Рішення

від 06.01.2025 по справі 643/9895/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9895/24

Провадження № 2/642/268/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 р. м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Балабая С.С.,

за участі секретаря судового засідання Хазикової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, у якому просить визнати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на його повному утриманні, з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06.12.2014 в московському відділі ДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1667. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Протягом подружнього життя відносини не склалися через різні погляди на життя, ведення господарства, виховання дитини. Почали сваритися та поступово втратили почуття один до одного. Шлюбно-сімейні відносини між нами припинено в січні 2023 року. З цього часу проживають окремо, фактично не спілкуються. Син проживає з батьком. Його вихованням та матеріальним забезпеченням займається виключно батьком. Син знаходиться на повному йрнр утриманні. На даний час між позивачем та відповідачем досягнуто усної згоди щодо звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Крім того, 09.05.2024 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір щодо визначення місця проживання дитини, участі у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Балух Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 686, за умовами якого батьки домовились, що їх син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживатиме спільно з батьком ОСОБА_1 та останній, зі свого боку, зобов?язався повністю утримувати дитину. Насамперед, позивач не перешкоджатиме відповідачу у спілкуванні з сином. Не заперечував та не заперечуватиму на зустрічах матері з дитиною. Посилаючись на викладені обставини, національні нормативно-правові акти, вимоги міжнародних нормативно - правових актів, позивач просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, який знаходиться на повному його утриманні.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2024 справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком передано на розгляд Ленінського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30.12.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06.01.2025 відмовлено у затвердженні мирової угоди на умовах, запропонованих учасниками справи.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку.

Представниця позивача ОСОБА_4 просила розглядати справу за відсутності позивача, який не може з`явитися за сімейними обставинами, у зв`язку з хворобою дитини та його представника, у зв`язку з зайнятістю в розгляді іншої справи в іншому суді.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку

Представниця відповідачки ОСОБА_5 просила розглядати справу за відсутності відповідачки, яка виїхала за межі м. Харкова та Харківської області до іншого регіону, де проживає зі своїми батьками - які є особами з інвалідністю, людьми похилого віку та здійснюють постійний догляд за ними.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки та піклування, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 06.12.2014 в Московському відділі ДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1667.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.06.2015, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

09.05.2024 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір щодо визначення місця проживання дитини, участі у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Балух Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 686, за умовами якого батьки домовились, що їх син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживатиме спільно з батьком ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком, а мати дитини не заперечує проти цього.

Як слідує з обставин, позивач обґрунтував свій позов тим, що шлюбно-сімейні відносини між батьками дитини припинені в січні 2023 року, з того часу позивач і відповідачка проживають окремо, фактично не спілкуються, син постійно проживає з позивачем.

Крім того суд зазначає, що сторони дійшли добровільної згоди щодо визначення місця проживання дитини. Так, між батьками 09.05.2024 укладений та нотаріально посвідчений договір щодо визначення місця проживання дитини, участі у вихованні дитини, відповідно до якого батьки домовилися, що їх син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживатиме разом з батьком.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею суду не надала, а навпаки надала на затвердження суду мирову угоду, якою місця проживання малолітньої дитини сторонами визначалося разом з батьком.

Також суд зазначає, що позивач не надав разом з позовом висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання з ним. Під час судового розгляду сторонами не було заявлене клопотання про витребування відповідного висновку у органу опіки і піклування, Самостійно під час розгляду справи такий висновок не надано суду жодною із сторін, а також відповідачка, ані відповідач не заявляли клопотання про витребування відповідного висновку від органу опіки та піклування.

Поведінка відповідачки дають суду підстави для висновку про те, що фактично відповідачка не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею суду не надала.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідач участі не приймала.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20, від 26.07.2023 в справі № 760/23205/17).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Отже позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача.

У зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітнього сина з батьком відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, пр. Плоходька Руслана, 3; код ЄДРПОУ 26282645.

Суддя С.С. Балабай