Ухвала

від 19.12.2024 по справі 761/43248/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/43248/24к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7781/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА СМАКУ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Накладено арешт на вилучене майно під час огляду за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», а саме: флеш-носій на 16 GB, на який скопійовано інформацію щодо приготування страв в електронному вигляді з персональних комп`ютерів; папка із двотижневим меню на 41 арк.; список працівників на 1 арк.; інформація з індексами цін на 36 арк.; папка із технологічними картками на страви з метою забезпечення його зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року, із забороною вчиняти дії щодо користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/43248/24 (провадження №1-кс/761/28563/2024) від 22.11.2024 року та відмовитиу задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення огляду (обшуку) нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04.10.2023 року.

Обгрунтовуючи скаргу, адвокат посилається на те, що у приміщенні, яке розташоване за вищезазначеною адресою, співробітниками Головного підрозділу Бюро економічної безпеки України замість огляду приміщення (виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення) проведено іншу слідчу дію - обшук (відшукування та вилучення речей та документів), під час яких вилучено речі та документи, що не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл в ухвалі слідчого судді на проведення огляду від 28.10.2024 року.

Вказує, що відповідно до змісту протоколу огляду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, огляд приміщення розпочато 12.11.2024 року об 11:00, час закінчення слідчої дії не зазначений. Приблизний час закінчення огляду - 17:00.

Адвокат зазначає, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

А тому, вказане майно, яке тимчасово вилучене під час проведення огляду (обшуку) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно вимог закону підлягало поверненню 14.11.2024 року після 17:00.

Посилається на те, що 13.11.2024 року через електронну адресу Шевченківського районного суду м. Києва та підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником власника тимчасово вилученого майна подане клопотання у кримінальному провадженні №72023000120000089 від 04.10.2023 року про необхідність повідомлення адвоката ОСОБА_8 ,як представника ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», про дату, час та місце судового розгляду клопотання про накладення арешту на майно, вилучене 12.11.2024 року під час проведення огляду (обшуку) нежитлових приміщень, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_1; АДРЕСА_2. У клопотанні адвоката ОСОБА_6 зазначені відомості із офіційними контактними даними (електрона пошта, номер телефону, адреса робочого місця).

14.11.2024 року на електронну адресу Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора України, представником ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» скероване клопотання про негайне повернення майна, тимчасово вилученого у ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» 12.11.2024 року під час проведення огляду (обшуку) нежитлових приміщень, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

Станом на 22.11.2024 року адвоката ОСОБА_6 та/або інших представників ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» не повідомлено, як про час та місце повернення тимчасово вилученого майна, так і про звернення органів обвинувачення до слідчого судді Шевченківського районного суду, у межах 48 - годинного строку, із клопотанням про накладення арешту на вищезазначене майно (ст. 172 КПК України).

22.11.2024 року о 17:21 на офіційну електронну адресу адвоката ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 з електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист із вкладенням копії постанови детектива БЕБ України ОСОБА_9 від 18.11.2024 року (без електронного підпису) про відмову у задоволенні клопотання представника ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» про повернення тимчасово вилученого майна, вилученого під час проведення огляду (обшуку) нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Адвокат звертає увагу, що у постанові детектива БЕБ України ОСОБА_9 від 18.11.2024 року викладені недостовірні відомості, визначені детективом у якості підстави для відмови у задоволенні клопотання власника тимчасово вилученого майна, а саме: «...14.11.2024 на адресу Головного підрозділу детективів надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 щодо повернення тимчасово вилученого майна». Так, 14.11.2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна за вказаними адресами...».

Однак, згідно відомостей, що містяться на офіційному порталі «Судова влада України» клопотання про накладення арешту на майно, що було тимчасово вилучене під час проведення огляду (обшуку) нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04.10.2023 року (справа № 761/43248/24, провадження №1-кс/761/28563/2024) надійшло до Шевченківського районного суду м. Києва 19.11.2024 року.

Зазначає, що 22.11.2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/43248/24 (провадження №1-кс/761/28563/2024) протиправно та безпідставно задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04.10.2023 року, вилученого під час проведення огляду (обшуку) нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Апелянт посилається на те, що ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» у силу приписів ст. 64-2 КПК України набуло прав та обов`язків підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні, у частині, що стосується арешту майна, а неповідомлення останнього про вирішення слідчим суддею питання про арешт цього майна у порядку, встановленому ч. ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, і пов`язана з цією обставиною неявка особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у судове засідання, мають своїм наслідком застосування судом апеляційної інстанції імперативних приписів п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України.

На думку скаржника, допущені органом досудового розслідування суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства України під час здійснення «несанкціонованого» обшуку нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, унеможливлюють використання отриманих органом досудового розслідування фактичних даних у якості доказу для прийняття законних процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04.10.2023 року.

Крім того, ступінь втручання у права та інтереси ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», що виразилося у позбавленні останнього права на володіння, користування та розпорядження особистим майном не є виправданим (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України), оскільки не призведе до виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України), встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК України), в тому числі у силу істотного порушення прав «обшукуваної» особи, шляхом здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Адвокат зазначає, що огляд нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розпочато 12.11.2024 року об 11:00, час закінчення слідчої дії не зазначений. Приблизний час закінчення огляду - 17:00.

Отже, майно, яке тимчасово вилучене під час проведення огляду (обшуку) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підлягало негайному поверненню 14.11.2024 року після 17:00.

Однак, органом досудового розслідування, уповноваженим на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №72023000120000089 від 04.10.2023 року, визначених КПК України дій не вчинено.

Замість повернення тимчасово вилученого майна, стороною обвинувачення із порушенням строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, 19.11.2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва скероване клопотання про накладення арешту.

Також апелянт зазначає про те, що граничний процесуальний строк, відведений стороні обвинувачення для звернення до слідчого суді із клопотанням про накладення арешту закінчився 14.11.2024 року, приблизно о 17:00.

Таким чином, у силу імперативних приписів ст. ст. 113, 116, 171 КПК України,після 17:00 сторона обвинувачення втратила можливість на вчинення дій, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, а саме для звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», у зв`язку із закінченням відведеного 48 - годинного строку.

При цьому, зі змісту оскаржуваної ухвали слідчого судді від 22.11.2024 року не вбачається вирішення останнім питання про поновлення процесуального строку на звернення сторони обвинувачення із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» (код ЄДРПОУ 39785646), діючи за попередньою змовою зі службовими особами TOB «ТОНАР К» (код ЄДРПОУ 35999668), ТОВ «ОЛЬГА» (код ЄДРПОУ 25047770) та при сприянні службових осіб Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, протиправно, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння коштами державного бюджету, шляхом укладання рамкових угод на забезпечення потреб закладів охорони здоров`я впродовж 2022-2024 комплектами харчування для пацієнтів по економічно вигідній ціні (112,00 гривень за один комплект харчування хворого на добу), оголосили нові закупівлі з потребою забезпечення комплектами харчування хворих, включаючи 2023 рік (вже за ціною 192-208 гривень за один комплект харчування хворого на добу).

В подальшому, отримані під час проведення закупівель бюджетні кошти переводяться на розрахункові рахунки підприємств, які спеціалізуються на конвертації безготівкових коштів в готівку за винагороду 5-7%, що в свою чергу приводить до неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ по ланцюгу постачання товарів та мінімізації податкових надходжень до бюджету держави.

Під час аналізу тендерної документації та проектів рамкових угод встановлено, що вони є ідентичними, незважаючи на те, що затверджені різними уповноваженими особами. В тендерній документації до оголошених публічних закупівель містяться однакові умови, які можуть сприяти обмеженню конкуренції та надання преференцій при участі у торгах певним учасникам.

При цьому у всіх оголошених публічних закупівлях ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» (код ЄДРПОУ 39785646) бере участь разом з TOB «ТОНАР К» (код ЄДРПОУ 35999668) та ТОВ «ОЛЬГА» (код ЄДРПОУ 25047770).

Так, у тендерній документації вимагається обов`язкова наявність у учасника вендингового апарату певної моделі, а саме «Multiplus-Gourmet» виробництва Jofemar S.A. , тому всі тендерні документації містять умови, які надають переваги тим учасникам закупівлі, які мають у власності, оренді або у користуванні на інших законних підставах зазначений вендинговий апарат, який наявний саме у ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» (код ЄДРПОУ 39785646), ТОВ «ТОНАР К» (код ЄДРПОУ 35999668) та ТОВ «ОЛЬГА» (код ЄДРПОУ 25047770).

При цьому, службові особи ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» (код ЄДРПОУ 39785646) здійснили антиконкурентні, узгоджені дії з метою спотворення результатів торгів, що є порушенням, передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Зазначений факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій, підтверджується рішеннями комісії Антимонопольного комітету України від 03.07.2023 № 9739-р/пк та від 09.08.2023 № 12406-р/пк-пз.

Таким чином, службові особи ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» (код ЄДРПОУ 39785646), ТОВ «ТОНАР К» (код ЄДРПОУ 35999668) та ТОВ «ОЛЬГА» (код ЄДРПОУ 25047770), за пособництва службових осіб Одеської міської ради, протягом періоду 2022-2024, діючи в порушення п. 6 ст. 7 Бюджетного кодексу України здійснили розтрату бюджетних коштів, шляхом постачання товарно - матеріальних цінностей за завищеними цінами на адресу закладів охорони здоров`я Одеської міської ради, чим завдали збитків державі в особливо великих розмірах.

Зокрема, внаслідок постачання товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами на адресу КНП «Міська лікарня №5» Одеської міської ради, державному бюджету спричинено збитків на суму 4 380 000,00 грн.

Крім того, в ході проведеного аналізу тендерних закупівель на офіційному сайті «Prozorro», в яких приймала участь та стала переможцем компанія TOB «ФАБРИКА СМАКУ», попередньо встановлено порушення, які потребують додаткової експертної оцінки з метою їх підтвердження чи спростування, а саме:

- підприємством не проводилась належним чином оцінка відповідності норм харчування та їх грошового еквіваленту згідно Наказу МОЗ України № 931 від 29 жовтня 2013 року;

- підприємством штучно завищено у всіх закупівлях вартість найзначнішої статті витрат (вартість продуктів харчування) на 20-30%на добу, що стало наслідком формування лікарнями завищеної очікуваної вартості закупівлі;

- у всіх тендерних закупівлях за 2022-2024 роки встановлено можливе невиконання ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» норм харчування у відповідності додатку 2 до «Порядку організації системи лікувального харчування хворих у закладах охорони здоров`я».

Так, згідно листа № 76 від 16.09.2024 року Національного університету Біоресурсів і природокористування України, за результатами проведеної оцінки встановлена значна невідповідність представлених зразків тижневих меню закладів охорони здоров`я м. Одеси нормам харчування стаціонарних пацієнтів, затверджених Наказом МОЗ України від 29.10.2013 року «Про удосконалення організації лікувального харчування та роботи дієтологічної системи в України».

Окрім економічних збитків, невиконання норм харчування має важкі наслідки для здоров`я пацієнтів, зумовлюючи дефіцит незамінних поживних речовин та енергії. В результаті продовжуються терміни стаціонарного лікування, збільшується кількість ускладнень та зростає смертність пацієнтів.

В ході досудового розслідування кримінального правопорушення, з метою встановлення та підтвердження фактів та обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, детективами БЕБ 12.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено огляд нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», з метою фіксування діяльності із приготування страв, а також зважування та відбору зразків для проведення експертизи.

За результатами проведення огляду детективами вилучено, зокрема: флеш-носій на 16 GB, на який скопійовано інформацію щодо приготування страв в електронному вигляді з персональних комп`ютерів; папка із двотижневим меню на 41 арк.; список працівників на 1 арк.; інформація з індексами цін на 36 арк.; папка із технологічними картками на страви.

19.11.2024 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно під час огляду за адресою: АДРЕСА_1, у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191,ч. 3 ст. 212 КК України.

Клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Детективами БЕБ 12.11.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено огляд нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», з метою фіксування діяльності із приготування страв, а також зважування та відбору зразків для проведення експертизи.

За результатами проведення огляду детективами вилучено, зокрема: флеш-носій на 16 GB, на який скопійовано інформацію щодо приготування страв в електронному вигляді з персональних комп`ютерів; папка із двотижневим меню на 41 арк.; список працівників на 1 арк.; інформація з індексами цін на 36 арк.; папка із технологічними картками на страви.

12.11.2024 року детективом БЕБ України ОСОБА_11 винесено постанову про визнання речовими доказами та долучено до кримінального провадження документи, вилучені 12.11.2024 року в ході проведення огляду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

У клопотанні про арешт майна прокурор посилався на те, що з огляду на зміст ст. 98 КПК України сторона обвинувачення приходить до висновку, що речі та документи, вилучені 12.11.2024 року в ході проведення огляду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, є речовими доказами у кримінальному провадженні, що є підставою для накладення арешту.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також недопущення втрати речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

При цьому, накладення арешту на зазначене майно забезпечить збереження речових доказів, унеможливить їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.

Накладено арешт на вилучене майно під час огляду за адресою: АДРЕСА_1, яке використовується ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», а саме: флеш-носій на 16 GB, на який скопійовано інформацію щодо приготування страв в електронному вигляді з персональних комп`ютерів; папка із двотижневим меню на 41 арк.; список працівників на 1 арк.; інформація з індексами цін на 36 арк.; папка із технологічними картками на страви з метою забезпечення його зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року, із забороною вчиняти дії щодо користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 72023000120000089 від 04 жовтня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України, про арешт майна, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів та запобігання їх приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на: флеш-носій на 16 GB, на який скопійовано інформацію щодо приготування страв в електронному вигляді з персональних комп`ютерів; папку із двотижневим меню на 41 арк.; список працівників на 1 арк.; інформацію з індексами цін на 36 арк.; папку із технологічними картками на страви,оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою детектива від 12.11.2024 року.

При винесенні ухвали судом у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Що стосується доводів апелянта про те, щов ухвалі про арешт майна не доведено можливість використання арештованого майна, як доказу у кримінальному провадженні, то такі доводи є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, дослідивши доводи клопотання слідчого та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно є матеріальним об`єктом, який міг зберегти на собі сліди або містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України є підставою для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора та ухвала слідчого судді містять вказівки на мету та правові підставі, зазначені у ст.ст. 171, 173 КПК України, для накладення арешту на вказане майно, а саме необхідність арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням наведеного, відсутність вищевказаного майна ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2024 року про дозвіл на огляд нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів суперечать матеріалам справи, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Не спростовують висновків суду і доводи скаржника про нерозумність та неспівмірність обмеження права ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ» у користуванні арештованим майном завданням кримінального провадження, оскільки, на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, з огляду на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Доводи апеляційних скарг про те, що слідчим суддею, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не повідомлено власника майна про розгляд клопотання прокурора, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власників майна.

Щодо доводів скарги про порушення строку на подання прокурором клопотання про накладення арешту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Вказана норма закону, виходячи з її змісту, не передбачає неможливості розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна в разі порушення строків звернення з таким клопотанням до суду, а лише регулює дії слідчого та прокурора у випадку недотримання ними зазначеної норми закону. За умови доведеності прокурором передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на майно, факт порушення встановленого законом строку звернення з клопотанням до суду сам по собі не являється достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого чи прокурора про арешт майна.

Доводи апеляційної скарги про порушення органом досудового розслідування порядку проведення огляду приміщення, у якому було вилучене майно, належне ТОВ «ФАБРИКА СМАКУ», не являються підставою для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна, зважаючи на доведеність прокурором наявності підстав його накладення, натомість такі порушення можуть бути підставою для оскарження дій окремих осіб органу досудового розслідування в судовому порядку згідно вимог кримінального процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження, відтак ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА СМАКУ» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4