Рішення

від 03.01.2025 по справі 905/721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.01.2025 м. Харків Справа №905/721/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/721/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 40, оф. 315)

до відповідача Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Поштова, 44)

про стягнення 16 196,48 грн

без повідомлення (виклику) представників сторін

Суть спору: ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення зі Слов`янського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ 16 196,48 грн, з яких 10 000 грн заборгованість, 1 056,16 грн 3 % річних, 5 140,32 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що грошові кошти в розмірі 10 000 грн, які були перераховані позивачем в якості авансування витрат у зведеному виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13, від 18.08.2014 у справі №911/2390/14, від 11.07.2016 у справі №911/1455/16, від 11.05.2017 у справі № 911/559/17, не повернуті відповідачем після завершення виконавчих проваджень у зв`язку з поверненням виконавчих документів стягувачу, а також після звернення позивача до нього з відповідними письмовими вимогами.

27.06.2024 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 27.06.2024 до його електронного кабінету. Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала від 27.06.2024 доставлена в електронний кабінет відповідача 28.06.2024.

Крім того, судом передано відповідачу телефонограму за номером телефону 099-548-53-51, яку 21.08.2024 прийняв начальник ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ Максименко М.Ф.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист, з огляду на тривалість розгляду справи і те, що подання відзиву на позов є правом, а не його обов`язком, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст.165 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 03.01.2025 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи.

Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків (ракетні обстріли, відсутність електропостачання), особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

14.11.2013, 29.04.2016, 29.08.2016, 29.05.2017 ВДВС Слов`янського МУЮ/Слов`янським МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області відкрито виконавчі провадження:

- №40679852 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13 про солідарне стягнення з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФОП Кудухашвілі С.Г. на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 11 840,11 грн, з яких 5 000 грн 3% річних, 5 254,18 грн витрати на послуги адвоката, 1 585,93 грн судовий збір (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2013);

- №40679894 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13 про стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 49 786,26 грн, з яких 37 152,79 грн пеня, 1 627,66 грн 3% річних, 11 005,81 грн інфляційні втрати (постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2013);

- №50987559 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі від 18.08.2014 №911/2390/14 про солідарне стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 24 909,32 грн, 12 548,64 грн - пеня, 2 611,05 грн - 3% річних, 6 522,63 грн інфляційні втрати, 1 400 грн - витрати на оплату адвокатських послуг, 1 827 грн - судовий збір (постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2016);

- №52057455 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.07.2016 у справі №911/1455/16 про солідарне стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 3 317,68 грн - 3% річних (постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2016);

- №52057190 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.07.2016 у справі №911/1455/16 про стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 90 551,36 грн, з яких 302,77 грн - 3% річних, 50 517,55 грн - пеня, 34 557,40 грн - інфляційні втрати, 3 850,38 грн - витрати на послуги адвоката, 1 323,26 грн - судовий збір (постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2016);

- №54039580 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.05.2017 у справі №911/559/17 про стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 27 190,10 грн, з яких 15 775,46 грн - пеня, 5 581,87 грн - інфляційні збитки, 1 563,91 грн - 3 % річних, 1 219,67 грн - судовий збір, 3 049,19 грн -витрати на послуги адвоката (постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2017).

У березні 2017 року на адресу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшов лист Слов`янського МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області від 14.03.2017 № 7473, в якому зазначено, що на виконанні відділу перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. заборгованості та запропоновано провести авансування витрат на проведення виконавчих дій (оплата вартості послуг з незалежної оцінки кожного об`єкту описаного й арештованого майна) у розмірі 5 000 грн.

15.03.2017 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» перераховано на рахунок Слов`янського МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області (рахунок № 37312001005747, зазначений у листі від 14.03.2017 № 7473) кошти в розмірі 5 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку за 15.03.2017 (призначення платежу: «авансув витрат (опл послуг експерт арешт майна Боржника-Камаз 53212, 1992р.в., д/ НОМЕР_1 , у викон провадж у стягн боргу із ФОП Кудухашвілі С.Г. зг.листа №7443 від 14.03.17»).

У січні 2018 року на адресу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» надійшов лист Слов`янського МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області від 20.12.2017 №1-ЗВ/44962, в якому в якому зазначено, що на виконанні відділу перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ФОП Кудухашвілі С.Г. заборгованості та запропоновано провести авансування витрат на проведення виконавчих дій (оплата вартості послуг з незалежної оцінки кожного об`єкту описаного й арештованого майна) у розмірі 5 000 грн.

11.01.2018 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» перераховано на рахунок Слов`янського МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області (рахунок № 37312001005747, зазначений у листі від 20.12.2017 №1-ЗВ/44962) кошти в розмірі 5 000 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.936097665.1 від 11.01.2018 (призначення платежу: «авансування витрат на проведення виконавчих дій при ЗВП, боржник Кудухашвілі С.Г. (РНОКПП НОМЕР_2 ) без ПДВ»).

У серпні 2020 року ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» подано до Слов`янського МР ВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) заяви про повернення наказів Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13, від 18.08.2014 №911/2390/14, від 11.07.2016 у справі №911/1455/16, від 11.05.2017 у справі №911/559/17 на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», та завершення вказаних вище виконавчих проваджень.

Постановами Слов`янського МР ВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) від 28.10.2020 у виконавчих провадженнях №№ 40679852, 40679894, 50987559, 52057190, 52057455, 54039580 накази Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13, від 18.08.2014 №911/2390/14, від 11.07.2016 у справі №911/1455/16, від 11.05.2017 у справі №911/559/17 повернуті стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку з надходженням письмових заяв стягувача).

23.03.2021 ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звернулось до Слов`янського МР ВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) з клопотанням (вимогою) вих.№23-2/03, в якому (якій) просив невідкладно (в строк, що не перевищує 5 днів з моменту отримання цього(цієї) клопотання (вимоги)) повернути раніше сплачені кошти на авансування витрат у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13, від 18.08.2014 №911/2390/14, від 11.07.2016 у справі №911/1455/16, від 11.05.2017 у справі №911/559/17 в розмірі 10 000 грн з посиланням на те, що майно, на реалізацію якого було здійснено авансування, не продано/реалізовано, всі виконавчі провадження є завершеними без реального виконання наказів. Клопотання (вимога) одержано(а) Слов`янським МР ВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) 25.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодовим номером 0304010382342.

Слов`янський МР ВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) відповідь на клопотання (вимогу) не надав, кошти не повернув, у зв`язку з чим ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» повторно звернулось до нього з клопотанням (вимогою) за вих.№22-2/04 від 22.04.2021 аналогічного змісту. Клопотання (вимога) одержано(а) Слов`янським МР ВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) 27.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення за штрих- кодовим номером 0304010378949. Відповідь на це клопотання (вимогу) також не надано, кошти не повернуто.

Згідно з відомостями ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи відповідача (ідент. код 34974684) неодноразово змінювалось та на теперішній час зареєстроване як Слов`янський ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ.

Оскільки грошові кошти, які були перераховані позивачем в якості авансування витрат на проведення виконавчих дій, не повернуті відповідачем як після завершення виконавчих проваджень у зв`язку з поверненням виконавчих документів стягувачу, так і після звернення позивача до нього з відповідними письмовими вимогами, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 16 196,48 грн, з яких 10 000 грн заборгованість, 1 056,16 грн 3 % річних, 5 140,32 грн інфляційні втрати.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, які відповідно до ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У ч. 2 цієї статті (положення якої визнано неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15.05.2019 і такими, що втратили чинність з дня ухвалення цього рішення) встановлено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Стаття 43 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає додаткове авансування витрат виконавчого провадження. Зокрема, у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов`язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що на стягувача покладено зобов`язання здійснювати авансування витрат на проведення виконавчих дій по виконанню рішення, винесеного на його користь, окрім випадків коли згідно закону він звільнений від сплати авансового внеску. Авансування цих витрат є обов`язковим і здійснюється у два етапи: перший шляхом сплати авансового внеску при поданні заяви про примусове виконання рішення; другий шляхом додаткового авансування витрат виконавчого провадження у разі недостатності коштів авансового внеску для вчинення подальших виконавчих дій.

За змістом п. 3 розд. VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 та зар. в МЮУ 02.04.2012 за № 489/20802, авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції. Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

У п.п. 1, 17 розд. VII цієї Інструкції визначено, що авансові внески стягувачів перераховуються на окремий небюджетний рахунок, відкритий Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування та державних банках, приватним виконавцем в державних банках, у тому числі рахунок в іноземній валюті. Перерахування (повернення) авансового внеску стягувача з рахунку авансового внеску органу державної виконавчої служби здійснюється на підставі розпорядження державного виконавця. Для проведення витрат за рахунок авансового внеску стягувача кошти з рахунку авансових внесків згідно з розпорядженням державного виконавця перераховуються у розмірі, необхідному для здійснення витрат виконавчого провадження, на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень, відкриті Міністерством юстиції України, міжрегіональними управліннями Міністерства юстиції України в органах Державної казначейської служби України. Разом з розпорядженням державним виконавцем готуються та надаються відповідні документи щодо здійснення витрат. Витрати за рахунок авансових внесків здійснюються згідно з кошторисами, затвердженими в установленому порядку.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1, ч.ч. 3,4 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

У ч. 3 ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження» також передбачено, що після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови (абз.3 п.3 розд. VI Інструкції).

Як вище встановлено судом, на виконанні відповідача, як органу примусового виконання рішень, перебували виконавчі провадження №№ 40679852, 40679894, 50987559, 52057190, 52057455, 54039580 щодо наказів Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13, від 18.08.2014 №911/2390/14, від 11.07.2016 у справі №911/1455/16, від 11.05.2017 у справі №911/559/17, які завершені шляхом винесення постанов від 28.10.2020 про повернення виконавчого документу стягувачу за заявою стягувача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Під час виконавчих проваджень №№ 40679852, 40679894, 50987559, 52057190, 52057455, 54039580 на підставі листів відповідача від 14.03.2017 № 7473, від 20.12.2017 №1-ЗВ/44962 позивач здійснив авансування витрат на проведення виконавчих дій (оплата вартості послуг з незалежної оцінки кожного об`єкту описаного й арештованого майна) у загальному розмірі 10 000 грн (які по суті є авансовим внеском), про що свідчать виписка по рахунку за 15.03.2017 та квитанція №0.0.936097665.1 від 11.01.2018.

Між тим, після повернення виконавчих документів (завершення виконавчих проваджень), як і після отримання відповідних клопотань (вимог) позивача за вих.№23-2/03 від 23.03.2021, за вих.№22-2/04 від 22.04.2021, кошти, які сплачені ним в якості авансування витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 10 000 грн, в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції відповідач не повернув.

При цьому, відповідачем не надано до суду жодних доказів використання коштів, які сплачені позивачем в якості авансування витрат на проведення виконавчих дій, у розмірі 10 000 грн, зокрема, звіту про використання таких коштів з наведенням переліку витрат виконавчого провадження, здійснених за їх рахунок, сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат.

Одночасно, дані ЄДРСР свідчать про наявність численних рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справах №911/2518/13, №911/2390/14, №911/1455/16, №911/559/17 за період 2014 - 2020 років, якими неодноразово визнавалась незаконною бездіяльність відповідача у виконавчих провадженнях №№ 40679852, 40679894, 50987559, 52057190, 52057455, 54039580 щодо вчинення необхідних виконавчих дій з метою примусового виконання рішень у цих справах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України (на яку посилається позивач) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна (майном є також грошові кошти) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, Верховного суду від 11.12.2024 у справі № 916/3879/23).

Оскільки накази Господарського суду Київської області від 09.09.2013 у справі №911/2518/13, від 18.08.2014 №911/2390/14, від 11.07.2016 у справі №911/1455/16, від 11.05.2017 у справі №911/559/17 повернуті стягувачу і виконавчі провадження №№ 40679852, 40679894, 50987559, 52057190, 52057455, 54039580, відповідно, є завершеними, тобто підстави набуття (отримання) відповідачем грошових коштів в розмірі 10 000 грн в якості авансування витрат на проведення виконавчих дій відпали, суд вважає, що на теперішній час ці кошти є такими, що безпідставно утримуються відповідачем, та підлягають поверненню позивачу згідно зі ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 10 000 грн, а отже і про їх задоволення.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, про те, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань (у т.ч. при виникненні позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст.1212 ЦК України).

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих за період з 29.10.2020 по 09.05.2024 на суму заборгованості 10 000 грн, складає 1 056,16 грн, перевірено судом та встановлено, що позивачем помилково визначено початкову дату їх нарахування (без урахування вимог абз. 3 п. 3 розд. VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 та зар. в МЮУ 02.04.2012 за № 489/20802, щодо повернення авансового внеску не пізніше трьох робочих днів з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу).

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 03.11.2020 (наступний день після настання строку повернення коштів - 02.11.2020 (з урахуванням дати повернення виконавчих документів - 28.10.2020 та приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України)) по 09.05.2024 на суму заборгованості 10 000 грн та встановлено, що розмір 3% річних складає 1 054,92 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2020 року по березень 2024 року на суму заборгованості 10 000 грн, складає 5 140,32 грн, перевірено судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 054,92 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 140,32 грн, а отже і про їх задоволення.

Слід зазначити про те, що під час розгляду справи відповідач (який про розгляд справи повідомлений належним чином) відзив на позов до суду не надав, в будь-який інший спосіб свою позицію щодо суті спору не висловив, жодних доказів, що підтверджують заперечення проти позовних вимог/спростовують позовні вимоги, не представив, незважаючи на те, що мав достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій з огляду на тривалість розгляду справи.

За змістом ст.ст. 165, 178 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст.80 ГПК України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Учасники справи зобов`язані подавати всі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (ст. 42 ГПК України).

Отже, за змістом вказаних норм відзив і докази, які підтверджують заперечення проти позовних вимог, мають бути подані відповідачем у встановлені строки, а неможливість їх подання у такі встановлені строки повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.

Системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, які підтверджують заперечення проти позову, повинні існувати на момент розгляду справи, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - відповідача).

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 24.07.2024 у справі № 646/857/18.

Такий порядок подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування та має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності.

На підставі ст.129 ГПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити частково.

2. Стягнути зі Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Поштова, 44, ідент. код 34974684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 40, оф. 315, ідент. код 38039872) грошові кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн, 3% річних у розмірі 1 054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 140 (п`ять тисяч сто сорок) грн 32 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 21 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 03.01.2025.

Суддя Л.В. Ніколаєва