Постанова

від 26.12.2024 по справі 279/1059/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/1059/24 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №279/1059/24 за заявою Комунального підприємства теплозабезпечення до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ

за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплозабезпечення

на ухвалу Коростенського міськрайонного суду від 14 лютого 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Недашківської Л.А. у м.Коростені,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року Комунальне підприємство теплозабезпечення звернулося до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» із заявою про видачу судового наказу. Просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 15 864,94 грн та судовий збір у розмірі 268,40 грн.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2024 року у видачі судового наказу Комунальному підприємству теплозабезпечення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, - відмовлено на підставі п.1 частини першої ст.165 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, заявник Комунальне підприємство теплозабезпечення подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відмовляючи у видачі судового наказу через відсутність у заяві Комунального підприємства теплозабезпечення відомостей щодо офіційної електронної адреси боржника, суд не звернув належної уваги на приписи п.2 частини другої ст.163 ЦПК України, які передбачають, що така інформація зазначається в заяві про видачу судового наказу виключно у разі її наявності у заявника. Крім того, як на підставу відмови у видачі судового наказу, суд також послався на приписи частини першої ст.165 ЦПК України з огляду на те, що всупереч положенням вимог ст.163 ЦПК України Комунальним підприємством теплозабезпечення до матеріалів заяви про видачу судового наказу не додано доказів надсилання її примірника з усіма доданими до неї документами боржнику ОСОБА_1 . Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки приписами ст.163 ЦПК України не передбачений обов`язок заявника здійснювати долучення таких доказів до матеріалів заяви про видачу судового наказу. Вважає дії суду першої інстанції надмірним формалізмом, який перешкоджає Комунальному підприємству теплозабезпечення здійснити належний захист своїх цивільних прав у судовому порядку.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що заявник сформував в системі «Електронний суд» та подав до суду першої інстанції заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 15 864,94 грн та судових витрат в розмірі 268,40 грн.

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції мотивував відмову тим, що заява про видачу судового наказу подана без дотримання вимог ст.163 ЦПК України, а саме: не зазначено, чи має боржник зареєстровану офіційну електронну адресу та не долучено доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасниками справи копій поданих до суду документів.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції, що ґрунтується на недодержанні норм процесуального права.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Частиною шостою ст.14 ЦПК встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

При цьому реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (частина восьма ст.14 ЦПК України).

За змістом частини п`ятої ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Розділ II ЦПК України «Наказне провадження» наділяє правом звернутися із заявою про видачу судового наказу осіб, яким належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень п.3 частини першої ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У відповідності до приписів частин першої-четвертої ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.

Отже, положення ст.163 ЦПК України не містять обов`язку заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надавати суду копію заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами або надавати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Пунктом 1 частиною першою ст.165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу.

Відсутність за приписами ст.163 ЦПК України у заявника при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи обов`язку надавати суду копію заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами чи надавати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданих до суду документів виключає законність постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу з тих підстав, на які послався при цьому суд першої інстанції, тобто відмовити у видачі судового наказу з підстав подання заяви з порушення вимог ст.163 ЦПК України за пунктом першим частини першої ст.165 ЦПК України.

До заяви про видачу судового наказу не можуть бути застосовані вимоги абз.2 частини першої ст.177 ЦПК України, а особа, подаючи заяву про видачу судового наказу в електронній формі з використанням ЄСІТС не зобов`язана подавати разом із заявою докази надсилання боржнику копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами з урахуванням положень ст.43 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 частини сьомої ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абз.2 частини сьомої ст.43 ЦПК України).

Процесуальні правовідносини в даній справі регулюються розділом II ЦПК України «Наказне провадження», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ, а тому до заяв про видачу судового наказу, де особа, якій належить право вимоги ініціює видачу судового наказу, застосовуються визначені положення наказного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі №569/13154/20, від 17 лютого 2021 року в справі №569/13160/20, від 10 березня 2021 року в справі №766/17333/20-ц, від 15 вересня 2021 року в справі №761/16863/14-ц, від 06 жовтня 2021 року в справі №761/14537/15-ц, від 27 жовтня 2021 року в справі №713/1971/20, від 15 вересня 2021 року в справі №761/16863/14-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої ст.169 ЦПК України законодавець передбачив, що одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Отже, зазначеною нормою процесуального права щодо розгляду справ наказного провадження передбачений процесуальний порядок, за яким саме на суд покладений обов`язок надіслати боржнику копію заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами одночасно з надсиланням копії судового наказу.

Відмова суду першої інстанції у видачі судового наказу з тих мотивів, що подаючи заяву через підсистему «Електронний суд», заявник не зазначив про те, що боржник має зареєстровану офіційну електронну адресу та не надав докази на підтвердження обставин щодо офіційної електронної адреси боржника також помилкова, оскільки на час звернення заявника до суду із заявою про видачу судового наказу п.2 частини другої ст.163 ЦПК України вже діяв у новій редакції Закону України від 29 червня 2023 року №3200-ІХ, що процитована апеляційним судом вище. Суд же першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у видачі судового наказу керувався редакцією п.2 частини другої ст.163 ЦПК України, яка на час звернення заявника до суду вже не діяла.

Підсумовуючи викладене вище, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, то на підставі ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

Керуючись ст.ст.259,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплозабезпечення задовольнити.

Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 лютого 2024 року скасувати, а справу направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча Судді: