Рішення

від 03.01.2025 по справі 440/12448/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12448/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача та скасувати відмову № А3430695890841503702 Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради у наданні будівельного паспорта на забудову земельної ділянки кадастровий номер 5324083901:01:001:0154, площею 0.1071 га, за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель- і споруд (присадибна ділянка), викладену у повідомленні від 09.08.2024, реєстраційний номер документу в СДЕССБ - ВР01:0695-8908-4989-2312;

-зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавської області надати ОСОБА_3 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки кадастровий номер 5324083901:01:001:0154, площею 0.1071 га, за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до Схеми намірів забудови «Нове будівництво одноквартирного індивідуального житлового будинку за адресою: с. Микільське Кадастровий номер 5324083901:01:001:0154», розробленої на замовлення ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154, площею 0,1071 га, категорія земель землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 05 серпня 2024 року позивач звернувся із заявою до відповідача про видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки. Однак 09 серпня 2024 року відповідачем надіслано повідомлення № А3430695890841503702, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - ВР01:0695-8908-4989-2312, про відмову в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких і дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, оскільки відповідно до містобудівної документації «Генеральний план з розробки плану зонування території сіл Микільське та Цибулі», затвердженій рішенням 27 позачергової сесії 7 скликання від 24.04.2018, на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154 запроектовано дитячий садочок (Г-3 навчальна зона). Позивач вважає, що така відмова порушує його права як власника земельної ділянки на здійснення забудови відповідно до цільового призначення земельної ділянки. Наголошує, що положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву /а.с. 51 - 57/ представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм. Відділом відмовлено позивачу у наданні будівельного паспорта відповідно до пункту 2.4. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011, а саме у зв`язку з невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 позовну заяву залишено без руху /а.с. 35/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/12448/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с. 46/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення, клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін залишено без задоволення /а.с. 80 81/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1071 га, кадастровий номер 5324083901:01:001:0154, місце розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.04.2024, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Цвітохою Ю.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 2075 /а.с. 20 22/, витягом з Державного реєстру речових прав від 25.04.2024 № 375931409 /а.с. 23/.

За умовами пункту 3 договору купівлі-продажу від 25.04.2024 земельна ділянка відчужується без зміни її цільового призначення. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200380052024, виданого (створеного) 23.04.2024 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); орган, який зареєстрував земельну ділянку: Відділ Держземагентства у Полтавському районі Полтавської області; дата державної реєстрації земельної ділянки : 27.12.2008.

Позивач звернувся до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області із заявою на видачу будівельного паспорту від 29.07.2024 , в якій просив надати будівельний паспорт забудови земельної ділянки, яка розташована: АДРЕСА_1 /а.с. 69/. До заяви додав: копії посвідки на постійне проживання та ідентифікаційного коду, витягу з Реєстру територіальної громади, договору купівлі-продажу від 25.04.2024, витягу з Державного реєстру речових прав від 25.04.2024, проект намірів забудови /а.с. 70 74/.

09.08.2024 Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області складено повідомлення А3430695890841503702, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - ВР01:0695-8908-4989-2312, про відмову в наданні будівельного паспорта /а.с. 11 -12/, в якому зазначено, що на звернення № 564/022/8-11 від 05.08.2024 щодо видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки 5324083901:01:001:0154 на об`єкт будівництва Полтавської області (об`єкт будівництва: Будівництво індивідуального житлового будинку садибного типу, господарських будівель і споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154 в межах АДРЕСА_1 , на території Терешківської громади Полтавського району Полтавської області) Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області відмовляє в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки відповідно до пункту 2.4. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 103 від 05.07.2011, а саме: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких і дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Обґрунтування підстави для другого пункту: відповідно до містобудівної документації «Генеральний план з розробкою плану зонування території сіл Микільське та Цибулі», затвердженої рішенням 27 позачергової сесії 7 скликання від 24.04.2018, на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154 запроектовано дитячий садочок (Г-3 навчальна зона).

Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача та відмову № А3430695890841503702, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;

в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;

ґ) забезпечення гарантій прав на землю;

д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

У свою чергу пунктом «а» частини 1 статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

В силу вимог частини 1 статті 154 ЗК органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Згідно з частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам (ч. 1).

Отже, обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання, в тому числі, органів місцевого самоврядування в таке користування, забороняється

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 8 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування (ч. 1). Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку (ч. 2).

Частиною 1 статті 16 указаного Закону закріплено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Таким чином, норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.

Відповідно до змісту статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі Порядок № 103).

Згідно з пунктом 2.1. Порядку № 103 будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються:

копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, або заповіту, у разі якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту);

згода співвласника (співвласників) об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту) (за умови перебування у спільній власності);

схема намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;

проектна документація (за наявності);

згода співвласника (співвласників) земельної ділянки на забудову (у разі розміщення нових об`єктів) (за умови перебування у спільній власності);

інформація про наявність у межах земельної ділянки режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини та обмеження у використанні земельної ділянки у разі здійснення нового будівництва об`єкта (за наявності).

Копії документів, що подаються для отримання будівельного паспорта, засвідчуються замовником (його представником).

Відповідно до пункту 2.3. Порядку №103 Уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам.

Пунктом 2.4. Порядку № 103 визначено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам;

подання замовником заяви в довільній формі про відмову від отримання будівельного паспорта.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом спору у цій справі є відмова Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області у наданні будівельного паспорту, оформлена повідомленням А3430695890841503702 від 09.08.2024, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - ВР01:0695-8908-4989-2312, з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких і дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а саме, невідповідності намірів забудови містобудівній документації «Генеральний план з розробкою плану зонування території сіл Микільське та Цибулі», затвердженої рішенням 27 позачергової сесії 7 скликання від 24.04.2018, згідно з якою на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154 запроектовано дитячий садочок (Г-3 навчальна зона).

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 02.12.2021 у справі №640/23893/19 вже звертав увагу на той факт, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану міста, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Так, стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частиною першою статті 193 ЗК України встановлено, що Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображуються у державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,1071 га, кадастровий номер 5324083901:01:001:0154, місце розташування: АДРЕСА_1 , набута позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2024, без зміни її цільового призначення, яким згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1200380052024, виданого (створеного) 23.04.2024 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру під час укладення договору є: категорія земель: Землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9951039302024, виданого 17.10.2024 також підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154 належить до категорії земель: Землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , дата реєстрації земельної ділянки 27.12.2008 /а.с. 14/.

З огляду на викладене, оскільки земельна ділянка перебуває у власності позивача, а її цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324083901:01:001:0154 може бути використана для будівництва житлового будинку.

Суд акцентує увагу на тому, що положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну силу, ніж рішення органу місцевого самоврядування 27 позачергової сесії 7 скликання від 24.04.2018, яким затверджено Генеральний план з розробкою плану зонування території сіл Микільське та Цибулі.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2022 року у справі № 826/1732/18, від 23.11.2021 у справі №815/1373/18.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, вирішуючи цей спір, належить застосовувати положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, як акти вищої юридичної сили.

Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 167 рішення ЄСПЛ в справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Відповідно до пункту 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Як вказано у пункті 60 рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»: «…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном».

Суд також визнав (пункт 72 наведеного рішення), що «система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права».

Необхідно зазначити, що відмова позивачу у видачі будівельного паспорту на земельну ділянку з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» з підстав того, що Генеральним планом запроектовано на місці розташування земельної ділянки дитячий садочок (Г-3 навчальна зона), не відповідає критерію пропорційності втручання, оскільки на позивача покладається таким чином індивідуальний і надмірний тягар щодо не використання земельної ділянки, належної йому на праві власності, за цільовим призначенням, без будь-якої компенсації.

Таким чином, ненадання відповідачем для позивача будівельного паспорту вочевидь порушує право позивача на мирне володіння його власністю.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів стосовно намірів позивача використовувати належну йому земельну ділянку не за цільовим призначенням або всупереч вимогам законодавства, зокрема, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державних будівельних норм і правил.

Таким чином відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що відмова Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області у наданні будівельного паспорту, оформлена повідомленням А3430695890841503702 від 09.08.2024, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - ВР01:0695-8908-4989-2312, є необґрунтованою та підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.

При цьому не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки дії з відмови у наданні будівельного паспорту є формою активної поведінки відповідача.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд бере до уваги, що згідно з приписами частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що прийняття рішення на користь позивача передбачає право відповідача під час розгляду заяви про видачу будівельного паспорту діяти на власний розсуд, встановлюючи наявність підстав для видачі будівельного паспорту або повернення документів. Суд не вправі перебирати на себе функції дозвільного органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього надавати будівельний паспорт на підставі документів, поданих разом з заявою про видачу будівельного паспорту, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження дозвільного органу щодо надання таких паспортів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу містобудування та архітектури.

Відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із доданими документами про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки кадастровий номер 5324083901:01:001:0154, площею 0.1071 га, за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням правової оцінки суду.

При цьому суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен розглянути заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

За таких обставин позовні вимоги про зобов`язання Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавської області надати ОСОБА_3 будівельний паспорт задоволенню не підлягають.

Отже, позов належить задовольнити частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 5699-5302-8517-1701 /а.с. 7/ та у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 6926-0235-2340-5925 від 27.10.2024 /а.с. 45/. Отже, позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру.

Водночас в ході розгляду справи з`ясовано, що оскаржувана позивачем бездіяльність фактично стосується відмови у наданні будівельного паспорта, та не становить окрему позовну вимогу. Відтак судовий збір за подання такого позову складає 1211,20 грн, у зв`язку з чим сплачена у розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 6926-0235-2340-5925 від 27.10.2024 сума судового збору може бути повернута позивачу за його заявою відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу, за приписами частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на таку сторону судові витрати повністю.

Підстав для встановлення судового контролю наразі суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області ( вул. Шевченка, буд. 1-а, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код 44167532 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про відмову у наданні будівельного паспорту НОМЕР_2 від 09.08.2024, реєстраційний номер документу в ЄДЕССБ - ВР01:0695-8908-4989-2312.

Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (№ 564/02/8-22 від 05.08.2024) із доданими документами про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, кадастровий номер 5324083901:01:001:0154, площею 0.1071 га, за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код цільового призначення - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням правової оцінки суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол