Рішення

від 26.12.2024 по справі 621/3266/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

справа №621/3266/23

провадження 2/621/107/24

26 грудня 2024 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя В.Філіп`єва

за участі секретаря судового засідання К.Сосницької

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явився)

відповідач Слобожанськаселищна радаЧугуївського районуХарківської області (представник не з`явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області,

про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат А.Волошин звернувся до суду з позовною заявою до Шелудьківської сільської ради Чугуївського району Харківської області, в якій просив визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку, кадастровий номер 6321787000:01:000:1583, площею 4,1854 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на землях сільськогосподарського призначенння Шелудьківської сільської ради Чугуївського району Харківської області, ділянка № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_3 набула право на земельну частку (пай) розміром 5,63 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Гагаріна на підставі рішення Зміївської районної державної адміністрації №623 від 15.12.1996 року. 01.11.2001 року ОСОБА_3 отримала Державний акт на право власності на землю серії ІУ-ХР №068215 про те, що на підставі рішення 16 сесії XXIII скликання Шелудьківської сільської Ради народних депутатів від 19.06.2001 року їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 5,47 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_3 , розташована на території Шелудьківської сільської ради. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №190. Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність: всього земель: 5,47 га, в тому числі сільськогосподарських угідь: 5,47 га, з них: 4,19- ріллі, 1,28 - кормових угідь. 27.10.2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким вона, на випадок своєї смерті, земельну ділянку, площею 5,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області, заповіла ОСОБА_1 . Для оформлення права на спадщину ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Л.Лещенко. 09.08.2023 року приватним нотаріусом Л.Лещенко було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на земельну ділянку №11 в зв`язку з тим, що площа ділянки, зазначена в заповіті, не співпадає з площею цієї ж ділянки, вказана в Державному акті. Отже, в нотаріальному порядку позивач не може оформили спадщину, хоча фактично вступив у володіння спадковим майном, займається фермерством. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с. 1-9).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 29.08.2023 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом її учасників в підготовче судове засідання. Встановлено учасникам строк для подання заяв по суті позову (а.с. 45).

До завершення підготовчого судового засідання 15.02.2024 року від представника позивача А. Волошина надійшло клопотання про заміну первісного відповідача у справі, в якому він просив замінити первісного відповідача - Шелудьківську сільську раду Зміївського району Харківської області - на належного відповідача - Слобожанську селищну раду Чугуївського району Харківської області (а.с. 106-107).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.04.2024 року замінено первісного відповідача у справі - Шелудьківську сільську раду Зміївського району Харківської області на належного відповідача - Слобожанську селищну раду Чугуївського району Харківської області (а.с. 125-126).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 135).

Від Слобожанського селищного голови Д.Діхтяря надійшла заява про розгляд справи без участі представника виконавчого комітету, при ухваленні рішення поклався на розсуд суду (а.с. 131-132).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи, що відповідачем відзив на позовну заяву не подавалося, суд розглядає справу за відсутності учасників на підставі наданих матеріалів.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, додані до неї, заяви учасників, суд встановив наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено,що спірнимє правопозивача науспадкування зазаповітом земельної ділянки, кадастровий номер 6321787000:01:000:1583, площею 4,1854 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на землях сільськогосподарського призначенння Шелудьківської сільської ради Чугуївського району Харківської області, ділянка № НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шелудьківка Зміївського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_2 , виданим 23.09.1996 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області (а.с. 40).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_3 , виданим 14.01.2020 року Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис про смерть №17 (а.с. 29).

За життя ОСОБА_2 , склала заповіт від 27.10.2009, посвідчений секретарем виконавчого комітету Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області. Згідно заповіту, ОСОБА_2 заповідала земельну ділянку, площею 5,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області своєму синові - позивачеві ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КВ №0142194 від 19.12.1997 року, право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2-306, розмір земельної частки (паю) 5,63 га в умовних кадастрових гектарах (а.с. 15).

На підставі Державного акта на право приватної власності на земелю Серія IV-ХР №068215, виданого Шелудьківською сільською радою Зміївського району Харківської області 01.11.2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №190, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,47 га в межах згідно з планом, розташована на території Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області, землю передано для вдення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16).

Згідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6312823072020 від 18.03.2020 року, Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,1854 га в межах згідно з планом, розташована на території Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області, Ділянка № НОМЕР_1 , цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 17-22, 23-28, 30-39).

Як вбачається з матеріалів Спадкової справи №5/2020, заведеної приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу арківської області Л.Лещенко, після померлої ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є її син позивач ОСОБА_1 (а.с. 52-72).

З постанови приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Л.Лещенко від 09.08.2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на змельну ділянку, площею 5,47 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 6321787000:01:000:1583, що розташована: АДРЕСА_2 . Вказана нотаріальна дія не може бути вчинена, оскільки в заповіті на земельну ділянку, посвідченому 27.10.2009 року секретарем виконавчого комітету Шелудьківської сільської ради Зміївського району Харківської області Яненко Л.І. зазначено про земельну ділянку, площею 5,47 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Харківська область, Зміївський район, на території Шелудьківської сільської ради. Витяг з ДЗК на земельну ділянку зазначає про площу 4,1854га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: АДРЕСА_2 , але у нотаріуса не має можливості ідентифікувати чи саме ця земельна ділянка заповідана (а.с. 14).

Отже, технічні характеристики спірної земельної ділянки, зокрема її площа, у правовстановлюючих документах містять певні розбіжності, що унеможливлює оформлення позивачем свого права на спадкове майно в нотаріальному порядку.

Встановивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достатність та достовірність кожного доказу окремо, та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статей 1217, 1218 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч.1 статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За змістом положень статей 1233 - 1240 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 статті 1251 Цивільного кодексу України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину у встановленому законом порядку відповідно до положень ч.1 статті 1268 Цивільного кодексу України та звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після померлої ОСОБА_2 , які б мали право на обов`язкову частку у спадщині - немає. Заповіт є чинним, не змінений та не скасований.

В зв`язку з розбіжностями у розмірі площі земельної ділянки №11, що містяться у заповіті та у Витягу з ДЗК, позивач позбавлений можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку, а тому його право потребує захисту.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За змістом ч.1 статті 4 ЦПК України, статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способами захисту цивільного права та інтересу може бути, в тому числі, й визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та ч.1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.5 статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 статті 296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази, якими підтверджується, що він прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу якої входить право на земельну ділянку, кадастровий номер-6321787000:01:000:1583, цільове призначення:для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва, щорозташована наземлях Шелудьківськоїсільської ради,ділянка № НОМЕР_1 Чугуївського районуХарківської області. Загальна площа вказаної ділянки становить 4,1854 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6312823072020 від 18.03.2020 року, вимірювання якої проводилося пізніше, і на даний час інформації про інший розмір спірної ділянки суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана спірна ділянка належить позивачеві як спадкоємцю за заповітом після померлої матері, а отже позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6321787000:01:000:1583, загальною площею 4,1854 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, розташованої на території колишньої Шелудьківської сільської ради Зміївського району (на даний час Слобожанська селищна рада Чугуївського району) Харківської області.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач:Слобожанська селищнарада Чугуївськогорайону Харківськоїобласті, код ЄДРПОУ 04397508, юридична адреса: Харківська область, Чугуївський район, селище Слобожанське, вул..Миру, буд.7

Повне рішення складено та підписано 03.01.2025 року.

Суддя В. Філіп`єва