Рішення

від 25.12.2024 по справі 698/151/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/151/24

Провадження № 2/698/99/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинковолодінням, шляхом зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

19.02.2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач 1) та ОСОБА_4 (надалі - відповідач 2). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а відповідачі 1,2 є власниками сусіднього будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Також позивач зазначає, що з 2021 року відповідачі 1,2 поруч з власним будинковолодінням, без дотримання санітарно - гігієнічних та ветеринарних правил створили стихійну свиноферму, де здійснювали утримання свійських тварин - свиней у кількості близько 40 голів, без побудови спеціальних приміщень, що є порушенням ДБН Б.2.-12:2019.

Крім того, позивач зазначає, що під час утворення ферми, відповідачами не забезпечено належне відведення продуктів життєдіяльності тварин, що призводитьдо значного збільшення кількості насекомих, а також потрапляння стоків від продуктів життєдіяльності тварин у ґрунтові води. Наслідком чого є погіршення якості оточуючого повітря біля його будинковолодіння та питної води у його криниці з якої забезпечується водопостачання усьогобудинковолодіння.

Додатково позивач вказує, що на те щопротягом 2021 - 2023 років він неодноразово звертався до відповідачів 1,2 з проханням припинити порушення його прав на безпечне довкілля, які не відреагували на його звернення. Після цього, з метою вплинути відповідачів 1,2 у передбачений законом спосіб, позивач звернувся до органів місцевого самоврядування та санітарного нагляду, які встановили істотні порушення порядку утримання тварин.

На підставі викладеного позивач просив суд зобов`язати відповідачів 1,2 усунути перешкоди у користуванні належним йому майном шляхомприпинення вирощування поголів`я свиней у кількості, що перевищує допустимі норми, визначені Санітарними правилами та нормами розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затверджених Головним Державним санітарним лікарем Української РСР 01.10.1989 року.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги, висунувши вимогу про відшкодування заподіяної порушенням його прав моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., мотивувавши її тривалим та істотним порушенням як своїх особистих прав, так і погіршенням здоров`я членів родини.

В судовому засіданні відповідачі 1,2 визнали факт утримання ними свійських тварин (свиней) у понад нормованій кількості, у власному підсобному господарстві, поруч з будинковолодіннямпозивача, починаючи з 2021 року. Зокрема, пояснили, що вирощуючи близько сорока голів свиней намагалися вжити належних заходів щоб їх утримання не завдало шкоди оточуючим. Після того як тварини підросли, вони почали отримувати скарги від позивача та вирішили припинити вирощування свиней у понад нормованій кількості після забою існуючого поголів`я. Також пояснили, що з початком повномасштабного вторгнення рф, за проханням волонтерів, виникла нагальна потреба у допомозі ЗС України, зокрема продуктами харчування та з огляду вказані обставини, вони вирішили продовжувати вирощування свиней у понад нормованій кількості. При цьому надавали волонтерам регулярну допомогу у виді м`ясноїпродукції, отриманої від забою, утримуваних поруч з будинком споруд. Крім того, повідомили, що з огляду на чисельні скарги позивача та ініційовані ним перевірки з боку уповноважених органів, станом на час судового розгляду вони припинили утримання свинейу понад нормованій кількості. З огляду на наведені обставини, вважають, що підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди не має та просять суд відмовити у цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, з урахуванням визнання відповідачами 1,2 позовних вимог в частині припинення протиправних дій та наявності законних підстав для вказаного визнання з боку останніх суд визнає недоцільним викладення у судовому рішенні доказів, що підтверджують обставини, які були визнанні відповідачами.

В той же час, з урахуванням заперечень відповідачів 1,2 щодо розміру заявленої до стягнення позивачем суми моральної шкоди, суд вважає за доцільне дослідити обставини, пов`язані з заподіянням позивачу моральної шкоди.

В цій частині судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодуванняморальноїшкоди, завданоївнаслідокпорушенняїї прав. Моральна шкода, зокремаполягає: 2) у душевнихстражданнях, якихфізична особа зазнала у зв`язку з протиправноюповедінкоющодонеїсамої, членівїїсім`їчиблизькихродичів.

Відповідно до ч.ч. 1,2ст. 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Вирішуючи позовні вимогипозивача в частині визначення розміру заподіяної останньому моральної шкоди, суд керується вимогами ч. 1 ст.1167, ч. 1 ст. 1190ЦК Українита визнає, що понад нормоване утримання відповідачами 1,2 свійських тварин без дотримання вимог Санітарними правилами та нормами розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затверджених Головним Державним санітарним лікарем Української РСР 01.10.1989 рокупризвело до тривалого порушення прав позивача на безпечне довколишнє середовище, зокрема щодо погіршення якості повітря та питної води поруч з будинковолодінням позивача,щозавдало йому істотної моральної шкоди.

З урахуванням глибини та стійкості фізичних та душевних страждань, заподіяних порушеннямвказаних вище прав позивача, які зокрема, виявилися у душевних стражданнях позивача від проживання у незадовільних екологічних умовах як його особисто, так і членів його родини та отриманого приниження від відсутності відповідних своєчасних дій з боку відповідачів 1,2, а також вимог розумності і справедливості,суд визнає, що заявлені позивачем вимоги у розмірі 100 000 грн. є завищеними, а тому ухвалює про стягнення у солідарному порядку з відповідачів 1,2 на користь позивача в рахунок відшкодування, заподіяної злочином моральної шкоди - 10000грн..

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем за вимогами про стягнення моральної шкоди підлягає стягненню з відповідачів 1,2 пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 302,80 грн. судовий збір за майноими вимогами підлягає стягненню у повному розмірі 1211,20 грн..

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. підлягають стягненню з відповідачів 1,2.. Всього з разом у відшкодування судових витрат стягнути з відповідачів 1,2. - 4514,00 гривень, стягнувши по 2257,00 гривень з кожного з відповідачів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 263-265,352,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинити вирощування поголів`я свиней у кількості, що перевищує допустимі норми, визначені Санітарними правилами та нормами розміщення, влаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птиці, звірів) у населених пунктах Української РСР, затверджених Головним Державним санітарним лікарем Української РСР 01.10.1989 року, тобто у кількості більше дев`яти голів свиней, на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок протиправних дій.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати: у виді судового збору у загальному розмірі 1514 (1211,20 + 302,80) гривень; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень, а всього разом - 4514,00 гривень, стягнувши по 2257,00 гривень з кожного з відповідачів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.01.2025 року.

Головуючий суддя Баранов О.І.