Постанова

від 26.12.2024 по справі 279/4538/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4538/24 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 36 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №279/4538/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»

на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Волкової Н.Я. у м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 1 092,55 грн за період із 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року та судових витрат.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2024 року у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовлено на підставі п.1 частини першої ст.165 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, заявник ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТзОВ «Газорозподільні мережі України» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії здійснює господарську діяльність із розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області (Вінницький район: село Бухни, село Морозівка; Хмільницький район: село Махаринці). Діяльність ТзОВ «Газорозподільні мережі України», зокрема, в особі Житомирської філії, та право на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26 грудня 2022 року №1839 (із урахуванням змін та доповнень, що внесені постановами НКРЕКП від 31 серпня 2023 року №1596 та від 22 лютого 2024 року №371). Житомирська філія ТзОВ «Газорозподільні мережі України», як надавач житлово-комунальних послуг, володіє правом на заявлення вимог про стягнення заборгованості у порядку наказного провадження. Жодних обов`язків щодо направлення копії заяви про видачу судового наказу з додатками боржнику в такій категорії справ наказного провадження вимоги ст.ст.160-161 ЦПК України не передбачають. Положення частини другої ст.163 ЦПК України чітко встановлюють вимоги до заяви про видачу судового наказу. Вимоги частини другої ст.163 ЦПК України, як і в цілому вимоги розділу ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, не передбачають обов`язку для особи, яка звертається з заявою про видачу судового наказу, надавати до суду докази направлення такої заяви з додатками на адресу боржника. При цьому, вимоги цивільного процесуального законодавства не містять такого обов`язку навіть у випадку подання заяви про видачу судового наказу з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІТС). Ним, як заявником, дотримані положення ст.163 ЦПК України при подачі заяви про видачу судового наказу, а вимога суду першої інстанції щодо направлення до суду паперової копії заяви про видачу судового наказу з додатком для їх наступного направлення боржникові, не передбачена цивільним процесуальним законодавством.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що заявник в системі «Електронний суд» сформував та подав до суду першої інстанції заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 1 092,55 грн за період із 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року та судових витрат в розмірі 302,80 грн.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що нормами ЦПК України не передбачений порядок подання через підсистему «Електронний суд» заяви про видачу судового наказу до боржника, який не має зареєстрованої офіційної електронної адреси. За таких обставин, суд застосував аналогію та вважав, що підлягають застосуванню положення ЦПК України щодо подання до суду в електронній формі позовної заяви та документів, що додаються до неї. Отже, за положеннями абз.2 частини першої ст.177 ЦПК України, при поданні заяви про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд» заявник зобов`язаний надіслати копію заяви з додатком боржникові листом з описом та додати до поданої суду заяви доказ надсилання вказаних документів боржникові. Подання заяви про видачу судового наказу через підсистему «Електронний суд» без попереднього направлення її копії з додатком боржникові та не подання до суду копії такої заяви з додатком, що передбачено частиною другою ст.169 ЦПК України, по-перше, порушує право боржника отримати відповідне звернення та докази на його обґрунтування, по-друге, покладає на суд обов`язок щодо виготовлення копій такого звернення з додатком, що жодною нормою ЦПК України не передбачено. Тобто, суд має виконати не властиву йому функцію щодо створення копій документів, які зобов`язана подати суду сторона, яка безпосередньо звертається до суду. Коростенський міськрайонний суд Житомирської області відмовив у видачі судового наказу на підставі п.1 частин першої ст.165 ЦПК України, оскільки вважав, що заява про видачу судового наказу подана без дотримання вимог ст.163 ЦПК України, а саме, без долучення до неї копії з додатком, які суд на виконання вимог частини другої ст.169 ЦПК України зобов`язаний направити боржникові після видачі наказу, або без попереднього направлення вказаних вище копій.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції, що ґрунтується на недодержанні норм процесуального права.

Положеннями ст.129 Конституції України визначені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Частиною шостою ст.14 ЦПК встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (частина восьма ст.14 ЦПК України).

За змістом частини п`ятої ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» наділяє правом звернутися із заявою про видачу судового наказу осіб, яким належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень п.3 частини першої ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У відповідності до приписів частин першої-четвертої ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.

Отже, положення норм ст.163 ЦПК України не містять обов`язку заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати суду копію заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами, які на виконання вимог частини другої ст.169 ЦПК України належить суду надіслати боржникові одночасно з копією судового наказу.

Пунктом 1 частини першою ст.165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу.

Відсутність за приписами ст.163 ЦПК обов`язку у заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати суду копію заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами виключає законність постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу з тих підстав, на які послався при цьому суд першої інстанції, тобто відмовити у видачі судового наказу з підстав подання заяви з порушення вимог ст.163 ЦПК України за пунктом першим частини першої ст.165 ЦПК України.

До заяви про видачу судового наказу не можуть бути застосовані вимоги абз.2 частини першої ст.177 ЦПК України, а особа, подаючи заяву про видачу судового наказу в електронній формі з використанням ЄСІТС не зобов`язана подавати разом із заявою докази надсилання боржнику копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами з урахуванням положень ст.43 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 частини сьомої ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абз.2 частини сьомої ст.43 ЦПК України).

Процесуальні правовідносини в даній справі регулюються розділом II ЦПК України «Наказне провадження», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, а тому до заяв про видачу судового наказу, де особа, якій належить право вимоги ініціює видачу судового наказу, застосовуються визначені положення наказного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі №569/13154/20, від 17 лютого 2021 року в справі №569/13160/20, від 10 березня 2021 року в справі №766/17333/20-ц, від 15 вересня 2021 року в справі №761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року в справі №761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року в справі №713/1971/20, від 15 вересня 2021 року в справі №761/16863/14-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої ст.169 ЦПК України законодавець передбачив, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Отже, зазначеною нормою процесуального права стосовно розгляду справ наказного провадження передбачено процесуальний порядок, за яким саме на суд покладений обов`язок надіслати боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з надсиланням копії судового наказу.

Підсумовуючи викладене вище, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, то на підставі ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Керуючись ст.ст.259,367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України" задовольнити.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча Судді