Рішення

від 30.12.2024 по справі 175/2728/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №175/2728/22

Провадження № 2/932/847/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 22 липня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного Управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, треті особи - інспектор СПДН ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Локоть Павло Григорович, інспектор СПДН ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Бачаров Єгор Вадимович, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла вищезазначена позовна заява, в якій ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь в якості відшкодування матеріальної шкоди 20 000,00 грн. та в якості відшкодування моральної шкоди - 250 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої її протиправними діями 250 000,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на його користь, у рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями працівників поліції 250 000,00 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що між ним та ОСОБА_2 існує спір щодо порядку спілкування з дітьми, народженими у шлюбі. З метою дискредитації позивача, відповідачем 12.10.2021 було викликано працівників поліції на дитячий майданчик у м.Дніпро та повідомлено про вчинення неправомірних дій з його сторони відносно останньої, у зв`язку з чим працівниками поліції було складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАБ №865996 та серії ВАБ №865997 за фактом вчинення діяння, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за результатами розгляду яких Ленінським районним судом м.Дніпропетровська винесено постанову про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. З посиланням на те, що діями ОСОБА_2 , які виразилися у наданні неправомірних відомостей працівникам поліції та спричинені витрати на правову допомогу у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач вважав за необхідне заявити вимогу про відшкодування за рахунок останньої моральної шкоди у розмірі 250 00,00 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. Також, виходячи з того, що складання працівниками поліції вищезазначених протоколів та формування протиправного обвинувачення спричинило йому моральну шкоду, яка полягала в негативних емоціях, тривозі, стресі, переживанні, емоційному напруженому стані, позивач вважав за необхідне заявити вимогу про стягнення з державного бюджету 250 000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М. від 23.09.2022 позовну заву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М. від 28.10.2022 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 22.03.2023 справу передано судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою від 23.03.2023 суддя Кудрявцева Т.О., відкрила провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем ОСОБА_2 09.05.2023 подано до суду відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останньою зазначено, що позивачем не надано обґрунтування розміру спричиненої шкоди, а також відсутні докази вчинення нею відносно позивача неправомірних дій.

Відповідачем ГУ НП в Дніпропетровській області 28.04.2023 подано до суду відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що позивачем не надано доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди. Також зазначено про відсутність належних доказів, які б містили інформацію щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення, вважає, що заявлена сума є не співмірною зі складністю справи та її значенням для учасників.

Позивачем 17.05.2023 надано суду відповідь на відзив, в якому наведена судова практика щодо правовідносин виниклих між сторонами.

Іншими відповідачами відзиву суду не надано.

Третіми особами письмових пояснень суду не надано.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №865996 від 12.10.2021, складеного інспектором СПДН ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Бачаровим Є.В., ОСОБА_1 12.10.2021 у м.Дніпро в грубій формі погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 в присутності дитини - ОСОБА_3 , що свідчить про вчинення останнім дій, що кваліфікуються за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №865997 від 12.10.2021, складеного інспектором СПДН ВП ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Локоть П.Г., ОСОБА_1 12.10.2021 у м.Дніпро вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини - ОСОБА_2 , що свідчить про вчинення останнім дій, що кваліфікуються за ч.1 ст.1173-2 КУпАП.

Згідно копії постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.01.2022 (справа №205/9595/21) провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Предметом розгляду були протоколи про адміністративне правопорушення від 12.10.2021 серії ВАБ №865996 та ВАБ №865996.

На підтвердження розміру понесених матеріальних витрат у справі №205/9595/21, позивачем надано: копію договору від 12.10.2021; копію акту приймання наданих юридичних послуг від 10.03.2022; копію договору про надання правової допомоги від 02.06.2022; копію акту приймання наданих юридичних послуг від 22.09.2022; копії платіжних доручень на суму 200,00 грн., 1500,00 грн., 22 500.00 грн.; копію ордера; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказаний висновок міститься у постанові ВС/КЦС від 05.02.2020 прийнятій за результатами розгляду справи № 640/16169/17.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що особи, які склали протокол серії ВАБ №865996 відносно ОСОБА_1 , є працівниками ГУ НП в Дніпропетровській області, що спричинило останньому моральну шкоду, суд, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та спів ставленні, надавши їм належну оцінку, визначивши характер спірних правовідносин і норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 5 000,00 грн.

Також суд зазначає, що постанова Ленінського районного суду м.Дніпропетровська 25.01.2022 (справа №205/9595/21) містить посилання щодо розгляду лише протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №865996.

Вимоги до відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області не підлягають задоволенню, оскільки працівники вказаної установи не приймали участі у провадженнях відносно ОСОБА_1 .

Вимоги до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів вини останньої в спричиненні позивачу моральної та матеріальної шкоди. Звернення з заявою до поліції щодо вчинення відносно заявника не правомірних дій, є підставою для вчинення відповідними правоохоронними органами алгоритму дій, спрямованих на з`ясування обставин такої події та не є безумовною підставою для притягнення особи до відповідальності, в тому числі складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за хибне звинувачення або наклеп, матеріали справи не містять, а тому вона не може нести тягар відповідальності у даній справі.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп., відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011р., з подальшими змінами. В задоволенні решти частини позовних вимог позивачу відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 175 (сто сімдесят п`ять) гривень 32 коп., що є співмірним з задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного Управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, треті особи - інспектор СПДН ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Локоть Павло Григорович, інспектор СПДН ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Бачаров Єгор Вадимович, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп., відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011р., з подальшими змінами.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору у розмірі 175 (сто сімдесят п`ять) гривень 32 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О.Кудрявцева