Рішення

від 02.12.2024 по справі 465/7826/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7826/23

2/465/1092/24

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

представника позивача Шрамко І.С.,

представника відповідача ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у соціальній мережі "Facebook" на своїй персональній вебсторінці опублікувала публічний допис, що розміщений за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2 . За змістом вказаного допису у ньому зазначається про те, що нібито Міністерство культури України у січні 2023 року закупило книги у Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" на суму 65 млн. грн. до пунктів незламності, як зазначив автор: "Без УІК та різних довгих процедур…Ще раз. Державні закупівлі до бібліотек відсутні. Дерусифікація триває. Полиці бібліотек сумно позіхають. Тим часом: а) не до бібліотек; б) тишком-нишком; в) в одне-єдине видавництво; г) в обхід УІК, який взагалі-то відповідає за книжкове забезпечення в країні... далі можете додавати своє, любі колеги, я лише підсумую."

При цьому, в дописі згадується недостовірна інформація про ТОВ "Видавництво Фоліо", а також інформація, яка містить негативний характер про те, що ТОВ "Видавництво Фоліо" нібито здійснює свою діяльність з порушенням вимог законодавства. Так, відповідач ОСОБА_1 у своєму дописі зазначила: "На величезні суми закуплено недешеві книги (ціноутворення Фоліо - притча во язицех). Юристи Мінкульту не вбачають тут нічого ненормального. Як не вбачали нічого поганого в тому, що Фоліо на держзакупівлі виходить в багатьох іпостасях у тому числі від.... книгарні. Показуючи іншим учасникам ринку, що це ОК. За Фоліо підтягнулися інші. Бо можна…"

Однак, ТОВ "Видавництво Фоліо" зазначає, що інформація, висвітлена в пості, автором якої є ОСОБА_1 , являється такою, що не відповідає дійсності та шкодить діловій репутації позивача. Так, ОСОБА_1 у своєму дописі зазначає: "Ось пише колега по цеху: "Мінкульт у січні на 65 млн. закупив у Фоліо книг до пунктів незламності", однак, посилання на таке джерело відсутнє.

Як зазначає позивач, допис із оскаржуваною інформацією опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_10 року на особистій сторінці ОСОБА_1 у "Facebook". З аналізу інтернет-сторінки слідує, що за відповідачем слідкує понад 1000 підписників, вибірково проглянувши яких, встановлено, що це користувачі з різних куточків України, які можуть бути потенційними покупцями друкованих видань, в тому числі ТОВ "Видавництво Фоліо". Як вказує представник позивача, з аналізу самого допису можна зробити висновок, що 110 користувачів ознайомились з дописом, 21 користувач прокоментував, серед яких наявні і негативні коментарі, які стосуються ТОВ "Видавництво Фоліо", та 9 користувачів поширили допис на свої сторінки. Зокрема, одним із користувачів, який поширив таку інформацію, є користувач з ім`ям ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на своїй сторінці "Facebook" зазначає, що працював у різних інформаційних виданнях, також за його сторінкою слідкує 8,2 тис. користувачів, тобто коло осіб, які потенційно могли та можуть ознайомитися з дописом, значно збільшується.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 з`явилась стаття на інтернет-ресурсі "ІНФОРМАЦІЯ_9" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 автор якої ОСОБА_3 . У статті автор коментує допис ОСОБА_1 та наводить наступне: «Зокрема власниця видавництва «Урбіно» ОСОБА_4 повідомляла про те, що у січні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики закупило книжок до пунктів незламності на 65 млн. грн. у видавництва «Фоліо»…У відповідь запитання про те, чи відбувалися закупівлі книжок у пункти незламності у січні-лютому 2023 року, якими були бюджети закупівель, які назви книжок, яких видавництв були закуплені за цей період, чи були доставлені закуплені книжки у пункти незламності та кількість пунктів незламності (за обласними центрами), у які були доставлені книжки, Мінкульт повідомив ІНФОРМАЦІЯ_9, що у квітні - травні 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики зібрало та передало 4 тисячі книжок до бібліотек Донецької області".

Щодо змісту самої інформації, на переконання позивача, вона формує у читача хибну думку про те, що ТОВ "Видавництво Фоліо" нібито порушує закон та в обхід належних процедур закупівель отримує шалені надприбутки. Таким чином, зміст інформації носить неправдиву інформацію, яка наштовхує читача на формування негативної думки про позивача, тим самим порушує ділову репутацію. Як стверджується у позовній заяві, ОСОБА_1 , розмістивши допис, не пересвідчилась у достовірності викладеної інформації.

У свою чергу, розміщена відповідачем інформація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їх правдивості. Так, під час здійснення моніторингу на майданчику "Prozorro" закупівель книг на суму 65 мільйонів гривень за найменуванням замовника - Міністерства культури та інформаційної політики України подібних закупівель не виявлено. Таким чином, як стверджує позивач, інформація, викладена у дописі відповідача, за своєю суттю є інформацією негативного характеру та не відповідає дійсності.

Відтак, просить суд визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ "Видавництво Фоліо", інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) на своїй персональній вебсторінці користувача на ім`я « ОСОБА_4 » у вигляді публічного допису (публікації), за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також зобов`язати ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію щодо ТОВ "Видавництво Фоліо", поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook» ( Фейсбук ) на персональній вебсторінці користувача на ім`я « ОСОБА_4 » у вигляді публічного допису (публікації) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 - у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 11.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

05.02.2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що за змістом позовної заяви не всю інформацію, поширену відповідачем у дописі, позивач вважає недостовірною, а лише її певну частину, при цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач чітко не вказує яку саме. Таким чином, на переконання сторони відповідача, позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, а обраний спосіб захисту не відповідає характеру порушення.

Також представник відповідача звертає увагу на те, що, на переконання позивача, в дописі ОСОБА_1 у мережі "Facebook" наводиться інформація про ТОВ «Видавництво Фоліо» і що ця інформація має негативний характер. Однак, з наведених цитат взагалі не вбачається будь-яке негативне чи позитивне забарвлення викладеного. Фактично у стороннього спостерігача складається враження, що це пост-докір колишньому міністру Ткаченку (саме як міністру) і Міністерству культури загалом. Більше того, сторона відповідача наполягає на тому, що з посту не вбачається порушення інтересів саме позивача як Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» (код ЄДРПОУ - 31236156). У дописі вказується лише найменування «Фоліо». У стороннього спостерігача формується враження, що це компанія, яка видає книги. Водночас у ЄДРПОУ наявно багато юридичних осіб з назвою «Фоліо», яке є частиною найменування позивача відповідно до ст. 90 ЦК України. Зокрема, у ЄДРПОУ є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоліо» (код ЄДРПОУ - 31339871), основним КВЕД якої є 58.11 «Видавництво книг», також є інше Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоліо» (код ЄДРПОУ - 32413856), інші компанії, що містять слово «Фоліо» у назві. Тому з допису неможливо встановити, про яку саме компанію «Фоліо» йде мова. Відтак, вважає, що позивачем не доведено порушення його права, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.03.2024 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив. Зазначає, що відповідач, опублікувавши недостовірну інформацію щодо ТОВ "Видавництво Фоліо" у соціальній мережі «Facebook» (Фейсбук) на своїй персональній вебсторінці користувача на ім`я « ОСОБА_4 » у вигляді публічного допису (публікації), порушила право позивача на недоторканність ділової репутації. Оскільки на сьогодні даний допис наявний, його регулярно переглядають користувачі мережі "Фейсбук", то, на переконання сторони позивача, відбувається триваюче порушення права позивача на недоторканність ділової репутації.

Як стверджується у відповіді на відзив, відповідач не зазначає у своєму дописі джерело інформації і, при цьому, робить свої висновки, що ТОВ "Видавництво Фоліо" нібито здійснює свою діяльність з порушенням вимог законодавства. Цим у читачів формується негативне ставлення до ТОВ "Видавництво Фоліо". Подібними висловлюваннями та неперевіреними даними відповідач, на переконання позивача, дискредитує діяльність ТОВ "Видавництво Фоліо", а не діяльність Мінкульту, та формує відповідну негативну думку у суспільства.

Позивача не влаштовує не інтерпретація, а сам допис, який містить неперевірену на достовірність інформацію, яку в той же час, як стверджує представник позивача, досить легко перевірити. Інформацію про позивача, яка поширена відповідачем, можна перевірити на предмет її істинності, дійсності; зазначена інформація не підпадає під ознаки критики; в оспорюваній інформації відсутня оцінка дій, суб`єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, а також мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира) тощо, тому поширена інформація не є оціночними судженнями і підлягає спростуванню.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 26.04.2024 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. При цьому, наголосив, що у даній справі проглядається дефект позивача, адже юридичних осіб з найменуванням "Фоліо" існує багато, водночас позивачем не доведено, що саме його права порушено відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, доходить переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.94 ЦК України Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Таким чином, у статті 94 Цивільного кодексу України закріплено низку особистих немайнових прав юридичних осіб, серед яких і право на недоторканість ділової репутації юридичних осіб. Водночас ділова репутація є особистим немайновим благом юридичних осіб відповідно до Цивільного кодексу України. Проте, у Цивільному кодексі України відсутнє визначення самого поняття «ділова репутація». Попри це, Верховний Суд України у постанові Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 сформулював визначення цього поняття, відповідно до якого «ділова репутація» - це оцінка підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності юридичних осіб, яку здійснюють такі особи як учасники суспільних відносин.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06.10.2015 року).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що саме внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (справа № 201/6995/17).

У постанові Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 201/6995/17 зазначено, що доменне ім`я facebook.соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.соm не відноситься до українського сегменту Інтернет.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивачем долучено копію скріну сторінки з публічної соціальної мережі "Facebook", відповідно до якого вбачається, що користувач «Bozhena Antonyak» розмістила на ній допис, в якому згадується «Фоліо».

Однак, як вбачається, висловлювання відповідача, наведені в соціальній мережі, які на думку позивача, є недостовірними та підлягають спростуванню, не містять жодних конкретних даних, які могли б вказувати безпосередньо на ТОВ "Видавництво "Фоліо", його посадових осіб та їх діяльність.

Адже вказана інформація не містить посилань щодо конкретної юридичної особи, відсутня конкретика щодо можливого, на думку відповідача, порушення «Фоліо» норм чинного законодавства у сфері закупівель та є очевидно оціночним судженням, де відповідач припускає, що «Фоліо» здійснює діяльність, яка не відповідає чинному законодавству України.

Тобто, позивачем не доведено, що поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права саме ТОВ "Видавництво "Фоліо" (код ЄДРПОУ - 31236156), завдала шкоди його особистим немайновим правам або перешкоджає Товариству повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що також відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, будучи ратифікованою Законом України від 07.07.1997 року, відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.

Також слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року за № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Разом з тим, аналізуючи інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною, суд приходить до висновку, що дана інформація є нічим іншим як оціночними судженнями, які висловлені відповідачем з приводу питань щодо закупівель, зокрема книг, і ця думка викладена не в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що могло б принизити ділову репутацію позивача, має характер суб`єктивного припущення та не може бути кваліфікована як повідомлення про факт, що підлягає перевірці на предмет його істинності.

Так, суд не може залишати поза увагою те, що пост ОСОБА_1 в соціальній мережі "Facebook" від ІНФОРМАЦІЯ_10 року містить не її твердження про здійснені закупівлі, а реакцію відповідача на іншу публікацію, в якій вказується про здійснені закупівлі книг. На це вказує, зокрема, те, що пост містить вказівку на розміщення інформації іншою особою, така інформація при передруці наводиться як цитата в лапках. Решта - це суб`єктивні вербальні рефлексії ОСОБА_1 на таку інформацію.

Крім цього, слід вважати належно мотивованими доводи сторони відповідача про те, що, обгрунтовуючи порушення своїх прав, позивач зазначає про пряму вказівку у розміщеному пості ОСОБА_1 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо", проте, в дійсності такий пост містить лише згадку про "Фоліо", а не повне найменування юридичної особи. Водночас відповідачем надано докази того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи про функціонування щонайменше двох юридичних осіб з однаковим найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоліо", проте, зареєстрованих під різними кодами ЄДРПОУ, а саме 31339871 та 32413856, хоча в обох випадках зареєстрованими видами діяльності останніх є видавництво і друк. Крім цього, сам же позивач має найменування, яке містить складову "Фоліо", - Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" (код ЄДРПОУ - 31236156). А тому, звертаючись з позовом, позивач повинен був довести, що відповідач порушив саме його права, однак, в ході судового розгляду позивач зазначеної обставини не довів. Більш того, при розгляді справи встановлено, що позивач не є власником торгової марки "Фоліо". Відповідно, порушення відповідачем прав позивача є недоведеним.

Також критичній оцінці підлягає надана позивачем роздруківка закупівель, здійснених через систему публічних закупівель "Прозоро". Так, вказана інформація надавалася на підтвердження того, що закупівля книг у видавництва "Фоліо" Міністерством культури не здійснювалась. Проте, надана роздруківка не дає можливості достеменно встановити, за якими саме параметрами здійснювався пошук даних в системі, за який саме період та по якому суб`єкту. Відповідно такі відомості не можуть мати доказового значення у справі.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи встановлені судом обставини справи, приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відповідно до норм ЦПК України, з відповідача не підлягають стягненню і судові витрати, а саме судовий збір, який був сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті ми закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2024 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо», код ЄДРПОУ - 31236156, м. Харків, вул. Римарська, 21А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Величко О.В.