Ухвала

від 03.01.2025 по справі 320/43903/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/43903/24

УХВАЛА

03 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Собківа Я.М. та суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» про забезпечення позову у справі за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту, застосування адміністративного арешту,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське», у якому просило суд:

- підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське», податковий номер 00385840, накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 19.09.2024;

- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» податковий номер 00385840 у всіх банківських установах.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року заяву

Головного управління ДПС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, застосування адміністративного арешту - задоволено частково.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 34, код ЄДРПОУ 00385840), застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДПС у Київській області від 19.09.2024 №41690/6/10-36-07-13.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

До суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, у якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти дії направлені на виконання рішення даного податкового органу від 19.09.2024 року №41690/6/10-36-07-13 про застосування умовного адміністративного арешту майна позивача.

Подана заява мотивована тим, що, на переконання позивача, в даній справі наявні очевидні ознаки протиправності рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області від 19.09.2024 року №41690/6/10-36-07-13 про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Яготинське» та порушення права останнього на свободу здійснення законної господарської діяльності, а також права вільного розпорядження і користування своїм майном.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні матеріали заяви і з`ясувавши підстави поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що у задоволенні поданої заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Законодавець визначив, що за відсутності передбачених КАС України обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

Однак, заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд приходить до висновку, що заборона Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти дії направлені на виконання рішення даного податкового органу від 19.09.2024 року №41690/6/10-36-07-13 про застосування умовного адміністративного арешту майна позивача не може вважатися допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що викладені у заяві про забезпечення позову вимоги у розрізі їх обґрунтувань не дають об`єктивних підстав вважати за необхідне вжити такі заходи до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Керуючись ст.ст. 150-156, 248, 305, 308, 321, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинське» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.