Рішення

від 06.01.2025 по справі 740/3197/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 740/3197/24

Провадження № 2/740/71/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 січня 2025 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пулинець Ю.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Пєтухова А.Ю. (у режимі відеоконференції), представника органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Парубець М.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами 16 червня 2007 року, та визначення місця проживання дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із позивачем. Позов обгрунтовується тим, що сторони від шлюбу мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони мають різні погляди на сімейне життя, подружні відносини давно припинені, шлюб фактично припинив своє існування. Після припинення подружніх відносин дочка ОСОБА_3 проживала разом із відповідачем в АДРЕСА_1 , при цьому відповідач не забезпечує дитині достатнього рівня піклування, розвитку і виховання. Позивач має належні умови проживання і стабільний дохід. Більшу частину часу дочка проводить разом із позивачем та проживає у нього в АДРЕСА_2 , про що зразу відповідач не заперечувала, а згодом повідомила, що у майбутньому дочку забере, що призводить до конфліктних ситуацій між сторонами. Позивач самостійно займається вихованням дочки, піклується про неї, що відповідає інтересам дитини і не позбавляє права відповідача на спілкування з дочкою. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07 червня 2024 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження із підготовчим засіданням.

Відповідно до заяви від 17 червня 2024 року, отриманої судом 19 червня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) повністю визнає вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дочки разом із позивачем, через завантаженість на роботі судовий розгляд просить проводити за відсутності.

03 липня 2024 року у підготовчому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини роз`єднані із виділенням у самостійне провадження вимог про розірвання шлюбу та їх розглядом у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання по вимогам щодо визначення місця проживання дитини відкладено, службі у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради запропоновано подати суду в порядку ст.19 СК України висновок щодо розв"язання спору по визначенню місця проживання дитини. Ухвалою від 14 серпня 2024 року за результатами підготовчого провадження справу по вимогам про визначення місця проживання дитини призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до заяви від 02 серпня 2024 року, отриманої судом 06 серпня 2024 року, відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) повністю визнає вимоги про визначення місця проживання дочки разом із позивачем, через завантаженість на роботі судовий розгляд просить проводити за відсутності.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14 серпня 2024 року шліб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснивши, що не має даних про фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 , яка у його будинку в АДРЕСА_2 не проживає з весни 2024 року; він фактично утримує і виховує свою дочку ОСОБА_3 , яка з народження проживає у його будинку, відповідач участі у цьому не бере; де працює відповідач-він не знає; вказав, що наявний спір в тому, що відповідач не бере участі у вихованні і покинула сім`ю; до органу опіки щодо визначення місця проживання не звертався, питання щодо позбавлення батьківських прав не ініціював.

Представник органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Парубець М.О. у судовому засіданні вважала доцільним визначення місця проживання дитини разом із позивачем.

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні в порядку ст.171 СК України повідомила, що проживає разом із батьком у його будинку з початку війни, мати покинула сім`ю, не спілкується і не має наміру спілкуватись із матір`ю, де проживає матір-не знає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась без повідомлення причин, клопотання про відкладення судового розгляду відсутні, відповідно до телефонограми від 06 січня 2025 року до суду для надання особистих пояснень з`являтись не бажає.

Учасники судового розгляду проти розгляду справи за відсутності відповідача не заперечують.

Інші заяви, клопотання учасників судового розгляду станом на 06 січня 2025 року відсутні.

Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.

Сторони по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2007 року, який розірваний за рішенням суду від 14 серпня 2024 року, останні є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне та зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , що також є зареєстровнаим місцем проживання як відповідача ОСОБА_2 так і малолітньої ОСОБА_3 ..

За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу (постанова Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19)).

Позивач при зверненні до суду просив розірвати укладений між сторонами 16 червня 2007 року шлюб та визначити місце проживання дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним. Позов про визначення місця проживання дитини обгрунтовується тим, що після припинення подружніх відносин дочка ОСОБА_3 проживала разом із відповідачем в АДРЕСА_1 , при цьому відповідач не забезпечує дитині достатнього рівня піклування, розвитку і виховання; позивач має належні умови проживання і стабільний дохід; більшу частину часу дочка проводить разом із позивачем та проживає у нього в АДРЕСА_2 , про що зразу відповідач не заперечувала, а згодом повідомила, що у майбутньому дочку забере, що призводить до конфліктних ситуацій між сторонами; позивач самостійно займається вихованням дочки, піклується про неї.

Заявлена вимога про визначення місця проживання дитини є позовом у сімейних відносинах і який має розглядатись за правилами загального позовного провадження, вказані вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини мають різні предмети доказування, зокрема щодо визначення місця проживання в порядку ст.19 СК України обов"язкова участь органу опіки та піклування із наданням відповідного висновку щодо розв"язання спору, який поданий суду на неодноразові звернення 07 жовтня 2024 року.

З даних підстав заявлена вимога про визначення місця проживання дитини розглядається в окремому від розірвання шлюбу провадженні, що ніяким чином не порушує інтереси сторін, яким надана достатня можливість представити свою позицію по справі.

Згідно з ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Станом на час розгляду справи малолітня ОСОБА_3 досягла 12 річного віку і в судовому засіданні вказала, що проживає разом із батьком у його будинку з початку війни, мати покинула сім`ю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що наявний спір в тому, що відповідач не бере участі у вихованні дочки і покинула сім`ю.

Відповідач ОСОБА_2 у своїх неодноразових заявах до суду вказує про визнання позову, інших даних останньою не зазначено.

Також представником органу опіки та піклування Парубець М.О. у судовому засіданні вказано про відсутність будь-яких звернень сторін щодо визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні.

З даних підстав малолітня ОСОБА_3 тривалий час проживає разом із своїм батьком-позивачем по справі, в АДРЕСА_2 , вказана обставина ніким не заперечується і не оспорюється як на час пред`явлення позову так і на час розгляду справи, що свідчить про фактичне погодження батьками дитини її місця проживання. Докази щодо наявності спору з даного питання суду не подані, при цьому ч.3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, тобто сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них, в іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони, тобто доказування є юридичним обов`язком сторін, зокрема і позивача. Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19). Таких доказів не містить і поданий суду висновок органу опіки та піклування Ніжинської міської ради від 19 вересня 2024 року, який за встановлених обставин не може вважатись достатньо обгрунтованим, також пояснення малолітньої ОСОБА_3 не містять даних про наявність спору між її батьками щодо місця проживання.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

За встановлених обставин посилання позивача на наявність спору через відсутність участі відповідача у вихованні дочки не є підставою для задоволення позову, оскільки такі суперечливості неможливо усунути шляхом визначення місця проживання дитини.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, зокрема спору про місце проживання дочки, є підставою для відмови у позові.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані учасниками під час судового розгляду із врахуванням змагальності та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 07 січня 2025 року.