Рішення

від 06.01.2025 по справі 200/7472/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року Справа№200/7472/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року (12 жовтня 2024 року направлено засобами поштового зв`язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як дружині учасника бойових дій ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної календарної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у кількості 112 календарних дня за період 2015 - 2022 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині учасника бойових дій ОСОБА_2 , грошову компенсацію за всі дні невикористаної календарної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у кількості 112 календарних дня за період 2015 - 2022 роки;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як дружині учасника бойових дій ОСОБА_2 , грошової компенсації вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 до дня загибелі;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині учасника бойових дій, ОСОБА_2 , грошову компенсацію вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України до дня загибелі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 12.02.2015 по 11.03.2022, та загинув в ході бойових дій під час оборони міста Маріуполь 8-10.03.2022. У зв`язку з тим, що її померлий чоловік у 2015 - 2022 роки не використав додаткові відпустки, як учасник бойових дій, передбачені п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач 02.07.2024 звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй грошової компенсації за невикористану відпустку померлого чоловіка та грошової компенсації вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби. Разом з тим, листом від 27.07.2024 відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 № 37 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток члена сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), який набрав чинності з дня його опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців у разі їх загибелі лише з 05.10.2023. Оскільки чоловік позивача загинув НОМЕР_5 , то у військової частини відсутні підстави для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою військової частини, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

13.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпусти, як учаснику бойових дій, здійснюється тільки у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, відповідно, право на отримання таких виплат не виникло у військовослужбовця до дня його смерті. Загибель ОСОБА_2 не є підставою для здійснення таких виплат.

Щодо виплати грошової компенсації вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 до дня загибелі відповідач вказав, що Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.10.2016 № 1132, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за № 1536/29666, яким затверджена Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та в особливий період (далі - Інструкція № 1132).

Відповідно до п. 19 Розділу ІІ Інструкції № 1132 сім`ї військовослужбовців Держприкордонслужби, які загинули під час виконання обов`язків військової служби, забезпечуються речовим майном для поховання. За речове майно, що мав отримати військовослужбовець, який проходив військову службу за контрактом, але не отримав у зв`язку зі смертю, спадкоємцям померлого виплачується грошова компенсація.

Відповідач вказав, що з початку введення на території України воєнного стану, персонал НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 залучений до виконання першочергових завдань з відбиття вторгнення та нападу на територію України збройних сил Російської Федерації, а також виконання заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного стану.

Оскільки, арматурна картка полковника ОСОБА_2 зберігалась в управлінні НОМЕР_4 прикордонного загону в АДРЕСА_4 , здійснити нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та надати повний перелік, яке саме речове майно було ним отримано, немає можливості у зв`язку із захопленням та знищенням службових документів та приміщень НОМЕР_4 прикордонного загону у АДРЕСА_4 .

18.11.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає твердження відповідача, що викладені у відзиві необгрунтованими.

Мотивуючи відповідь на відзив позивач зазначає, що Міністерством внутрішніх справ України 25.06.2018 прийнято наказ № 558, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п.п. 1 п. 6 Розділу V Інструкції № 558 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім`ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).

Позивач вказала, що ОСОБА_2 , як учасник бойових дій, під час проходження військової служби мав право на отримання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів на рік, що не заперечується відповідачем, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку.

На час прийняття наказу про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з дружиною померлого ОСОБА_1 усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також позивач зазначила, що доказів виплати компенсації за неотримане її загиблим чоловіком полковником ОСОБА_2 речове майно за спірний період відповідачем не надано.

21.11.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, аналогічні змісту відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію довідки, яка підтверджує повний перелік того, яке саме речове майно було отримано (не отримано) полковником ОСОБА_2 за час проходження військової служби за період з 2015 по 2022 роки та зупинено провадження у справі до отримання витребуваних доказів.

02.01.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 Військовою частиною НОМЕР_2 надано пояснення, у яких відповідач зазначив про відсутність фізичної можливості надати арматурну картку полковника ОСОБА_2 , яка зберігалась в управлінні НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) в АДРЕСА_4 у зв`язку із захопленням та знищенням службових документів та приміщень НОМЕР_4 прикордонного загону у АДРЕСА_4 під час нападу Збройних Сил Російської Федерації.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 поновлено провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця полковника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 11.08.1984.

ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 12.02.2015 по 11.03.2022, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 03.05.2024 № 1540.

ОСОБА_2 загинув внаслідок поранень, що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця № 43 від 16.06.2022; довідкою про причини смерті № 187/НЕ від 30.04.2022 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 03.05.2022.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 217-ОС від 27.06.2022 про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.05.2022 № 54-ОС, полковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю з 08-10.03.2022.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 , що надана з супровідним листом Військової частини НОМЕР_2 від 27.09.2024 № 10/10875-24, ОСОБА_2 додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, що передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період 2015 - 2022 роки не надавалася.

У зв`язку з тим, що до загибелі ОСОБА_2 не використав додаткові відпустки, як учасник бойових дій, передбачені п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період 2015 - 2022 роки, позивач 02.07.2024 звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй грошової компенсації за невикористану відпустку померлого чоловіка. Також позивач 02.07.2024 звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй грошової компенсації вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби.

Листами відповідача від 27.07.2024 позивачу відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 № 37 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток члена сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), який набрав чинності з дня його опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців у разі їх загибелі лише з 05.10.2023. Оскільки чоловік позивача загинув НОМЕР_5 , то у військової частини відсутні підстави для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Також повідомлено, що арматурна картка полковника ОСОБА_2 зберігалась в управлінні НОМЕР_4 прикордонного загону в АДРЕСА_4 , що на даний час перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому встановити, яке саме речове майно було видано ОСОБА_2 неможливо.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.91 (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" № 3379-IX від 06.09.2023 статтю 10-1 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом (частиною) 22, та зазначено, що "у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини".

Вищевказаний п. 22 статті 10-1 Закону № 2011-XII аналогічний із приписами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, зокрема п.п. 1 п. 6 розділу V, в якому зазначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім`ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).

Відповідно до п. 22 статті 10-1 Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 16.01.2024 № 37 затвердив Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) (далі-Порядок № 37), який визначає механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток членам сімей військовослужбовців, зокрема, Держприкордонслужби, у разі їх загибелі (смерті).

Згідно п. 2 Порядку № 37 у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі невикористані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України Про відпустки, виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Відповідно до п. 4 Порядку № 37 члени сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських, які мають право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток військовослужбовцями, поліцейськими у зв`язку із загибеллю (смертю) (далі - грошова компенсація), можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) військовослужбовця, поліцейського, що вказана у свідоцтві про смерть.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 , що надана з супровідним листом Військової частини НОМЕР_2 від 27.09.2024 № 10/10875-24, ОСОБА_2 додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, що передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період 2015 - 2022 роки не надавалася.

ОСОБА_2 загинув внаслідок поранень, що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця № 43 від 16.06.2022; довідкою про причини смерті № 187/НЕ від 30.04.2022 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 03.05.2022.

Згідно витягу з наказу начальника Східного міжрегіонального управління Державної прикордонної служби України № 217-ОС від 27.06.2022 про внесення змін до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 03.05.2022 № 54-ОС, полковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю з 08-10.03.2022.

Як вже зазначалось вище, п. 22 ст. 10-1 Закону № 2011-XII було доповнено Законом № 3379-IX від 06.09.2023 і згідно до розділу II Закону № 3379-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 05.10.2023.

У відповідності до вимог ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1рп/99 зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма), шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Три варіанти дії нормативних актів у часі забезпечують стабільність і необхідну гнучкість правового регулювання в часі - минулому, теперішньому та майбутньому. Як негайна, так і зворотна дія юридичної норми пов`язана з можливістю застосування "нової" норми щодо відносин, які виникли в минулому. Водночас негайна дія є усталеною практикою, а зворотна дія - виняток, який порушує конституційний принцип "закон не має зворотної сили" (lex ad praeterian non valet). Для відносин, які мають тривалий характер, зворотна дія означає неможливість застосування норми "нового" нормативно-правового акта щодо відносин, які виникли до набуття ним чинності, але продовжують існувати. У такий спосіб відбувається змішування зворотної та безпосередньої дії нормативно-правового акту в часі, чим заперечується можливість негайного застосування норми права.

Загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. В цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів застосовується виключно у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.

Як вбачається з п. 4 Порядку № 37 члени сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських, які мають право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток військовослужбовцями, поліцейськими у зв`язку із загибеллю (смертю) (далі - грошова компенсація), можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) військовослужбовця, поліцейського, що вказана у свідоцтві про смерть.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що на момент загибелі ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 ) у позивача не виникло право на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаної календарної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (відсутність законодавства), а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за всі дні невикористаної календарної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій не підлягають задоволенню.

Аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 20.12.2024 по справі № 420/8644/24.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України до дня загибелі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII (станом на день загибелі ОСОБА_2 ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 9-1 Закону № 2011-XII наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132 затверджено Інструкцію про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 1132), що була чинною до 16.05.2024.

Відповідно до п. 10 Розділу 1 Інструкції № 1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Згідно п. 19 Розділу 2 Інструкції № 1132, сім`ї військовослужбовців Держприкордонслужби, які загинули під час виконання обов`язків військової служби, забезпечуються речовим майном для поховання.

За речове майно, що мав отримати військовослужбовець, який проходив військову службу за контрактом, але не отримав у зв`язку зі смертю, спадкоємцям померлого виплачується грошова компенсація.

Також на виконання ст. 9-1 Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Відповідно до п. 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно з п. 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку № 178).

Відповідно до п. 6 Порядку № 178 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім`ї та утриманцям.

Члени сім`ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця подають за місцем його військової служби заяву про отримання грошової компенсації.

Грошова компенсація членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, коли заява надійшла протягом трьох років з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.

Члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 3 ст. 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок № 178, тоді як норми Інструкції № 1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

При цьому, як вже було зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи норми Інструкції № 1132 та Порядку № 178, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 на підставі довідки про вартість речового майна.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем протиправно не нараховується та не виплачується грошова компенсація вартості неотриманого її чоловіком речового майна під час проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 . При цьому довідку про вартість речового майна, що видається відповідно до Порядку № 178 до позовної заяви не долучено.

Разом з тим, відповідач у листах від 27.07.2024, відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що у зв`язку із тим, що арматурна картка полковника ОСОБА_2 зберігалась в управлінні НОМЕР_4 прикордонного загону в АДРЕСА_4 , що на даний час перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому здійснити нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та надати повний перелік, яке саме речове майно було ним отримано, немає можливості у зв`язку із захопленням та знищенням службових документів та приміщень НОМЕР_4 прикордонного загону у АДРЕСА_4 .

Суд зазначає, що відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, ухвалою суду від 27.12.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію довідки, яка підтверджує повний перелік того, яке саме речове майно було отримано (не отримано) полковником ОСОБА_2 за час проходження військової служби за період з 2015 по 2022 роки та зупинено провадження у справі до отримання витребуваних доказів.

02.01.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 Військовою частиною НОМЕР_2 надано пояснення, у яких відповідач зазначив про відсутність фізичної можливості надати арматурну картку полковника ОСОБА_2 , яка зберігалась в управлінні НОМЕР_4 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) в АДРЕСА_4 у зв`язку із захопленням та знищенням службових документів та приміщень НОМЕР_4 прикордонного загону у АДРЕСА_4 під час нападу Збройних Сил Російської Федерації.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази, які підтверджують повний перелік того, яке саме речове майно було отримано (не отримано) полковником ОСОБА_2 за час проходження військової служби за період з 2015 по 2022 роки, що позбавляє суд встановити розмір грошової компенсації належної до виплати позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судового збору не здійснюється у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та у зв`язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 72-77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич