Рішення

від 03.01.2025 по справі 152/1184/24

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/1184/24

2/152/26/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 січня 2025 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіРоздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання Сербіної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом адвоката Залокоцької Вікторії Дживанівни

в інтересах ОСОБА_1

до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області

вимоги позивача: про припинення права власності на частку у спільній частковій власності

учасники справи: в судове засідання не з`явилися;

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивача звернулася до суду з цим позовом та вказала, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день відкриття спадщини разом із спадкодавцем ніхто не проживав та не був зареєстрований. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 за заповітом від 30 березня 2015 року та оформив свої спадкові права 2 листопада 2017 року. З 1 січня 1992 року по 29 серпня 2007 року баба позивача - ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .. Шлюб між ними було розірвано 29 серпня 2007 року. ОСОБА_3 19 червня 1991 року придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_4 житловий будинок, що знаходиться в с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області. На підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19 жовтня 2007 року про укладення мирової угоди у справі про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна Шаргородським районним судом Вінницької області у справі №2/747-07 було визнано мирову угоду, за якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали, що житловий будинок та літня кухня з погребом, які розташовані в АДРЕСА_1 (на день смерті - нумерація будинку АДРЕСА_1 ) є їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_2 перейшла у власність жила кімната, позначена на плані літерами 1-3 площею 19,7 кв.м., частина літньої кухні площею 10,6 кв.м. та погріб, розташований під цією частиною літньої кухні; ОСОБА_3 виділилося у власність переобладнана у жилу кімнату кухня, позначена на плані літерами 1-2 площею 19,6 кв.м., частина літньої кухні площею 11,4 кв.м., а коридор, позначений на плані літерами 1-1 площею 4,6 кв.м залишається у їх спільному користуванні. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 є власницею 14/25 частки житлового будинку, яку 2 листопада 2017 року позивач успадкував. Після прийняття в порядку спадкування за заповітом вказаної частини житлового будинку, позивач одразу ж вселився і по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, у власності позивача на даний час перебуває 3/5 частки домоволодіння. В свою чергу, співвласником 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями, є ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу з бабусею позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 через деякий час виїхав на постійне проживання у Тиврівський район, де помер в с. Краснянка ІНФОРМАЦІЯ_2 . Своєю частиною майна, тобто частиною будинку та літньої кухні, ОСОБА_3 не користувався та не утримував її при житті. Будинок в цілому утримувала у належному стані бабуся позивача, а після смерті останньої - позивач ОСОБА_1 .. Будинок 1928 року забудови та потребує періодичного ремонту із значними матеріальними витратами з боку позивача. Спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, тому всі витрати по утриманню стану будинку несе позивач самостійно. У зв`язку із вищевикладеним представник позивача просила припинити право власності ОСОБА_3 на 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із сплатою відповідної вартості частини, яка внесена на депозитний рахунок суду, виходячи із висновку про вартість об`єкта оцінки та визнати за позивачем право власності на 2/5 частини вищезазначеного житлового будинку (а.с.2-7).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивача надала копії паспорта та свідоцтва про народження позивача, копії свідоцтв про одруження, копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про одруження, копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію заповіту, копії довідок, копію свідоцтва про смерть, копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, копію договору купівлі-продажу, копію ухвали Шаргородського районного суду, копію звіту про незалежну оцінку житлового будинку, копію технічної документації.

3. Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та свідків.

4. Разом з позовною заявою до суду представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому вона просила під час підготовки справи до судового розгляду витребувати у державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори Вінницької області та з Тиврівської державної нотаріальної контори належним чином посвідчену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Краснянка Тиврівського району Вінницької області. Крім цього, представник позивача подалат клопотання про виклик в судове засідання свідків (а.с.26).

5. 24 вересня 2024 року від представника позивача - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшло клопотання, у якому вона просила підготовче засідання по справі відкласти на іншу дату у зв`язку із її зайнятістю у іншій справі (а.с.64-65).

6. 21 жовтня 2024 року від представника позивача - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшли клопотання, у яких вона просила долучити до матеріалів справи квитанцію про внесення на депозитний рахунок суду компенсацію вартості частки майна померлого ОСОБА_3 в сумі 12394 грн, а також відповідь Шаргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)(а.с.69, 72).

7. 21 жовтня 2024 року від представника відповідача до суду надійшла заява, в якій він просив провести розгляд справи (підготовче та судове засідання) у його відсутність. Позовні вимоги сільська рада визнає, заперечень щодо задоволення позовної заяви у сільської ради немає (а.с.75).

8. 22 жовтня 2024 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій вона просила підготовче засідання проводити у відсутність позивача та його представника, не заперечує щодо призначення справи до судового розгляду (а.с.81).

9. 2 грудня 2024 року від представника позивача до суду надійшло клопотання, у якому вона просила судове засідання по справі відкласти у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання (а.с.83).

10. 3 січня 2025 року від представника відповідача до суду надійшла заява, в якій він просив провести судове засідання у його відсутність. Позовні вимоги сільська рада визнає, заперечень щодо задоволення позовної заяви у сільської ради немає (а.с.86).

11. 3 січня 2025 року від представника позивача - адвоката Залокоцької В.Д. до суду надійшла заява, у якій вона просила судове засідання провести без її участі та без участі позивача, позов задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві (а.с.90).

12. 3 січня 2025 року від свідка ОСОБА_5 до суду надійшла заява, у якій вона зазначає, що є сусідкою позивача та свідчить про те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який отримав у спадок. Частина житлового будинку належала ОСОБА_7 (чоловіку ОСОБА_2 ). Після розлучення з ОСОБА_2 у 2007 році ОСОБА_9 поділив житловий будинок і переїхав в с. Краснянку. В даному житловому будинку після розлучення ОСОБА_9 не проживав, не користувався ним і не робив ремонтів. Ббудинок старої забудови та потребує ремонту, яким займається ОСОБА_1 (а.с.91).

13. 3 січня 2025 року від свідка ОСОБА_10 до суду надійшла заява, у якій вона зазначає, що є сусідкою позивача та свідчить про те, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 . Оформив спадщину після смерті своєї баби та більшу частину житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок частково належав ОСОБА_7 , який помер. З 2007 року ОСОБА_9 до будинку не приїжджав, ремонту не робив. Частина житлового будинку, який належав ОСОБА_7 була у аварійному стані, ремонтом якої займалася ОСОБА_2 , а після її смерті ОСОБА_1 , коли оформив спадщину. На даний момент ОСОБА_1 проживає в будинку та повність його утримує і ремонтує за власні кошти (а.с.93).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

14. Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк до 24 вересня 2024 року відзив на позовну заяву та зобов`язано Шаргородську державну нотаріальну контору Вінницької області та Тиврівську державну нотаріальну контору Вінницької області в строк до 24 вересня 2024 року надати Шаргородському районному суду копію спадкової справи, відкритої після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Краснянка Тиврівського району Вінницької області та витяги зі Спадкового реєстру про посвідчені від імені ОСОБА_3 спадкові договори (а.с.57).

15. Копію позовної заяви з додатками відповідач отримав в електронному кабінеті в системі Електронний суд.

16. Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року підготовче судове засідання по справі відкладено на 22 жовтня 2024 року (а.с.68).

17. Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито, а справа призначена до судового розгляду на 2 грудня 2024 року, та постановлено здійснити виклик свідків на вищезазначену дату (а.с.82).

18. Ухвалою суду від 2 грудня 2024 року підготовче судове засідання по справі відкладено на 3 січня 2025 року (а.с.85).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

19. Відповідно до копії паспорта та копії свідоцтва про народження позивача, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області. Батьком позивача записаний ОСОБА_12 , а матір`ю ОСОБА_13 (а.с.9-10,12).

20. Згідно із копією свідоцтва про народження, ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком записаний ОСОБА_14 , а матір`ю ОСОБА_15 (а.с.13).

21. Відповідно до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00043436097 від 5 лютого 2024 року, 14 березня 1967 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області, актовий запис №14. 12 березня 1980 року шлюб було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного сану реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції у Вінницькій області було внесено актовий запис №38 (а.с.14-15).

22. Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 1 жовтня 1992 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, актовий запис №18. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.16).

23. Згідно із копією свідоцтва про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 29 серпня 2007 року розірвали шлюб у відділі Реєстрації актів цивільного стану Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис №121. Після розірвання шлюбу дружина повернула своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.17).

24. Відповідно до копії заповіту від 30 березня 2015 року, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: усе майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що за законом матиме право заповіла своєму онукові ОСОБА_1 (а.с.18).

25. Згідно із копією довідки №217, виданої виконавчим комітетом Пеньківської сільської ради 16 лютого 2017 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день своєї смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На час відкриття спадщини із спадкодавицею ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.19).

26. Відповідно до копії довідки, виданої Пеньківським старостинським округом №3 Мурафської сільської ради Жмеринського району 14 червня 2024 року, в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , на даний час проживає без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Будинок належав: 2/3 частки ОСОБА_2 та 1/3 частки ОСОБА_3 , який на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у ньому не проживав. Після смерті ОСОБА_2 2/3 частки будинку успадкував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.20).

27. Згідно із копією свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області (а.с.21).

28. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №98011107 від 21 вересня 2017 року, ОСОБА_2 є власником 14/25 житлового будинку; вид спільної власності - спільна часткова; в розмір частки входить: 9/20 частини житлового будинку (житлова кімната 1-3), 12/25 частини літньої кухні, погріб «Б1», частини огорожі (а.с.22).

29. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 2 листопада 2017 року, ОСОБА_1 , на підставі заповіту від 30 березня 2015 року, успадкував 14/25 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та належала спадкодавцю на праві спільної часткової власності. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 2 листопада 2017 року №102416186, позивач ОСОБА_1 є власником 14/25 житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.23,24).

30. Згідно із копією договору куплі-продажу від 19 червня 1991 року, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями в селі Пеньківка Шаргородського району Вінницької області (а.с.25-26).

31. Відповідно до копії заяви про укладення мирової угоди у справі про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 19 жовтня 2007 року, у якій вони просили винести ухвалу про визнання мирової угоди та закрити провадження у справі (а.с.27).

32. Згідно із копією ухвали Шаргородського районного суду від 19 жовтня 2007 року, у справі №2/747-07 було визнано мирову угоду, за якою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали, що житловий будинок та літня кухня з погребом, які розташовані в АДРЕСА_1 (на день смерті - нумерація будинку АДРЕСА_1 ) є їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_2 переходить у власність жила кімната, позначена на плані літерами 1-3 площею 19,7 кв.м., частина літньої кухні площею 10,6 кв.м. та погріб, розташований під цією частиною літньої кухні; ОСОБА_3 виділяється у власність переобладнана у жилу кімнату кухня, позначена на плані літерами 1-2 площею 19,6 кв.м., частина літньої кухні площею 11,4 кв.м., а коридор, позначений на плані літерами 1-1 площею 4,6 кв.м залишається у їх спільному користуванні (а.с.28-29).

33. Згідно зі звітом про незалежну оцінку житлового будинку від 27 травня 2024 року та висновком ТОВ «Експерт Компані +», стан будівельних конструкцій об`єкта оцінки - «незадовільний», стан оздоблювальних робіт характеризується як «незадовільний», ринкова вартість житлового будинку в цілому становить 30985 грн (а.с.30-40).

34. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00045088069 від 20 травня 2024 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Краснянка Тиврівського району Вінницької області (а.с.41-42).

35. Представником позивача до позовної заяви також було додано технічний паспорт будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого на земельній ділянці площею 86,9 кв.м. знаходиться житловий будинок, літня кухня, погріб, вхід в підвал, огорожа, ворота, хвіртка (а.с.43-45).

36. З довідки КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» №313 від 25 липня 2024 року видно, що згідно розрахунку часток домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належить частина житлового будинку, позначена на плані літ. «А» житлова кімната 1-3 площею 19,7 кв.м., частина літньої кухні під літ. «Б» площею 10,6 кв.м, погріб під літ. «Б1» площею 10,6 кв.м, вхід в підвал під літ. «б» площею 3,8 кв.м, 1/2 огорожі, що складає 3/5 частини домоволодіння. ОСОБА_3 належить частина житлового будинку під літ. «А» житлова кімната 1-2 площею 19,6 кв.м, частина літньої кухні під літ. «Б» площею 11,4 кв.м, 1/2 огорожі, що складає 2/5 частини від усього домоволодіння. Коридор, позначений на плані 1-1 площею 4,6 кв.м, залишається у спільному користуванні (а.с.46).

37. Відповідно до повідомлення Тиврівської державної нотаріальної контори №670/01-16 від 28 серпня 2024 року, спадкова справа на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 не заводилася (а.с.61).

38. Згідно із копією повідомлення Шаргородської державної нотаріальної контори №513/01-16 від 23 вересня 2024 року, спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася згідно алфавітних книг спадкових справ за 2015-2024 року (а.с.63).

39. Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3953980641.1 від 18 жовтня 2024 року, 18 жовтня 2024 представником позивача адвокатом Залокоцькою В.Д. було внесено на депозитний рахунок суду, грошову компенсацію за 2/5 частину нерухомого майна в сумі 12394 грн (а.с.71).

40. Згідно із копією відповіді Шаргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) №982-28.14-35 від 5 жовтня 2024 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актові записи про народження, де батьком був би вказаний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відсутні (а.с.73).

V. Оцінка Суду.

41. Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

42. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються законом.

43. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

44. У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року та у пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" від 8 квітня 2010 року наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

45. Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

46. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

47. Згідно з положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

48. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

49. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

50. Відповідно до статті 318 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

51. За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

52. Згідно з положеннями статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

53. Відповідно до вимог статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

54. За приписами статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

55. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

56. Відповідно до вимог частин 1 - 3 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

57. За правилами частини першою статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі (п.1); річ є неподільною (п.2); спільне володіння і користування майном є неможливим (п.3); таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (п.4).

58. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17 (пункт 43) звернула увагу на те, що стаття 365 ЦК свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, у пунктах 1-3).

59. Закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

60. Отже, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном. Крім того, за змістом статті 365 ЦК України неможливість спільного володіння і користування майном може мати місце лише у тому випадку, якщо річ є неподільною. З огляду на викладене при вирішенні позову, пред`явленого на підставі статті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном. Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження №12-180гс18), у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження №61-22129св19) та у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11, від 2 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-1943цс16.

61. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

62. Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником. Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем. У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» ВСУ роз`яснив, що розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. 18 жовтня 2024 представником позивача адвокатом Залокоцькою В.Д. було внесено на депозитний рахунок суду, грошову компенсацію за 2/5 частину нерухомого майна в сумі 12394 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3953980641.1, виданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 18 жовтня 2024 року (а.с.94).

63. ОСОБА_3 з часу набуття права власності на свою частку будинку і до своєї смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 , нею не користувався, не підтримував її у придатному для проживання стані, не цікавиться станом помешкання. У зв`язку з цим будинок станом на 27 травня 2024 року в цілому оцінено в 30985 грн. Суд повно та всебічно дослідивши обставини справи про припинення права власності на частку у спільній частковій власності, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відповідач не заперечує щодо задоволення позову, а істотного порушення прав потенційних спадкоємців ОСОБА_3 у разі припинення права власності на його частку не вбачається.

З цих підстав,

Керуючись статтями 5, 10, 12, 13, 76 - 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, на підставі статтей 41, 55 Конституції України, статтей 3, 15, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 364, 365 ЦК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Залокоцької Вікторії Дживанівни, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про припинення права власності на частку у спільній частковій власності задовольнити повністю.

2. Припинити право власності ОСОБА_3 на 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із сплатою відповідної вартості частини, яка внесена на депозитний рахунок суду, виходячи із висновку про вартість об`єкта оцінки.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ім`я (найменування) сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна, яка знаходиться по вул. Героїв Майдану, 234, м. Шаргород Вінницької області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000697, видане на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 19 серпня 2019 року №570, діє на підставі ордеру серії АА №1469855 від 29 липня 2024 року.

Відповідач: Мурафська сільська рада Вінницької області, місцезнаходження вул. Коцюбинського, 23 в с. Мурафа Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325495.

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА