Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 2-2000/11
Номер провадження 6/711/143/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О., представника заявника: представника стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, первісний стягувач- ПАТ «БМ Банк», стягувач - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», боржник ОСОБА_2 ,-
встановив:
ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, первісний стягувач- ПАТ «БМ Банк», стягувач - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», боржник ОСОБА_2 ..
Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 року задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6/62/300908 від 30.09.2008 року
15.02.2022 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» укладено Договір відступлення права вимоги основних зобов`язань за Кредитними договорами №15.02/2022_ГКФ, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання кредиту №6/62/300908 від 30.09.2008 року укладеним між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Українська Факторингова компанія».
27.04.2023 року Черкаським апеляційним судом було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 2-2000/11, у зв`язку з тим, що виконавчий лист по справі №2-2000/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 45717,08 доларів США, що еквівалентно 364410,84 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню, згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.07.2021 року.
20.09.2023 року постановою Черкаського апеляційного суду по справі № 2- 2000/11, задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія», скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.07.2021 року та відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів переданої справи вбачається, що ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» не одноразово зверталося до Черкаського районного відділу державної виконавчої служби з метою отримання інформації щодо стану виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 , однак відповідь так і не було отримано.
Адвокатом Кухаренко В.В. було направлено адвокатський запит до Черкаського районного відділу державної виконавчої, оскільки ТОВ «Українська факторингова компанія» не має статусу сторони виконавчого провадження, а тому відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» не має право як юридична особа отримувати відомості щодо стану виконавчого провадження.
З відповіді на запит вбачається, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 51731177, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2000/2011 виданого 15.09.2011 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь AT «БМ БАНК» заборгованості за кредитним договором.
Крім цього, представником ТОВ «Українська факторингова компанія» Кухаренко В.В. витребовувалась інформація (за наявності) щодо доказів про направлення виконавчого листа стягувачу, проте державним виконавцем такі докази надані не були.
Станом на момент звернення до суду із вказаною заявою рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 року не виконано.
Згідно Постанови Верховного Суду України від 16.03.2023 року по справі № 2- 6068/09 - заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Відповідно до п.1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Стаття 442 ЦПК України допускає зміну сторони у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. З правилами цієї статті кореспондуються положення ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої встановлено - у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони н правонаступником.
Отже, в даному випадку, станом на теперішній час ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» вже позбавлене можливості користуватися своїми правами в якості стягувача у виконавчому провадженні, оскільки змінився кредитор у зобов`язанні, та саме до нового кредитора -ТОВ «Українська факторингова компанія» перейшли всі права та обов`язки первісного кредитора, в тому числі право бути стороною виконавчого провадження - стягувачем згідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Первісним стягувачем ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» вживались дії щодо з`ясування місця перебування виконавчого листа по справі №2-2000/11, а в матеріалах справи наявні запити до ВДВС від 11.12.2019 року, 01.12.2020 року та 05.08.2021 року, проте відповідь на запит так і не надавалась через бездіяльність органів державної виконавчої служби.
19.03.2018 року на позачергових загальних зборах акціонерів AT «БМ Банк» було вирішено: припинити здійснення AT «БМ Банк» банківської діяльності без припинення юридичної особи; затвердити План припинення банківської діяльності AT «БМ Банк» без припинення юридичної особи; правлінню AT «БМ Банк» подати на погодження Національному банку України план припинення банківської діяльності AT «БМ Банк» без припинення юридичної особи в строки, передбачені законодавством України; після погодження Національним банком України Плану припинення банківської діяльності AT «БМ Банк» без припинення юридичної особи, Правлінню AT «БМ Банк» забезпечити його виконання.
Дана інформація була розміщена 19.03.2018 року на офіційному сайті AT «БМ Банк» та на офіційному сайті Національного банку України.
У ПАТ «БМ БАНК» рішенням Національного банку України від 06.11.2018 року було відкликано банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій та виключив цей банк з Державного реєстру банків України, після чого відбувся процес ліквідації банку, а юридичну особу припинено.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби/приватного виконавця свідчить про те, що його було втрачено.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц.
Відповідно до п. 17.4. Перехідних Положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Відповідно до абз. 5 ст. 124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Частиною 1 статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Зважаючи на викладене - звернення з заявою про видачу дублікатів виконавчих листів- це не лише обов`язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа.
Просить суд замінити стягувача у виконавчому листі, у виконанні рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 року по справі №2-2000/11 з ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» відносно ОСОБА_2 ; видати дублікат виконавчого листа по справі №2-2000/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6/62/300908 від 30.09.2008 року; поновити строк пред`явлення виконавчого листа по справі №2-2000/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6/62/300908 від 30.09.2008 року.
20.05.2024 року до суду надійшов відзив представника боржника адвоката Стратілатова К.Г., в якому він просив відмовити ТОВ Українська факторингова компанія» в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, посилаючись на те, що вимоги заявника не відповідають положенням ст. 1, 12 Закону України Про виконавче провадження, суперечать дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, поважні причини для поновлення строку на примусове виконання відсутні. Також, вимоги заявника не відповідають положенням ст. 3 ЦПК України, оскільки неможливість примусового стягнення боргу сталась через необачну та нерозумну поведінку самого заявника, а не через якісь об`єктивні обставини. Отже вимоги заявника не відповідають положенням п. 17.4 розділу ХІІІ ЦПК України, оскільки дублікат виконавчого листа не може бути виданий після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Зазначив, що заявник просить замінити стягувача з ТОВ «Гроуф капітал факторинг» на ТОВ «Українська факторингова компанія». Однак ТОВ «Гроуф капітал факторинг» не є і ніколи не був стягувачем у виконавчому листі у даній справі
07.06.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник заявника вказує на те, що доводи на які посилається представник ОСОБА_2 ґрунтуються виключно на припущеннях та не містять жодних доказів.
26.07.2024 року до суду надійшли письмові пояснення представника боржника адвоката Стратілатова К.Г.
09.08.2024 року через систему «Електронний суд» до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника ТОВ «Українська факторингова компанія». В якій заявник просить скасувати постанову про повернення виконавчого листа стягувачу від 27.06.2018 року за виконавчим провадженням № № 51731177.
Заяву обґрунтовує тим, що Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2024 року по справі № 2-200/11 задоволено клопотання представника ТОВ «Українська факторингова компанія» про витребування матеріалів виконавчого провадження № 51731177 у Другому ВДВС м. Черкаси.
Ознайомившись з отриманими документами вважаємо за необхідне вказати про наявність підстав для скасування постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 27.06.2018 року з огляду на наступне:
Відповідно до Постанови Верховного суду України № 740/1142/16-ц від 15.03.2023 року зазначено, що «разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі».
В ході перевірки інформації за виконавчим провадження № 51731177 було з`ясовано, що державним виконавцем Атамась Ю.О. було здійснено ряд порушень вимог ЗУ «Про виконавче провадження» , а саме: за весь час здійснення державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення суду, було винесено лише дві постанови - Постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2016 року та Постанова про повернення виконавчого провадження від 27.06.2018 року.
Відповідно до п. 7. Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої Наказом Мінюст № 512/5 від 02.04.2012 року, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до п. 2 Розділу 10 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої Наказом Мінюст № 512/5 від 02.04.2012 року при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.
Проте, державним виконавцем не направлялися запити до податкової служби щодо отримання доходу, не направлялися запити до банківських установ щодо наявності відкритих рахунків. Було здійснено лише два запити до Держпродспоживслужби в Чернігівській області та до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Отже, державним виконавцем не винесено постанови про арешт майна боржника, ні рухомого, ні нерухомого майна, не винесено постанови про арешт банківських рахунків, ні здійснено відповідних запитів щодо встановлення місця отримання доходів боржника, на направлено запити РСЦ МВС щодо наявності у власності рухомого майна, не перевірено наявність у боржника нерухомого майна, що дає підстави вважати що державним виконавцем не вчинялися дії щодо виконання рішення суду.
Враховуючи вище викладене є підстави та достовірні докази того, що державним виконавцем жодних заходів щодо розшуку майна не вчинялись взагалі .
У матеріалах виконавчого провадження№ 51731177 відсутні відомості проте, що постанова про повернення разом з оригіналом виконавчого листа надсилалась стягувача ПАТ «БМ БАНК», що свідчить про те, що стягувачу на той час взагалі не було відомо про її винесення.
Верховний суду від 17.11.2021 року по справі № 419/310/12 встановив, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
19.03.2018 року на позачергових загальних зборах акціонерів АТ «БМ Банк» було вирішено: припинити здійснення АТ «БМ Банк» банківської діяльності без припинення юридичної особи.
Дана інформація була розміщена 19.03.2018 року на офіційному сайті АТ «БМ Банк» та на офіційному сайті Національного банку України.
Отже, на момент винесення постанови про повернення АТ «БМ БАНК» вже перебував у стані ліквідації, що полягає у звільненні працівників та закритті відділень банку.
Як вбачається з долучених до заяви відомостей, що внаслідок дій ДВС ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» також не було відомо про те, що органами ДВС неправомірно було винесено постанову про повернення, оскільки ДВС не надавало відповіді.
З огляду на вище викладене вбачається, що ні ПАТ «БМ БАНК», ні ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» не було відомо про винесення постанови про повернення.
Окрім того, доступ до матеріалів виконавчого провадження було надано тільки після задоволення клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження та отримання матеріалів виконавчого провадження, а тому наявні підстави для поновлення строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця.
В судовому засіданні представник ТОВ «Українська факторингова компанія» заяву підтримав, просив її задовольнити повністю.
Представники ПАТ «БМ БАНК» та ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Стратілатов К.Г. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 року по справі № 2-2000/11 з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» стягнуто 45717,08 доларів США, що станом на 19.08.2011 року за курсом НБУ 7,9710 складає 364410,84 грн.
15.09.2011 року на виконання вищезазначеного рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист № 2- 2000/2011, який був пред`явлений до виконання у органи ДВС (ВП № 36274789).
21.07.2016 року постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-2000/11, виданого 15.09.2011 року, Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «БМ Банк» боргу в сумі 364410,84 грн.
27.06.2018 року постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавчий лист № 2-2000/11, виданий 15.09.2011 року, Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «БМ Банк» боргу в сумі 364410,84 грн., повернуто стягувачу в зв`язку з відсутністю у боржника ліквідного майна.
26.10.2018 року між ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» та АТ «БМ БАНК» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 261018.
Відповідно до п. 2 зазначеного договору первісний кредитор (АТ «БМ Банк») передає/відступає новому кредитору (ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ») свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договором забезпечення та сплачує первісному кредиторові за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Так, 15.02.2022 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» було укладено договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами № 15.02/2022_ГКФ.
Відповідно до п.2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор передає у повному обсязі, а Новий Кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить Первісному Кредитору за Кредитним договорами, перелік яких міститься у Реєстрі Боржників, наведеному в Додатку 1 до цього Договору, та які укладені між Банком та Боржниками, а саме: Первісний Кредитор передає новому кредитору право вимоги виконання Боржниками боргових зобов`язань за Кредитними договорами в розмірах, зазначених в Реєстрі Боржників (згідно Додатку 1 до цього Договору), за суму, встановлену в п.2 цього Договору.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Зазначеній нормі кореспондує частина п`ята статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Системний аналіз зазначених норми закону дає підстави для висновку, що правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 686/5377/18.
У процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав внаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.
Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження
№ 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду (пункти 127 130) визнала, що реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.
Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метою заміни, як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе.
Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Таким чином, виходячи із зазначених правових позицій, не можливо замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Відповідно до пункту 17.4 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо виконавчий лист втрачено до початку примусового виконання рішення виконавцем, то отримати його дублікат можна лише до спливу строку, встановленого для його пред`явлення до виконання протягом 3 наступних років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: "єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4. розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року по справі № 0907/2-3576/2011 (провадження № 61-13332св18) зроблено висновок, що: "Установивши недоведеність заявником втрати виконавчих листів виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області у справі № 0907/2-3576/2011, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для видачі його дубліката за заявою стягувача. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. На підтвердження доводів втрати виконавчих листів заявником надано витяг з акту до протоколу № 26 від 04 листопада 2015 року, де вказано, що відповідно до наказу № 312 від 16 жовтня 2015 року постійно діючою робочою комісією встановлено втрату оригіналів виконавчих документів щодо позичальника ОСОБА_2. Вказаний витяг з акту не містить інформації щодо ідентифікації втрачених виконавчих листів. Інших доказів про відсутність у банку втрачених виконавчих листів заявником не подано".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 (провадження № 61-8969св20)".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що: "дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4. розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10".
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд приходить до висновку про те, що заявником не надано достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що оригінал виконавчого листа № 2-2000/2011, який виданий 15.09.2011 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь AT «БМ БАНК» заборгованості за кредитним договором втрачений, а тому й відсутні підстави для видачі дублікату виконавчого листа.
Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Як встановлено судом, постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 27.06.2018 року виконавчий лист № 2-2000/11, виданий 15.09.2011 р. Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «БМ Банк» боргу в сумі 364410,84 грн., повернуто стягувачу в зв`язку з відсутністю у боржника ліквідного майна.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Як вказано вище, виконавчий лист було повернуто 27.06.2018 року. У зв`язку з цим він міг бути пред`явлений до примусового виконання у строк до 27.06.2021 року, чого зроблено не було.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 754/9100/14, реєстр. № 72243725.
Учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2024 № 911/1216/21, реєстр. № 116445537.
Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред`явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв`язку.
З`ясування вказаних обставин відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2016 р. в справі № 6-711цс15.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
При цьому, поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника. Відповідне положення міститься упостанові КАС ВС від 9.11.2020 року у справі № 420/1813/19.
Також суд враховує позицію, яку ВП ВС висловила у справі №990/102/22 від 08.12.2022 року, згідно якої поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2023 року у справі № 619/6227/21-ц.
Застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в Україні не було встановлено повного припинення роботи банківських установ, комунальних служб та/або поштового зв`язку.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2024 року у справі № 559/2655/23, реєстр. № 119680897.
У відповіді на відзив заявник стверджує, що «через воєнний стан, постійні відключення електричної енергії, ракетні обстріли території України уповільнюють та ускладнюють роботу підприємства».
Однак договір відступлення прав між ТОВ «Гроуф капітал факторинг» та заявником було укладено 15.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану, відключень електроенергії та ракетних обстрілів. У зв`язку з цим вказані обставини не могли заважати заявнику перевірити стан виконавчого провадження перед придбанням права вимоги.
Після введення воєнного стану, заявник неодноразово звертався до суду із заявами про переведення прав стягувача, приймав участь в судових засіданнях. Тобто вказані заявником обставини не позбавляли його можливості реалізувати свої процесуальні права на звернення до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа.
Суд приходить до висновку, що заявником не наведено обґрунтованих аргументів на підтвердження поважності причин для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Крім цього судом встановлено наступне.
З системи документообігу Придніпровського районного суду м. Черкаси вбачається, що
14.05.2019 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити стягувача з ПАТ «БМ Банк» на його правонаступника - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів № 2-2000/2011 виданих 15.09.2011 року Придніпровським районним судом міста Черкас.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2019 року в задоволенні заяви відмовлено Прийняте рішення мотивоване тим, що з копії Договору про відступлення права вимоги (поданого заявником до суду), а саме, в п. 4.1 Договору, не зазначено ціни договору. А тому, у суду немає можливості встановити факт зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок Первісного кредитора. Будь-яких інших доказів про сплату коштів на рахунок первісного кредитору заявником надано не було (справа № 2-2000/11, провадження 6/711/127/19 ) .
02.09.2019 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про заміну сторони виконавчого листа, в якій просили замінити стягувача ПАТ «БМ Банк» на його правонаступника - ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси №2-2000/2011 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 45717,08доларів США, що станом на 19.08.2011 за курсом НБУ становило 364410,84 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.11.2019 року у задоволенні заяви ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» про заміну сторони виконавчого листа №2-2000/11 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» відмовлено. Прийняте рішення мотивоване тим, що заявником не доведено обставини, які викладені у відповідній заяві і, які мають суттєве значення для її вирішення (справа№ 2-2000/11, провадження 6/711/212/19 ).
02.03.2020 року ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача, в якому просило замінти стягувача ПАТ «БМ Банк» на його правонаступника ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» у виконавчому листі № 2-2000/2011 виданому 15.09.2011 Придніпровським районним судом м. Черкаси. У своїй заяві представник ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» вказує на те, що 21.07.2016 року Придніпровським ВДВС м.Черкаси ГТУЮ в Черкаській області було відкрито виконавче провадження № 51731177 з виконання вищезазначеного виконавчого листа, однак станом на 22.01.2020 року провадження № 51731177 - завершено, а виконавчий лист був повернутий первісному стягувачу ПАТ «БМ Банк» без повного, фактичного виконання та може бути повторно пред`явлений.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.05.2020 року у задоволенні заяви ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» про заміну стягувача відмовлено
Прийняте рішення мотивоване тим, що в судовому засіданні за наданими заявником доказами, а саме з Реєстру прав вимоги № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 261018 від 26.10.2018 року, суду не представилось можливим перевірити номер кредитного договору укладеного між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2 , суму заборгованості, загальну заборгованість тощо, через погану якість копії вказаного документу ( справа № 2-2000/11, провадження 6/711/79/20 ).
Отже, станом на момент звернення із заявою (02.03.2020 року) ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг» достовірно було відомо про те, що провадження № 51731177 - завершено, а виконавчий лист був повернутий первісному стягувачу ПАТ «БМ Банк» без повного, фактичного виконання.
Також, із системи документообігу Придніпровського районного суду м. Черкаси вбачається, що 20.09.2022 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 року в справі №2-2000/11 за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якій просив замінити первісного стягувача у виконавчому листі з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 в справі №2-2000/11 з ПАТ «БМ Банк» на ТОВ «Українська факторингова компанія».
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.02.2023 року в задоволенні заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у виконавчому листі з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 в справі №2-2000/11 за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено.
Прийняте рішеннямотивоване тим,що судприходить довисновку провідсутність правовихпідстав длязаміни стягувачау виконавчомулисті,виданому Придніпровськимрайонним судомм.Черкаси всправі №2-2000/11,оскільки одночасноз питаннямпро замінустягувача увиконавчому листізаявником неставиться питаннявідновлення виконавчогопровадження тапро поновленнястроку зверненнявиконавчого документадо виконання.Також у вказанійухвалі судомвстановлено,що 27.06.2018 рокуу виконавчомупровадженні №51731177старшим державнимвиконавцем Придніпровськоговідділу ДВСм.Черкаси ГТУЮу Черкаськійобласті буловинесено постановупро поверненнявиконавчого документастягувану.(справа №2-2000/11,провадження 6/711/4/23).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27.04.2023 ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.02.2023 змінено в частині стягнення витрат на правничу допомогу, в решті залишено без змін.
Отже, з моменту винесення вказаної ухвали (01.02.2023 року) ТОВ «Українськафакторингова компанія» достовірно було відомо про те, що 27.06.2018 року у виконавчому провадженні №51731177 старшим державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Також, 15.11.2023 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про заміну стягувача у виконанні рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 31.08.2011 року по справі № 2-2000/11 відносно ОСОБА_2 , в якій просило змінити стягувача з з ПАТ «БМ БАНК» на ТОВ «Українська факторингова компанія».
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2023 року у задоволені заяви відмовлено.
Прийняте рішення мотивоване тим, що враховуючи дату повернення виконавчого документу 27.06.2018 року, відповідно виконавчий документ міг бути пред`явлений у строк до 27.06.2021 року. Заявник подав заяву про заміну стягувача у виконанні рішення суду 15.11.2023, тобто після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а з заявою про поновлення цього строку не звернувся. Також в ухвалі зазначено й про те, що постановою Старшого державного виконавця Придніпровського ВДВС міста Черкаси Головного територіального управління юстиції від 27.06.2018 виконавчий документ повернуто стягувачеві за відсутності у боржника ліквідного майна ( справа № 2-2000/11, провадження 6/711/334/23).
01.04.2024 року ТОВ «Українська факторингова компанія звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересована особа: ПАТ «БМ БАНК», ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», ОСОБА_2 , в якій просило а замінити стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2011 по справі 2-2000/11 з ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» на ТОВ «Українська факторингова компанія», видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-2000/11 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 6/62/300908 від 30.09.2008 та поновити строк пред`явлення його до виконання.
Ухвалою Придніпровського районного судуд м. Черкаси від 02.04.2004 року заяву ТОВ «Українська факторингова компанія про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересована особа: ПАТ «БМ БАНК», ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», ОСОБА_2 (справа № 2-2000/11, провадження 6/711/102/24).
Отже, з моменту повернення виконавчого документа стягувачу (27.06.2018 року) до моменту подачі заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання пройшло 5 років та 10 місяців, тоді як строк пред`явлення виконавчого листа до виконання складає 3 роки. Протягом цього тривалого часу кредитор (ТОВ «Гроуф капітал факторинг», а потім ТОВ «Українська факторингова компанія») неодноразово зверталися до суду із заявами про заміну стягувача у виконавчому листі. У цих заявах зазначались обставини відкриття виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачу. Тобто кредитор (як заявник так і його попередник) достовірно знав про те, що виконавчий лист повернено стягувачу, однак не вчинив належних дій до оскарження постанови про повернення виконавчого листа, заміни стягувача за виконавчим листом, видачі дублікату виконавчого листа тощо.
Будь-яких обставин, які б об`єктивно перешкоджали кредитору вчинити належні процесуальні дії, в заяві не зазначено.
Посилання заявника на те, що ТОВ «Гроуф капітал факторинг» звертався до органу ДВС, але не отримав відповіді не є поважною причиною, оскільки в той же час ТОВ «Гроуф капітал факторинг» звертався до суду із заявами про заміну сторони у виконавчому листі і мав можливість заявити клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України або звернутись до суду із заявою про забезпечення доказів в порядку ст. 116 ЦПК України.
Враховуючи принцип розумності, заявник, перед укладенням договору відступлення, мав перевірити дійсність вимоги до ОСОБА_2 та можливість реалізації цієї вимоги. Тим більше, що він мав можливість отримати таку інформацію як з публічних реєстрів так і безпосередньо від продавця ТОВ «Гроуф капітал факторинг», а у разі ненадання такої інформації, відмовитись від придбання такого права вимоги.
Не проведення такої перевірки покладає саме на заявника несприятливі наслідки у вигляді неможливості стягнення боргу в примусовому порядку і не може бути підставою для поновлення істотно пропущеного процесуального строку.
Крім цього сам заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку лише через 2 роки і 3 місяці після придбання права вимоги. Причини, які б заважали заявнику зробити це раніше, в заяві не зазначені.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження №14-197 цс 21 зазначила, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.2 ст. 26 Закону №606-Х1У)., тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, зокрема після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, порушує принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права».
За таких обстави суд приходить до всиновку про відмову в задволенні заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, первісний стягувач- ПАТ «БМ Банк», стягувач - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», боржник ОСОБА_2 .
Щодо вимоги заявника про скасування постанови державного виконавця від 27.06.2018 року про повернення виконавчого листа стягувачу, яка викладена в заяві від 09.08.2024 року, то вказана вимога також не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Такі скарги розглядаються в порядку, передбаченому розділом VII (статті 447 - 453 ЦПК України).
Разом з тим, ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулося до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Вказана заява розглядається в порядку ст. 433 (розділ VI) ЦПК України, п. 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.
Подане заявником доповнення по своїй суті фактично є скаргою на рішення державного виконавця.
При цьому розгляд в одному провадженні питання видачі дублікату виконавчого листа, поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання і скарги на рішення державного виконавця процесуальним законом не передбачено. Більше того вказані питання є взаємовиключними, оскільки скасування постанови про повернення виконавчого документа унеможливлює вирішення питання про видачу дублікату та поновлення строку на пред`явлення до виконання.
Суд звертає увагу на те, що заявник міг подати до суду одночасно заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та скаргу на дії державного виконавця, яким канцелярією суду, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевому суді присвоюються окремі реєстраційні номери. Такі за заява та скарга передаються на автоматичний розподіл, з метою визначення судді.
На підставі наведеного, ст.ст.443,447 ЦПК України,-
ухвалив:
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну стягувача у виконавчому листі, видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, первісний стягувач- ПАТ «БМ Банк», стягувач - ТОВ «Гроуф Капітал Факторинг», боржник ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення..
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Головуючий: Р.В.Демчик.
Повне судове рішення складене 05.12.2024 року
Головуючий: Р. В. Демчик
Суд | Придніпровський районний суд м.Черкас |
Дата ухвалення рішення | 31.12.2024 |
Оприлюднено | 08.01.2025 |
Номер документу | 124246942 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) |
Цивільне
Придніпровський районний суд м.Черкас
Демчик Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні