Постанова

від 05.12.2024 по справі 947/32142/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7349/24

Справа № 947/32142/23

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС",

відповідачі: Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1", ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут",

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 у складі судді Калініченко Л.В.

встановив:

У жовтні 2023 року ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" звернулось до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1", ОСОБА_1 , в якому просило визнати за ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 провадження у цивільній справі №947/3242/23 за позовною заявою ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" до ОК "Житлово-будівельний кооператив "Морський 1", ОСОБА_1 , третя особа ТОВ "Добробут", про визнання права власності, разом з зареєстрованим в межах даної справи провадженням №2-з/947/373/24 закрито. Роз`яснено позивачеві право на звернення з відповідним позовом за вказаними вимогами в порядку господарського судочинства передбаченого ГПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" звернулося з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на порушеннясудом нормпроцесуального правата неправильнезастосування нормматеріального права просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб`єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо необхідності закриття провадження з відповідних підстав. Зазначає, що позов ТОВ «Консалт Солюшенс» пред`явлено як до юридичної особи, так і до фізичної, спір стосується захисту саме цивільних прав та інтересів ТОВ «Консалт Солюшенс» та не пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності. Вказує, що у даній справі відсутній спір між сторонами, який виник у зв`язку зі здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, при цьому відсутні обставини, за яких наявний критерій щодо прямої вказівки закону про вирішення спору з участю фізичною особою в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування доводів також звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував, що закриття провадження з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме ч.4, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206,207 ЦПК України, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі №638/3792/20 від 20 вересня 2021 року.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 05.12.2024 з`явився: представник скаржника Воронцова Я.В., інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справіна підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, районний суд виходив з того, що підставою заявленої вимоги про визнання права власності є наявність спору між позивачем - ТОВ «Консалт Солюшенс», як юридичною особою, та відповідачем - ТОВ ОК «ЖБК «Морський 1», як юридичною особою, з приводу нерухомого майна та визнання права позивача на це майно, що з доводів останнього не визнається відповідачем, який у відповідності до положень п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. При цьому судом також зауважено, що включивши до складу відповідачів- ОСОБА_1 , як фізичну особу, який був колишнім власником спірних майнових прав на спірне нерухоме майно за даним позовом, позивач не заявляє та не визначає жодної вимоги до нього.

Однак апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч.3 ст. 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №591/5242/18 вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі №922/88/20, від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18, від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17, від 28 січня 2020 року у справі №50/311-б.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбаченіст.19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст.20 ГПК України. При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у ст.3 ГПК України.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

При визначенні предметної юрисдикції справ необхідно враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

З матеріалів справи чітко вбачається, що суб`єктний критерій даного спору не свідчить про господарську юрисдикцію такого, оскільки однією стороною такого є фізична особа.

Зокрема, встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" просило визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .

У позовній заяві визначено відповідачами - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1» та ОСОБА_1 , як фізичну особу. При цьому, підстави та мотиви залучення ОСОБА_1 одним із відповідачів зазначено у позовній заяві, а саме те, що на теперішній час ОСОБА_1 є номінальним власником оспорюваної квартири та який не зареєстрував право власності на вказане майно у встановленому законом порядку. Оскільки, на думку позивача, його право власності порушено незаконними діями ОСОБА_2 та ОК «ЖБК «Морський 1», тому він змушений був звернутися в порядку цивільного судочинства до цих відповідачів.

З матеріалів справи не вбачається спору між сторонами, який виник у зв`язку зі здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, при цьому відсутні обставини, за яких наявний критерій щодо прямої вказівки закону про вирішення спору з участю фізичною особою в порядку господарського судочинства.

Позов ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" пред`явлено як до юридичної особи так і до фізичної, спір стосується захисту саме цивільних прав та інтересів ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" та не пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності.

Судпершої інстанціїнаведених обставин не врахував, а відтак дійшов помилкового висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, судом порушено норми процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.11.2023 відкрите провадження у даній справі та підготовче судове засідання призначено на 05.12.2023 (а.с. 74).

Надалі у підготовчому судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва, зокрема до 22.02.2024, 09.04.2024, 09.05.2024, 13.06.2024, 03.07.2024, 17.07.2024, 26.08.2024 (а.с. 95, 106, 142, 130, 161, 171, 191).

Відомості про закриття підготовчого засідання в матеріалах справи відсутні.

Ухвала про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України судом першої інстанції постановлена 23.09.2024 у підготовчому судовому засіданні (а.с. 210-213).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадія судового процесу, в якій з`ясовується предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позовні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи по суті, іншими словами, це важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин закриття провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі №638/3792/20 від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясуваннясудом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже,колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ "КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС" задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 06.01.2025

Головуючий

Судді: