Постанова

від 06.01.2025 по справі 420/32240/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32240/23

Головуючий І інстанції: Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 27.03.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2023р. №8411565-2403-2103-UА65100070000064512 на суму 11 367,60 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2023р. позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі в частині вимог про зобов`язання здійснити перерахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, кадастровий №6520331000:01:028:0002., відповідно до вимог законодавчої бази, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла до скасованих рішень та раніше сплачених сум, повернуто позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахована спірним податковим повідомленням-рішенням сума орендної плати за землю була розрахована виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 169 551,84 грн., яка, в свою чергу, була затверджена рішенням 24 сесії шостого скликання Дар`ївської сільської ради. Однак, зазначене рішення сільради було скасоване Постановою П`ятого ААС у справі №821/938/18, що свідчить про неправомірне використання вказаної нормативно-грошової оцінки та відповідно проведеного розрахунку орендної плати.

Представник ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 24.04.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2024р. та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

13.05.2024р. відповідач надіслав до суду 2-ї інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому категорично не визнав вимоги і доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції без змін.

14.05.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

20.05.2024р. від позивача (апелянта) до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на вказаний відзив.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

28.11.2005р. між Дар`ївською сільською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0472 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кафе з літнім майданчиком) кадастровий номер 6520381000:01:028:0002, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно із п.9 вказаного договору, орендна плата встановлена у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, що складає - 716,85 грн. на рік.

При цьому, відповідно до п.10 даного договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

А у п.13 цього ж договору зазначено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та на інших випадках, передбачених законом.

Далі, додатковою угодою від 14.03.2016р., підписаною сторонами, були внесені зміни, зокрема, встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки 0,0472 га, з кадастровим номером 06520381000:01:028:0002, станом на 02.02.2016р. - у розмірі 169 551,84 грн.

В подальшому, т.б. 26.07.2023р., Дар`ївською сільською радою листом №1595 було надано уточнюючий перелік орендарів, з якими укладено договори оренди земельних ділянок, в якому, в свою чергу, зазначено, що в оренді у ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,0472 га, кадастровим номером 06520381000:01:028:0002, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки - 169 551,84 грн., ставка податку - 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, надано інформацію стосовно коефіцієнтів індексації нормативно-грошової оцінки земель, зокрема для земель не сільськогосподарського призначення, за 2016 рік - 1,06, 2017рік - 1, 2018 рік - 1, 2019 рік - 1, 2020 рік - 1, 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15.

Далі, т.б. 26.09.2023р., з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки та нормативно-грошової оцінки, ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі було проведено нарахування орендної плати на 2023 рік та винесено на адресу ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №8411565-2403-2103-UА65100070000064512 про визначення суми податкового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю у розмірі 11 367,60 грн.

11.12.2018р. П`ятим ААС у справі №821/938/18 (за позовом ПП «Фірма «Івітос» до Дар`ївської сільради) була ухвалена постанова, якою було визнане протиправним та скасоване рішення Дар`ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області 24 сесії шостого скликання №214 від 12.12.2012р. «Про затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель села Дар`ївка Дар`ївської сільської ради». Також було визнане протиправним та скасоване і рішення Дар`ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області 28 сесії шостого скликання №249 від 22.03.2013р. «Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12.12.2012р. №214».

Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням рішенням, позивач, посилаючись на вказану постанову суду, та вважаючи, що сума нарахованої орендної плати є завищеною, оскільки розрахована з НГО рішення про затвердження якої є скасованим, звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог і, відповідно, правомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, погоджується із наведеними висновками суду попередньої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (або вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; із дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Відносини ж, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 06.10.1998р. №161 «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Так, як слідує зі змісту положень ст.13 вказаного Закону України №161, «договір оренди землі» - це договір, за яким «орендодавець» зобов`язаний за плату передати «орендареві» земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а «орендар» зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як передбачено нормами ст.21 цього ж Закону №161, «орендна плата за землю» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строк внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як загально відомо, правове регулювання оцінки земель безпосередньо визначає Закон України «Про оцінку земель» №1378-ІУ від 11.12.2023р.

Так, ст.13 Закону України «Про оцінку земель» визначені вимоги щодо обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок, зокрема, нормативно-грошова оцінка проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно ж до приписів пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України , «плата за землю» - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

«Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» - обов`язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як чітко визначено пунктом 288.1 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку - є договір оренди такої земельної ділянки.

Проте, одночасно слід зауважити про те, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договір оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно із п.288.4 ст.288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Однак, відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 -287 цього розділу.

Так, п.287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базовим податковим (звітнім) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 ПК України).

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, у чинній редакції з 01.01.2022р., нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст.42 ПК України, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58, разом із детальним розрахунком суми податку, який зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Підпунктом 271.1.1 п.271.1 ст.271 ПК України встановлено, що «базою оподаткування» - є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно-грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних ділянок (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, системний аналіз вищенаведених приписів діючого законодавства дає підстави для висновку, що основним документом яким врегульовані правовідносини щодо оренди земельної ділянки - є договір, а нормативно-грошова оцінка - є розрахунковою величиною для визначення розміру орендної плати.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, у цій справі позивач та Дар`ївська сільська рада, укладаючи 28.11.2005р. договір оренди земельної ділянки, чітко встановили орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно, що на момент укладання цього договору складало 716,85 грн. на рік.

Як вже зазначалося вище, умовами п.п.10,13 вказаного Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та на інших випадках, передбачених законом.

Отже, на виконання зазначених умов, сторонами вказаного Договору було укладено та підписано додаткову угоду від 14.03.2016р., якою було внесено зміни до договору, зокрема, встановлено станом на 02.02.2016р. нормативно-грошову оцінку земельної ділянки 0,0472 га (кадастровий № 06520381000:01:028:0002) у розмірі 169 551,84 грн. та визначено орендну плату в сумі 8 477,55 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія дійшла аналогічного висновку, що орендна плата, в даному випадку, була визначена сторонами договору у конкретній сумі та відображена у договорі.

Відповідно, в разі зміни НГО, сторони мають право на внесення змін до таких суттєвих умов договору як орендна плата, що, в свою чергу, станом на день розгляду даної справи сторонами (в т.ч. і позивачем) не зроблено.

При цьому, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що перегляд орендної плати у зв`язку зі зміною НГО не є обов`язковим, оскільки сторони обмежені встановленням виключно мінімального рівня орендної плати у договорі і шляхом переговорів можуть дійти згоди про встановлення будь-якого розміру орендної плати, однак не нижчого мінімального.

Отже, оскільки ОСОБА_1 та Дар`ївська сільська рада чітко визначили у додатковій угоді суму орендної плати у розмірі 5% від НГО, яка становила 169 551,84 грн, то відповідно, зміна таких умов договору може бути здійснена виключно лише тільки шляхом їх перегляду та підписання нової додаткової угоди у відповідності до норм цивільного (земельного) законодавства.

Виходячи з викладеного, колегія суддів, як і окружний суд, також відхиляє і необґрунтовані твердження позивача та його посилання на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018р. у справі №821/938/18 (за позовом ПП «Фірма «Івітос» до Дар`ївської сільради), якою було скасовано рішення сільради про затвердження НГО землі, як підстави задоволення позовних вимог.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 09.11.2021р. у справі №635/4233/19, з аналізу нормативно-правових норм ПК України, Закону України «Про оцінку земель» №1378, Закону України «Про оренду землі» №161, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нормативно-грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативно-грошової оціни земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

А по справі №910/7905/17 Верховний Суд (постанова від 16.04.2018р.), зокрема, вказав, що рішення міської ради може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди виключно лише тоді, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому ст.ст.3,6,627 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов до обгрунтованого висновку про правомірність і законність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Інші доводи і заперечення апелянта на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 06.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко