Постанова

від 06.01.2025 по справі 240/9554/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9554/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

06 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом доГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ГУ ПФУ в Запорізькій області) в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Запорізькій області від 11.04.2024 про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зістаттею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити пенсію із зниженням пенсійного віку на 6 років у відповідності до вимогстатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 13.03.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №063550005888 від 11.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення період навчання з 03.12.1987 по 04.12.1987 та з 08.06.1992 по 24.06.1992 в Тернопільському державному педагогічному інституті та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2024 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно дост.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 30.12.1992.

Так, станом на 04.04.2024 (на момент звернення з відповідною заявою) виповнилося 54 років, що і слугувало підставою для звернення до управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно дост. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ у Запорізькій області та 11.04.2024 прийнято рішення №063550005888 про відмову у призначенні пенсії.

У вказаному рішенні зазначено про те, що станом на 1 січня 1993 року заявниця прожила та відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 02 місяці 03 дні. Страховий стаж особи становить 35 років 02 місяці 25 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. На дату звернення особа працює. Враховуючи вищезазначене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком з урахуванням положень ч. 2ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки станом на 1 січня 1993 року факт проживання та роботи заявника в зоні гарантованого добровільного відселення складає менше 3 років, що не дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбаченіЗаконом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991(Закон № 796-XII).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначеніст.55 Закону № 796-XII.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1ст. 55 Закону № 796-XIIособам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Частиною 1ст. 26 Закону № 1058-IVвстановлено, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогост. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 55Закону №796-ХІІпередбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3ст. 55 Закону № 796-XIIпрямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"і цьогоЗакону.

Так, підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку слугувало те, що станом на 1 січня 1993 року факт проживання та роботи заявника в зоні гарантованого добровільного відселення складає менше 3 років, що не дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженийпостановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (Порядок № 22-1).

Згідно абз. 9 пп. 5 п. 2.1 розділу II Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням нормстатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Так, згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

-учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно ч. 1ст.15 Закону № 796-XIIпідставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно дост. 65 Закону №796-ХІІдокументами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цимЗаконом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551(Порядок №551) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленимиЗаконом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленимиЗаконом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 (справа №588/538/16-а), від 23.05.2018 (справа №398/3509/16-а), від 22.01.2019 (справа №295/1087/17).

Із матеріалів справи встановлено, що позивач має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3), що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 30.12.1992 та підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №805/3752/18-а, від 15.01.2021 у справі №520/7546/17, від 12.02.2020 у справі №497/1830/16-а.

Також, із матеріалів справи встановлено, що у період з 26.04.1986 по 04.12.1987 та з 08.06.1992 по 19.12.1994 позивач постійно проживала в селі Піщаниця, Коростенського (Овруцького) району, Житомирської області, що підтверджується довідкою виданою Овруцькою міською радою від 18.12.2023 за №11-851.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106с. Піщаниця Коростенського (Овруцького) району Житомирської області відносяться до III зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №807-IX від 17.07.2020 року територія ліквідованого Овруцького району увійшла до Коростенського району Житомирської області.

Стосовно не зарахування до періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення період навчання в Тернопільському державному педагогічному інституті на денній формі навчання, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази постійного проживання позивачки на території м. Тернопіль у період, зокрема, з 03.12.1987 по 04.12.1987 та з 08.06.1992 по 24.06.1992 (період навчання на деннону відділенні), а тому доводи апелянта про те, що в цей період (частину такого періоду) позивачка, навчаючись в м. Тернопіль, проживала в такому населеному пункті, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є лише його припущенням.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують додержання умови надання пенсій за віком особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ та наявність права зменшення пенсійного віку.

Зважаючи на те, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, досягнула відповідного віку та має право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то оскаржуване рішення не відповідає передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак є протиправним та підлягало скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.