Рішення

від 18.12.2024 по справі 638/7977/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/7977/24

Провадження № 2/638/4074/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника позивача Коваля А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» про розірвання договору оренди землі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські зорі», в якому просить розірвати Договір оренди землі, укладений 30.10.2006 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Артемівські Зорі», зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2007 року за №040770100220 щодо оренди земельної ділянки площею 6,045 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 846156363246, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради, Чугуївського району, Печенізької територіальної громади Харківської області та укладену між ОСОБА_1 Додаткову угоду №1 від 31.01.2016 року, номер запису про інше речове право 13210311, до вказаного Договору оренди землі від 30.10.2006 року. Також просить судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову посилається на те, що 30.10.2006 року між сторонами було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2007 року за №040770100220. Відповідно до умов Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,045 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 846156363246, нормативною грошовою оцінкою 68 275,85 грн., сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради Чугуївського району Печенізької територіальної громади Харківської області, строк дії Договору 5 років. Відповідно до умов Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,2% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 819,31 грн.. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється автоматично і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції. Орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 20 числа останнього в звітному році місяця. Згідно Договору орендар зобов`язаний сплачувати земельний податок. Дія договору припиняється у разі, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок його невиконання другою стороною. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.01.2016 року до Договору оренди землі від 30.10.2006 року до вказаного Договору внесено зміни, зокрема, визначено строк дії договору до 31.12.2030 року та плату у розмірі 5,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 10 330 гривень 68 копійок. Інші умови Договору залишено без змін. Відповідно до даних Реєстру Додаткова угода №1 зареєстрована за №13210311 від 07.02.2016 року.

Вказує, що всупереч умов укладеного Договору відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2022 рік, про причини несплати у встановленому порядку не повідомив, доказів неможливості виконання основного зобов`язання не надав. Орендар до 2021 року включно утримував з орендної плати податок на доходи фізичних осіб 18% і 1,5% військового збору та перераховував його до державного бюджету в період з 2016 по 2021 рік включно. Орендна плата за 2023 рік перерахована на картку в сумі 10 330,68 грн. по відомості не проведена, утримані податки до бюджету не сплачені, що свідчить про недобросовісність позивача. Також зазначає, що в період 2016-2023 роки орендар в порушення умов договору систематично виплачував орендну плату не в повному розмірі та без врахування індексу інфляції.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого товариство вважає заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що ТОВ «Артемівські Зорі», будучи добросовісним та сумлінним орендарем, на протязі дії Договору оренди землі завжди виконував у повному обсязі обов`язок перед позивачем зі сплати орендної плати. Але у 2022 році для товариства настали форс-мажорні обставини, які пов`язані зі збройною агресією російської федерації проти України, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України та рішенням Харківської обласної ради ХV сесії VІІІ скликання від 14.02.2023 року №502- VІІІ. Через військову агресію та перебування підприємства в зоні бойових дій, а громади - під окупацією, наказом №2502-22 від 25.02.2022 року господарська діяльність відповідача була призупинена, оголошено простій. В 2022 році відповідач взагалі не здійснював господарську діяльність. На підставі норм законодавства та у зв`язку з тим, що земельна ділянка позивача у 2022 році була непридатна для використання через потенційну загрозу її забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідачу були надані пільги зі сплати земельного податку, єдиного податку 4 групи, та мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік. При цьому з моменту настання можливості фактично користуватися земельною ділянкою позивача, орендна плата позивачу за Договором оренди землі нараховується і виплачується, а саме з 2023 року. Отже, одноразове порушення обов`язку щодо сплати орендної плати за землю не є підставою для розірвання відповідного договору. Натомість підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два і більше випадки). Тому відсутні підстави для розірвання Договору. На переконання відповідача несплата податків та зборів за 2023 рік не має юридичного значення для вирішення даного спору, не є предметом доказування у даній справі та за будь-яких умов не можу слугувати підставою для розірвання Договору. Виконання або невиконання такого зобов`язання відповідачем як податковим агентом не спричиняє будь-яких негативних наслідків для позивача як орендодавця, не порушує умови спірного Договору, відповідно не можуть слугувати підставою для розірвання спірного Договору. Також зазначає, що позивачем здійснено розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2016-2023 роки із суттєвими помилками, що призвело до невірного визначення сум орендної плати за вказаний період. Наполягає, що орендна плата виплачувалась відповідачем на користь позивача у повному обсязі. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому наполягає на задоволенні позовних вимог через систематичне та суттєве порушення умов Договору оренди.

Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому наполягав на тому, що орендна плата у спірний період позивачу виплачена у повному обсязі з урахуванням індексації та з навіть з переплатою його розміру. Також зазначає, що відповідачем було прийнято рішення виплатити на користь позивача додатково суму 10 000 гривень як додаткову суму (надбавку) до орендної плати за 2023 рік, що не є сумою заборгованості з орендної плати, а сплачена додатково до неї у якості заохочення позивача. Ця оплата була здійснена 04.10.2024 року. Також відповідачем була здійснена оплата відповідно податків і зборів згідно із законодавством. Наполягає на тому, що відповідач і в подальшому має намір дотримуватися умов Договору оренди і сплачувати на користь відповідача орендну плату в повному обсязі з урахуванням індексації, з огляду на що розірвання договору є необґрунтованим. Відповідач вважає, що надані ним докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми з огляду на вимоги законодавства. Наголошував на існуванні форс мажорних обставин у 2022 році як підставу не виплати позивачу орендної плати.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 13.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, просив справу розглянути у відсутність представника ТОВ «Артемівські Зорі».

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» (Орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ «Артемівські Зорі» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,045 га кадастровий номер 6324680500:04:001:0069, яка розташована на території Артемівської сільської ради, строком на 5 років, з орендною платою у розмірі 1,2% від грошової оцінки земельної ділянки. Зазначений Договір зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2007 року за №040770100220.

В подальшому 31.01.2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі від 30.10.2006 року, відповідно до умов якого до Договору оренди землі від 30.10.2006 року внесено наступні зміни:

-пункт 1 викладено у наступній редакції: «Орендодавець надає земельну ділянку, яка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ІІ-ХР №037209 від 23.08.2001 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 23.08.2001 року за №63, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради, та має кадастровий номер 6324680500:04:001:0069»;

-пункт 6 викладено у наступній редакції: «Договір діє до 31 грудня 2030 року з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 45 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір подовжити його дію. При відсутності письмових заперечень від Орендодавця, Договір підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Письмове заперечення здійснюється Орендодавцем листом-повідомленням за 30 днів до закінчення строку дії Договору. Або у разі, якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень від Орендодавця протягом наступного календарного місяця, після закінчення строку дії Договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором»;

-пункт 7 викладено у наступній редакції: «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 10 330,58 грн. За домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі або відробітковій формі по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними документами».

Інші умови договору сторони залишили без змін. Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 30.10.2006 року

Приватним нотаріусом Печенізького районного нотаріального округу Кормілець М.П. вказана Додаткова угода №1 до договору оренди землі від 30.10.2006 року зареєстрована у Державному реєстрі на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28189371 від 11.02.2016 року та за ТОВ «Артемівські Зорі» було зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 6,0450 га строком дії до 31.12.2030 року з оплатою орендної плати у розмірі 5,5% грошової оцінки земельної ділянки в сумі 10 330,68 грн..

Аналізом наданого договору оренди земельної ділянки встановлено, що даний договір не втратив чинності у зв`язку із закінченням строку, на який був укладений.

При цьому суд також наголошує, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Отже, між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки, умови якого є обов`язковими для кожної із його сторін.

Згідно з п.8 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати здійснюється автоматично (без окремої угоди сторін) і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції за місяць.

Орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 20 числа останнього у звітному році місяця (п.9 Договору).

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально, в інших випадках, передбачених законом (п.11 Договору).

Як зазначає сторона позивача, орендар платив орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договором і є складовою орендної плати, з порушенням строку її виплати а також не сплатив орендну плату за 2022 рік. Тому ОСОБА_1 була змушена звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Укладаючи договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом.

Відповідно до п.34 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, та з інших підстав, визначених законом.

Тобто, наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Так, як зазначалось вище, положенням пункту 8 договору було погоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Зазначене узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України, якими до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, що передбачає, зокрема, добровільне узгодження умов договору оренди землі при його укладенні.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про орендну плату» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного в п. 66 Постанови ВС від 16 березня 2020 року по справі №922/1658/19, колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі» необхідно застосовувати у такий спосіб: нормами статті 21 Закону України «Про орендну землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

Стороною відповідача не надано належних, достатніх та допустимих доказів оплати позивачу орендної плати з урахуванням її індексації у розмірі, передбаченому законодавством, та у строки, визначені угодою сторін. При цьому суд погоджується з розрахунком, наведеним стороною позивача.

З наданої відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перенарахованого) податку та військового збору у період з 2016 по 2023 роки вбачається порушення відповідачем у вказаних період своїх зобов`язань за договором, зокрема орендна плата виплачувалась не в повному обсязі та з порушенням строків, погоджених сторонами угоди.

Також відповідачем податки та збори за 2023 рік сплачено лише у жовтні 2024 року.

За таких обставин не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про належне виконання умов Договору оренди землі у період з 2016 по 2023 роки.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що ТОВ «Артемівські Зорі» істотно та систематично порушувались умови укладеного з позивачем Договору оренди землі, що згідно із частиною другою статті 651 ЦК України є підставою для розірвання за рішенням суду договору оренди земельної ділянки, на чому наполягає позивач.

Щодо посилань відповідача на існування поважних причин несплати орендної плати за 2022 рік, суд зазначає наступне.

Суд погоджується з доводами представника відповідача щодо неможливості використання ним земельної ділянки з 24.02.2022 до 11.09.2022 через окупацію с.Артемівське Печенізького району Харківської області, що у відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України звільняє відповідача від сплати орендної плати за весь час, протягом якого земельна ділянка не могла бути використана через обставини, за які він не відповідає.

Разом з цим, з 01.01.2022 до 24.02.2022 та з моменту деокупації населеного пункту, тобто з 11.09.2022 року відповідач користувався спірною земельною ділянкою. Доказів існування надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань згідно укладеного Договору у період з 11.09.2022 року до січня 2023 року відповідачем до суду не надано.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо неотримання прибутку від користування земельною ділянкою, що є наслідком несплати орендної плати, оскільки неотримання орендарем доходу від використання майна, не звільняє його від обов`язку сплачувати орендну плату. Крім того, представником відповідача не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б неотримання прибутку від користування спірною земельною ділянкою.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено сплату орендної плати позивачу за договорами оренди земельної ділянки у повному обсязі, а позивачем в свою чергу, доведено систематичну (послідовно неодноразову) несплату орендарем орендодавцю орендної плати у розмірі та строки, визначені договором, що відповідно до норм ст.141 Земельного кодексу України є обов`язковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, приймаючи до уваги результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 1211 гривень 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі», зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2007 року за №040770100220 щодо оренди земельної ділянки площею 6,045 га, кадастровий номер 6324680500:04:001:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 846156363246, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради Чугуївського району Печенізької територіальної громади Харківської області та укладену між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» Додаткову угоду №1 від 31.01.2016 року, номер запису про інше речове право 13210311, до вказаного Договору оренди землі від 30.10.2006 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27.12.2024.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівські Зорі», ЄДРПОУ 32536414, Харківська область, Чугуївський район, с.Артемівка, вул.40 років Перемоги буд.6.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк