Рішення

від 07.01.2025 по справі 280/9731/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 січня 2025 року Справа № 280/9731/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ в собі Вільнянського районного відділу (ЄДРПОУ 37834773, вул. Незалежної України, 90, м. Запоріжжя., 69005) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ в собі Вільнянського районного відділу (далі відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:

- визнати протиправним відмову УДМС у Запорізькій області Вільнянський районний відділ код ЄДРПОУ 37834773 у розробці та видачі «паспорта-книжечки» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;.

- зобов`язати УДМС у Запорізькій області Вільнянський районний відділ код ЄДРПОУ 37834773 - розробити та видати на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 «паспорт-книжечку» зразка 1994 року в зв`язку з закінченням строку діїкартки, також з причин її пошкодженням та не придатності для використання. На підставі неправомірності дій працівників ДМС, та фактичного обману;

- за можливості (на розсуд Суду) - визнати протиправним УДМС у Запорізькій області Вільнянський районний відділ Код ЄДРПОУ 37834773 - збір біометрії тіла, обробку цивровізаційними системами, що оцифровують та біометризують Людину;

- за можливості (на розсуд Суду) - зобов`язати вчинити певні дії УДМС у Запорізькій області - на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 628) Знищити, та видалити будь яку біометричну інформацію про мене, відповідно до (пункту 9) надати акт про знищення та видалення електронно-цифрової інформації та біометрії про позивача з усіх існуючих реєстрів. (Згідно НАКАЗУ МВС від 25 березня 2015 року № 323 Зареєстровано Мінюстом від 10 квітня 2015 року за № 403/26848);

- за можливості (на розсуд Суду) - наголосити в мотиваційній частині, що форма паспорта повинна чітко відповідати опису в Законі ЗАТВЕРДЖЕНОГО Постановою Верховної Ради України 26 червня 1992 року № 2503-ХП про його оформлення та вказаного додатку (Додаток 2);

- стягнути на користь позивача «судовий сбір» з відповідача (УДМС у Запорізькій області Вільнянський районний відділ Код СДРПОУ: 37834773 в розмірі 2422,40 грн., та «правничу допомогу при написанні та складанні позовних вимог» в розмірі 5 500,00 грн);

- стягнути на користь позивача «судовий сбір», який був помилково оплачений в Вільнянський районний суд запорізької області - 1212 грн. - на підставі не вірної підсудності. Картковий рахунок НОМЕР_2 ;

- наголосити, та вказати, що за чітким рішенням Верховного Суду справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), що посилатися ДМС на постанову КМУ від 25 березня 2015 року № 302, є неприпустимим й незаконним оскільки в Наказі МВС № 456 відсутні законодавчі норми які і змушували постійно мати рішення суду для отримання певного документу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України у формі ID-картки, а аткож не бажанням повторно одержувати паспорт у формі ID-картки позивач звернулась до відповідача із заявою про виготовлення паспорта громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, однак отримала відмову, яку вважає безпідставною та такою, що не відповідає її внутрішній волі та переконанням.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із порушенням строку звернення в частині позовних вимог та недоплатою судового збору.

04 листопада 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви та квитанції про сплату судового збору на суду 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано засвідчені належним чином копії звернення ОСОБА_1 про видачу їй паспорту книжечки (разом із додатками), а також рішення (відповіді), прийнятого за результатами такого звернення, яке слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

26 листопада 2024 року представником УДМС України в Запорізькій області через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано клопотання про закриття провадження у справі № 280/9731/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні вищезазначеного клопотання відмовлено.

28 листопада 2024 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» разом із витребуваними документами подано відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на те, що позивач особисто до УДМС у Запорізькій області та його територіальних органів із заявою та документами щодо оформлення паспорта громадянина України не зверталась. Зазначає, що оформлення документів, що посвідчують особу, передбачає особисте звернення за адміністративною послугою. Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 07 листопада 2018 року (справа № 820/3327/16). Акцентує увагу суду на тому, що подане позивачем звернення, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо видачі паспорта громадянина України. Окрім того зазначає, що під час розгляду звернення, що надійшло 23 січня 2024 року, УДМС у Запорізькій області встановлено, що ОСОБА_1 16 січня 2020 року за допомогою засобів ЄДДР оформлено паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 строк дії до 05 лютого 2024 року. При оформлені заяви-анкети позивачем надавалась згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. Присвоєно унікальний номер запису реєстру №2003122106906. Також, вказує, що у відповідь на звернення позивач повідомлявся, що відповідно до вимог чинного законодавства України, що інформація про персональні данні внесена за зверненням позивача, без порушень вимог закону, є достовірною, отже підстави для видалення внесених персональних даних відсутні. Окрім того, вказує, що у разі задоволення позову в частині видачі позивачу паспорта-книжечки не зможе видалити персональні дані позивача, оскільки є користувачем відповідного реєстру, а не розпорядником. У задоволенні позову просить відмовити.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Згідно автоматизованої системи документообу суду а також даних з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 280/5118/24, під час розгляду якої судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована паспортом громадянина України у формі ID-картки від 05 лютого 2020 року № НОМЕР_3 терміном дії до 05 лютого 2024 року з присвоєнням УНЗР 20031221-06906, внесенням відцифрованого образу обличчя та відбитків пальців рук, внесенням відцифрованого підпису за особистою згодою ОСОБА_1 , яка 16 січня 2020 року просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України (первинне оформлення), що підтверджується заявою-анкетою № 4382169 від 16 січня 2020 року.

На адресу УДМС у Запорізькій області надійшло звернення від особи, що підписалась, як жива ОСОБА_3 , з вимогою: знищити усі персональні дані, які знаходяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі УНЗР; поінформувати про вчинені дії щодо знищення персональних даних, про що скласти акт про видалення та знищення персональних даних; обміняти оформлену на її ім`я непридатну для використання ID-картку на підставі закінчення строку її дії - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року; провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття Людиною громадянства України без використання любого цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про них до ЄДР або (ЄДДР), УНЗР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних; заборонити використовувати будь-які персональні дані, оцифрування та збір біометричних даних та ін.; запросити усі відомості з усіх реєстрів, баз даних, яким була передана інформація про неї, та зобов`язати негайно видалити, знищити та ніколи не використовувати персональні дані, надати звітність про вказані дії.

Листом Управління ДМС у Запорізькій області від 19 лютого 2024 року № К-5/6/2301-24/2301.2.3/29-24 роз`яснено, що заявник 16 січня 2020 року звернулася до Вільнянського відділу УДМС у Запорізькій області із заявою-анкетою для внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України вперше. 18 лютого 2020 року паспорт громадянина України № НОМЕР_3 строком дії до 05 лютого 2024 року отримано. Заявник добровільно звернулася за оформленням паспорту громадянина України, підтвердження про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відсутні. Звернено увагу, що Положення № 2503-ХІІ не містить підстав для обміну паспорта як закінчення строку дії. Обмін, у зв`язку із закінченням строку дії паспорта, регламентується лише Порядком № 302. Обсяг внесення даних, у разі здійснення обміну паспорта у формі картки, буде відповідати обсягу, який вже міститься у Реєстрі. Стосовно видалення даних з Єдиного державного демографічного реєстру зазначено, що Закон № 5492-VI не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Зважаючи на те, що інформація про персональні дані отримані за особистим зверненням і без порушень вимог Закону № 2297 та Закону № 5492 та є достовірною, підстав для видалення УНЗР, а також даних відсутні. Діяльність Вільнянського відділу УДМС у Запорізькій області не припинялась. Щодо заповнення документів, що посвідчують особу, на які посилається заявниця, зазначено, що зауваження стосовно можливості самостійного заповнення паспорта, внесення запису імені в іншому порядку, ніж передбачено вимогами, оформлення на бланку без перфорації серії та номеру сторінок паспорта, та інше, не можуть бути задоволені, оскільки таке оформлення документа не буде відповідати способу та порядку, встановленого законом.

Не погоджуючись з такою відмовою в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, позивач звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/5118/24.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 280/5118/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Вищезазначене судове рішення позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось.

23 серпня 2024 року позивач звернулась до Вільнянського відділу УДМС у Запорізькій області із вимогою-правочином щодо знищення даних, незаконного поширення данних, що містяться в Реєстрі.

Листом Вільнянського відділу УДМС у Запорізькій області 20 вересня 2024 року позивачу відмолено у задоволенні вищезазначеного правочину-вимоги, у зв`язку із тим що згода на обробку персональних даних та їх поширення надавалась позивачем особисто. Окрім того, у зв`язку із тим, що підставою для звернення слугувало поширенння фотокопій паспорта позивача в застосунку «Телеграм», їй рекомендовано звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою.

Вважаючи вищезазначену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною першою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (далі Положення №2503-ХІІ) затверджено Положення про паспорт громадянина України.

Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Відповідно до пункту 12 Положення №2503-XII видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.

Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Згідно з пунктом 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18 Положення №2503-XII).

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною 1 статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною 7 статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Порядок №302).

Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта (підпункт 4 пункт 6 Порядку №302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

За змістом пункту 19 Порядку №302 Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Окрім цього, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 чеврня 2019 року №620/33591 (далі Тимчасовий порядок №456).

Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456).

Розділом IV Тимчасового порядку № 456 врегульовано порядок обміну паспорта.

Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:

1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;

2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) паспорт, що підлягає обміну;

4) дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;

6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доданих до відзиву документів вбачається, що ОСОБА_1 16 січня 2020 року у віці 16-ти років за допомогою засобів ЄДДР оформлено паспорт громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 строк дії до 05 лютого 2024 року. При оформлені заяви-анкети позивачем надана згода на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук. Присвоєно унікальний номер запису реєстру №2003122106906.

Вищезазначені обставини, зокрема щодо видачі позивачу паспорту громадянина України у формі картки № НОМЕР_3 , а аткож надання згоди на внесення до Єдиного державного демографічного реєстру інформації та відцифрованих відбитків пальців рук встановленні у судовому рішенні по справі № 280/5118/24 та з урахуванням положень статті 78 Кодексу адміністративного судовичнства України повторному доказуванню не підлягають.

У зв`язку із закінченням 05 лютого 2024 року терміну дії паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 та не бажанням повторно отримувати паспорт громадянина України у формі ID-картки позивач 23 серпня 2024 року (вх. № 7/6/2326-24 від 27 серпня 2024 року) звернулась до відповідача із правочином вмиомгою довільної форми, в якій просила надати відподі на наступні запитання:

- Чи є будь-яка відповідна (електронно цифрова, та/або біометрична інформація в базах та архівах ДМС та/або інших відділах, структурах чи додатках про ОСОБА_1 та про особу?

- Як і на якій підставі ДМС отримала доступ до документів ОСОБА_1 та її персональних даних, якщо жодного дозволу на данні діх, вона нікому іншому на «це» не надавала.

- На якій підставі ДМС надала доступ Мін.цифри та ДП «Дії» шахраям отримати документи ОСОБА_1 та її персональні дані ?

- Чому публічно на телеграм каналах невідомі особи «шахраї» продають персональні дані українців використовуючи бази ДМС та (попереднє показавши мені, що мої дані якимось чином потрапили до ДП «Дія» та додатку «Дія» (якщо ОСОБА_1 ніколи там - не реєструвалася) !?

- Чому з моменту як ОСОБА_1 дізналась про те, що відповідна інформація (про ОСОБА_1 персональні дані присутні в електронних базах та архівах ДМС та додатках невідомих юр.осіб) які знаходиться там незаконно - до сьогодні, не видалила та не знищила усі відповідні дані про ОСОБА_1 ?

- Хто, відповідальний за незаконну обробку електронних персональних даних ОСОБА_1 у підприємстві, додатку в базах та архівах?

- Надати відповідь хто саме (дані особи - «шахраїв») які оцифрували інформацію ОСОБА_1 й отримали доступ з ДМС - всупереч Закону?

Також, позивач просила негайно надати їй повний та чіткий список усіх установ через які приватна юридична особа ДМС яка не створена Законом та не має жодного права та дозволу на використання, обробку та передачу персональних даних позивача до ДП «Дія» та/або будь-які інші відповідні структури, відділи та ін.

Вимоги щодо видачі/заміни ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі ID-картки чи паспорта-книжечки вищезазначена правочин-вимога, відмова у задоволенні якої слугувала підставою для звернення до суду із позовом у справі № 280/9731/24 та копія якої надана позивачем до суду разом із позовом, не містить.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 року під час розгляду адміністративної справи №260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Суд зауважує, що подана позивачем правочин вимога за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням Закону №2503-XII.

Більш того, вимога щодо видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України будь то у формі ID-картки чи то паспорта-книжечки позивачем у правочині вимозі не заявлялась.

При цьому, правомірність відмови позивачу у видачі паспорта книжечки, оформленої листом ДМС від 19 лютого 2024 року № К-5/6/2301-24 /2301.2.3/29-24, доданої представником позивача до позову, вже досліджувалась судом в рамках адміністративної справи № 280/5118/24 та повторному дослідженню не підлягає.

Суд встановив, що відповідач надав позивачу відповідь на його звернення в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян». Тобто, рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки відповідачем не приймалось.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що вимог стосовно видачі позивачу паспорта-книжечки у правочині вимозі ОСОБА_1 не заявлялось та відповідна заява із пакетом документів, вимоги щодо надання яких встановлено положенням Закону Положенням №2503-XII до органів ДМС не подавалась, у відповідача були відстні правові підстави для видачі позивачу паспорта за наслідками розгляду правочину - вимоги.

Також, суд зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо наявності правових підстав для видачі взамін паспорта, в якого закінчився термін дії, паспорт у формі книжечки.

Слід звернути увагу, що відповідачем надано до суду докази, що ОСОБА_1 у 2020 році зверталась зі заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки під час оформлення якого позивачем проставлено власноруч підписи та надано, зокрема, відбитки пальців. При цьому, при зверненні ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі 2003122106906.

В контексті встановлених обставин справи суд погоджується із доводами відповідача про те, що відповідно до частини 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 7 Закону №5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.

Тобто, у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому, обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21.

Отже, з огляду на викладене суд вважає безпідставними покликання позивача на його небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з закінченням терміну його дії, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Враховуючи встановлені обставини та викладені норми права суд висновує, що використання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок її волевиявлення, надання позивачем згоди на обробку персональних даних та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, який є єдиним та не присвоюється повторно, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого раніше паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, у зв`язку з закінченням терміну його дії, жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.

Викладені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.

Щодо посилань позивача у позовній заяві на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 версеня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду визначено наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503.

Згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Передусім слід зауважити на відсутності відмови територіального органу ДМС України у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення №2503-ХІІ. Крім того, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Водночас спірні правовідносини у цій адміністративній справі виникли не у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що позивач під час оформлення на її ім`я паспорту громадянина України у формі ID-картки, надала згоду на обробку її персональних даних. Так, судом встановлено, що позивач, звертаючись у минулому із первинним оформленням паспорта громадянина України, вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.

Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому у суду відсутні підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Щодо вимоги про заборону (вчинити певні дії) відповідача збір біометрії тіла, або обробку цифровізаційними системами, що оцифровують та біометризують людину суд зауважує, що при первинному оформленні паспорта громадянина України у формі ID-картки позивач вже надала згоду на обробку її персональних даних та внесення інформації стосовно себе до Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому, як вже зазначав суд, при відмові від внесення відцифрованих відбитків пальців рук обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання знищити та видалити будь-яку біометричну інформацію про себе, відповідно до пункту 9 надати акт про знищення та видалення біометрії про себе з усіх існуючих реєстрів слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 8 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI), суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 4 частини другої статті 15 цього ж Закону визначено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі набрання законної сили рішення суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Згідно із вимогами статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №5492-VI для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.

Частина п`ята статті 21 Закону №5492-VI зазначає, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі). Паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачу, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення позивача, звідси слідує, що при оформленні ID - картки позивач надала згоду на обробку її персональних даних.

Стаття 8 Закону №5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Посилання позивача на Закон України «Про захист персональних даних» відповідно до якого вона просить вилучити унікальний номер запису в реєстрі суд вважає необґрунтованими, оскільки в цьому випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується фактичних обставин справи, адже наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Щодо посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 628) суд зазначає, що вказаним підзаконним нормативно-правовим актом затверджений Порядок, який визначає процедуру отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться, зокрема, до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України. Водночас таким Порядком передбачено вилучення та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи після видачі документа, якій передує сканування відбитків та їх передача до відповідного вузла відомчої інформаційної системи уповноваженого суб`єкта і Головного обчислювального центру Реєстру. Відповідно до пункту 10 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 669, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 березня 2015 року № 323 затверджений зразок акта вилучення та зразок акта знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які складаються у зазначених випадках.

Відтак, посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 669 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 628) та наказ МВС від 25 березня 2015 року № 323 є безпідставним, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Також суд відхиляє доводи позивача про невідповідність форми паспорта Положенню про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, та постанові Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 437 «Питання українського правопису», оскільки такі спрямовані на майбутнє, позаяк паспорт громадянина України позивачу не видавався. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення на її користь судового збору, який був помилково оплачений в Вільнянський районний суд Запорізької області суд зазначає настпуне.

Згідно абзацу першого пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В той же час, у разі повернення судового збору, якщо такий був сплачений без подальшого звернення до суду, або був помилково сплачений на рахунок такого суду, такі кошти повертаються відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.

Для повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно звернутись до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справляння яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзац 6 пункту 5 розділу І Порядку).

Отже, повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Таке подання надається платником до органу Державної казначейської служби України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 17 грудня 2019 року у справі №925/9/18 та у справі №910/7591/19 від 02 грудня 2021 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем, у даному випадку, обрано невірний спосіб повернення помилково сплаченого судового збору до Вільнянського районного суду Запорізької області - 1212 грн. на підставі не вірної підсудності на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

З огляду на викладене, суд висновує, що відповідач не видаючи позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки за наслідками розгляду її правочину -вимоги, а також відмовляючи у її задоволенні діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ в собі Вільнянського районного відділу про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розпоідл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 07 січня 2025 року.

Суддя Д.В. Татаринов