Рішення

від 23.12.2024 по справі 592/8342/20

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/8342/20

Провадження №2/592/14/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді - Фоменко І.М., за участю секретаря Щербань Г.Г., представника позивача Руденко Л.Д. , представників відповідачів Рижова С.Є., Турченка С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: виконавчий комітет Сумської міської ради про виділ в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду, з урахуванням зазначених в уточненому позові вимог від 14.03.2024 року, (т.2,а.с.195-202), з позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: виконавчий комітет Сумської міської ради про: 1) про виділ в натурі 1/3 частини житлового будинку, в АДРЕСА_1 , що складається з: літ. «А 1-І»: підвал: погріб «5-7», площею 13,2 кв.м.; 1-й поверх: житлова кімната «5-4», площею 18,2 кв.м.; житлова кімната «5-5», площею 26,1 кв.м. Приміщення житлової прибудови літ. «А2-І»: житлова кімната «5-10», площею 16,1 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а2»: житлова кімната «5-3», площею 15,1 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а8»: кухня «5-2», площею 8,7 кв.м.; вбиральня «5-6», площею 1,1 кв.м.; ванна «5-8», площею 2,2 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а9»: коридор «5-1», площею 7,0 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а10»: тамбур «5-9», площею 4,0 кв.м., господарські споруди: сарай-кухня літ. «В», погріб «п/г», гараж літ. «К», навіс літ. «Г», 1/3 частина огорожі №1-2; 2) про встановлення порядку користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 010 га, кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, виділивши у користування ОСОБА_2 1/3 частину площею 0,0333 га, яка на схемі поділу земельної ділянки позначена зеленим кольором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 частини зазначеного житлового будинку садибного типу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09 серпня 1991 р. та окремі господарчі будівлі і споруди на підставі запису про право власності № 32034473 від 13.06.2019 р., витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 170767212 від 18.06.2019 р.

Іншим співвласником вказаного будинку за даними Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» є Сумське міське комунальне господарство на підставі рішення міськвиконкому № 601 від 07.06.1950 р., правонаступником якого є територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 грудня 1995 року затверджено мирову угоду сторін, якою встановлено порядок користування підвальним приміщенням житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також порядок користування земельною ділянкою, на якій цей будинок знаходиться. Позивачу ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 337 кв. м.

Після цього, відповідно до рішення № 5854-МР від 13.11.2019 р. сесії Сумської міської ради затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 1/3 частина від 0,1000 га присадибної земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку (об`єкт нерухомого майна) зареєстровано 04.12.2019 р. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1980010659101 з цільовим призначенням: «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Що стосується господарчих будівель і споруд, то гараж літ. «К» був побудований ще до 1996 р., а у 1996 році після затвердження судом мирової угоди щодо порядку користування присадибною земельною ділянкою на частині земельної ділянки, наданій позивачу в користування, ОСОБА_2 було зведено 1998 році - сарай-кухню літ «П», також в цей період було реконструйовано кімнату 5-3, внаслідок чого її площа збільшилась до 15,1 кв. м; реконструйовано сіни X площею 5,4 кв. м у коридор 5-1 площею 7 кв. м; реконструйовано кладову VIII площею 2,7 кв. м та коридор IX площею 4,6 кв. м у кухню 5-2, площею 8,7 кв. м. Пізніше, до житлового будинку було добудовано тамбур 5-9 площею 4 кв. м та житлову кімнату 5-10 площею 16,1 кв ,м. Внаслідок добудов та реконструкцій житлова площа будинку збільшилася з 167,3 кв. м до 215,2 кв. м. Всі добудовані та реконструйовані приміщення були зведені після отримання відповідних дозволів виконавчого комітету. Після цього, 13.06.2019 р. у відповідності до поданої декларації та рішення державного реєстратора на підставі поданих позивачем ОСОБА_2 документів було внесено зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853874659101, у результаті чого до реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні зміни. Станом на сьогодні самочинно збудовані об`єкти або самочинно проведена реконструкція існуючих об`єктів нерухомості відсутні.

Фактично, станом на сьогодні, ОСОБА_2 належать на праві власності та якими вона постійно користується, наступні приміщення: приміщення житлової прибудови літ. «А1-І»: підвал: погріб «5-7», площею 13,2 кв.м.; 1-й поверх: житлова кімната «5-4», площею 18,2 кв.м.; житлова кімната «5-5», площею 26,1 кв.м. Приміщення житлової прибудови літ. «А2-І»: житлова кімната «5-10», площею 16,1 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а2»: житлова кімната «5-3», площею 15,1 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а8»: кухня «5-2», площею 8,7 кв.м.; вбиральня «5-6», площею 1,1 кв.м.; ванна «5-8», площею 2,2 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а9»: коридор «5-1», площею 7,0 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а10»: тамбур «5-9», площею 4,0 кв.м. Господарські споруди: сарай-кухня літ. «В», погріб «п/г», гараж літ. «К», навіс літ. «Г», 1/3 частина огорожі №1-2, що зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Витяг № 194618381 від 24.12.2019 р.. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1853874659101).

Інші 2/3 частин цього будинку садибного типу Сумська міська рада використовує на власний розсуд, без погодження з іншим співвласником ОСОБА_2 , і у свій час переобладнала їх у три окремі жилі приміщення з окремими входами та видала трьом особам три ордери на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Згодом, після 1992 року зазначені мешканці квартир їх приватизували.

Між деякими власниками квартир та ОСОБА_2 постійно виникають спори щодо участі у ремонті та утепленні будинком, користування прибудинковою територією тощо, тому ОСОБА_2 бажає виділити належну їй 1/3 частину житлового будинку садибного типу в натурі з припиненням права спільної часткової власності та поділити присадибну земельну ділянку. З цією метою 16.03.2020 р. ОСОБА_2 звернулась у Сумську міську раду з пропозицією, якою запропонувала укласти нотаріально посвідчений договір про поділ присадибної земельної ділянки та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами.

30.04.2020 р. в адресу ОСОБА_2 надійшла відповідь від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, який виконує делеговані повноваження Сумської міської ради щодо управління та розпорядження майном комунальної власності та земельними ресурсами, у якому викладена позиція Департаменту, яка відрізняється від позиції Сумської міської ради. Так, у абзаці 3 листа Департаменту зазначається, що у цьому будинку зареєстровано на праві власності за приватними особами три квартири згідно із законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому у подальшому автори листа роблять висновок про те, що будинок є не садибою, а багатоквартирним житловим будинком, і що при формуванні прибудинкової земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024 було невірно визначено цільове призначення земельної ділянки. Зміст останнього абзацу листа ОСОБА_2 розуміє так, що Департамент вважає іншими співвласниками 2/3 частин житлового будинку не Сумську міську раду, а власників трьох квартир.

З наведеного слідує, що між співвласником 1/3 частини житлового будинку садибного типу та 1/3 частини присадибної земельної ділянки та співвласником інших 2/3 частин житлового будинку садибного типу та 2/3 частин присадибної земельної ділянки Сумською міською радою в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради виник спір, який не може бути вирішеним у інший спосіб, ніж у судовому порядку.

Станом на 13.11.2019 р. Сумська міська рада вважала житловий будинок по АДРЕСА_1 садибою, а прибудинкову земельну ділянку присадибною земельною ділянкою, про що свідчить зміст рішення № 5854-МР від 13.11.2019 р. про технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)та надання їх у власність громадянам, у тому числі, ОСОБА_2 на 1/3 частин від загальної площі 0,1 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, своєї точки зору не змінив.

Тому позивач вважає, що з метою захисту її порушених прав, ефективним способом захисту є саме позовні вимоги, зазначені в уточненому позові від 14.03.2024 року.

Ухвалою суду від 16.07.2020 року відкрито загальне позовне провадження в даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

19.03.2024 року представник відповідача Сумської міської ради подав відзив на уточнений позов, в якому зазначив, що вони заперечують проти позовних вимог позивача, оскільки позовна заява, що надійшла до СМР, не підписана ні позивачем, ні її представником; до оновленої редакції позовної заяви не долучені додатки. Крім того, поданий позивачкою варіант поділу па цей час є неактуальним, оскільки на земельній ділянці збудовані господарські споруди, у тому числі за ОСОБА_4 зареєстровані як об`єкти нерухомого майна гараж літ «Ж» та сарай літ «З», як складові частини об`єкта нерухомого майна - належній її на праві приватної власності квартири, що встановлено у рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 09.11.2021 у справі № 591/6411/21 та рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №480/1 1359/21. Таким чином, в матеріалах судової справи відсутній погоджений порядку користування земельною ділянкою, що унеможливлює задоволення позовної вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Рижов С.Є. надав до суду відзив на уточнений позов, в якому зазначив, що уточнений позов не підписаний ні самим позивачем ОСОБА_2 , ні її представником ОСОБА_6 , а також є інші недоліки в оформленні позовної заяви.

У грудні 2020 року позивав вже зверталась до суду з позовом до Сумської міської ради та державного реєстратора виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання незаконним рішення та державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки. Розгляд справи № 592/13784/20 за цих позовом завершився ухваленням постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29.03.2023. Предмет спору у цій справі стосувався тієї самої земельної ділянки, що й предмет спору у справі № 592/8342/20: площею 0,1000 га з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024,. на якій розташований багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Тоді суд касаційної інстанції не виявив порушення цивільного права ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_5 вважає, що у діях позивача вбачається зловживання процесуальними правами, а саме: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. З огляду на вище наведене, представник відповідача Рижов С.Є. позов ОСОБА_2 в оновленій редакції, не може бути розглянутий судом.

Також представник відповідача Рижов С.Є. подав заперечення від 18.04.2024 року, в яких підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, ще раз наголосив на порушенні позивачем та її представником форми та змісту позовної заяви, щодо обраного позивачем способу захисту, щодо зловживання процесуальними правами стороною позивача; також просив відмовити у задоволенні позову.

07.10.2024 року адвокатом Руденко Л.Д. подано заяву про вступ у справу в якості представника позивача.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року закрито підготовче провадження в даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Руденко Л.Д. позов (в редакції від 14.03.2024 року) підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Турченко С.П. та представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Рижов С.Є. заперечували проти задоволення позову з, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, в попередніх судових засіданнях висловлювала свою незгоду із позовом, вважала його безпідставним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши повно, всебічно та неупереджено матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві власності 1/3 частини житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09 серпня 1991 р. (т.1,а.с.15-16) та окремі господарчі будівлі і споруди на підставі запису про право власності № 32034473 від 13.06.2019 р., витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 170767212 від 18.06.2019 р. (т.1,а.с.14).

Іншим співвласником вказаного будинку за даними Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» є Сумське міське комунальне господарство на підставі рішення міськвиконкому № 601 від 07.06.1950 р., правонаступником якого є територіальна громада міста Суми в особі Сумської міської ради (т.1,а.с.24).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 грудня 1995 року затверджено мирову угоду сторін, якою встановлено порядок користування підвальним приміщенням житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також порядок користування земельною ділянкою, на якій цей будинок знаходиться. Позивачу ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 337 кв. м. (а.с.17).

Відповідно до рішення сесії Сумської міської ради № 5854-МР від 13.11.2019 р. затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 1/3 частина від 0,1000 га присадибної земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.20). Право власності позивача ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку (об`єкт нерухомого майна) зареєстровано 04.12.2019 р. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1980010659101 з цільовим призначенням: «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (а.с.23).

13.06.2019 р. у відповідності до поданої декларації та рішення державного реєстратора на підставі поданих позивачем ОСОБА_2 документів було внесено зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1853874659101, у результаті чого до реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні зміни. Станом на сьогодні самочинно збудовані об`єкти або самочинно проведена реконструкція існуючих об`єктів нерухомості відсутні.

Позивачка зверталася до Сумської міської ради із заявою щодо укладення договору про поділ присадибної земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (т.1,а.с.31).

Листом від 30.04.2020 року №Н-830/06.01-21 Департамент ресурсних платежів СМР надав відповідь, де зазначив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, на якій розміщено об`єкт житлової нерухомості (житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами), сформована, та їй присвоєно кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, 1/3 якої передана у власність ОСОБА_2 відповідно до рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 №5854-МР «Про надання у і, власність громадянам земельних ділянок, які знаходяться у них в користуванні», : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В той же час, у цьому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , (окрім зареєстрованої за позивачкою 1/3 частини будинку, проведена реєстрація квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 за іншими приватними особами згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». На цей час зазначені квартири перебувають у власності інших осіб, які залучені в цю справу, якості відповідачів.

Нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою на якій-цей об`єкт розташований. Відповідно, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при набутті права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства майнових відносин, при набутті права власності на нерухомість.

Однак, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користуванні на земельну ділянку не переходить.

Відповідно до статей 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки здійснюється за результатами розробки землевпорядної документації.

Частиною 3 статті 28 Закону України «Про землеустрій» встановлено що, розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Відповідно до визначень, передбачених статтею 1 Законі України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

При формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, сертифікованим інженером землевпорядником не правильно встановлено цільове призначення земельної ділянки, оскільки на частині даної земельної ділянки фактично розміщено багатоквартирний житловий будинок.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі, земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. "

При поділі, або виділенні земельних ділянок враховується відповідність нових земельних ділянок.

При поділі, або виділенні земельних ділянок враховується відповідність нових земельних ділянок, що формуються в результаті такого поділу, або виділу, вимогам певних критеріїв, визначених у чинному законодавстві, зокрема, в частині відповідності розміру (площі), конфігурації (форми), відстаней ді стін сусідніх будівель тощо. В протилежному випадку, поділ земельної ділянки може виявитися неможливим.

При здійсненні поділу земельної ділянки та виділі майна повинні бути враховані інтереси усіх співвласників даних об`єктів.

При розгляді цієї судової справи позивачем чи її представниками ОСОБА_6 , а згодом і Руденко Л.Д. , не заявлялось клопотання про призначення будь-яких судових експертиз.

Висновок будівельно-технічного дослідження № 1191 від 08.01.2019 року, виконаний судовим експертом Андрєєвим Л.Г. за заявою ОСОБА_2 , наданий до позовної заяви (т.1 а.с.42-46), розглядається судом як письмовий доказ та був досліджений при вирішенні іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 (т.1,а.с.47-51).

Висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Суд також відзначає, що позивачем не надано доказів про можливість поділу будинку між трьома співвласниками.

Вказане позбавляє суд дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для виділу майна позивача та задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою то вони є похідними від вимог про виділ в натурі частки домоволодіння, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Easl/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р„ в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті І Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п. 168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті І Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті І Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано. Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Враховуючи наведене, в задоволені позову необхідно відмовити.

За правилами статті 141 ЦПК України судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: виконавчий комітет Сумської міської ради про виділ в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сумська міська рада, місцезнаходження: м. Суми, площа Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 23823253.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_5 місце проживання: АДРЕСА_7 .

Третя особа: Виконавчий комітет Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, площа Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 04057942.

Повне судове рішення складено 03 січня 2025 року.

Суддя І.М. Фоменко