Постанова

від 06.01.2025 по справі 500/3533/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/3533/24 пров. № А/857/22455/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глушка І.В. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авакс Проф» до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 07.08.2024р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 07.08.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

31.05.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції - 03.06.2024р.) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Авакс Проф» звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській обл. № 028335 від 26.03.2024р. про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф в розмірі 17000 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України № 2344-III від 05.04.2001р. «Про автомобільний транспорт» (а.с.1-4).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) (а.с.14-15).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській обл. № 028335 від 26.03.2024р. про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф в розмірі 17000 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України № 2344-III від 05.04.2001р. «Про автомобільний транспорт»; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.47-54).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.57-65).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної рейдової перевірки виявлено здійснення автомобільним перевізником ТзОВ «Авакс Проф» вантажних перевезень без наявності товарно-транспортної накладної /ТТН/.

Факт представлення під час оформлення неналежно оформленої ТТН розцінено відповідачем як її відсутність, що повністю узгоджується з вимогами діючого законодавства.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує із змісту заявленого позову, ТзОВ «Авакс Проф» обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що порушень вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не вчиняв, оскільки водій транспортного засобу, яким здійснювалися автомобільні перевезення, надав під час перевірки належно складено ТТН, яка не була врахована працівником відповідача.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав обов`язок щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Водночас, згідно матеріалів відеофіксації водій автомобіля надав інспектору Укртрансбезпеки оформлену ТТН, що не була врахована під час складання акту перевірки. Будь-яких зауважень щодо змісту представленої ТТН інспектор не висловлював; певні дефекти ТТН не спростовують виконання позивачем вимог, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Виходячи з викладеного, правові підстави для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу були відсутніми.

Викладені висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, на думку колегії суддів, ґрунтуються на фактичних обставинах справи і відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як встановлено під час судового розгляду, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській обл. на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 05.02.2024р. та направлення на рейдову перевірку № 013215 від 05.02.2024р. проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на автодорога об`їзна м.Львів 25 км + 100 м, Львівська обл.

05.02.2024р. при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевірено транспортний засіб марки «MAN», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації транспортного засобу НОМЕР_2 , з напівпричепом марки NOPA VIBORG, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво реєстрації транспортного засобу НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_5 (а.с.27 і на звороті).

Відповідно до інформації з свідоцтва реєстрації транспортного засобу власником є ТзОВ «Авакс Проф»; вказана особа також виступала автомобільним перевізником в розглядуваному випадку.

Під час перевірки встановлено, що у водія автомобіля є відсутньою ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Результати перевірки оформлені Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР014365 від 05.02.2024р.; водій письмових пояснень не надавав, від підписання Акту відмовився, про що вчинено відповідний запис (а.с.28-29).

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було призначено на 26.03.2024р., про що на адресу ТзОВ «Авакс Проф» надіслано рекомендований лист. За трекінгом поштового відправлення № 0600091308328 повідомлення про розгляд справи прибуло в точку видачі 24.02.2024р. та 13.03.2024р. повернулось за зворотною адресою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.30).

26.03.2024р. Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській обл. прийнято постанову № 028335, якою за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.31).

Позивач звернувся зі скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті, яка листом № 5247/3.1/15-24 від 18.04.2024р. повідомила про залишення скарги без задоволення, а постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - без змін (а.с.8).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 цього Закону - ТТН або іншого документа, передбаченого чинним законодавством.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України № 2344-III від 05.04.2001р. «Про автомобільний транспорт», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон № 2344-III).

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами ч.14 ст.6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами 17-20 ст.6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1567 від 08.11.2006р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі також - Порядок № 1567).

За приписами п.14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Частиною першою ст.47 Закону № 2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно з частинами першою-другою ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

При цьому, у статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону № 2344-III).

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із пп.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. (надалі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023р. у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Виходячи з сукупності фактичних обставин, справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах позивача ТзОВ «Авакс Проф» слід вважати автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності, передбаченої ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, за встановлених обставин справи позивач здійснював із використанням власного вантажного транспорту перевезення вантажів, через що підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стосовно виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне.

Із змісту ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слідує, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Приписами п.1 цих Правил визначено: вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п.11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до п.11.3 вказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно п.11.5 зазначених Правил у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР014365 від 05.02.2024р. зафіксовано факт відсутності у водія ТТН або іншого визначеного законодавством документ на вантаж.

Однак, згідно матеріалів відеофіксації (долучені до позовної заяви як додаток та містяться в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду») водій автомобіля надавав інспектору Укртрансбезпеки оформлену ТТН під час складання акту проведення перевірки.

Також матеріалами відеофіксації підтверджується факт ознайомлення інспектора Укртрансбезпеки з поданою товарно-транспортною накладною; будь-яких заперечень чи зауважень щодо відсутності запису про вантажовідправника у спірній ТТН інспектор не висловлював.

Не можуть вважатися прийнятними доводи апелянта про те, що ТТН № 16 від 05.02.2024 не містить інформації щодо вантажовідправника (а.с.11).

Надана позивачем ТТН містить відомості, що замовником та вантажоодержувачем є ТзОВ «Авакс Проф», а також підпис та печатку про відпуск вантажу відповідальною особою вантажовідправника, яким також є ТзОВ «Авакс Проф».

Також надання водієм ТТН відбулося підчас складення акту проведення перевірки № 014365 від 05.02.2024р., а саме коли інспектор запропонував вказати письмові пояснення про причини порушення.

Певні дефекти вказаної ТТН не спростовують виконання позивачем вимог, установлених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», стосовно подання при проведенні перевірки визначених вказаною статтею документів.

З врахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необґрунтованість та безпідставність застосування адміністративно-господарський штрафу за надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права

Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. в адміністративній справі № 500/3533/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко І. І. Запотічний

Дата складання повного тексту судового рішення: 06.01.2025р.