Постанова
від 07.01.2025 по справі 160/28862/24
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28862/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/28862/24,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просив:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання №54997/08.4-20 від 17.10.2024 року «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (свідоцтво від 02.12.1999 №3525)»;

- визнати протиправним та скасувати подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №54997/08.4-20 від 17.10.2024 року «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (свідоцтво від 02.12.1999 №3525)»;

- скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2032/13.4.-06 від 17.10.2024 «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1.».

Разом з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. про забезпечення позову, в якій заявник просив:

- заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві України розгляд подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №54997/08.4-20 від 17.10.2024 року «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (свідоцтво від 02.12.1999 №3525)»;

- зупинити дію наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2032/13.4.-06 від 17.10.2024 року «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1.».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/28862/24 заяву приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/28862/24 - задоволено частково:

- зупинено дію наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №2032/13.4-06 від 17.10.2024 року «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 »;

- в решті заяви -відмовлено.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), не погодившись з рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом застосовано спосіб забезпечення позову, яким вирішено спір по суті та відновлено нотаріальну діяльність позивача, що може бути лише наслідком набрання законної сили рішенням у випадку задоволення позовних вимог.

Приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. В обгрунтування відзиву зазначає, що вжиті ухвалою від 31.10.2024 року заходи забезпечення позову відповідають вимогам щодо співмірності, співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками, які можуть настати у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до приписів частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У той же час, суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Заходи забезпечення позову, які не допускаються в силу Закону, визначені ч. 3 ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що 17.10.2024 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) складено та направлено до Міністерства юстиції України подання №54997/08.4-20 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (свідоцтво від 02.12.1999 №3525)».

17.10.2024 року Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було видано наказ №2032/13.4-06 «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ».

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є перш за все наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №№2032/13.4-06 від 17.10.2024 року «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 », тому, достатнім способом захисту в даному випадку є забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №2032/13.4-06 від 17.10.2024 року «Про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ».

За змістом ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» установлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України.

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості обов`язково використовує також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37-1 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно статті 10 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Порядок внесення Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.

Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 липня 2011 р. за № 925/19663 (далі - Порядок № 1904/5) розроблений відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) з метою удосконалення процесу внесення Міністерством юстиції України (Мін`юст), територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату.

За змістом пункту 2 Порядку № 1904/5 Подання Мін`юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше сорока п`яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.

Оскарження Подання в судовому порядку не перешкоджає його розгляду Комісією.

У разі надходження ухвали суду про забезпечення позову шляхом заборони розгляду Комісією Подання (далі - ухвала суду) строк розгляду Подання зупиняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або надходження ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо на момент надходження ухвали суду строк, який залишився до завершення строку розгляду Подання, складає менше трьох місяців, такий строк продовжується до трьох місяців та відраховується з дня набрання законної сили рішенням суду у справі або надходження ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1904/5 до Подання Мін`юсту, територіального органу Міністерства юстиції додається, крім інших документів, копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що, здійснюючи контроль за діяльністю нотаріусів, у тому числі, за дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних, реєстраційних дій та виконання правил нотаріального діловодства, Міністерство юстиції України має право вжити відповідних заходів реагування, найсуворішим з яких є анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Реалізація таких повноважень здійснюється Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим за поданням відповідно Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України.

До вирішення по суті питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, але не більш як на шість місяців, діяльність приватного нотаріуса зупиняється.

Отже, зупинення діяльності приватного нотаріуса, стосовно якого вирішується питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, є превентивним заходом, метою якого є попередження порушень у сфері нотаріальної діяльності та запобігання пов`язаних із ними негативних наслідків.

Водночас, документ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є обов`язковим додатком до Подання Мін`юсту, у свою чергу, тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 обумовлено направленням до ВККН подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Колегія суддів враховує, що саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення його дії, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із урахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17, Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 640/4096/21, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Водночас, агрументуючи доцільність застосування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії наказу про тимчасове зупинення приватної нотаріальної діяльності позивача не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову, що відповідає вимогам процесуального законодавства.

Однак, наведені висновки є помилковими зважаючи, що згідно Порядку № 1904/5, Подання Мін`юсту зумовлює обов`язкове зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса), тобто застосування заходів забезпечення позову у спосіб, застосований судом першої інстанції, порушує приписи вказаного порядку, який регулює спірні правовідносини.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.

Більш того, аргументи суду першої інстанції не містять:

1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі;

2) у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 311, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/28862/24 - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/28862/24 - скасувати в частині її задоволення.

Прийняти нове судове рішення.

В задоволені заяви приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_1. про забезпечення позову - відмовити.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення07.01.2025
Оприлюднено08.01.2025
Номер документу124261384
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері нотаріату

Судовий реєстр по справі —160/28862/24

Постанова від 07.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чабаненко С.В.

Ухвала від 27.11.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

Ухвала від 19.11.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чабаненко С.В.

Ухвала від 19.11.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чабаненко С.В.

Ухвала від 04.11.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

Ухвала від 31.10.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Врона Олена Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні