Рішення
від 23.12.2024 по справі 915/1222/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1222/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання С.М. Сулеймановій

за участю представників:

від позивача - Томашевський Р.М.,

від відповідача - Найдюк В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Компанії "Маліеро Лімітед" (3020, р. Кіпр, м. Лімасол, вул. Еолу, 4; код ЄДРПОУ 00408472) про стягнення 159337728,00 грн. збитків (упущеної вигоди), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Компанії "Маліеро Лімітед" про стягнення 159337728,00 грн. збитків (упущеної вигоди), посилаючись на наступне.

24 лютого 2021 року між громадянином України ОСОБА_1 та Компанією "Маліеро Лімітед" (юридичною особою за законодавством республіки Кіпр) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ УМБ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40963992), згідно з п.1.1. якого ОСОБА_1 зобов`язався продати (передати у власність), а компанія "Маліеро Лімітед" зобов`язалась придбати (прийняти у власність) частку у статутному капіталі ТОВ "РЕНТ УМБ" у розмірі 100% статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 120662272,00 грн. та сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

Наразі позивач зазначає, що за п.п. 4.1.-4.3. вказаного договору продаж зазначеної у договорі частки у статутному капіталі ТОВ "РЕНТ УМБ" здійснюється за ціною 280000000,00 грн., що є еквівалентом 10000000,00 дол. США за обмінним курсом валют, встановленим сторонами на дату укладання цього договору у розмірі 28 грн. за 1 дол. США. До моменту підписання цього договору покупцем здійснена часткова оплата вартості частки в сумі 42000000,00 грн., що є еквівалентом 1500000,00 дол. США. Факт отримання часткової оплати вартості частки в сумі 1500000,00 дол. США продавець засвідчує своїм підписом у цьому договорі. Оплата решти вартості частки буде проводитися на умовах розстрочення згідно графіку, встановленого договором.

Також позивач посилається на п. 4.7. договору купівлі-продажу, яким передбачено, що платежі здійснюються у відповідності до вимог чинного законодавства України. У разі готівкових розрахунків на підтвердження отримання коштів готівкою продавець складає розписку.

В п. 4.10. договору купівлі-продажу встановлено, що невиконання (несвоєчасне виконання) покупцем грошових зобов`язань за цим договором (у тому числі несплата будь-якого чергового платежу) більше ніж на 5 календарних днів, є підставою для застосування до нього заходів відповідальності у вигляді пені в розмірі 0,07% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку, якщо термін прострочення складає більше 30 календарних днів, продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. У такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту отримання покупцем відповідного письмового повідомлення, направленого за адресою: АДРЕСА_2 , а сплачені покупцем кошти за викуп частки не повертаються. Повідомлення вважається врученим і тоді, коли воно доставлене за вищевказаною адресою покупця, однак останній його не отримав протягом всього встановленого періоду зберігання поштового відправлення у поштовому відділенні за місцем його доставки.

Як стверджує позивач, Компанія "Маліеро Лімітед" безпідставно, без будь-яких об`єктивних причин, не пояснюючи свої мотиви, не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу та не сплатила платежі, передбачені п. 4.3. договору. Факт нездійснення відповідачем платежів за частку у статутному капіталі ТОВ "РЕНТ УМБ" підтверджується відсутністю у позивача будь-яких належних фінансових документів про оплату.

При цьому, на думку позивача, пункт 4.2. договору купівлі продажу, в якому передбачено, що ОСОБА_1 , нібито, отримав 1500000 дол. США до підписання договору є неналежним та недопустимим доказом оплати вартості частки по договору, оскільки суперечить вимогам ст.1087, 1088 ЦК України, Закону України «Про валюту і валютні операції, а також Положенню «Про здійснення операцій із валютними цінностями», затвердженого постановою Правління НБУ №2 від 02.01.2019.

Так, позивач, посилаючись на ч. 2, 3 ст.1087, ст. 1088 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 7 Закону України "Про валюту і валютні операції" та норми Положення "Про здійснення операцій із валютними цінностями", затвердженого постановою Правління НБУ №2 від 02.01.2019, вказує, що на підтвердження операції з оплати в іноземній валюті Компанією "Маліеро Лімітед", яка є нерезидентом, на користь резидента мають бути надані докази транскордонного переказу валютних цінностей, а саме руху певної суми коштів в Україну та відповідно до фізичної особи - ОСОБА_1 (продавця). На думку позивача, єдиним належним та допустимим доказом такої оплати можуть бути відповідні банківські платіжні документи про перерахування грошових коштів. Отже, посиланням на пункт 4.2 договору такий рух коштів підтверджуватись не може, а тому позивач заперечує та не визнає факт такої оплати.

Позивач, із посилання на ст. 655 ЦК України, зазначає, що договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. На думку позивача, вислів у цій нормі "передає або зобов`язується передати", "приймає або зобов`язується прийняти" не означає, що договір купівлі-продажу може бути реальним або консенсуальним за вибором сторін, залежно від того, чи визначили сторони в договорі, що продавець передає майно, чи що він зобов`язується його передати. Натомість це означає, що договором може бути передбачено виконання зобов`язання, що виникає з договору купівлі-продажу, одночасно з укладенням договору або в майбутньому. При цьому ані реальним, ані консенсуальним договором не передбачається виконання зобов`язання, що виникає з договору, в минулому.

Як зазначає позивач, посилаючись на ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2020 у справі №169/506/17 та від 12.04.2022 у справі № 191/4508/19, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відтак, за ствердженнями позивача, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

На думку позивача, оскільки грошові кошти, вказані в п.4.2. договору, відповідачу не передавались, а у позивача відсутні первинні банківські документи про рух таких коштів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність факту їх передачі ОСОБА_1 за укладеним договором купівлі-продажу частки, то даний пункт не може бути підтвердженням здійснення відповідачем будь-якої оплати по договору купівлі-продажу частки, оскільки сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей, не може бути підтвердженням здійснення часткової оплати по договору.

За ствердженнями позивача, будь-які інші докази виконання компанією «Маліеро Лімітед» своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» від 24.02.2021 відсутні.

Як вказує позивач, враховуючи вищевикладені обставини безпричинного невиконання Компанією «Маліеро Лімітед» своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу, 12.07.2022 р. ОСОБА_1 відповідно до п.4.10. договору купівлі-продажу звернувся до Компанії «Маліеро Лімітед» з повідомленням про розірвання договору купівлі-продажу, в якому зазначив, що оскільки відповідач не сплатив платежі за лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року на загальну суму 800000,00 дол. США і прострочення кожного з цих платежів складає більше 30 календарних днів, то ОСОБА_1 вирішив скористатись передбаченим п.4.10 договору правом на розірвання договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це покупця. В повідомленні про розірвання договору купівлі-продажу вказано, що договір вважається розірваним з моменту отримання покупцем цього повідомлення або з моменту доставлення повідомлення за адресою покупця, однак останній не отримав повідомлення протягом встановленого терміну зберігання.

Як вказує позивач, повідомлення про розірвання договору було направлено на адресу покупця 13.07.2022 року, що підтверджується описом вкладення до відправлення №6501500561760 з штампом поштового відділення, фіскальним чеком про оплату поштового відправлення №45 від 13.07.2022 року та накладною №6501500561760 від 13.07.2022 року. Вказане повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу було повернуте відправнику у зв`язку з неотриманням адресатом за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти про відстеження (трекінг) поштового відправлення №6501500561760.

Так, позивач з посиланням на умови п. 4.10. договору купівлі-продажу вважає, що оскільки покупець не отримав поштове відправлення протягом встановленого періоду зберігання у поштовому відділенні за місцем його доставки, відповідно повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» від 24.02.2021 року вважається врученим відповідачу 29.07.2022 року (дата повернення поштового відправлення за зворотною адресою), а отже договір купівлі-продажу, відповідно, є розірваним з цієї дати.

Наразі позивач вказує, що обставини щодо належного розірвання договору в односторонньому порядку ОСОБА_1 підтверджені та встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2024 по справі №915/386/22, яке було залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та постановою Верховного суду від 12.09.2024, а тому згідно ч.4 ст.75 ГПК України доказуванню не потребують.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2024 по справі №915/386/22, зокрема, було визнано припиненими з 29.07.2022 зобов`язання сторін по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Рент УМБ», укладеному 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 та Компанією «Маліеро Лімітед», яка є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр (реєстр.номер юр.особи НЕ408472), у зв`язку з одностороннім розірванням договору. Так, рішенням суду у справі № 915/386/22 визначено, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі є припиненим саме у зв`язку з його одностороннім розірванням ОСОБА_1 на підставі п.4.10. договору, через невиконання Компанією «Маліеро Лімітед» своїх зобов`язань по оплаті вартості частки. У зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі зобов`язання сторін по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» припинились.

Відтак, позивач вважає, що з фактичних обставин справи вбачається та підтверджено належними і допустимими доказами (п. 4.3. та п.4.10. договору купівлі-продажу частки, відсутність доказів оплати вартості частки по договору, направлення та отримання Компанією «Маліеро Лімітед» повідомлення про розірвання договору) те, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі є розірваним позивачем ОСОБА_1 з 29.07.2022 в односторонньому порядку на підставі п.4.10. договору у зв`язку з невиконання Компанією «Маліеро Лімітед» своїх зобов`язань по оплаті вартості частки.

З огляду на таке, позивач зазначає, що відповідач як боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати позивачу як кредиторові завдані цим збитки згідно із ч.1 ст.623 ЦК України, ч. 1 ст. 224 ГК України.

При цьому стосовно настання таких правових наслідків як збитки позивач зазначає, що між сторонами склались правовідносини, що виникають із договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, укладенням договору сторони підтвердили факт прийняття на себе прав та обов`язків по договору, зокрема, ОСОБА_1 прийняв на себе обов`язки продавця частки, а Компанія «Маліеро лімітед» прийняла на себе обов`язки покупця частки. За цих умов ОСОБА_1 як продавець, який належним чином виконував свої обов`язки по договору, мав обґрунтовану впевненість (сподівання) на виконання своїх зобов`язань і з боку покупця - Компанії «Маліеро Лімітед» та отримання майнових вигод від виконання договору (повної оплати вартості частки), тому ухилення відповідача від належного виконання покладеного на нього умовами договору обов`язку щодо оплати вартості частки є порушенням ст. 655 ЦК України, тобто поведінка Компанії «Маліеро Лімітед» є протиправною. На думку позивача, негативним результатом такої поведінки відповідача стали збитки (у вигляді упущеної вигоди) ОСОБА_1 . Розмір таких збитків становить грошову суму у розмірі 159337728,00 грн., який визначений наступним чином: номінальна вартість частки, яка була предметом договору купівлі-продажу, становила 120662272,00 грн. (собівартість частки при її формуванні), а ціна продажу частки складала 280000000,00 грн., тому вигода ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу мала скласти 159337728,00 грн. Як вказує позивач, він не отримав вказану вигоду саме через протиправні дії Компанії «Маліеро Лімітед», яка безпідставно, без будь-яких об`єктивних причин, без будь-якого мотивування, фактично відмовилась від виконання свого обов`язку по договору та не сплачувала ОСОБА_1 ніяких грошових коштів.

Водночас позивач зазначає, що ним вживались заходи щодо одержання вигоди по договору купівлі-продажу, а саме ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання що до укладення договору іпотеки та договору застави частки застави. При цьому ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій щодо передачі частки третім особам, не порушив жодних гарантій, передбачених розділом 5 договору купівлі-продажу частки.

Відтак, за ствердженнями позивача, у діях компанії «Маліеро Лімітед» наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке дає право ОСОБА_1 застосувати цивільно-правову відповідальність у виді відшкодування збитків (упущеної вигоди), а саме: протиправна поведінка (порушення вимог ст. 655 ЦК України), бездіяльність (несплата коштів), негативний результат такої поведінки (збитки у розмірі 159337728,00 грн.), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника (компанія «Маліеро Лімітед» безпідставно не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу частки) - дії відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу частки, а згодом неправомірна відмова від виконання своїх зобов`язань суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. На думку позивача, наведені дії відповідача суперечать його попередній поведінці, є недобросовісними та свідчать про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками та наявністю вини відповідача у таких діях, оскільки це призвело до неотримання ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі, на яку очікував позивач за наслідком виконання договору купівлі-продажу, якби умови договору не були порушені неправомірною поведінкою відповідача. Вказане свідчить про встановлення наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача, тобто підстав для цивільно-правової відповідальності останнього.

Стосовно розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач зазначає, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою. У з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, слід зауважити на сутності правової природи категорії упущеної вигоди, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків. Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту. Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Позивач зазначає, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнової вигоди, яку потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним). Справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Як стверджує позивач, ТОВ «РЕНТ УМБ» було створене єдиним засновником (учасником) - ОСОБА_1 16.11.2016 року. Розмір частки учасника ОСОБА_1 становив та становить 100% статутного капіталу. Підставою для створення Товариства стало рішення засновника №1 від 15.11.2016 року, відповідно до якого статутний капітал був сформований в розмірі 71306000,00 грн., на підставі майна, внесеного ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства, згідно з актом приймання-передачі та грошової оцінки майна від 15.11.2016 року.

За ствердженнями позивача, 17.07.2018 року була проведена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «РЕНТ УМБ», а саме зареєстрована зміна розміру статутного капіталу ТОВ «РЕНТ УМБ», проведена державним реєстратором департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Стаднік Я.В. Відповідно до внесених змін, розмір статутного капіталу ТОВ «РЕНТ УМБ» був збільшений на підставі додатково внесеного ОСОБА_1 обладнанням вартістю 49356272,00 грн., що підтверджується рішенням засновника №5 від 12.07.2018 та актом приймання-передачі та грошової оцінки майна від 12.07.2018 року.

Відтак, як зазначає позивач, на момент укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, статутний капітал ТОВ «РЕНТ УМБ» сформований у розмірі 120662272,00 грн., що підтверджується договором. Таким чином, витрати ОСОБА_1 на формування частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» склали 120662272,00 грн., а від продажу частки ОСОБА_1 правомірно очікував отримати прибуток (дохід) у розмірі 159337728,00 грн., який є різницею між витратами ОСОБА_1 на формування частки та загальною вартістю частки, яка згідно договору становила 280000000,00 грн. Таким чином, позивач стверджує, що розмір упущеної вигоди ОСОБА_1 становить 159337728,00 грн.

Також до позовної заяви позивач надав клопотання про зменшення розміру судового збору (вх. № 11975/24 від 04.10.2024), в якому заявник просив зменшити розмір судового збору до 100000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання позову до Компанії "Маліеро Лімітед" про стягнення 159337728,00 грн. збитків (упущеної вигоди) (вх. № 1197524 від 04.10.2024).

Також вказаною ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. № 11974/24 від 04.10.2024) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 1 ст. 164 ГПК України не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

21.10.2024 р. від представника позивача - адвоката Грибоноса В.В. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №12734/24), до якої заявником додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № N1J73927M про сплату судового збору в сумі 847840,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1222/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21.11.2024 р. о 10:00.

13.11.2024 р. від представника Компанії "Маліеро Лімітед" - адвоката Найдюка В.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14078/24), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на таке.

24.02.2021 р. між громадянином України ОСОБА_1 та Компанією «Маліеро Лімітед», яка є юридичною особою за законодавством республіки Кіпр, був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ УМБ», згідно з п. 1.1. якого ОСОБА_1 зобов`язався продати (передати у власність), а компанія «Маліеро Лімітед» зобов`язалась придбати (прийняти у власність) частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТ УМБ" у розмірі 100% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 120662272,00 грн. та сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

Пунктами 4.1.-4.2. договору купівлі-продажу встановлено, що продаж зазначеної у договорі частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» здійснюється за ціною 280000000,00 грн., що є еквівалентом 10000000,00 дол. США за обмінним курсом валют, встановленим сторонами на дату укладання цього договору у розмірі 28 грн. за 1 дол. США. До моменту підписання цього договору покупцем здійснена часткова оплата вартості частки в сумі 42000000,00 грн., що є еквівалентом 1500000,00 дол. США. Факт отримання часткової оплати вартості частки в сумі 1500000,00 дол. США продавець засвідчує своїм підписом у цьому договорі. Оплата решти вартості частки буде проводитися на умовах розстрочення згідно графіку, встановленого договором.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата решти вартості частки буде проводитися на умовах розстрочення згідно наступного графіку:

- 2021 рік: 400000,00 дол. США - не пізніше 30.08.2021 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 31.10.2021 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 30.11.2021 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 31.12.2021 року;

- 2022 рік: 300000,00 дол. США - не пізніше 31.01.2022 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 28.02.2022 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 31.03.2022 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 30.04.2022 року; 100000,00 дол. США - не пізніше 31.05.2022 року; 100000,00 дол. США - не пізніше 30.06.2022 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 30.09.2022 року; 600000,00 дол. США - не пізніше 31.10.2022 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 30.11.2022 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 31.12.2022 року; 2023 рік - 200000,00 дол. США - не пізніше 31.01.2023 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 28.02.2023 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 31.03.2023 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 30.04.2023 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 31.05.2023 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 30.06.2023 року; 200000,00 дол. США - не пізніше 31.07.2023 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 30.09.2023 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 31.10.2023 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 30.11.2023 року; 500000,00 дол. США - не пізніше 31.12.2023 року.

Пунктом 4.7. договору купівлі-продажу передбачено, що платежі здійснюються у відповідності до вимог чинного законодавства України. У разі готівкових розрахунків на підтвердження отримання коштів готівкою продавець складає розписку.

В п. 4.8. договору передбачено, що передача частки (корпоративних прав) здійснюється виключно після повної оплати вартості частки (корпоративних прав).

Як стверджує відповідач, 12.07.2022 року відповідно до п. 4.10. договору купівлі-продажу ОСОБА_1 звернувся до компанії «Маліеро Лімітед» з повідомленням про розірвання договору купівлі-продажу, в якому зазначив, що оскільки відповідач не сплатив платежі за лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року на загальну суму 800000,00 дол. США і прострочення кожного з цих платежів складає більше 30 календарних днів, то ОСОБА_1 вирішив скористатись передбаченим п. 4.10 договору правом на розірвання договору в односторонньому порядку,письмово повідомивши про це покупця.

Відповідач зауважує, що викладаючи обставини порушеного, на думку позивача, права, позивач сам собі суперечить, посилаючись на повідомлення від 12.07.2022 року про розірвання договору купівлі-продажу, оскільки саме в цьому повідомленні ОСОБА_1 зазначає, що розриває договір через порушення відповідачем обов`язків щодо здійснення платежів з оплати вартості частки за лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року.

Як стверджує відповідач, позивачем не зазначено жодних вимог та/чи претензій щодо здійснення відповідачем оплати за попередні періоди відповідно до п.4.2-4.3 договору, що, на думку відповідача, говорить про відсутність таких претензій (вимог) через належне виконання зобов`язань відповідачем щодо здійснення платежів відповідно до умов договору.

Відповідач вказує, що обставини та умови, викладені у п. 4.2. договору не є двозначними та не можуть відхилятися позивачем, оскільки останній своїм підписом на договорі підтвердив, що до моменту підписання цього договору покупцем здійснена часткова оплата вартості частки в сумі 42000000,00 грн., що є еквівалентом 1500000,00 грн. дол. США. Факт отримання часткової оплати вартості частки в сумі 1500000,00 дол. США продавець засвідчує своїм підписом у цьому договорі. Оплата решти вартості частки буде проводитися на умовах розстрочення згідно графіку, встановленого договором. Крім того, зазначені обставини і не заперечуються позивачем у повідомленні від 12.07.2022 року.

Як стверджує відповідач, положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші.

Відповідач, посилаючись на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 р. у справі № 916/667/18, зазначає, що включення в договір купівлі - продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.

Відповідач стверджує, що 12.11.2022 р., тобто після розірвання позивачем договору купівлі-продажу, останнім було складено та підписано заяву (довідку про існування боргу та припинення зобов`язання), яку було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. реєстр. № 313 (бланки НРС 678671, НРС 678672). Відповідач вказує, що зі змісту зазначеної заяви окрім іншого, позивачем вказано наступне: «Фактично, станом на 12.11.2022 року компанією «Малієро Лімітед» було сплачено лише 3700000,00 дол. США, тобто були сплачені лише періодичні платежі за період з лютого 2021 по січень 2022 року.» «Своїм підписом у даній довідці я підтверджую, що я обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей чи документів. Я заявляю та підтверджую, що обставини, викладені мною у даній довідці, відповідають дійсності та є правдивими.».

Відповідач зазначає, що Господарським судом Миколаївської області розглядається справа № 915/549/24 за позовом компанії «Малієро Лімітед» до ОСОБА_1 про стягнення 3700000,00 дол. США. В рамках зазначеної справи ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.09.2024 року витребувано в тому числі серед іншого оригінал заяви (довідки про існування боргу та припинення зобов`язання) у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. З урахуванням наведених обставин є абсолютно суперечливим твердження позивача у своїй позовній заяві, що будь-які інші докази виконання компанією «Маліеро Лімітед» своїх зобов`язань по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» від 24.02.2021 відсутні. Наведене, на думку відповідача, свідчить про суперечливу поведінку сторони позивача.

Як вказує відповідач, із посиланням на постанову Верховного Суду від 19.12.2018 р. у справі № 544/174/17, у контексті презумпції належності виконання обов`язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах:

а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов`язання;

б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов`язок належно;

в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов`язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов`язки з доказування обставин під час судового спору;

г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов`язання, перерахованих у коментованій статті. Це пов`язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов`язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов`язку.

Відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2022 р. по справі № 910/7511/20, зазначає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Окрім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як вказує відповідач, із посиланням на зміст позовної заяви, позивачем вживались заходи щодо одержання вигоди по договору купівлі-продажу, а саме ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання що до укладення договору іпотеки та договору застави частки застави, а також не вчиняв жодних дій щодо передачі частки третім особам, не порушив жодних гарантій, передбачених розділом 5 договору купівлі - продажу частки.

Разом з тим, відповідач стверджує, що позивачем не доведено, яким чином виконання ним зобов`язань за договором є вжиттям заходів щодо одержання вигоди по договору купівлі-продажу. Відповідач зауважує, що про вжиття інших заходів позивачем не зазначено нічого.

Також відповідач зазначає, що саме позивачем було ініційовано розірвання договору купівлі-продажу, не зважаючи на те, що відповідач не відмовлявся від виконання ним своїх зобов`язань.

Відповідач, із посиланням на введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, зазначає, що вказані обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/- го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), в тому числі необхідності вжиття (використання) відповідних заходів в період воєнного стану.

На думку відповідача, публікація зазначеного листа на сайті Торгово-промислової палати свідчить про загальну обізнаність (зокрема доказує) юридичних осіб та учасників господарських відносин на території України про настання форс-мажорних обставин, враховуючи що договором купівлі-продажу не встановлено детальний порядок та процедуру повідомлення сторін про такі обставини.

Відповідач стверджує, що затримки здійснення платежів з боку відповідача розпочались саме вже після введення на всій території України воєнного стану через військову агресію та повномасштабне вторгнення з боку рф на територію України.

Як вказує відповідач, позивач за період з 28.02.2022 року (дата настання обов`язку відповідача здійснити черговий платіж) по 12.07.2022 року (дата розірвання позивачем договору купівлі-продажу) не вжив жодних заходів для одержання вигоди за договором, маючи при цьому можливість надіслати вимогу чи повідомлення на адресу відповідача, або ініціювати проведення переговорів для усунення затримки здійснення платежів, та/або для узгодження нового порядку платежів задля сприяння повному завершенню виконання зобов`язань сторін за договором та його реалізації. Позивач лише розірвав договір купівлі-продажу, що унеможливило в подальшому виконання зобов`язань з боку відповідача у зв`язку з таким розірванням, навіть якщо і у діях відповідача були затримки такого виконання.

Відтак, на думку відповідача, позивач як кредитор не вжив заходів для отримання вигоди за договором купівлі-продажу, а лише передчасно його розірвав, таким чином, у складі цивільного (господарського) правопорушення, на яке посилається позивач та мотивує підстави стягнення з компанії «Малієро Лімітед» відсутні всі елементи складу такого правопорушення.

18.11.2024 р. від представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевського Р.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №№ 14338/24, 14357/24), в якій позивач зазначає, що доводи Компанії "Маліеро Лімітед" про часткову оплату вартості частки у статутному капіталі ТОВ "РЕНТ УМБ" не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть бути прийняті судом до уваги. Також позивач вказує, що спір про стягнення з ОСОБА_1 на користь Компанії "Маліеро Лімітед" грошових коштів в сумі 3700000,00 доларів США розглядається у господарській справі №915/549/24, предметом доказування в якій є факт здійснення чи нездійснення Компанією "Маліеро Лімітед" такої часткової оплати. Позивач вважає, що в діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке дає право ОСОБА_1 застосувати цивільно-правову відповідальність у виді відшкодування збитків (упущеної вигоди), а саме: протиправна поведінка (порушення вимог ст.655 ЦК України), бездіяльність (несплата коштів), негативний результат такої поведінки (збитки у розмірі 159 337 728,00 грн.), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника (Компанія "Маліеро Лімітед" безпідставно не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу частки).

18.11.2024 р. від представника Компанії "Маліеро Лімітед" - адвоката Найдюка В.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.11.2024 р. о 10:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14301/24).

Також 18.11.2024 р. від представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевського Р.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 21.11.2024 р. о 10:00, та у всіх наступних судових засіданнях в даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14316/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 р. у справі №915/1222/24 задоволено вказані заяви сторін про участь представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Під час підготовчого засідання 21.11.2024 представник відповідача просив суд відкласти засідання для ознайомлення з відповіддю на відзив та підготовки своїх заперечень.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 21 листопада 2024 року по справі №915/1222/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 02 грудня 2024 року о 15 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

25.11.2024 р. від представника Компанії "Маліеро Лімітед" - адвоката Найдюка В.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 14697/24), в яких відповідач погоджується з тим, що договір купівлі-продажу є консенсуальним, однак в іншому вважає доводи позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, виходячи з наступного. По-перше, відповідач вказує, що положення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» у розмірі 100%, укладений між ОСОБА_1 (продавець) та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією "Маліеро Лімітед", зокрема і пункт 4.2 договору є дійсними. Позивач за більш ніж три роки існування договору жодного разу не ставив під сумнів законність положення пункту 4.2. договору, не звертався до суду з позовом при визнання даного пункту договору недійсним. Також в даному позові, заперечуючи факт отримання коштів, ОСОБА_1 , не ставить питання про визнання пункту 4.2. договору недійсним, а його позиція зводяться лише до застосування положень спірного договору, вигідних позивачу, при цьому ігноруючи інші положення договору.

По-друге, відповідач звертає увагу, що стосовно прийняття схожих положень договору як доказу та їх оцінки висловилась Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2020 року по справі №916/667/18. До того ж відповідач зауважує, що протягом всього часу дії договору позивач володів та користувався, як часткою в Товаристві, так і самими виробничими потужностями олієпереробного заводу. Зокрема, цілісно-майновий комплекс ТОВ «РЕНТ УМБ» перебував в оренді спочатку в ТОВ «Екстракт Ойл», а потім в ТОВ «Трейдікс Груп», а орендну плату за користування майном ТОВ «РЕНТ УМБ» отримував ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач вважає, що позивач в своєму позові не довів, що за даний період (з 24.02.2021 по 29.07.2022) частка в статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» знецінилась і після 29.02.2022 ОСОБА_1 не може продати її за аналогічною або вищою ціною, ніж та, яка була визначена в договорі купівлі-продажу частки від 24.02.2021, укладеному між позивачем та відповідачем. Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не було понесено збитків у вигляді упущеної вигоди.

26.11.2024 р. від представника Компанії "Маліеро Лімітед" - адвоката Лебеденка М.Б. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, яке призначене на 02.12.2024 р. о 15:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 14301/24).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2024 р. у справі №915/1222/24 задоволено клопотання представника Компанії "Маліеро Лімітед" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2024 р. у справі №915/1222/24 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16.12.2024 р.

16.12.2024 р. від представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевського Р.М. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника позивача (вх. № 15836/24).

У судовому засіданні господарського суду 16 грудня 2024 року по справі №915/1222/24 за участю представника відповідача судом було протокольно оголошено перерву до 19 грудня 2024 року о 16 год. 15 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 16.12.2024 р. повідомлено позивача в порядку ст. 120 ГПК України.

Також, з огляду на заявлене представником позивача клопотання про надання часу для підготовки до судових дебатів, у судовому засіданні господарського суду 19 грудня 2024 року по справі №915/1222/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 23 грудня 2024 року о 16 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 23.12.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 4.7. договору купівлі-продажу платежі здійснюються у відповідності до вимог чинного законодавства України. У разі готівкових розрахунків на підтвердження отримання коштів готівкою продавець складає розписку.

Пунктом 4.10. договору купівлі-продажу встановлено, що невиконання (несвоєчасне виконання) покупцем грошових зобов`язань за цим договором (у тому числі несплата будь-якого чергового платежу) більше ніж на 5 календарних днів, є підставою для застосування до нього заходів відповідальності у вигляді пені в розмірі 0,07% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У випадку, якщо термін прострочення складає більше 30 календарних днів, продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. У такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту отримання покупцем відповідного письмового повідомлення, направленого за адресою: АДРЕСА_2 , а сплачені покупцем кошти за викуп частки не повертаються. Повідомлення вважається врученим і тоді, коли воно доставлене за вищевказаною адресою покупця, однак останній його не отримав протягом всього встановленого періоду зберігання поштового відправлення у поштовому відділенні за місцем його доставки.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому ОСОБА_1 звернувся до Компанії "Маліеро Лімітед" з повідомленням від 12.07.2022 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ" від 24.02.2021, вказуючи, що оскільки компанія "Маліеро Лімітед" не сплатила платежі за лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року на загальну суму 800000,00 доларів США і прострочення кожного з таких платежів складає більше 30 (тридцяти) календарних днів, то позивач вирішив скористатись передбаченим п. 4.10 договору купівлі-продажу правом на розірвання такого договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це компанію "Маліеро Лімітед" як покупця. В повідомленні від 12.07.2022 також зазначено, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ" від 24.02.2021 вважається розірваним з моменту отримання компанією "Маліеро Лімітед" як покупцем такого повідомлення.

13.07.2022 вказане повідомлення було направлено ОСОБА_1 на визначену в п. 4.10 договору купівлі-продажу адресу Компанії "Маліеро Лімітед": 04071, АДРЕСА_2, що підтверджується поштовою накладною № 6501500561760 від 13.07.2022, фіскальним чеком від 13.07.2022 з описом вкладення до такого поштового відправлення. Однак, вказане повідомлення 29.07.2022 було повернуте відправнику у зв`язку з неотриманням адресатом за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта" про відстеження (трекінгу) поштового відправлення № 6501500561760.

Як з`ясовано судом, в подальшому Компанією "Маліеро Лімітед" було подано до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент УМБ", укладеного 24.02.2021 між позивачем та відповідачем, з 24.02.2022 у зв`язку з істотною зміною обставин; та привести сторони у попередній стан, який існував до моменту укладення договору до 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2023 вказану позовну заяву Компанії «Маліеро Лімітед» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/386/22.

03.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в межах провадження № 915/386/22 із зустрічною позовною заявою до Компанії "Маліеро Лімітед", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент УМБ", в якій, серед іншого, зокрема просив визнати припиненими з 29.07.2022 зобов`язання сторін по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент УМБ", укладеному 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією "Маліеро Лімітед", у зв`язку з одностороннім розірванням договору.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2024 у справі № 915/386/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2024, в задоволенні первісного позову Компанії "Маліеро Лімітед" відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зокрема: визнано припиненими з 29.07.2022 зобов`язання сторін по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент УМБ" (ідент.код 40963992), укладеному 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією "Маліеро Лімітед" (реєстр.номер юр.особи НЕ408472) у зв`язку з одностороннім розірванням договору.

У вказаному судовому рішенні судом було встановлено, що з 29.07.2022 оспорюваний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ" від 24.02.2021 є розірваним у зв`язку з односторонньою відмовою ОСОБА_1 як продавця від такого договору у повному обсязі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідно з 29.07.2022 припиненими є зобов`язання сторін по договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ", укладеному 24.02.2021 між громадянином України ОСОБА_1 та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр - Компанією "Маліеро Лімітед".

Також слід зазначити, що в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 915/386/22 було зазначено, що Компанією "Маліеро Лімітед" було подано до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву про визнання недійсним п. 4.10 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент УМБ". Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2024 у справі N 915/393/23 в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позов Компанії "Маліеро Лімітед" частково; визнано недійсним частину договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рент УМБ", укладеного 24.02.2021 між ОСОБА_1 та Компанією "Маліеро Лімітед", а саме наступні положення пункту 4.10. Розділу 4: "…а сплачені покупцем кошти за викуп частки не повертаються". В іншій частині позову відмовлено.

Водночас у заявленому позові в межах даної справи позивач зазначає, що відповідач як боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати позивачу як кредиторові завдані цим збитки згідно із ч.1 ст.623 ЦК України, ч. 1 ст. 224 ГК України. Як стверджує позивач, компанія "Маліеро Лімітед" безпідставно, без будь-яких об`єктивних причин, не пояснюючи свої мотиви, не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу та не сплатила платежі, передбачені п. 4.3. договору, що підтверджується відсутністю у позивача будь-яких належних фінансових документів про оплату. При цьому позивач вказує, що він як продавець, який належним чином виконував свої обов`язки по договору, мав обґрунтовану впевненість (сподівання) на виконання своїх зобов`язань і з боку покупця - Компанії «Маліеро Лімітед» та отримання майнових вигод від виконання договору (повної оплати вартості частки), тому ухилення відповідача від належного виконання покладеного на нього умовами договору обов`язку щодо оплати вартості частки є порушенням ст. 655 ЦК України, тобто поведінка Компанії «Маліеро Лімітед» є протиправною, а негативним результатом такої поведінки відповідача стали збитки (у вигляді упущеної вигоди) ОСОБА_1 , розмір яких становить грошову суму у розмірі 159337728,00 грн. Наразі позивач зауважує, що вигода ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу мала скласти 159337728,00 грн., що дорівнює різниці між номінальною вартістю частки, яка була предметом договору купівлі-продажу, - 120662272,00 грн. (собівартість частки при її формуванні) та ціною продажу частки - 280000000,00 грн. Відтак, за ствердженнями позивача, у діях компанії «Маліеро Лімітед» наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке дає право ОСОБА_1 застосувати цивільно-правову відповідальність у виді відшкодування збитків (упущеної вигоди), а саме: протиправна поведінка (порушення вимог ст. 655 ЦК України), бездіяльність (несплата коштів), негативний результат такої поведінки (збитки у розмірі 159337728,00 грн.), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника (компанія «Маліеро Лімітед» безпідставно не виконала свої зобов`язання по договору купівлі-продажу частки) - дії відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу частки, а згодом неправомірна відмова від виконання своїх зобов`язань суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Разом з тим згідно зі ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання" Розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальність з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає. Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 2 та ч. 3 ст. 74 ГПК України).

Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди саме позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі упущеної вигоди (недоотриманого доходу) від вищевказаного договору купівлі-продажу, позивач посилається на протиправну поведінку Компанії «Маліеро Лімітед», яка виразилась в ухиленні відповідача від належного виконання покладеного на нього умовами договору обов`язку щодо оплати вартості частки, що обумовило розірвання позивачем зазначеного договору в односторонньому порядку. При цьому на підтвердження обставин щодо належного розірвання договору в односторонньому порядку ОСОБА_1 останній посилається на судове рішення від 14.03.2024 у справі №915/386/22, яке було залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 та постановою Верховного суду від 12.09.2024.

Щодо доводів позивача про протиправну поведінку відповідача в контексті несплати вартості частки суд зазначає наступне.

По-перше, як вбачається зі змісту п. 4.2. договору купівлі-продажу частки, до моменту підписання цього договору покупцем здійснена часткова оплата вартості частки в сумі 42000000 грн., що є еквівалентом 1500000 дол. США за обмінним курсом, встановленим сторонами на дату укладання цього договору у розмірі 28 грн. за 1 дол. США. Факт отримання часткової оплати вартості частки в сумі 1500000 дол. США продавець засвідчує своїм підписом у цьому договорі.

Водночас судом критично оцінюються доводи позивача про те, що п. 4.2 договору купівлі-продажу є неналежним та недопустимим доказом оплати вартості частки по договору, оскільки суперечить вимогам ст. 1087, 1088 ЦК України, Закону України "Про валюту і валютні операції" та Положенню "Про здійснення операцій із валютними цінностями", а тому не може бути прийнятий до уваги судом.

Як з`ясовано судом, протягом дії вказаного договору купівлі-продажу позивачем, який є продавцем та з урахуванням характеру договору є ініціюючою стороною, яка наділена правом на обрання умов продажу свого майна, жодних вимог та/чи претензій щодо невиконання відповідачем умов п. 4.2 договору не заявлялись.

Так, згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи те, що позивач, який є ініціатором продажу частки у статутному капіталі товариства на умовах, викладених в договорі, іншого матеріали справи не містять, зокрема, щодо непогодження позивача з п. 4.2 договору, суд доходить висновку про погодження позивача з вказаними умовами договору, у т.ч. про те, що позивач як продавець засвідчує своїм підписом у цьому договорі факт отримання часткової оплати вартості частки в сумі 1500000 дол. США. Більш того, вказаний пункт договору позивачем не оспорювався впродовж дії договору.

Частиною третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зміст наведеного принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2020 року по справі №916/667/18 у корпоративному спорі про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства при здійсненні аналізу схожих положень договору зазначила, що положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші. Велика Палата Верховного Суду звернула також увагу, що включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою, зокрема при укладенні договорів фізичними особами, і така практика не суперечила закону в правовідносинах, щодо яких виник спір.

Посилання позивача на постанову Касаційного господарського суду від 16.04.2024 у справі №910/15194/20 є безпідставними, оскільки обставини вказаної справи є відмінними від даної справи, зокрема, у вказаній справі судом було визнано недійсним договір позики від 10.01.2012, укладений між кредитором та боржником. Натомість у цій справі позивачем не заявлялись вимоги про недійсність п. 4.2 договору купівлі-продажу частки.

Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 12.04.2022 у справі № 191/4508/19, предметом дослідження якої був укладений у вигляді розписки договір позики між фізичною особою (позикодавець) та ФГ «МЕРЕНЧУК», від імені якого діяв його керівник (позичальник). Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у вказаній справі, Верховний Суд виходив з того, що грошові кошти юридичній особі можуть надаватися лише в безготівковій формі, а оскільки фермерське господарство не оприбутковувало грошові кошти від позикодавця та у ФГ «МЕРЕНЧУК» не обліковується непогашена (діюча) заборгованість за розпискою (договором позики) у розмірі 65000,00 дол. США, Суд дійшов висновку про відсутність заборгованості фермерського господарства перед фізичною особою за розпискою від 14 грудня 2016 року.

Відтак, наведені висновки Верховного Суду у постановах, на які посилається позивач, не є релевантними відносно даної справи.

По-друге, як встановлено судом в рішенні суду від 14.03.2024 у справі №915/386/22, з наявних в матеріалах справи доказів, а саме розписок позивача від 20.08.2021, 16.09.2021, 27.10.2021, 28.10.2021, 31.11.2021, 29.12.2021, 31.01.2022, 08.02.2022 про отримання від представника Компанії "Маліеро Лімітед" грошових коштів за оспорюваним договором купівлі-продажу вбачається, що до лютого 2022 року Компанія "Маліеро Лімітед" належним чином виконувала свої зобов`язання по оспорюваному договору купівлі-продажу та сплачувала платежі, передбачені п. 4.3 такого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на однаковий суб`єктний склад сторін у вказаній справі та у даній справі, на підставі ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду даної справи не підлягають доказуванню знов обставини, встановлені судовим рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі у справі №915/386/22, яке набрало законної сили.

Наразі слід зазначити, що у вказаній справі № 915/386/22 судом не встановлювався факт протиправної поведінки відповідача під час дії договору купівлі-продажу, судом було лише констатовано факт реалізації позивачем права на одностороннє розірвання договору, внаслідок чого суд встановив, що спірний договір від 24.02.2021 є розірваним з 29.07.2022 у зв`язку з односторонньою відмовою позивача як продавця від цього договору, внаслідок чого правовідносини сторін за вказаним договором є припиненими з 29.07.2022. Враховуючи те, що на момент подання Компанією "Маліеро Лімітед" позову про розірвання договору останній вже був розірваний, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про розірвання договору від 24.02.2021 з 24.02.2022 у зв`язку з істотною зміною обставин та приведення сторін у попередній стан, який існував до моменту укладення договору задоволенню не підлягає, адже договір не може бути повторно розірваним, а отже відсутні підстави для оцінки доводів позивача за первісним позовом по суті.

По-третє, як свідчать матеріали справи, 12 листопада 2022 року, вже після вчинення позивачем одностороннього розірвання договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 було складено та підписано заяву (довідку про існування боргу та припинення зобов`язання), яку було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. за реєстр. № 313 (бланки НРС 678671, НРС 678672). Зі змісту зазначеної заяви окрім іншого, позивачем зазначено, що фактично, станом на 12 листопада 2022 року Компанією «Малієро Лімітед» в межах договору купівлі-продажу від 24.02.2021 було сплачено лише 3700000,00 (три мільйони сімсот тисяч) доларів США, тобто були сплачені лише періодичні платежі за період з лютого 2021 по січень 2022 року. Своїм підписом у вказаній заяві позивач підтвердив, що обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей чи документів, також заявив і підтвердив, що обставини, викладені ним у даній довідці, відповідають дійсності та є правдивими.

В свою чергу відповідач зазначив, що Компанія «Маліеро Лімітед» виконувала умови договору до лютого 2022 року, і за цей час сплатила ОСОБА_1 3700000,00 доларів США (1500000,00 доларів згідно п.4.2. договору, що заперечується позивачем і 2200000,00 доларів США згідно розписок, що не заперечується позивачем).

В той же час в ході розгляду даної справи позивачем вказані обставини щодо сплати відповідачем ОСОБА_1 3700000,00 дол. США не оспорювались, натомість позивач зазначив, що обставина здійснення чи нездійснення Компанією «Маліеро Лімітед» часткової оплати вартості частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» в сумі 3700000,00 доларів США жодним чином не впливає на вимоги ОСОБА_1 у даній справі та не виключає їх задоволення, оскільки предметом спору є упущена вигода, тобто сума грошових коштів, яка перевищує номінальну вартість частки у статутному капіталі.

Між тим з урахуванням наведеного, суд вважає, що дії позивача щодо погодження і визнання ним умов п. 4.2 договору стосовно отримання останнім коштів від відповідача у розмірі 1500000 дол. США, незаявлення жодних претензій з цього приводу протягом дії договору (в повідомленні від 12.07.2022 позивач зазначав про вчинення дій з розірвання договору через порушення відповідачем обов`язків щодо здійснення платежів з оплати вартості частки за лютий, березень, квітень, травень та червень 2022 року), натомість підтвердження в нотаріально посвідченій заяві від 12.11.2022 факту сплати Компанією «Маліеро Лімітед» в рахунок вартості частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ» в сумі 3700000,00 доларів (у складі якої враховано суму 1500000 дол.США), а згодом заперечення позивачем факту щодо виконання відповідачем п. 4.2 договору суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Наразі у спірних правовідносинах суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права).

Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Отже, з огляду на встановлені судом вищенаведені обставини суперечливої поведінки позивача, що виявились у погодженні всіх умов договору, у т.ч. щодо сплати відповідачем згідно з п. 4.2 договору 1500000,00 дол. США, а після розірвання договору у запереченні вказаного факту, суд вважає безпідставними доводи позивача про протиправну поведінку відповідача стосовно невиконання ним п. 4.2 договору.

Стосовно доводів позивача про протиправну поведінку відповідача, що виявилась у несплаті останнім платежів згідно з п. 4.3 договору суд зауважує, що позивачем не оспорено той факт, що до лютого 2022 року відповідачем вносились платежі, це також встановлено судовим рішенням у справі №915/386/22, яке набрало законної сили. Водночас вказаним рішенням суду не надавалась оцінка обставинам несплати відповідачем з лютого по червень 2022 року платежів згідно встановленого в п. 4.3 договору графіку, судом було встановлено факт припинення дії договору на підставі повідомлення позивача від 12.07.2022 про одностороннє розірвання договору. Ті обставини, що позивачем було реалізовано своє право на відмову від договору з огляду на допущені відповідачем прострочення у виконанні зобов`язань, не свідчать саме про протиправну поведінку з боку відповідача, яка призвела до неотримання позивачем прибутку від договору.

Наразі суд враховує доводи відповідача про те, що затримка здійснення платежів з боку відповідача розпочалась саме вже після введення на всій території України воєнного стану через військову агресію та повномасштабного вторгнення з боку рф на територію України. Докази відмови відповідача від повного виконання договору в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи не містять жодних доказів щодо вжиття позивачем заходів для одержання вигоди за договором за період з 28.02.2022 року (дата настання обов`язку відповідача здійснити черговий платіж) по 12.07.2022 року (дата реалізації позивачем права на розірвання договору купівлі-продажу), зокрема направлення відповідачу вимог або претензій щодо усунення порушень, що пов`язані з затримкою у здійсненні платежів. Стосовно посилань позивача у позові на те, що ОСОБА_1 вживались заходи щодо одержання вигоди по договору купівлі-продажу, а саме ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання щодо укладення договору іпотеки та договору застави частки, слід зазначити, що виконання позивачем зобов`язань за договором не можна вважати вжиттям заходів щодо одержання вигоди по договору купівлі-продаж в розумінні ч. 2 ст. 623 ЦК України. Відтак, судом не приймаються до уваги доводи позивача, наведені у позовній заяві про те, що ОСОБА_1 вживались заходи щодо одержання вигоди по договору купівлі-продажу. Натомість позивач в односторонньому порядку сам розірвав договір купівлі-продажу, що призвело до припинення всіх зобов`язань сторін за договором.

При цьому суд зауважує, що розірвання договору продавцем в односторонньому порядку не є обов`язком, це право продавця, передбачене в п. 4.10 договору. Вказівка в п. 4.10 договору «продавець має право розірвати цей договір» означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом у випадку, якщо термін прострочення грошових зобов`язань покупця складає більше 30 календарних днів. Адже позивач у цьому випадку не був позбавлений права вимагати від відповідача виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи наведене, суд вважає недоведеними доводи позивача щодо протиправної поведінки відповідача та наявності причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою відповідача і збитками, та наявності вини відповідача у неотриманні позивачем вигоди.

З огляду на таке, враховуючи відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача суд не вбачає підстав для покладення на останнього відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам позивача стосовно самого розміру заявлених до стягнення збитків.

До того ж, на думку суду, неодержання позивачем очікуваних доходів від укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу від 24.02.2021 є наслідком поведінки самого позивача, за ініціативою якого договір було розірвано в односторонньому порядку, внаслідок чого зобов`язання сторін за договором були припинені, а інших заходів щодо отримання вигоди позивачем як кредитором не вживались.

Поряд з цим слід зазначити, що представником позивача під час розгляду справи по суті було зазначено, що ОСОБА_1 вже не є учасником ТОВ «РЕНТ УМБ», що свідчить про реалізацію позивачем свого права на відчуження його частки у статутному капіталі ТОВ «РЕНТ УМБ», хоча доказів, на яких підставах було здійснено відчуження цієї частки і якою вартістю, матеріали справи не містять.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін стосовно порядку формування статутного капіталу ТОВ «РЕНТ УМБ», порядку використання майна останнього та ін., оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Компанії "Маліеро Лімітед" (3020, р. Кіпр, м. Лімасол, вул. Еолу, 4; код ЄДРПОУ 00408472) про стягнення 159337728,00 грн. збитків (упущеної вигоди) відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 06 січня 2025 року у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці з 30.12.2024 року по 03.01.2025 року.

Суддя Л.М. Ільєва


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	23.12.2024
Оприлюднено	07.01.2025
Номер документу	124229528
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Судовий реєстр по справі —915/1222/24

Ухвала від 30.01.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.