Рішення

від 06.01.2025 по справі 640/19487/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року справа №640/19487/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості в особі Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу від 18.09.2018 № 73.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 замінено первісного відповідача - Подільську районну філію Київського міського центру зайнятості належним відповідачем - Київським міським центром зайнятості в особі Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 адміністративну справу №640/19487/18 прийнято до провадження судді Скрипки І.М.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки у спірному випадку мала місце помилка в трудовій книжці з боку колишнього роботодавця позивача, що виключає наявність умислу у позивача на невиконання своїх обов`язків.

Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим. Зазначали, що на момент реєстрації в Подільській районній філії Київського міського центру зайнятості позивач була зайнятою особою та не повідомила відповідача про те, що 27.02.2018 - це останній день зайнятості. Вказали, що ОСОБА_1 умисно приховала відомості щодо перебування у трудових відносинах з ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» та отримання доходу від такої зайнятості, тому просили відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив ще раз звернула увагу, що помилка в трудовій книжці колишнього роботодавця позивача ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» є грубим порушенням законодавства про працю та повністю виключає наявність умислу позивача на виконання своїх обов`язків.

У свою чергу, відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначив, що ОСОБА_1 умисно приховала факт дати звільнення.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 12 листопада 2010 року (а.с.9-11).

Як видно із примірника трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 04.06.1995, позивача 23 лютого 2018 року звільнено за угодою сторін з посади касира відділення ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна», наказ №39-к від 23.02.2018 (запис №31) (а.с.28).

27 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості з заявами про надання їй статусу безробітної та призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с.51-52).

Відповідно до наказу №НТ180306 від 06.03.2018 ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с.54).

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 12.09.2018 №1625, встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» з 25.01.2018 по 27.02.2018 і була звільнена за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України. З 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати терміном 8 календарних днів. Відповідно до листа ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» після звільнення ОСОБА_1 до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва подано звітність, в якій, з поміж іншого, зазначено, що датою звільнення позивача є 27.02.2018 (а.с.56).

18.11.2018 Подільською районною філією Київського міського центру зайнятості прийнято наказ №73, яким зобов`язано начальника відділу організації працевлаштування населення прийняти рішення про повернення ОСОБА_1 суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.62).

Листом від 20.09.2018 №26-1169 повідомлено позивача про прийняття рішення від 18.09.2018 №73 про повернення (відшкодування) суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.64)

Вважаючи протиправним наказ про повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, позивач звернулася до суду із позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначають Закони України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення».

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що: безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Як закріплено у пункті 7 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Абзацом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Згідно частини шостої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Київський міський центр зайнятості виконує функції територіального органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідно до цього Закону та Закону України «Про зайнятість населення».

У межах повноважень центр зайнятості за частиною другою статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття.

На підставі пункту 14 частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» центр зайнятості здійснює обмін інформацією, серед інших, з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Пенсійним фондом України для забезпечення виконання вимог цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Спосіб контролю, зокрема, визначений пунктом 18 частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення»: центри зайнятості проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння відомостей, поданих особою під час реєстрації, та/або даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За нормами частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

За приписами частини третьої статті 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

За змістом статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Згідно із пунктом 18 частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.02.2009 № 60/62, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Згідно із ч. 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли, в тому числі, під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункт 9 Порядку).

Так, Київським міським центром отримано відповідь ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 30.05.2017 №156 на його лист від 15.05.2018 №19-6185/09-21/18(а.с.60).

Відповідач провів розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, яке зафіксоване актом від 12.09.2018 №1625 відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України, ДПА України від 13.02.2009 року № 60/62, та підтвердив зайнятість ОСОБА_1 на момент звернення до відповідача за отриманням статусу безробітної:

1. наказ ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 24.01.2018 №19-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду касира відділення з 25.01.2018 з оплатою праці згідно штатного розпису, встановивши їй випробувальний термін два місяці (а.с.57);

2. наказ ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 16.02.2018 №36/1-к про надання ОСОБА_1 , касиру відділення у місті Київ, відпустку за власний рахунок терміном на 8 календарних днів з 16.02.2018, у зв`язку із сімейними обставинами (а.с.58);

3. наказ ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 23.02.2018 №39-к про звільнення ОСОБА_1 , касира відділення, 27.02.2018 за угодою сторін, згідно вимог пункту 1 статті 36 КЗпП України (а.с.59);

4. довідка ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 29.05.2018 №ZUP00000009 про отриманий дохід на посаді касира з 01.02.2018 по 27.02.2018 (а.с.61);

5. відповідь ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 30.05.2017 №156 на лист Київського міського центру зайнятості від 15.05.2018 №19-6185/09-21/18 (а.с.60).

09.10.2018 ОСОБА_1 ознайомилась з вищезазначеним актом, про, що свідчить її підпис (а.с.56зв.).

За результатами розслідування відповідачем прийнятий наказ від 18.09.2018 №73 у зв`язку із встановленням факту перебування ОСОБА_1 з 25.01.2018 по 27.02.2018 у трудових відносинах з ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» під час перебування на обліку в центрі зайнятості з 27.02.2018 по 23.08.2018, ОСОБА_1 припинена виплата їй матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.

У той же час, суд звертає увагу на наступне.

Так, у листі ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 30.05.2017 №156 зазначено наступне: «на підставі наказу ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» від 23.02.2018 №39-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 27.02.2018 за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України та здійснено відповідний запис у трудовій книжці. Після звільнення ОСОБА_1 товариством подано до податкового органу звітність в якій зазначено про закінчення трудових відносин із ОСОБА_1 з 27.02.2018.

Однак, в процесі підготовки відповіді на запит Київського міського центру зайнятості від 15.05.2018 №19-6185/09-21/18 товариством виявлено, що в записі про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 помилково вказано дату звільнення з « 23.02.2018» замість вірної « 27.02.2018».

30.05.2018 товариством виправлено описку в даті звільнення позивачки шляхом вчинення відповідного запису» (а.с.60).

Так, відповідно до запису № 32 трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що запис №31 зроблено неправильно. Відповідно до запису №33 ОСОБА_1 звільнено 27.02.2018 на підставі наказу №39-к від 23.02.2018 (а.с.29).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (пункт 2.2. Інструкції №58).

За положеннями пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу на те, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

З огляду на викладене, суд констатує, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача державної гарантії у вигляді допомоги по безробіттю, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, а відтак недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.

Тобто приймаючи спірний наказ, відповідач помилково вважав, що позивач приховала факт перебування в трудових відносинах з ТОВ «Кредитна установа «Інвест Фінанс Україна» 27.02.2018 в момент звернення до відповідач за отриманням відповідного статусу та допомоги, оскільки ОСОБА_1 не є відповідальною особою за ведення трудової книжки, що належить їй.

При цьому, умовою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі є умисне невиконання своїх обов`язків та зловживання ними, що у випадку, який розглядається, встановлено не було, як і не було доведено цього відповідачем. Так само відповідач не спростував доводи позивача про невжиття усіх необхідних заходів для повного з`ясування обставин спірного випадку.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного вище, з урахуванням аналізу законодавчих приписів, чинних на момент виникнення спірних відносин між сторонами, суд доходить висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно із квитанції від 07.11.2018, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського центру зайнятості.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості в особі Подільської районної філії Київського міського центру зайнятості від 18.09.2018 №73.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 03491091; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.