Рішення

від 03.01.2025 по справі 922/4080/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2025 р. Справа № 922/4080/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммерс" (адреса: 08135, Київська обл., Бучачський р.-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16; код ЄДРПОУ 39034440) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (адреса: 61010, м. Харків, вул. Малом`ясницька, 2; код ЄДРПОУ: 33478156) про стягнення 48255,84 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реммерс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (далі - відповідач) 48255,84 грн, з яких:

16627,92 грн - основного боргу;

20197,42 грн - пені;

11430,50 грн процентів.

Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 01/08 від 01.08.2021 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Позивач звернувся до суду з заявою про усунення недоліків (вх. № 32639 від 27.12.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.12.2024 продовжено розгляд справи № 922/4080/24.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З метою повідомлення сторін про порядок розгляду справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 19.11.2024 до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі Електронний суд, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 20.11.2024 (а. с. 31-32).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 01/08 (далі за текстом договір; а. с. 19-21), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставки, передати у власність (поставити) покупцеві продукцію, надалі іменується товар та/або товари, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставки, прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 2.1-2.2 договору зобов`язання сторін щодо поставки окремої партії товару на умовах даного договору виникають після погодження сторонами відповідного замовлення покупця, яке повинно містити інформацію щодо асортименту, кількості та ціни товару, яку покупець хотів би придбати, а також строки поставки товару (надалі замовлення). Замовлення покупця передаються постачальнику за допомогою електронного зв`язку або через особистий кабінет он-лайн.

Постачальник зобов`язується розглянути замовлення і у разі наявності у нього можливості здійснення поставки товару, зазначеного у замовленні, постачальник направляє покупцю за допомогою електронного зв`язку рахунок-фактуру на оплату відповідної партії товару протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання постачальником відповідного замовлення.

На підставі п. 3.3 договору оплата за товар, що постачається, здійснюється покупцем авансовим платежем до відвантаження товару або наступною оплатою до 77 календарних днів включно, після проведення відвантаження товару за кожною поставкою зі складу постачальника. У разі перевищення строків оплати за поставлений товар або перевищення суми «кредитного ліміту», за настанням першої події, постачальник має право відшкодувати кошти за поставлений товар у порядку, передбаченому законодавством, та має право припинити наступні поставки товару.

За змістом п. 1 додаткової угоди до договору (а. с. 22) сторони дійшли згоди, що за договором позивач надає відповідачу кредитний ліміт у розмірі не більше 500000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), включаючи ПДВ.

Оплата вартості товару в межах кредитного ліміту здійснюється покупцем протягом 77 (сімдесят сім) календарних днів з моменту поставки товару в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, а також сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, і проценти у розмірі 0,04% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення. Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику відповідну суму заборгованості, пені та процентів протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання покупцем відповідної письмової вимоги від постачальника. Постачальник вправі на свій розсуд не вимагати сплати пені та/або процентів.

Згідно з п. п. 7.1-7.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе обов`язків та зобов`язань за цим договором до повного їх виконання.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як свідчать матеріали справи, в рамках наведеного договору позивач поставив відповідачу товар, зокрема, за видатковими накладними № 2032 від 24.12.2021 на суму 15719, 28 грн., та №2039 від 28.12.2021 р. на суму 15 908,64 грн., всього на суму 31627,92 грн. Товар отримано уповноваженими представниками відповідача за довіреностями на отримання ТМЦ № 171 від 21.12.2021, та № 177 від 28.12.2021 відповідно.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив отриманий товар. Зокрема, 28.06.2024 та 19.08.2024 відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 15000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а. с. 26).

Як стверджує позивач, решту отриманого товару на загальну суму 16627,92 грн відповідачем не оплачено.

Обставини щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в загальній сумі 16627,92 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законродавства України нарахував до стягнення з відповідача 20197,42 грн пені, 11430,50 грн процентів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося, п. 3.3 договору передбачено, що оплата за товар, що постачається, здійснюється покупцем авансовим платежем до відвантаження товару або наступною оплатою до 77 календарних днів включно, після проведення відвантаження товару за кожною поставкою зі складу постачальника. У разі перевищення строків оплати за поставлений товар або перевищення суми «кредитного ліміту», за настанням першої події, постачальник має право відшкодувати кошти за поставлений товар у порядку, передбаченому законодавством, та має право припинити наступні поставки товару.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором поставки № 01/08 від 01.08.2021, зокрема поставивши відповідачу обумовлений цим договором товар на загальну суму 31627,92 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати цього товару в повному обсязі не виконав, його борг перед позивачем складає 16627,92 грн. Строк виконання зобов`язань з оплати встановлено умовами договору (п. 3.3.) та є таким, що настав.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в процесі розгляду даної справи не спростував зазначені обставини та не надав суду доказів оплати цього боргу, суд за наслдіками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 01/08 від 01.08.2021 в сумі 16627,92 грн.

Щодо позову в частині стягнення пені та процентів суд зазначає.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки відповідач не сплатив вчасно грошові кошти за товар, у даному випадку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Як зазначалось, п. 4.2 договору у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, а також сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, і проценти у розмірі 0,04% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення.

Таким чином, сторони договору передбачили відповідальність за прострочення виконання зобов`язань у вигляді сплати, зокрема, пені, та процентів. При цьому, сторони також скористалися своїм правом на встановлення іншого розміру процентів (0,04% за кожен день прострочення, тобто 14,6 % річних), ніж той що передбачено ст. 625 ЦК України (3% річних).

В даному випадку, за допущені прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 20197,42 грн пені та 11430,50 грн процентів за період прострочення оплати з 11.03.2022 по 15.12.2024 за видатковою накладною № 2032 від 24.12.2021 та за період прострочення оплати з 15.03.2022 по 15.12.2024 за видатковою накладною №2039 від 28.12.2021.

Однак, як свідчить здійснений позивачем розрахунок пені, ним не враховані положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому аналізуючи зміст договору (зокрема п. 4.2.) суд зазанчає, що у ньому не міститься умов щодо не застосування відповідного законодавчого обмеження.

Перевіривши, в т.ч. в контексті викладеного, здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність як в частині нарахування пені, так і процентів.

З цього приводу суд також враховує, що згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача 2395,09 пені та 11430,50 грн процентів

В задоволенні іншої частини позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених вище підстав та мотивів.

Оскільки за наслідками розгляду справи позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1910,92 грн витрат по сплаті судового збору, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (адреса: 61010, м. Харків, вул. Малом`ясницька, 2; код ЄДРПОУ: 33478156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммерс" (адреса: 08135, Київська обл., Бучачський р.-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16; код ЄДРПОУ 39034440):

16627,92 грн - основного боргу;

2395,09 грн - пені;

11430,50 грн - процентів;

1910,92 грн - витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак