Постанова

від 06.01.2025 по справі 918/505/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року Справа № 918/505/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект" про ухвалення додаткової постанови за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року та апеляційної скарги на додаткове рішення від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 (cуддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"

про стягнення заборгованості в розмірі 1 091 724 грн 81 коп.

за участю представників:

від Позивача - Онопрієнко Ю.О.;

від Відповідача - Зудінов О.О..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект" (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (надалі Відповідач) про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Договору підряду №01/08 від 8 листопада 2022 року, а саме: 823080 грн 80 коп. основного боргу, 253087 грн 78 коп. пені, 15 556 грн 23 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість в розмірі 823080 грн 80 коп., пеню в розмірі 159 950 грн 53 коп., інфляційні втрати в розмірі 15556 грн 23 коп.. Також покладено на Відповідача судові витрати в розмірі 14978 грн 81 коп.. В частині стягнення 93137 грн 25 коп. пені - відмовлено.

Додатковим рішенням від 17 вересня 2024 року заяву представника Позивача адвоката Онопрієнко Ю.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 2-3), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, не погоджуючись із додатковим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2024 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року по справі 3918/505/24 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Відповідача на додаткове рішення від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 - залишено без задоволення. Рішення місцевого господасрького суду від 22 серпня 2024 року по справі 3918/505/24 - залишено без змін. Додаткове рішення суду першої інстанції від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 - залишено без змін.

16 грудня 2024 року від представника Позивача до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій, з підстав висвітлених у заяві, представник Позивача просив стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №918/505/24 у суді апеляційної інстанції в розмірі 9500 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2024 року прийнято до розгляду заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Запропонувано Відповідачу в строк протягом трьох днів з дня отримання ухвали надати суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у даній справі. Розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови призначено на 6 січня 2025 року об 14:00 год..

В судовому засіданні від 6 січня 2024 року, яке відбулося в реживі відеоконфернції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав подану ним заяву про стягнення витра на правничу допомогу, просив стягнути понесені ним витрати на написання відзиву та участь в судових засіданнях апеляційного господарського сду.

В судовому засіданні від 6 січня 2024 року, яке відбулося в реживі відеоконфернції поза межами приміщення суду, представник Відповідача, заперечив проти задоволення заяви про стягнення витрат на парвничу допомогу, вказавши про їх недоведеність та неспівмірність.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції щодо їх стягнення, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України: учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частиною 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.

Приймаючи до уваги те, що представник Позивача (Онопрієнко Ю.О.) до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву щодо наміру подання доказів стосовно понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та надав відповідні докази та акт приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вимог заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції представником Позивача подано суду: Договір №25/01-24-1 про надання правничої допомоги від 25 січня 2024 року; платіжну інструкцію №929 на суму 1500 грн; платіжну інструкцію №823 на суму 1500 грн; платіжну інструкцію №527 на суму 500 грн; акт приймання-передачі послуг від 13 грудня 2024 року; додаткову угоду №3 від 30 вересня 2024 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 січня 2024 року між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем Адвокатом Онопрієнко Ю.О. укладено Договір про надання правової допомоги №25/01-24-1 (надалі Договір).

Згідно умов пункту 1.2 Договору, Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами умов доручено представляти Позивача з усіма правами, які надано законом Позивачу у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання: підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Позивача державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Позивача не передбачені даним Договором.

Як визначено пунктом 4.1 Договору, розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. Вартість послуг Адвоката, визначається та погоджується сторонами відповідно до конкретного замовлення (справи) Позивача на підставі підписаних сторонами Замовлень на послуги.

У відповідності до акту приймання-передачі надання послуг до Догоовру від 13 грудня 2024 року, Адвокатом надані наступні послуги: підготовка і подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву Позивача на апеляційну скаргу Відповідача по справі №918/505/24 - 5000 грн; участь Адвоката у одному судовому засіданні - 3 засідання - вартість 4500 грн. Всього 9500 грн.

30 вересня 2024 року між Адвокатом Онопрієнко Ю.О. та Позивачем підписано Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої зазначено вартість та назву послуг, а саме: підготовка і подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву Позивача на апеляційну скаргу Відповідача по справі №918/505/24 вартість 5000 грн; участь Адвоката у одному судовому засіданні - 1500 грн.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Дана правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, Відповідач в судовому засіданні від 6 січня 2024 року зазначаючи про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу не навів жодних обгрунтувань чи доказів, яку суму витрат Відповідач вважає доведеною та обгрунтованою, обмежившись лише загальним цитуванням статтей направлених на врегулювання правовідносин з приводу заявлення та стягненя витрат, понесених на правничу допомогу.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суду враховує, що постановою Північно-західного апеляційного господарськго суду від 11 грудня 2024 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 22 серпня 2024 року по справі 3918/505/24 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Відповідача на додаткове рішення від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 - залишено без задоволення. Рішення місцевого господарського суду від 22 серпня 2024 року по справі 3918/505/24 - залишено без змін. Додаткове рішення суду першої інстанції від 17 вересня 2024 року по справі №918/505/24 - залишено без змін.

Відтак витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають розподілу за надання правничої допоги щодо складення відзиву на апеляційну скаргу, також є підставними стягнення коштів за участь в судових засіданнях в Північно-західному апеляційному господарсьому суді. Оцінивши надані послуги в їх сукупності суд вважає, що розумний та незавищенний розмір вказаних витрат (з урахуванням предмету стпору) становить в своїй сукупності 9500 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Саме такий розмір колегія суду вважає розумним та справедливим.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи вищезазначене та всі аспекти і складність даної справи, а також зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг Відповідача, суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість стягнення з Відповідача на користь Позивача 9500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект" про ухвалення додаткової постанови по справі №918/505/24 - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33028, Рівненська область, м. Рівне, Майдан Незалежності, буд. 3; код ЄДРПОУ 22572748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрейдпроект" (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 15; код ЄДРПОУ 33341568) 9500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу №918/505/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст додаткової постанови виготовлено 7 січня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.