Ухвала

від 07.01.2025 по справі 911/9/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" січня 2025 р. Справа № 911/9/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»

про визнання недійсними розпорядження, наказу, рішень, статуту та скасування державної реєстрації

установив:

21.12.2024 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано заяву ОСОБА_1 (далі також - заявниця/позивачка) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, згідно якої заявниця просила вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (07101, Київська обл., м. Славутич, Московський (Поліський) квартал, будинок 14, квартира 8, ідентифікаційний код 36291688) (далі також - організація/Федерація) скликати та проводити за ініціативою Президента Федерації та/чи Президії Федерації Конференцію, в тому числі проводити 26.12.2024 Конференцію, скликану за ініціативи Президії Федерації.

Так, заявниця зауважила, що має намір звернутися до суду з позовною заявою про:

- визнання припиненими повноважень керівника та органів і членів органів управління Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»;

- визнання недійсними та скасування рішень (актів) Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту»;

- визнання недійсними та скасування рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», оформлених протоколом від 11.12.2019;

- визнання недійсним статуту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (нова редакція), затвердженого протоколом Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 11.12.2019;

- скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту».

В основу обґрунтування відповідно поданої заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 покладено обставини незаконності наведених вище актів органів управління Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» та статуту цієї організації у новій редакції, а також обставини відсутності повноважень органів управління такої організації.

Так, за доводами заявниці, за ініціативою Президії Федерації на 26.12.2024 призначено Конференцію, попри те, що повноваження членів Президії, як і повноваження Президента Федерації на даний час, як і на час скликання Конференції за ініціативою Президії Федерації, були та є припиненими.

До того ж ОСОБА_1 зазначила, що така Конференція скликається з порушенням вимог статуту організації, оскільки зареєстрований статут в новій редакції 2019 року є недійсним, зокрема, з підстав внесення до нього більше ста змін (у порівнянні з попереднім статутом 2016 року), рішення про внесення яких Конференцією 11.12.2019 взагалі не приймалось.

В розрізі наведеного ОСОБА_1 зауважила, що:

- скликана за ініціативи Президії Федерації, повноваження якої є припиненими, Конференція буде проведена з порушенням порядку її скликання, зокрема на підставі недійсного статуту у редакції 2019 року, що, при наявності інших вже допущених порушень, матиме наслідком визнання недійсним рішень такої конференції;

- реєстри членів Федерації затверджено неповноважними особами, а тому не всі члени Федерації зазначені в реєстрах, як наслідок рішення Конференції прийматимуться не об`єктивно та неповноважним складом;

- недійсність рішення Президії Федерації, оформленого протоколом від 03.12.2024, матиме наслідком недійсність всіх рішень, прийнятих Конференцією 26.12.2024.

З огляду наведеного ОСОБА_1 вказала, що невжиття обраного нею заходу забезпечення позову унеможливить відновлення її порушених прав, оскільки призведе до необхідності подання нових позовів.

Також посилаючись на політику, яка послідовно проводилась у Федерації протягом попередніх 9 років, та досвід попередніх Конференцій, які організовувались за участі громадянина Поливки та його юриста у 2015, 2016 та 2019 роках, заявниця наголосила, що вона має обґрунтовані занепокоєння щодо того, що Конференція знову пройде з численними порушеннями, маніпуляціями та зловживаннями, що призведе тільки до подальшого поступового занепаду нашого виду спорту.

Крім того зміст заяви про забезпечення позову містить виклад обставин та суті спору, зокрема із наведенням мотивів та обґрунтування наявності підстав для визнання недійсними розпорядження, наказу, рішень, статуту.

23.12.2024 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» з вимогами про:

1) визнання недійсними:

- розпорядження Президента Федерації від 22.08.2024 б/н;

- наказу Президента Федерації від 12.10.2024 за №10/12/2024 «Про скасування Наказу №01/05/2023 від 01.05.2023 та довіреностей на здійснення представництва»;

- рішень Президії Федерації, оформлених протоколами від 30.01.2024, 22.08.2024, 20.09.2024, 11.10.2024, 03.12.2024 та від 17.12.2024;

2) визнання недійсними рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», оформлених протоколом від 11.12.2019;

3) визнання недійсним статуту Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (нова редакція), затвердженого протоколом Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 11.12.2019;

4) скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», здійсненої на підставі рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», оформлених протоколом від 11.12.2019.

Вказаний позов та заявлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , яка є членом вказаної організації, згідно наказу Президента Федерації Поливки А.М. від 01.05.2023 №01/05/2023 призначено Головою Осередку - Відокремленого підрозділу Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська Федерація танцювального спорту» «Житомирський обласний Осередок Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська Федерація танцювального спорту», відтак позивачка діяла як представник осередку організації на підставі виданої Поливкою А.М. довіреності від 02.05.2023 №02/05/2023.

Водночас позивачка зауважила про наявність ряду порушень як під час скликання та проведення 11.12.2019 Конференції і прийняття на ній рішень, так і під час прийняття органами управління організації, надалі, спірних актів у формі наказу, розпорядження та рішень, зокрема з огляду на те, що станом на час вчинення таких дій та прийняття спірних актів повноваження Президента Федерації Поливки А.М., як і повноваження Президії Федерації та ревізійної комісії були і є припиненими.

Внаслідок вказаного, за доводами ОСОБА_1 , Президент та Президія Федерації порушують визначений Законом України «Про громадські об`єднання» принцип самоврядності та корпоративні права позивачки, зокрема, обирати i бути обраною до керівних органів Федерації та інші корпоративні права.

Звідси позивачка просить визнати недійсними вказані акти організації та її органів управління, а також, з урахуванням наведених додатково підстав порушення закону та статуту організації у попередній редакції 2016 року, просить визнати недійсним статут у новій редакції 2019 року.

Крім того згідно наведених у змісті позову обставин позивачка, зокрема, вказала, що:

- 30.01.2024 проведено засідання Президії Федерації, зокрема щодо зібрання даних про членів організації за таблицею разом із супровідними документами з метою проведення конференції;

- розпорядженням Президента Федерації від 22.08.2024, зокрема, запропоновано невідкладно скликати Конференцію та доручено окремими особам здійснити облік членів організації та сформувати реєстр, а також посвідчити документи на представництво - довіреності, видані членам організації на довірених осіб;

- рішення Президії Федерації від 11.10.2024 стосувалось не припинення повноважень позивачки як Голови Житомирського обласного Осередку, а саме припинення Осередку, тоді як цей Осередок досі діє, як і діяв станом на момент видання Поливкою А.М., спірного наказу від 12.10.2024 за №10/12/2024, яким скасовано з 12.10.2024 дію Наказу №01/05/2023 від 01.05.2023 та дію довіреності від 02.05.2023 №02/05/2023 та всіх інших довіреностей, що були видані від імені організації позивачці щодо здійснення представництва;

- рішеннями Президії Федерації від 20.09.2024 та від 17.12.2024 затверджено реєстри членів організації, а рішенням №5 Президії Федерації, оформленим протоколом від 03.12.2024, ініційовано скликання звітно-виборної Конференції з датою проведення - 26 грудня 2024 року.

На переконання позивачки вказані вище розпорядження Президента Федерації та рішення Президії Федерації, у випадку скликання Конференції, можуть призвести до порушення її прав, як члена Федерації і як Голови Осередку, та прав інших членів Федерації, оскільки до голосування на Конференції будуть допущені лише члени Федерації, чиї довіреності посвідчені, інші - допущені не будуть, що може стати підставою для оскарження рішень Конференції.

До того ж позивачка вважає, що рішення Президії Федерації від 20.09.2024, 17.12.2024, якими затверджено реєстри членів організації, та від 03.12.2024 також підлягають визнанню недійсними, зокрема, з підстав відсутності у осіб відповідного органу управління правомочності для прийняття оскаржуваних рішень, а також з підстав порушення порядку скликання Конференції та надіслання передбаченої статутом інформації до осередків організації.

Так, позивачка зауважила, що розгляд питань та прийняття рішень по питаннях 1-6 порядку денного Конференції, відображеного у рішенні Президії Федерації від 03.12.2024, 26.12.2024 відбудеться в порушення статуту Федерації, що є окремою підставою до визнання недійсним такого рішення Президії Федерації, оформленого протоколом від 03.12.2024.

24.12.2024 на електронну пошту Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшли пояснення та клопотання в порядку статті 42 ГПК України до заяви про забезпечення позову, відповідно до змісту яких позивачка просила вважати такі пояснення невід`ємною частиною заяви про забезпечення позову, яка ширше розкриває зміст обґрунтування необхідності у застосуванні обраного заходу, а саме:

- оскільки згідно позову заявлено немайнові вимоги слід досліджувати те, чи не призведе невжиття заявленого заходу до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивачки;

- голосування на конференції 26.12.2024 відбуватиметься з врахуванням реєстру членів Федерації, затвердженого спірним рішенням Президії від 17.12.2024, в який не включено значну кількість членів, відтак рішення будуть прийматись не об`єктивно та неповноважним складом та, відповідно, будуть визнані недійсними.

Заявниця також зауважила, що вона не просить заборонити скликання та проведення Конференції Федерації як такої, а просить заборонити скликати та проводити Конференції, яка (які) скликаються виключно за ініціативою Президента чи Президії Федерації, повноваження яких є припиненими.

Крім того у вказаних додаткових поясненнях позивачка виклала зміст обставин по суті спору із наведенням мотивів та обґрунтування наявності підстав для визнання недійсними розпорядження, наказу, рішень, статуту, а також звернула увагу на те, що не можуть бути застосовані до такої заяви приписи п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України, оскільки Федерація є непідприємницьким товариством, тоді як ч. 10 ст. 11 ГПК України допускає матеріально-правову аналогію, а не процесуальну аналогію.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 06.01.2025, судовій справі за вказаною вище заявою про вжиття заходів забезпечення позову присвоєно єдиний та унікальний №911/9/25 та під вказаним номером разом із позовною заявою і поясненнями передано до розгляду судді Яремі В.А.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (ідентифікаційний код 36291688) скликати та проводити за ініціативою Президента Федерації та/чи Президії Федерації Конференцію, в тому числі проводити 26.12.2024 Конференцію, скликану за ініціативи Президії Федерації, суд дійшов таких висновків.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина 4, пункти 1, 3 частини 5 та частина 11 статті 137 ГПК України презюмують, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

- проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

- участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладені вище норми процесуального законодавства метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Умовою ж застосування заходів забезпечення позову з немайновими вимогами є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Водночас обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти як збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, так і ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Звідси у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Розкриваючи зміст вказаного, слід зазначити, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин, тобто під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Так, передбачений частиною 4 статті 137 ГПК України принцип співмірності заходів забезпечення із заявленими позивачем вимогами означає, що такі заходи можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, тоді як заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №916/4893/23.

З поданого ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» позову слідує, що його предметом є матеріально-правові вимоги про:

1) визнання недійсними: розпорядження Президента Федерації від 22.08.2024 б/н; наказу Президента Федерації від 12.10.2024 за №10/12/2024 «Про скасування Наказу №01/05/2023 від 01.05.2023 та довіреностей на здійснення представництва»; рішень Президії Федерації, оформлених протоколами від 30.01.2024, 22.08.2024, 20.09.2024, 11.10.2024, 03.12.2024 та від 17.12.2024;

2) визнання недійсними рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», оформлених протоколом від 11.12.2019;

3) визнання недійсним статут Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (нова редакція), затвердженого протоколом Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» від 11.12.2019;

3) скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», здійсненої на підставі рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту», оформлених протоколом від 11.12.2019.

Тобто, предметом позову є вимоги про визнання недійсними актів юридичної особи та її органів управління і вимога про скасування державної реєстрації змін про цю юридичну особу, тоді як предметом спору за таким позовом є, зокрема, безпосередньо самі акти (розпорядження, наказ, рішення, статут).

Оцінюючи вказане та заяву ОСОБА_1 , зокрема на предмет відповідності цієї заяви вимогам п.п. 2, 4 ч. 1, ч. 4 та п. 5 ч. ст. 137 ГПК України, суд висновує, що обрані заявницею заходи до забезпечення позову шляхом заборони Федерації скликати та проводити за ініціативою Президента та/чи Президії Конференцію, в тому числі проводити 26.12.2024 Конференцію, скликану за ініціативи Президії Федерації не відповідають пункту 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, який визначає такий спосіб захисту як заборона іншим особам (не відповідачу) вчиняти дії щодо предмета спору, позаяк заявниця просить заборонити, зокрема, скликати Конференцію за ініціативою Президента та/чи Президії, тоді як предметом спору за поданим нею позовом є акти юридичної особи та її органів управління.

Тобто фактично заборона вчиняти дії зі скликання Конференції, що також обумовлюються діями інших осіб - Президента та/чи Президії Конференцію, не стосується предмету спору за поданим заявницею позовом.

До того ж заборона проводити Конференцію, в тому числі 26.12.2024 не відповідає ч. 5 ст. 137 ГПК України, яка не допускає забороняти проводити загальні збори юридичної особи та/або участь (реєстрацію для участі) або неучасть учасників у таких зборах, визначення їх правомочності.

Так, обрані заявницею заходи стосуються заборони проводити загалом Конференцію, у тому числі і 26.12.2024, і не визначають заборони приймати конкретні рішення, які могли б стосуватися спірних розпорядження, наказу, рішень Конференції від 11.12.2019 та рішень Президії від 30.01.2024, 22.08.2024, 20.09.2024, 11.10.2024, 17.12.2024, статуту організації 2019 року та державної реєстрації змін про юридичну особу.

Суд зауважує, що перелік рішень, щодо яких встановлюється заборона їх прийняття, має бути зрозумілим та недвозначним.

Посилання ж заявниці на те, що вона просить заборонити проводити не загалом будь-яку Конференцію/ї, а саме Конференцію 26.12.2024 та будь-яку Конференцію за ініціативою Президента та/або Президії жодним чином не нівелює передбачену ч. 5 ст. 137 ГПК України умову застосування заходу забезпечення позову.

В розрізі вказаного суд звертає увагу, що заявниця може просити суд вжити передбачені статтею 137 ГПК заходи забезпечення позову, попри те лише з урахуванням передбачених такою нормою обмежень та умов, до яких зокрема належить та умова, що забороняти можна загальним зборам приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору і виключень з цієї умови в залежності від суб`єкту скликання зборів не існує.

Крім того обрані заявницею заходи шляхом заборони проводити Конференцію 26.12.2024 та будь-яку Конференцію за ініціативою Президента та/або Президії не є співмірними із заявленими вимогами про визнання розпорядження, наказу та рішень Президії від 30.01.2024, 11.10.2024, які стосуються загалом питань повноважень позивачки та її статусу представника Осередку, а також організаційно-розпорядчих питань.

Доводи ж позивачки про те, що Федерація є непідприємницьким товариством та, відповідно, не можливо застосовувати до обраних нею заходів приписів п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України, судом визнаються неспроможними з огляду на вказану судом вище позицію, зокрема викладену і у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №916/4893/23, за висновками якої суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій про заборону загальним зборами членів Одеської регіональної торгово-промислової палати приймати рішення з питань порядку денного шляхом письмового опитування, виснував про те, що:

- предметом спору у даній справі є законність/незаконність рішення ради Палати щодо порядку скликання загальних зборів;

- натомість суди попередніх інстанцій, вживши заходів забезпечення позову шляхом заборони загальним зборам приймати рішення з усіх питань порядку денного, не врахували пункт 1 частини п`ятої статті 137 ГПК України, адже така заборона прямо не стосується предмета спору, яким є рішення палати від 19.10.2023 про проведення чергових загальних зборів членів палати шляхом письмового опитування 23.11.2023.

Суд звертає увагу на те, що вказані вище висновки не ґрунтуються на аналогії процесу.

Також у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №916/4893/23 суд касаційної інстанції виснував про те, що:

- не з`ясувавши узгодженості предмета позову і заходів до забезпечення позову, суди вжили заходів забезпечення позову, які є фактично тотожними задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті;

- заборонивши загальним зборам приймати відповідні рішення шляхом письмового опитування згідно з рішенням ради Одеської регіональної торгово-промислової палати від 19.10.2023, суди фактично погодились з доводами позивачів про неправомірність такого рішення палати, чим фактично вирішили спір на стадії забезпечення позову у супереч вимогам частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

З огляду на вказане суд визнає неспроможними доводи позивачки про те, що недійсність рішення Президії Федерації, оформленого протоколом від 03.12.2024, матиме наслідком недійсність всіх рішень, прийнятих Конференцією 26.12.2024, а також про порушення порядку скликання таких зборів та проведення голосування на цих зборах з порушенням установчих документів неповноважним складом, без врахування правильної кількості членів організації.

Наведені вище доводи та обставини можуть бути перевірені та оцінені тільки під час розгляду справи по суті, тоді як на стадії вжиття заходів забезпечення позову надання судом оцінки спірним актам юридичної особи та/або прийнятим у майбутньому рішенням не передбачено.

Так, заявниця фактично спонукає суд встановити неправомірність зборів 26.12.2024 шляхом заборони їх проведення з підстав порушення порядку їх скликання, що не входить в межі процедури вжиття заходів до забезпечення позову.

Отже, заходи до забезпечення позову шляхом заборони Федерації скликати та проводити за ініціативою Президента та/чи Президії Конференцію, зокрема проводити 26.12.2024 Конференцію, скликану за ініціативи Президії Федерації, не відповідають ч. 11 ст. 137 ГПК України, оскільки вжиття таких заходів фактично призведе до вирішення спору по суті та досягнення мети заявниці - відсутності будь-яких рішень за результатами таких зборів.

Стосовно ж аргументів заявниці про ускладнення відновлення порушених прав та захисту її інтересів у разі не вжиття обраних заходів забезпечення суд зазначає, що у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Однак ОСОБА_1 не доведено, що обрані нею заходи по забороні проводити Конференцію 26.12.2024 та будь-яку Конференцію за ініціативою Президента та/або Президії спрямовано на забезпечення ефективного захисту або поновлення її порушених прав як члена такої організації, оскільки заявниця не вказала, які саме власні права у організації вона має на меті поновити поданням позову про визнання недійсними розпорядження, наказу, рішень, статуту та скасування державної реєстрації.

Зокрема заявниця не зазначила, якого ефекту від визнання недійсними розпорядження, наказу, рішень, статуту та скасування державної реєстрації вона має на меті досягти, як і не зазначила заявниця, яким чином ймовірне проведення не ідентифікованих, тобто ймовірно будь-яких Конференцій за ініціативою Президента та/або Президії перешкодить/унеможливить ефективне поновлення її прав у разі задоволення заявлених нею вимог.

В розрізі вказаного слід зауважити, що вжиті судом заходи мають забезпечувати конкретний поданий позов або той, який буде заявлено, і особа має довести ускладнення відновлення саме тих прав, які вона вважає порушеними на момент звернення до суду із позовом та відповідною заявою, а не наявність будь-яких прав та теоретичну можливість їх порушення внаслідок проведення зборів юридичної особи у майбутньому.

Вказані заявницею аргументи про те, що вона буде вимушена звертатись із новими позовами не ґрунтуються на мотивах поданого нею позову та не свідчать про наявність безпосереднього зв`язку між обраними заходами забезпечення і предметом позову.

Процесуальний інститут вжиття заходів забезпечення позову не може слугувати для забезпечення будь-яких ймовірних позовів особи та блокування діяльності юридичної особи.

Покладення ж заявницею в основу обґрунтування відповідної заяви доводів про незаконність усіх спірних актів відповідача та відсутність правомочності органів управління організації судом не береться до уваги, оскільки в межах питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не вирішує спір по суті.

Посилання заявниці на її міркування щодо політики, яка послідовно проводилась у Федерації протягом попередніх 9 років, та досвід попередніх Конференцій, які організовувались за участі громадянина Поливки та його юриста у 2015, 2016 та 2019 роках, також жодним чином не підтверджують та не доводять обставин утруднення для позивачки відновлення її порушених прав за результатами задоволення заявлених нею вимог.

Підсумовуючи наведене, суд висновує, що заявниця не довела наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити Конференцію 26.12.2024 та будь-яку Конференцію за ініціативою Президента та/або Президії, а тому відмовляє у задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 07.01.2025, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема