув та був продовжений в силу наведеного вище Закону.

Крім того, Законом України від 15.03.2023 №2120-ІХ розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу доповнено п.19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказані обставини є підставою для відмови у застосуванні строків позовної давності за заявою відповідача1 (рада) у спорі.

Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд має здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат. З огляду на задоволення позову понесені витрати покладаються повністю на відповідачів в рівних частинах. Належить стягнути на користь прокуратури по 3028 грн судового збору з кожного.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (18001 м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 00022668, номер рахунку в банку невідомий) та територіальної громади с.Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд 42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий)

Усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185, 18001, код ЄДРПОУ 00022668, номер рахунку в банку невідомий) та територіальної громади с.Сокирна у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд 42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га із закриттям відповідної Поземельної книги.

Стягнути з Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд 42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м.Черкаси, бульв.Шевченка,286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 3028,00 грн судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м.Черкаси, вул.Смілянська,131, код ЄДРПОУ 39765890, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м.Черкаси, бульв.Шевченка,286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 3028,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вказане рішення є підставою для державного реєстратора щодо внесення змін в Державний земельний кадастр шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0389 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0390 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0391 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0392 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0393 площею 0,1 га, 7124986000:03:001:0394 площею 0,1 га - із закриттям відповідної Поземельної книги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 31.12.2024

Суддя Г.М.Скиба


Суд	Господарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення	17.12.2024
Оприлюднено	06.01.2025
Номер документу	124218922
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них щодо усунення порушення прав власника

Судовий реєстр по справі —925/807/24

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.12.2024 по справі 925/807/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —925/807/24

Рішення від 17.12.2024

Рішення
від 17.12.2024 по справі 925/807/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ