Рішення

від 06.01.2025 по справі 440/13567/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/13567/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії Опішнянської селищної ради, що виявилися у відмові надати позивачу повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків відповідно до договору укладеного між Опішнянською селищною радою, в особі т.в.о. селищного голови Масюк Юлії Миколаївни та Приватним підприємством "ГЕОПРОЕКТ" від 14.12.2018 №14-07 на виконання топографогеодезичних та картографічних робіт по складанню планів у масштабі 1:2000 за вищевказаними договорами, належним чином завірені копії вказаних договорів, копії топографічних планів/зйомок, а також належним чином завірені копії документів, які підтверджують повноваження т.в.о. селищного голови, що запитувалися;

зобов`язати голову Опішнянської селищної ради надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду позивачеві повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків відповідно до договору, укладеного між Опішнянською селищною радою, в особі т.в.о. селищного голови ОСОБА_2 та Приватним підприємством "ГЕОПРОЕКТ" від 14.12.2018 № 14-07 на виконання топографогеодезичних та картографічних робіт по складанню планів у масштабі 1:2000 за вищевказаними договорами, належним чином завірені копії вказаних договорів, копії топографічних планів/зйомок, а також належним чином завірені копії документів, які підтверджують повноваження т.в.о. селищного голови, що запитувалися.

Під час розгляду справи суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Опішнянської селищної ради (надалі - відповідач) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Аргументи учасників справи

Мотивуючи заявлений позов, позивач вказує на протиправні, як на її думку, дії відповідача щодо відмови у наданні інформації на запит від 29.10.2024.

Відповідач проти позову заперечував. Представник Опішнянської селищної ради надав відзив на позов /а.с. 41-42/, в якому просив поновити строк для подання відзиву.

З урахуванням того, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем шляхом доставки в електронний кабінет 03.12.2024 після закінчення робочого дня, а також те, що відзив подано в межах 30-денного строку розгляду справи, суд приймає його до розгляду.

У відзиві на позов відповідач стверджував про правомірність відмови у наданні інформації з урахуванням Постанови Пленуму ВАСУ від 29 вересня 2016 року №10. Зокрема, у цій постанові зазначається, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Залежно від того, у чиєму володінні знаходиться запитувана інформація, належним відповідачем за позовами щодо доступу до публічної інформації у таких випадках є або відповідний представницький орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна, обласна ради) або виконавчий орган місцевого самоврядування.

"Не є розпорядниками публічної інформації у розумінні Закону №2939-VІ народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо."

Таким чином, запитувачу інформації була надана належна відповідь, про те, що селищний голова не є розпорядником інформації відповідно до висновків Пленуму Вищого адміністративного суду.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

29.10.2024 ОСОБА_1 надіслала на ім`я селищного голови Опішнянської селищної ради запит від 29.10.2024 №1 /а.с. 43/.

У зазначеному запиті, посилаючись на статтю 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939 від 13.01.2011, позивач звернулась щодо надання інформації, а саме: повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків відповідно до договору, укладеного між Опішнянською селищною радою, в особі т.в.о. селищного голови Масюк Юлії Миколаївни та Приватним підприємством «ГЕОПРОЕКТ» від 14.12.2018 № 14-07 на виконання топографо геодезичних та картографічних робіт по складанню планів у масштабі 1:2000 за вищевказаними договорами, належним чином завірені копії вказаних договорів, копії топографічних планів/зйомок, а також належним чином завірені копії документів, які підтверджують повноваження т.в.о. селищного голови.

Листом від 30.10.2024 вих. №756 виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради позивачу надано відповідь за підписом начальника юридичного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради /а.с. 43, зворотній бік - 44/, якою фактично відмовлено у наданні запитуваної інформації, посилаючись те, що селищний голова хоча й входить до системи місцевого самоврядування, однак не є органом місцевого самоврядування сільською, селищною, міською радою або їх виконавчим органом, а тому не володіє публічною інформацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону і не може бути її розпорядником.

Позивач, вважаючи відмову відповідача надати запитувану інформацію протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, суперечить принципам прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень і порушує право позивача на отримання інформації, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Норми права, що підлягають застосуванню

Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон № 2939-VI).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону № 2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).

Статтею 4 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI забезпечується, зокрема, систематичним та оперативним оприлюдненням інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; а також шляхом надання інформації на запити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 19 цього ж Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

За частинами першою - третьою статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За змістом частини 1 статті 16 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Висновки щодо правозастосування

З аналізу наведених норм Закону № 2939-VI, Закону № 280/97-ВР вбачається, що доступ до публічної інформації може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і органи місцевого самоврядування, як суб`єкт владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 20 травня 2020 року №631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, в першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних документів: "У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим".

Таким чином, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу.

Тобто йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).

Отже, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої Законом України Про доступ до публічної інформації.

Разом з тим, розпорядник інформації відповідно до статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, якщо відповідач не володіє запитуваною інформацію, то відповідно до положень статті 22 Закону N 2939-VI він повинен або надати позивачу відповідь, зазначивши про це, або направити запит належному розпоряднику, у разі якщо розпоряднику інформації відомо або має бути відомо, хто нею володіє, з одночасним повідомленням про це запитувача.

В будь-якому з наведених випадків розпорядник інформації (належний чи неналежний) має обов`язок надати відповідь на запит чи повідомити запитувача у строк, передбачений Законом №2939-VI, а запитувач інформації має право на отримання такої відповіді чи повідомлення.

Проте, у даному випадку запит ОСОБА_1 про отримання публічної інформації був адресований голові Опішнянської селищної ради.

Відповідь на цей запит було надано начальником юридичного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради.

Суд констатує, що відповідь на запит була розглянута не тим органом/посадовою особою, якому запит був адресований - неналежним суб`єктом.

У відзиві на позов відповідач жодним чином не пояснив, за яких підстав запит про отримання публічної інформації ОСОБА_1 був розглянутий з наданням відповіді не головою селищної ради, а керівником юридичного відділу виконавчого комітету.

Надання відповіді на запит начальником юридичного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради не ґрунтується на законі.

У разі, якщо голова ради не володів запитуваною інформацією, він як посадова особа, якій адресовано запит, мав надати відповідь про це.

Натомість відповідь надана посадовою особою юридичного відділу виконавчого комітету, якому не було адресовано інформаційний запит.

На примірнику запиту ОСОБА_1 , який надано відповідачем, відсутня резолюція селищного голови про доручення підготовки відповіді на запит іншій особі. Не надані ні пояснення, ні внутрішні нормативні документи з приводу того, чому розгляд спірного запиту вчинено іншою посадовою особою.

З огляду на викладене, суд не має підстав зробити інший висновок, аніж висновок про те, що селищним головою не розглянуто запит ОСОБА_1 та не надано відповідь.

У даному випадку, відповідач не відмовляв ОСОБА_1 у наданні документів та інформації, оскільки відповіді на запит не надав. Отож, права позивача порушені протиправною бездіяльністю щодо ненадання відповіді на запит, а не діями щодо відмови у наданні інформації та документів, як стверджує позивач.

Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради, який надав відповідь на запит ОСОБА_1 не є відповідачем у даній справі, позовних вимог до нього не заявлено.

Оскільки селищним головою не надано жодної відповіді на запит ОСОБА_1 , належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути запит та надати відповідь.

Разом з тим, оскільки запит позивача відповідачем не розглянуто, відповідь не надана, позовна вимога в частині зобов`язання голову Опішнянської селищної ради надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду позивачеві повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків відповідно до договору, укладеного між Опішнянською селищною радою, в особі т.в.о. селищного голови ОСОБА_2 та Приватним підприємством "ГЕОПРОЕКТ" від 14.12.2018 № 14-07 на виконання топографогеодезичних та картографічних робіт по складанню планів у масштабі 1:2000 за вищевказаними договорами, належним чином завірені копії вказаних договорів, копії топографічних планів/зйомок, а також належним чином завірені копії документів, які підтверджують повноваження т.в.о. селищного голови, що запитувалися - є передчасною.

Відтак суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит адвоката Ядак К.В. від 29.10.2024.

Як наслідок, порушені права позивача можуть бути поновлені покладенням на відповідача обов`язку розглянути запит та надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 29.10.2024.

Таким чином заявлений позов суд визнає частково обґрунтованим, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн /а.с. 31/.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 484,48 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, 07.11.2024 між гр. ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання професійної правової допомоги №07/11//24, копія якого наявна в матеріалах справи /а.с. 32-33/.

Пунктом 5.2. умов Договору передбачено, що розмір гонорару встановлюється за домовленістю сторін на день укладення договору в розмірі 2000,00 грн за підготовку, оформлення та подачу (реєстрацію) у адміністративному суді позовної заяви щодо бездіяльності Опішнянської селищної ради.

Оплата здійснюється після завершення судового процесу у першій інстанції.

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, з урахуванням задоволення позову частково, суд присуджує до відшкодування витрати в розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Опішнянської селищної ради підлягають стягненню на користь позивача витрати, понесені ним на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Опішнянської селищної ради (вул. Перемоги, 3, с-ще Опішня, Полтавський район, Полтавська область, 38164 код ЄДРПОУ 13955864) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Опішнянської селищної ради щодо ненадання відповіді на запит адвоката Ядак Катерини Василівни від 29.10.2024.

Зобов`язати Опішнянську селищну раду надати ОСОБА_1 відповідь на адвокатський запит від 29.10.2024.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Опішнянської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков