Ухвала

від 24.12.2024 по справі 390/597/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-кп/4809/590/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 299 (207-1) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

при участі:

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою прокурорки у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.06.2024, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Димино Ровнянського району Кіровоградської області, громадянина України, пенсіонера, безробітного, одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 299 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на користь держави у розмірі 1 514 гривень 56 копійок на залучення експерта.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення жорстокого поводження з тваринами.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

ОСОБА_7 , приблизно об 11 годині 30 хвилин, 09 лютого 2024 року, прибув до території ТОВ «АгрофірмаСОЮЗ» у с. Димине Кропивницького району Кіровоградської області, по вул. Колгоспна, 2.

Тоді ж, реалізуючи виниклий злочинний умисел, спрямований на жорстоке поводження з твариною - собакою на кличку «Доця», яка була прив`язана на території підприємства ТОВ «Агрофірма СОЮЗ», усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно та цілеспрямовано, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи щодо поводження з тваринами, нехтуючи вимогами ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», використовуючи свою гладкоствольну вогнепальну безкуркову одноствольну мисливську рушницю моделі «ИЖ - 18», 16 калібру, зібрану з різних екземплярів, ОСОБА_7 здійснив 1 (один) постріл по собаці з кличкою «Доця», яка була прив`язана біля своєї будки на території ТОВ «Агрофірма СОЮЗ» в с. Димине по вул. Колгоспна, 4 Кропивницького району Кіровоградської області.

Внаслідок пострілу ОСОБА_7 спричинив собаці на кличку «Доця», яка була прив`язана на території ТОВ «Агрофірма СОЮЗ» тілесні ушкодження у вигляді кульового поранення та роздроблення нижньої щелепи, відкритої рани в ділянці шиї та рани в ділянці лівої лопатки, що завдали собаці фізичних страждань.

Прокурорка у поданій апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ч. 1 ст. 299 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з конфіскацією тварини.

Також прокуроркою пропоновано включити до мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує обвинуваченому покарання, - вчинення злочину з особливою жорстокістю.

В іншій частині вирок стороною обвинувачення не оскаржений.

Свої вимоги умотивовує тим, що в ході досудового розслідування встановлені обставини, які пом`якшують покарання та які обтяжують покарання, зокрема, тими, що обтяжують покарання, визнане вчинення злочину з особливою жорстокістю (вказане зазначене в обвинувальному акті); ОСОБА_7 визнано винуватим за пред`явленим йому обвинуваченням, засуджено до покарання у виді штрафу.

Однак, суд першої інстанції, не визнавши обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину з особливою жорстокістю, визнав такою обставиною вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження, а потім - взагалі вказано про відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Вказане є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з огляду на те, що ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, а дослідження доказів відбувалось у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Крім того, сторона обвинувачення вважає безпідставним застосування положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_7 покарання, оскільки ті обставини, що врахував суд (похилий вік обвинуваченого, відсутність судимостей, що він є пенсіонером), - не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, й протилежне не доведено й не мотивоване судом першої інстанції.

Сторона обвинувачення переконана, що судом не достатньою мірою взято до уваги конкретних обставин справи, зокрема, спричинення поранення тварині із застосуванням заздалегідь підготовленого знаряддя - мисливської рушниці, а також - не взято до уваги характеристики обвинуваченого, наявні у матеріалах справи, щодо його антисоціальної поведінки.

Прокуроркою доповнено апеляційну скаргу.

У доповненні сторона обвинувачення просить виключити з мотивувальної частини вироку посилання на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння; також вирішити питання речових доказів, а саме речовий доказ без куркову гладко ствольну одноствольну рушницю моделі «ИЖ-18», яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області - конфіскувати у дохід держави.

Вказує, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення; обставини, які обтяжують покарання, є предметом дослідження під час досудового розслідування, підлягають доказуванню і входять в обсяг обвинувачення, що викладається в обвинувальному акті; суд не вправі вийти за межі висунутого обвинувачення, погіршуючи становище обвинуваченого, а тому судом першої інстанції безпідставно визнано обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, у відповідності до вимог п. 9) ч. 1 ст. 100 КПК України, знаряддя кримінального правопорушення - конфіскуються, але суд першої інстанції не конфіскував рушницю моделі «ИЖ-18», а повернув обвинуваченому ОСОБА_7 .

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах прокурора на підтримку доповненої апеляційної скарги прокурора, думку сторони захисту (обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката), які висловились на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження, і в порядку апеляційного оскарження не заперечуються.

Кваліфікація дій обвинуваченого сторонами кримінального провадження не оспорюється.

Відтак, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні жорстокого поводження з тваринами, а кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 299 КК України - правильною.

Прокурором оскаржено вирок в частині призначення покарання обвинуваченому, а саме - відносно призначення судом, на думку прокурора, зам`якого покарання, в частині врахування обставин, які обтяжують покарання та в частині вирішення питання речових доказів, а саме рушниці, яка стала знаряддям злочину.

Щодо дотримання при призначенні судом покарання обвинуваченому принципів призначення покарання та врахування всіх обставин, передбачених ст. ст. 65-67 КК України.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Європейський Суд з прав людини у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, судом першої інстанції належно враховано всі обставини, передбачені ст. 65 КК України та дотримано принципів призначення покарання.

Враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що є умисним, нетяжким злочином.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлені.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, враховано судом й особу обвинуваченого, який, дійсно посередньо характеризований по місцю проживання як людина, на яку надходили скарги від односельців з приводу жорсткого поводження з тваринами, але обвинувачений ОСОБА_7 є особою похилого віку, пенсіонер, 1939 року народження, має статус «дитина війни», на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, також - раніше не судимий.

Відтак, беручи до уваги зазначене, всі наведені обставини достатньо враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, і суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням щодо обвинуваченого положень ст. 69 КК України, у виді штрафу.

Визначена міра покарання, із урахуванням встановлених обставин, передбачених ст. ст. 65-67 КК України, на переконання колегії суддів, відповідає таким принципам призначення покарання, про які йшлося вище, - справедливість - як основна засада права, індивідуалізація покарання - призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи.

Щодо врахування судом обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Обставини, які обтяжують покарання, визначені ст. 67 КК України, серед яких є 10) вчинення злочину з особливою жорстокістю; 3) вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

Згідно із ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Як встановлено ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як убачається із обвинувального акту, у межах обвинувачення досудовим розслідуванням ОСОБА_7 інкриміноване вчинення кримінального правопорушення при обтяжуючих обставинах, - вчинення злочину із особливою жорстокістю.

Проте, суд, не мотивувавши своє рішення, у мотивувальній частині вироку зазначив про наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, вказана обставина досудовим розслідуванням та прокурором у межах обвинувачення ОСОБА_7 не пред`явлена, а рішення суду у частині її визнання - не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження й не мотивоване у цій частині.

Отже, посилання суду першої інстанції на дану обставину у мотивувальній частині вироку - підлягає виключенню.

Така обставина, яка обтяжує покарання - вчинення злочину з особливою жорстокістю - не підлягає врахуванню судом, з таких підстав.

ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України - вчинення жорстокого поводження з тваринами, що належать до хребетних.

Знущання має місце у разі вчинення діяння, що завдає тварині істотного болю, страждання, має характер мучення. Ознакою злочинного знущання є застосування жорстоких методів його вчинення, тобто таких, які вчиняються особливо болючими способами, шляхом заподіяння травм, переломів кінцівок, калічення, термічного чи хімічного впливу тощо.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, або насильницькі дії щодо тварини, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, - є особливо кваліфікованим складом даного кримінального правопорушення й охоплені ч. 3 ст. 299 КК України.

Тобто, на даний час існують кваліфіковані різновиди даного злочину - такі, як, зокрема, жорстоке поводження з тваринами, вчинене з особливою жорстокістю.

Таким чином, така обставина як вчинення злочину з особливою жорстокістю - є кваліфікованим видом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України.

Отже, у разі, якщо б у діях обвинуваченого ОСОБА_7 була б наявна дана ознака - обвинувачення останньому було би пред`явлене за ч. 3 ст. 299 КК України, його б дії відповідали диспозиції саме ч. 3 ст. 299 КК України, де така ознака безпосередньо врахована.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що обставина, яка обтяжує покарання, вчинення злочину з особливою жорстокістю - у даному випадку врахуванню не підлягає.

Щодо вирішення питання речових доказів.

Згідно із ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: п. 1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Як встановлює ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Стаття 96-2 Кримінального кодексу України регламентує випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, ч. 1 цієї норми закону встановлено: Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: п. 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У відповідності до ч. 5 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 299 КК України.

Згідно із ч. 1 ст.299 КК України жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, порушення правил транспортування тварин, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда, публічні заклики до вчинення дій, що мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, безкуркову одноствольну гладкоствольну рушницю моделі «ИЖ-18» вилучено і визнано речовим доказом, передано на зберігання у кімнату речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області.

Належність даної рушниці як володільцю встановлено за обвинуваченим ОСОБА_7 , який вказане підтвердив.

Отже, за вказаних обставин, даний речовий доказ (безкуркова одноствольна гладкоствольна рушниця моделі «ИЖ-18») підлягає спеціальній конфіскації.

Тобто, суд першої інстанції, вирішуючи долю означеного речового доказу та ухвалюючи повернути його володільцю (обвинуваченому ОСОБА_7 ), прийшов до передчасного і помилкового висновку, а відтак - доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині є обґрунтованими.

Санкція частини статті обвинувачення передбачає конфіскацію тварини.

Загальні вимоги щодо конфіскації закріплені у ст. 59 КК України, а саме ч. 1 цієї норми закону передбачає: покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Оскільки у конкретному кримінальному провадженні власником тварини не є обвинувачений ОСОБА_7 - таке додаткове покарання до нього - не застосовуватиметься.

Беручи до уваги наведене, апеляційна скарга прокурора - підлягає задоволенню частково, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції - зміні у відповідній частині.

Керуючись ст. ст. 96-1, 96-2, 100, 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурорки у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , - задовольнити частково.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.06.2024 стосовно ОСОБА_7 - змінити в частині вирішення питання речових доказів, врахування обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому.

ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 1 ст. 299 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень, без конфіскації тварини.

Виключити із мотивувальної частини вироку Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.06.2024 стосовно ОСОБА_7 посилання на обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

На підставі положень ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, п. 1) ч. 9 ст. 100 КПК України - застосувати спеціальну конфіскацію майна знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскувавши у дохід держави - безкуркову гладкоствольну одноствольну рушницю моделі «ИЖ-18».

В іншій частині вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12.06.2024 стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4