Постанова від 07.01.2025 по справі 320/43903/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/43903/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Ольшевської Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське", Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, застосування адміністративного арешту,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське", у якому просило суд:

- підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" податковий номер 00385840 накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 19.09.2024;

- застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" податковий номер 00385840 у всіх банківських установах.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року заяву Головного управління ДПС у Київській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, застосування адміністративного арешту задоволено частково.

Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" (07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 34, код ЄДРПОУ 00385840), застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДПС у Київській області від 19.09.2024 №41690/6/10-36-07-13.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем та позивачем подано апеляційні скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яготинське" просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року в частині задоволення заяви та прийняти в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

В свою чергу Головне управління ДПС у Київській області просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яготинське" знаходиться за адресою: 07700, Київська область, м. Яготин, вул. Незалежності, буд. 34.

ГУ ДПС у Київській області було прийнято наказ від 16.09.2024 №2489-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Яготинське" (код ЄДРПОУ 00385840), яким наказано провести перевірку з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" від 11.07.2019 №631/10-36-14-12/00385840

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" було відмовлено у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, про що співробітниками ГУ ДПС у Київській області складено акт від 18.09.2024 о 16:45 год.

Заступником начальника ГУ ДПС у Київській області було прийнято рішення від 19.09.2024 о 13:00 год. №41690/6/10-36-07-13 про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське", (податковий номер 00385840).

На підставі зазначеного рішення контролюючий орган звернувся до суду із даною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а також просив застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" у всіх банківських установах.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст. 94 ПК України.

Так, згідно п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до п.п. 94.3, 94.4 ст. 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Таким чином, аналіз норм ст. 94 ПК України дає підстави дійти висновку, що законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення.

Відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (78.5 ст. 78 ПК України).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абз. 5, 6 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, позивачем складено акт відмови від проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" від 18.09.2024 № 2495/10-36-07-13 (а.с. 14).

На підставі зазначеного акту та звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення від 19.09.2024 про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське". (а.с. 18).

Саме посилаючись на обставини відмови відповідача від допуску до проведення перевірки, позивач вказує на наявність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податку та арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках відповідача у всіх банківських установах.

Факт незгоди з підставами винесення Наказу на проведення перевірки не є законодавчо визначеними підставами для недопущення платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, визначеними абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

При цьому судом в межах даної справи не надається оцінка обґрунтованості зазначених податковим органом підстав для проведення перевірки відповідача, оскільки такі обставини можуть бути досліджені лише в межах спору щодо правомірності наказу про проведення перевірки.

Водночас, наказ на проведення перевірки відповідає вимогам підпункту 81.1 статті 81 Кодексу, а саме: містить дату видачі (16.09.2024), найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, мету (встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства), вид (документальна позапланова виїзна), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (на підставі п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України), дату початку і тривалість перевірки (з 18.09.2024, тривалістю 5 робочих днів), період діяльності, який буде перевірятися (з 01.01.2016 по 31.12.2018), має підпис заступника начальника контролюючого органу, який скріплено печаткою контролюючого органу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач ознайомився з наказом та направленнями на перевірку, проте не допустив посадових осіб до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Суд зауважує, що в разі наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо надалі наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.

Отже доводи відповідача щодо безпідставності наказу про проведення планової документальної перевірки від 16.09.2024 №2489-п не є предметом дослідження в межах розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості арешту майна.

Аналогічна правова позиція висловлена у Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №640/17091/21.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2023 року у справі № 640/17091/21 вирішуючи питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України при перевірці заяви контролюючого органу, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, акцентував увагу, що оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно правового висновку судової палати, наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що порядок та підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом було дотримано та здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому недопуск посадових осіб позивача до проведення перевірки був неправомірним.

Отже, оскільки відповідач, без достатніх на це підстав, відмовився від проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб, задокументований актом від 18.09.2024 № 2495/10-36-07-13, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках відповідача у всіх банківських установах, колегія суддів також підтримує висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Отже, як вірно було зауважено судом першої інстанції, що ця норма надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо зупинення видаткових операцій платника податків у випадку недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

В силу п. п. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний допустити посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень може відбуватися лише під час проведення податковим органом перевірок.

Проте, як вірно було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом, перевірка ГУ ДПС у Київській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське" не проводилась, відповідач відмовився від її проведення, факт чого підтверджується актом від 18.09.2024 № 2495/10-36-07-13.

Разом з тим, наведені заявником підстави, не визначено підставами для накладення арешту на кошти платника податку згідно змісту проаналізованих приписів ст.94 та п.п.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог в цій частині, з огляду на що апеляційна скарга позивача також не підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апелянтів не заслуговують уваги з вищевикладеним.

Крім того, надаючи оцінку всім доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинське", Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.