Ухвала

від 08.01.2025 по справі 911/9/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" січня 2025 р. Справа № 911/9/25

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову

до Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту"

про визнання недійсними розпорядження, наказу, рішень, статуту та скасування державної реєстрації

установив:

21.12.2024 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнська федерація танцювального спорту» (ідентифікаційний код 36291688) скликати та проводити за ініціативою Президента Федерації та/чи Президії Федерації Конференцію, в тому числі проводити 26.12.2024 Конференцію, скликану за ініціативи Президії Федерації.

23.12.2024 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська федерація танцювального спорту" з вимогами про:

1) визнання недійсними:

- розпорядження Президента Федерації від 22.08.2024 б/н;

- наказу Президента Федерації від 12.10.2024 за №10/12/2024 "Про скасування Наказу №01/05/2023 від 01.05.2023 та довіреностей на здійснення представництва";

- рішень Президії Федерації, оформлених протоколами від 30.01.2024, 22.08.2024, 20.09.2024, 11.10.2024, 03.12.2024 та від 17.12.2024;

2) визнання недійсними рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту", оформлених протоколом від 11.12.2019;

3) визнання недійсним статуту Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту" (нова редакція), затвердженого протоколом Конференції Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту" від 11.12.2019;

4) скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту", здійсненої на підставі рішень Конференції Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту", оформлених протоколом від 11.12.2019.

Вказаний позов та заявлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 , яка є членом вказаної організації, згідно наказу Президента Федерації Поливки А.М. від 01.05.2023 №01/05/2023 призначено Головою Осередку - Відокремленого підрозділу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська Федерація танцювального спорту" "Житомирський обласний Осередок Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська Федерація танцювального спорту", відтак позивачка діяла як представник осередку організації на підставі виданої Поливкою А.М. довіреності від 02.05.2023 №02/05/2023.

Водночас позивачка зауважила про наявність ряду порушень як під час скликання та проведення 11.12.2019 Конференції і прийняття на ній рішень, так і під час прийняття органами управління організації, надалі, спірних актів у формі наказу, розпорядження та рішень, зокрема з огляду на те, що станом на час вчинення таких дій та прийняття спірних актів повноваження Президента Федерації Поливки А.М., як і повноваження Президії Федерації та ревізійної комісії були і є припиненими.

Внаслідок вказаного, за доводами ОСОБА_1 , Президент та Президія Федерації порушують визначений Законом України "Про громадські об`єднання" принцип самоврядності та корпоративні права позивачки, зокрема обирати i бути обраною до керівних органів Федерації та інші корпоративні права.

Звідси позивачка просить визнати недійсними вказані акти організації та її органів управління, а також, з урахуванням додатково наведених підстав, порушення норм закону та статуту організації у попередній редакції 2016 року, просить визнати недійсним статут у новій редакції 2019 року.

Крім того згідно наведених у змісті позову обставин позивачка, зокрема, вказала, що:

- 30.01.2024 проведено засідання Президії Федерації, зокрема щодо зібрання даних про членів організації за таблицею разом із супровідними документами з метою проведення конференції;

- розпорядженням Президента Федерації від 22.08.2024, зокрема, запропоновано невідкладно скликати Конференцію та доручено окремими особам здійснити облік членів організації та сформувати реєстр, а також посвідчити документи на представництво - довіреності, видані членам організації на довірених осіб;

- рішення Президії Федерації від 11.10.2024 стосувалось не припинення повноважень позивачки як Голови Житомирського обласного Осередку, а саме припинення Осередку, тоді як цей Осередок досі діє, як і діяв станом на момент видання Поливкою А.М., спірного наказу від 12.10.2024 за №10/12/2024, яким скасовано з 12.10.2024 дію Наказу №01/05/2023 від 01.05.2023 та дію довіреності від 02.05.2023 №02/05/2023 та всіх інших довіреностей, що були видані від імені організації позивачці щодо здійснення представництва;

- рішеннями Президії Федерації від 20.09.2024 та від 17.12.2024 затверджено реєстри членів організації, а рішенням №5 Президії Федерації, оформленим протоколом від 03.12.2024, ініційовано скликання звітно-виборної Конференції з датою проведення - 26 грудня 2024 року.

На переконання позивачки вказані вище розпорядження Президента Федерації та рішення Президії Федерації, у випадку скликання Конференції, можуть призвести до порушення її прав, як члена Федерації і як Голови Осередку, та прав інших членів Федерації, оскільки до голосування на Конференції будуть допущені лише члени Федерації, чиї довіреності посвідчені, інші - допущені не будуть, що може стати підставою для оскарження рішень Конференції.

До того ж позивачка вважає, що рішення Президії Федерації від 20.09.2024, 17.12.2024, якими затверджено реєстри членів організації, та від 03.12.2024 також підлягають визнанню недійсними, зокрема, з підстав відсутності у осіб відповідного органу управління правомочності для прийняття оскаржуваних рішень, а також з підстав порушення порядку скликання Конференції та надіслання передбаченої статутом інформації до осередків організації.

Позивачка зауважила на тому, що усі заявлені нею вимоги співвідносяться між собою як похідні та основні, зокрема від вимог про визнання недійсними рішень Конференції від 11.12.2019 та статут в редакції від 2019 року залежать усі інші вимоги, у тому числі і вимога про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Водночас, посилаючись на те, що рішення Президії Федерації від 20.09.2024, 11.10.2024, 17.12.2024, не є відкритими, позивачка згідно змісту позову та його прохальної частини просить в порядку ч. 4 ст. 164 ГПК України у зв`язку з відсутністю у неї оскаржуваного акта витребувати у відповідача рішення Президії ВГО «ВФТС», оформлені протоколами від 20.09.2024, 11.10.2024 17.12.2024.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 06.01.2025, судовій справі за вказаною вище заявою про вжиття заходів забезпечення позову присвоєно єдиний та унікальний №911/9/25 та під вказаним номером разом із позовною заявою передано до розгляду судді Яремі В.А.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.

У відповідності до пп. 4, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Однак в порушення п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява ОСОБА_1 не містить відомостей щодо того, якому способу (способам) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншому способу (способам) захисту прав та інтересів відповідає заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту", а також стосовно ефективності такої вимоги, зокрема в частині примусового виконання рішення у разі її задоволення.

З огляду на вказане суд звертає увагу позивачки на те, що:

- під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав;

- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення;

- оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування;

- під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам;

До того ж у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 викладено правову позицію, згідно з якої:

- особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань");

- вимога про скасування запису в реєстрі є наслідком порушення вимог законодавства у зв`язку із прийняттям рішень загальними зборами товариства, а, отже, є зверненою до товариства похідною вимогою від вимоги про недійсність вказаних рішень загальних зборів.

Також позовна заява ОСОБА_1 не містить обставин стосовно того, яке саме корпоративне право та/або інтерес позивачки порушено в розрізі кожної із заявлених нею позовних вимог, як і не містить позовна заява викладу обставин стосовно права позивачки звертатися до суду із заявленими вимогами в інтересах інших осіб з огляду на зазначення у позові про те, що розпорядження Президента Федерації та рішення Президії Федерації, у випадку скликання Конференції, можуть призвести до порушення прав інших членів Федерації.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивачки на те, що саме лише її зауваження про те, що її корпоративні права порушено не розкриває змісту конкретних прав та/або інтересів, які порушено кожним спірним актом юридичної особи та державною реєстрацією.

Крім того позовна заява ОСОБА_1 в порушення п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України не містить правових підстав щодо вимоги про скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту".

В розрізі зазначеного суд вважає за необхідне зауважити, що правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача, тоді як саме лише зазначення позивачкою про те, що така вимога залежить від вимог про визнання недійсними рішень Конференції від 11.12.2019 та статуту в редакції від 2019 року не звільняє особу, яка звернулась із позовом, від дотримання передбачених п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України процесуальних вимог.

З огляду наведеного та необхідності надати позивачкою відповідних пояснень суд зазначає, що:

- предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку;

- чітка ідентифікація заявлених вимог сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 74, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Поряд з тим приписами частин першої, другої статті 73 ГПК України передбачено доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Поряд з тим згідно з пунктами 24, 25, 26, 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення), підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Так, у Інструкції користувача Електронного суду, яка передбачає, зокрема можливість формування електронних довіреності або ордеру, надано такі визначення:

- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;

- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

- паперовий документ - документ, інформація в якому зафіксована на папері, включаючи обов`язкові реквізити документа, який засвідчений особистим підписом автора.

Отже, засобами підсистеми "Електронний суд" можуть бути створені електронні документи, які підписуються кваліфікованим електронним підписом автора, та яким також засвідчується відповідність оригіналу електронної копії паперового документа.

Суд звертає увагу на те, що електронний документ та електронна копія паперового документа не є тотожними, у тому числі і за порядком їх створення.

Також в розрізі наведеного суд звертає увагу на викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (провадження №12-8гс23) позицію, згідно якої процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, своєю чергою, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У розрізі зазначеного суд звертає увагу позивачки на те, що:

- долучені нею до позовної заяви, як електронні документи в підсистемі «Електронний суд», додатки зокрема за порядковими номерами 9 та 10, найменовані як « 8 рішення Президії з сайту.docx.»/« 10 витяг.docx», як і решта додатків у відповідному форматі «docx.» не містять ідентифікуючих ані даних щодо автора внесеного до таких документів змісту (тексту), ані підпису автора/авторів таких документів;

- вказане позивачкою посилання в мережі Інтернет https://audsf.com.ua/wp-content/uploads/2024/10/2024.10.12, де за її доводами розміщено наказ, завантажується як «Помилка 404/запитувана сторінка не знайдена»;

- частиною 3 ст. 96 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом;

- спосіб подання електронних доказів у формі посилання на сторінку в мережі Інтернет не відповідає вказаним вище процесуальним нормам, у тому числі щодо порядку доказування та виключного переліку засобів, за допомогою яких встановлюються необхідні для встановлення обставин дані згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України - письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

З огляду вказаного суд звертає увагу позивачки на необхідності надання пояснень стосовно доданих нею до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з таких документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом або електронною копією паперового документа.

Окрім наведеного суд звертає увагу позивачки на те, що після прохальної частини нею наведено перелік додатків, перелік яких є відмінним від додатків згідно електронної форми та серед яких вказано, зокрема:

- витяг з протоколу засідання Президії Федерації від 30.01.2023

- публікація рішення Президії Федерації від 11.10.2024;

- рішення Президії Федерації від 25.11.2020, попри те до електронного позову не завантажено документів (фалів) з таким найменуванням та не надано пояснень стосовно наявності/відсутності у позивачки таких документів та неподання їх разом з позовом, з огляду на зазначення їх у якості додатків до позову.

До того ж, в розрізі реалізації позивачкою права на витребування доказів, суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 81 ГПК України передбачає вимоги до відповідного клопотання, які мають бути обов`язково усі дотримані заявником із зазначенням про це у такому клопотанні.

Так, приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України визначено, відповідно, що:

- учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї;

- у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Отже, наведені приписи презюмують право, зокрема, позивача подати клопотання про витребування доказів, яке має відповідати усім вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, тобто заявник має довести як виконання ним усіх вимог зазначеної норми, так і дійсно об`єктивну неможливість самостійно отримати необхідні докази.

У розрізі вказаного вище суд звертає увагу позивача на те, що відсутність в особи, яка подає копії документів, їх оригіналів не звільняє таку особу від дотримання процедури отримання таких доказів та подання їх у належним чином засвідченій копії, як і не звільняє особу від дотримання приписів ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України та подання відповідно обґрунтованого клопотання частина 4 статті 164 ГПК України, яка лише передбачає подання клопотання про витребування документу, у разі його відсутності у позивача.

Вказана норма не звільняє особу від доведення виконання нею вимог ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України.

Окрім того відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164, ч. 10 ст. 174 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" встановлено, суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За результатом перевірки стану оплати судового збору за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено відсутність відомостей щодо підтвердження зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України за доданою до позовної заяви квитанцією від 23.12.2024 на суму 26 646,40 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивачки до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Висновуючи про залишення позову без руху судом враховано, що:

- передбачена ст. 14 ГПК України диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов`язків щодо форми та змісту позовної заяви, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі наділений правом перевірити і встановити відповідність позовної заяви таким процесуальним вимогам;

- доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності заяв/скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, відтак кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу;

- встановлені процесуальними приписами вимоги до змісту позову покладено в основу засад господарського судочинства з метою: спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду та направлено на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами;

- усунення недоліків позовної заяви спрямовано як на виключення неточностей заявлених вимог та можливості подвійного тлумачення волі заявника, так і на виключення необхідності у додатковій затраті часу на вчинення відповідних дій під час розгляду справи, що у зворотному перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та ускладнить вирішення спору і розгляд справи загалом.

Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

1) письмових пояснень з викладом відомостей:

- щодо того, якому способу (способам) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншому способу (способам) захисту прав та інтересів відповідає позовна вимога про заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту";

- щодо ефективності обраного позивачкою способу захисту в частині вимоги про скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту", зокрема стосовно примусового виконання рішення за такою вимогою;

2) письмових пояснень з викладенням обставин:

- стосовно того, яке саме корпоративне право та/або інтереси позивачки порушено в розрізі кожної із заявлених нею позовних вимог;

- стосовно права позивачки звертатися до суду із заявленими вимогами в інтересах інших осіб (членів організації);

3) правових підстав щодо вимоги про скасування державної реєстрації змін до реєстраційних даних Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська федерація танцювального спорту";

4) пояснень стосовно доданих позивачкою до позовної заяви документів із зазначенням про те, до якого виду доказування (письмові/електронні) відноситься кожен з таких документів, тобто яким видом доказу є кожен із долучених до позову документів - електронним документом або електронною копією паперового документа;

5) пояснень стосовно наявності/відсутності у позивачки та неможливості подання разом з позовом вказаних у якості додатків до позову таких документів як: витяг з протоколу засідання Президії Федерації від 30.01.2023; публікація рішення Президії Федерації від 11.10.2024; рішення Президії Федерації від 25.11.2020;

6) пояснення щодо відповідності усім вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України заявленого позивачкою клопотання про витребування доказів;

7) доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за доданою до позовної заяви квитанцією від 23.12.2024 на суму 26 646,40 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Суддя В.А. Ярема