Рішення

від 24.12.2024 по справі 578/1659/23

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рішення

Іменем України

/Заочне/

24 грудня 2024 року

смт Краснопілля

справа № 578/1659/23

провадження № 2/578/35/24

Краснопільський районний суду Сумської області у складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Краснопілля Сумського району Сумської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу єдиний унікальний номер 578/1659/23

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 в особі представника адвоката Константінової Тетяни Миколаївни

відповідач: ОСОБА_2

предмет позову: спір про позбавлення батьківських прав

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

орган опіки та піклування в особі відділу «Служби у справах дітей» КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

орган опіки та піклування виконавчого комітету БОБРИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету КАНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

учасники судового процесу:

секретар судового засідання Литвин А. В.

представник позивача ОСОБА_1. в режимі відеоконференції

і установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через представникав системі «Електронний суд» звернулася до Краснопільського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 з залученням органу опіки та піклування у статусі третіх осіб, про позбавлення батьківських прав, у якому просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх доньок ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач з липня 2018 року самоусунувся від виконання батьківського обов`язку по утриманню та вихованню доньок, що і є підставою для звернення до суду з указаним позовом..

Рух справи в суді першої інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 судову справу єдиний унікальний номер 578/1659/23 призначено головуючому судді - Алевтині Іванівні Косар.

14 листопада 2023 року Ухвалою Краснопільський районний суд Сумської області /дал - суд/ суд залишив позовну заяву залишив без руху і надав строк для усуненні недоліків: уточнення анкетних даних відповідача.

27.11.2023 від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України /далі ЦПК/, 28.11.2023 суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Реєстру територіальної громади Краснопільської селищної ради Сумської області.

Відповідь про місце реєстрації відповідача надійшла до суду 15.12.2023, та отримана головуючим суддею 18.12.2023.

22 грудня 2023 року Ухвалою суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження з розглядом справи в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання. Залучив до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:орган опіки та піклування в особі відділу «Служби у справах дітей» КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ; орган опіки та піклування виконавчого комітету БОБРИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

17 січня 2024 року Ухвалою суд зобов`язав орган опіки та піклування виконавчого комітету КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ надати Краснопільському районному суду Сумської області письмовий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

09 квітня 2024 року Ухвалою суд залучив до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету КАНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ.

30 травня 2024 року Ухвалою суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

17 жовтня 2024 року Ухвалою суд витребував докази від відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

19 грудня 2024 року Ухвалою суд постановив провести заочний розгляд цивільної справи

19 грудня 2024 року у порядку статті 268 ЦПК у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 24.12.2024 (частина п`ята статті 268 ЦПК).

Аргументи учасників справи

У судовому засіданні 01.07.2024 представник позивача позов підтрала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

19.12.2024 Судовий розгляд справи проведено за відсутності сторін та третіх осіб.

Позивач та її представник, представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

ВідповідачОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення повістки - повідомлення за зареєстровани місцем проживання, конверт з рекомендованим повідомленням повернувся без вручення адресату з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Подальше повідомлення відповідача суд здійснив через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про перебування справи на розгляді. Неотримання відповідачем ухвали суду та копії позовної заяви з додатками відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштової кореспонденції за цією адресою. Крім того, неотримання ухвали суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18. Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідачу був визначений строк для надання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, в силу частини восьмої статті 178, частини першої статті 280 ЦПК суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини другої статті 247 ЦПК.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Установлено, що сторони перебували у шлюбі, який 27 грудня 2022 року був розірваний за рішенням Краснопільського районного суду Сумської області.

Від подружнього життя сторони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про народження дітей.

07.02.2023 позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Малолітні діти фактично проживають разом зі своєю матір`ю - позивачем по справі ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_5 у с. Бобриця Черкаської області. Родина має статус багатодітної сім`ї.

За місцем фактичного проживання позивача орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету КАНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ надав висновок від 17.05.2024 № 01-01-23/1042 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого слідує наступне. Позивач та діти є внутрішньо переміщеними особами з с. Самотоївка Сумської області до Черкаської області. Шлюб між батьками розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом із матір`ю та проживають разом із нею в с. Бобриця Черкаського району Черкаської області, яка піклується про них, займається їх вихованням, утриманням та лікуванням за потребою. У вихованні дітей позивачу допомагає її чоловік ОСОБА_5 . Батько дітей ОСОБА_2 вихованням та утриманням дітей не займається, дітей не відвідує, їхнім життям не цікавиться взагалі, сусіди батька ніколи не бачили. Діти навчаються у загальноосвітній школі.

За місцем реєстрації відповідача орган опіки та піклування в особі відділу «Служби у справах дітей» КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ надав висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Краснопільської селищної ради Сумської області від 31.07.2024 № 161 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого слідує наступне. Батько дітй проживає окремо, зловживає спиртними напоями. З 2018 року самоусунувся від своїх батьківських обов`язків, їхнім життям не цікавиться, а увесь тягар виховання та утримання малолітніх доньок ліг на плечі матері ОСОБА_1 . Донька ОСОБА_3 висловила позицію щодо несприйняття ОСОБА_2 як батька, оскільки останній не цікавиться її життям останніх 5 років, не спілкується з нею, вона навіть не пам`ятає як він виглядає.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Мотивувальна частина

Позиція Суду

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено статтею 279 ЦПК.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Константінової Тетяни Миколаївни до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Між сторонами склалися правовідносини з питання прав і обов`язків щодо дитини, і врегульовані нормами Сімейного Кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного Кодексу України /далі -СК/ передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК).

Відповідно до статті 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", заява № 31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, далі по тексту також ЦПК).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК).

У частині другій статті 78 ЦПК передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У цій справі належними доказами підтверджено, що відповідач не бажає спілкуватися з малолітніми доньками та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання від виконання батьківських обов`язків, що негативно впливає на фізичний та моральний розвиток дітей.

Cуд оцінив у сукупності з іншими доказам висновки органів опіки та піклування, в яких викладені обставини, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, демонструє небажання приймати участь в утриманні і вихованні дітей, особливо після розлучення, тобто є свідомим, умисним нехтуванням батьком своїми обов`язками.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

Відповідно до статті 263 ЦПК, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підставними до задоволення, та позбавляє ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно.

Згідно з частиною третьою статті 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У позовній заяві позивач констатує факт стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітніх доньок на підставі судового рішення від 21.12.2018 у справі 578/349/18, тому у цій справі відсутні правові підстави для прийняття рішення про стягнення аліментів.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір із позовної заяви майнового та немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана, що станом на день звернення позивача до суду 10.11.2023 за вх. № 4726/23 складає 1073.60 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що позивач не звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

Вказаний позов подається в електронній формі та сформований в системі «Електронний суд», тому на підставі частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», та з урахуванням правової позиції, викладеної 16 листопада 2022 року Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 916/228/22, до зазначеного розміру судового збору застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У цій справі за подачу позову про позбавлення батьківських прав позивачем сплачений судовий збір в розмірі 858.88 грн /1073.60 грн * 0,8 /, що узгоджується з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 858.88 грн.

Заяв про розподіл інших витрат не надійшло.

Керуючись стст. 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 280-283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Краснопільський районний суд Сумської області, -

Ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Константінової Тетяни Миколаївни про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство: України, батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, народження якої зареєстроване 15 квітня 2013 року Виконавчим комітетом Самотоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області, номер актового запису: 06.

Позбавити ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство: України, батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Україна, Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, народження якої зареєстроване 16 вересня 2015 року Виконавчим комітетом Самотоївської сільської ради Краснопільського району Сумської області, номер актового запису: 14.

Стягнути із ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн 88 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК).

Інформація про сторони та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Константінова Тетяна Миколаївна РНОКПП: НОМЕР_3 ;робоча адреса: вулиця ПІДМОСКОВКА, 4, м. Канів, Черкаська область, 19003, Україна; Доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 186 від 21 липня 2023 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 542 від 11.02.2013.

Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ; встановлене місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

орган опіки та піклування в особі відділу «Служби у справах дітей» КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ код ЄДРПОУ 04390104; e-mail: kras.gromada@ukr.net; місцезнаходження юридичної особи: вулиця МЕЗЕНІВСЬКА, 2, селище Краснопілля, Сумський район, Сумська область, 42400, Україна.

орган опіки та піклування виконавчого комітету БОБРИЦЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ код ЄДРПОУ 04410812; місцезнаходження юридичної особи: вулиця ДРУЖБИ, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область, 19014, Україна.

орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету КАНІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ код ЄДРПОУ 25874036; місцезнаходження юридичної особи: вулиця ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ, 3, м. Канів, Черкаська область, 19003, Україна; e-mail: kaniv-ssn@ukr.net.

Повне рішення суду складено 24.12.2024.

Суддя А. І. Косар