Постанова

від 06.01.2025 по справі 400/5913/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/5913/22

Головуючий І інстанції: Мороз А.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 12.01.2024р.) у справі за адміністративним позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (правонаступник: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022р. Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (правонаступник: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Держаудитслужби, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про результати моніторингу закупівлі №UA-2021-06-264-003084-а з предметом закупівлі «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 «Одеса-Вознесенськ-Новий Буг» на ділянці км 179+656, Миколаївська область», який опублікований 07.12.2022р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2022 р. Держаудитслужбою було прийнято рішення про початок моніторингу закупівлі №UA-2021-06-264-003084-а на підставі якого, 07.12.2022р. було складено висновок про результати моніторингу закупівлі. Позивач вважає оскаржуваний висновок необґрунтованим, незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, що в свою чергу, фактично позбавляє здійснити позивачу свої функції, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року (ухваленим у порядку письмового провадження) адміністративний позов Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (правонаступник: Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі №UA-2021-06-264-003084-а з предметом закупівлі «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 «Одеса-Вознесенськ-Новий Буг» на ділянці км 179+656, Миколаївська область», який опублікований 07.12.2022р. Стягнуто з Держаудитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в сумі 2481 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 25.03.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2024р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10.04.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держаудитслужби та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. При цьому, апелянту поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2024р.

07.05.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (з 31.03.2023р. Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Миколаївській області) є державною організацією, яка зареєстрована юридичною особою 09.04.2002р., та заснована на державній власності, з метою забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування. Основним видом діяльності позивача - є виконання функцій «замовника» робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг.

24.06.2021р. САД у Миколаївській області в системі «PROZORRO» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UА-2021-06-24-003084-а з предметом закупівлі «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 «Одеса-Вознесенськ-Новий Буг» на ділянці км 179+656, Миколаївська область».

До участі у цій закупівлі подали документи 3 (три) учасники: ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія», ТОВ «Ростдорстрой» та ПП «Південьдортех».

За результатами перевірки поданих учасниками «тендерних пропозицій» на відповідність їх умовам тендерній документації до участі у аукціоні допущено 2 (два) учасника - ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» та ТОВ «Ростдорстрой».

Далі, в зв`язку із тим, що пропозиція ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» виявилась найнижчою та відповідно економічно-вигідною і відповідала тендерній документації, позивачем було визнано переможцем закупівлі саме ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» та 18.08.2021р. укладено з ним договір №48-Б.

14.01.2022р. керівником Державної аудиторської служби України видано наказ №265 «Про початок моніторингу закупівель», яким вирішено почати моніторинг процедур закупівель, зокрема, процедури № UА-2021-06-24-003084-а, яка була проведена позивачем.

07.12.2022р., за результатами проведення моніторінгу процедури закпівлі (а.с.79), посадовими особами відповідача складено Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, в якому зазначено про встановлення цим моніторінгом певних порушень, а саме:

- невідповідність тендерної пропозиції ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія», а саме відсутній атестат виробництва на завод, вказаний у довідці від 27.07.2021р. №27/07/21-5, який атестований на виготовлення бетонних/цементно-бетонних сумішей відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-96-2000 (т.б. недотримано вимоги п.1.3 Додатку 1 тендерної документації);

- в складі тендерної пропозиції учасника ТОВ «Ростдорстрой» відсутні документи, зазначені в п.п.7.2 п. 7 розділу III тендерної документації.

Також, у вказаному висновку, відповідач зазначив, що «замовник» (позивач), в порушення вимог абз.3 п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі», не відхилив тендерні пропозиції учасників ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» та ТОВ «Ростдорстрой», як такі, що не відповідають встановленим абз.1 ч.3 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» вимогам до учасника відповідно до законодавства та уклав договір з ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія».

Крім того, вказаним Висновком було зобов`язано позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору та протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Вважаючи зазначені дії та висновок відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові і економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. №922-VIII (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин). Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у даній сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом ст.1 цього Закону №922-VIII, «тендерною документацією» - є документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу і авторизованих електронних майданчиках.

«Моніторинг процедури закупівлі» - це аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (п.14 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII).

За приписами ч.1 ст.8 Закону №922-VIII, «моніторинг закупівлі» здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи. Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Згадані положення кореспондуються зі ст.ст.2,5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. №2939-ХІІ та п.п.3,7 «Положення про Державну аудиторську службу України» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43).

Частиною 6 ст.8 Закону №922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі, що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.

Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом 3 робочих днів з дня його складання.

Згідно з ч.7 вказаної статті, у висновку обов`язково зазначаються:

1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, стосовно якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі;

2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість;

3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, що був присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі;

4) опис порушення (чи порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі;

5) зобов`язання стосовно усунення порушення (чи порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

У відповідності до ч.ч.10 та 11 ст.8 Закону №922-VIII, у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.

Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.

Якщо замовник не усунув визначене у висновку порушення, що призвело до невиконання ним вимог, передбачених цим Законом, а також висновок не оскаржено до суду, орган державного фінансового контролю після закінчення строку на оскарження до суду, визначеного у ч.10 цієї статті, за результатами моніторингу вчиняє дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Номер протоколу зазначається в електронній системі закупівель наступного робочого дня з дня складання протоколу, а також зазначаються дата та номер відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження.

Тобто, висновок, складений відповідачем за наслідками моніторингу процедури закупівель, є ненормативним індивідуально-правовим актом, та його виконання має безпосередній вплив на права та обов`язки позивача у справі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 02.04.2020р. у справі №400/2165/19.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 08.09.2020р. №552 затверджено «Порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі», згідно з п.3 розділу І якого, висновок складається у формі електронного документа і заповнюється у відповідності до затвердженої Мінфіном форми висновку про результати моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.

Відповідно до п.5 розділу І Порядку №552, для оприлюднення підписаний та затверджений висновок завантажується в електронну систему закупівель, на форму висновку накладається кваліфікований електронний підпис посадової особи органу державного фінансового контролю, яка здійснила моніторинг процедури закупівлі.

Як передбачено у п.1 розділу ІІІ Порядку №552, у п.1 констатуючої частини зазначаються: 1) дата закінчення моніторингу процедури закупівлі відповідно до Закону №922-VIII; 2) питання, що стало предметом аналізу дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель, перелік проаналізованих документів та інформації, інші дії органу державного фінансового контролю, яких було вжито відповідно до законодавства для забезпечення проведення моніторингу процедури закупівлі; 3) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу процедури закупівлі, із зазначенням: структурної одиниці нормативно-правового акта, норми якої порушено, його виду, найменування суб`єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Під час зазначення структурної одиниці закону вказується лише її заголовок (крім законів про внесення змін); найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення).

Згідно з п.п.2,3 розділу ІІІ Порядку №552, у п.2 констатуючої частини заповнюється висновок про наявність чи відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель за кожним із питань, що аналізувалися. У разі виявлення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель п.3 констатуючої частини має містити посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законом порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що виходячи із основних завдань Держаудитслужби, одним із яких є контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльність цього органу має бути спрямована на оперативне та ефективне виправлення порушень, допущених при проведенні цих торгів, оскільки саме цей орган здійснює нагляд за законністю дій замовників під час закупівель та має право вживати заходів щодо порушників цього законодавства. Водночас, повноваження Держаудитслужби у процедурі моніторингу не є необмеженими, оскільки виходячи зі змісту положень Законів 2939-ХІІ та №922-VIII, моніторинг є контрольним заходом та одним із чотирьох видів державного фінансового контролю, що, насамперед, ставить за мету виявити порушення в конкретній закупівлі та вказати на них Замовнику. Разом із тим, норми законодавства зобов`язують орган державного фінансового контролю у висновку про виявлені порушення, у разі необхідності, деталізувати суть порушення та обставини його допущення. Зміст висновку, який є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст.2 КАС України, зокрема, щодо його обґрунтованості, яка є однією із обов`язкових ознак рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, можливість оскарження такого висновку у судовому порядку прямо передбачена положеннями Закону №922-VIII.

Слід вказати про те, що аналогічної правової позиції із цього спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30.06.2020р. у справі №640/1216/19 та від 27.05.2021р. у справі №520/646/19.

За обставин справи, спірним є питання наявності або відсутності порушення позивачем вимог абз.3 п.1 ч.1 ст.31 та абз.1 ч.3 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, відповідачем 07.12.2022р. було оприлюднено Висновок про результати моніторингу закупівлі про результати моніторингу закупівлі UА-2021-06-264-003084-а з предметом закупівлі «Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 «Одеса-Вознесенськ-Новий Буг» на ділянці км 179+656, Миколаївська область».

Зі змісту зазначеного Висновку вбачається, що відповідачем в ході моніторінгу було встановлено порушення позивачем вимог абз. 3 п.1 ч.1 ст.31 Закону №922-VIII, а саме невідхилення замовником тендерної пропозиції учасника ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія», як такої, що не відповідає встановленим абз. 1 ч. 3 ст. 22 Закону України №922VIII вимогам до учасника відповідно до законодавства та укладення договору з ним.

Зокрема, відповідач у цьому Висновку зазначив, що у ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» був відсутній атестат виробництва на завод, вказаний у довідці від 27.07.2021р. №27/07/21-5, який атестований на виготовлення бетонних/цементно-бетонних сумішей відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-96-2000.

Однак, разом з тим, як вірно підкреслив суд 1-ї інтсанції, відповідачем, в даному випадку, було безпідставно не враховано той факт, що ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» надало довідку про наявність бетонного заводу від 27.07.2021р. №27.07.21-5 та атестат виробництва на цементобетонний завод «SIMEM MMX 5000», виданий ТОВ «Дорстрой», який містить інформацію щодо відповідності виробництва вимогам ДСТУ Б.В.2.7-43:96 та ДСТУ Б.В.2.7-176:2008, який, в свою чергу, є документом «паралельної дії» з ДСТУ Б.В2.7-96-2000, та містить значно ширший перелік показників контролю якості виробництва бетонних сумішей та бетонів ніж ДСТУ Б.В2.7-96-2000.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач, у даному випадку, не мав достатніх підстав для відхилення тендерної пропозиції учасника торгів - ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія», оскільки вона повністю відповідала вимогам тендерної документації, в тому числі наявністю атестата виробництва на цементобетонний завод, який, в свою чергу, має ще кращі показники контролю якості (технічні умови) виробництва бетонних сумішей, ніж ті, що були зазначені в закупівлі і які включають їх, а також пропозиція від цього учасника була економічно вигіднішою (1 661 642 258 грн.) проти пропозиції від 2-го учасника торгів - ТОВ «Ростдорстрой» (1 671 240 000 грн.).

Безпідставними також є і твердження відповідача про порушення позивачем вимог Закону № 992-VIII через невідхилення пропозиції ТОВ «Ростдорстрой», оскільки зазначеним учасником, на вимогу п.п. 7.2 п.7 розділу III Тендерної документації, надавався сертифікат на систему менеджменту охорони здоров`я та безпеки праці про відповідність ISO 45001:2018, дійсний до 14.03.2024 р., а також звіт аудиту, затверджений 15.03.2021р. Відтак, твердження відповідача про відсутність в складі тендерної пропозиції учасника ТОВ «Ростдорстрой» документів, зазначених в п.п. 7.2 п. 7 розділу III тендерної документації, теж є необгрунтованими та не відповідають дійсності.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини. Судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач, в даному випадку, не вчиняв порушень, зазначених у спірному Висновку, оскільки в ході розгляду справи судами обох інстанцій беззаперечно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у складі тендерних пропозицій учасників ТОВ «Європейська дорожньо-будівельна компанія» та ТОВ «Ростдорстрой» були наявні всі необхідні документи, які вимагались тендерною документацією.

Далі, як вбачається зі змісту оскаржуваного Висновку, відповідач в ньому фактично зобов`язує позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку шляхом припинення зобов`язань за договором, в тому числі із застосуванням відповідних наслідків недійсності/нікчемності договору.

Однак, як встановлено апеляційним судом, зміст цих спірних висновків, які є індивідуально-правовими актами та породжують права і обов`язки для позивача, полягає в тому, щоб реально усунути виявлені порушення, встановлені відповідачем під час моніторінгу, фактично не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 ст. 2 КАС України.

Так, зазначивши у висновках про необхідність усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель, відповідач жодним чином не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, як і чітко не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що відповідно, свідчить про нечіткість та невизначеність.

Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень.

Спонукання ж позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, у свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акту індивідуальної дії. Зобов`язальний характер вимоги щодо усунення порушення свідчить про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов`язкового способу його усунення.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому, слід звернути увагу, що наведена позиція цілком узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04.05.2023р. №160/10652/19, від 10.12.2019р. у справі №160/9513/18, від 05.03.2020р. у справі №640/467/19.

Отже, за таких обставин, оскаржуваний Висновок від 07.12.2022р. не може вважатися правомірним та дійсно підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 06.01.2025р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко