ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"07" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5559/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
розглянувши заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-12/25 від 06.01.2025 по справі №916/5559/24
за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4)
до відповідача: Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району (67770, Одеська область, с. Шабо, вул. Центральна, 63)
про витребування земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
23.12.2024 Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, в якій просить витребувати земельну ділянку рекреаційного призначення площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 (РНОНМ: 2530430651040) з володіння Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що землі Будацької коси не входять до складу жодної територіальної громади і відносяться до земель державної власності, у зв`язку з чим повноваження щодо розпорядження даними землями належать до компетенції Одеської обласної державної адміністрації в силу повноважень, визначених ч. 5 ст. 122 ЗК України, а реєстрація права комунальної власності Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на земельну ділянку площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 свідчить про незаконне її вибуття із володіння власника за принципом реєстраційного посвідчення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури за вх.№5699/24 від 23.12.2024 залишено без руху та встановлено прокурору десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 23 301,41 грн.
Ухвала суду від 27.12.2024 була надіслана прокуратурі до електронного кабінету та доставлена 27.12.2024 о 19:30, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
03.01.2025 до суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
Ухвалою від 6.01.2025 судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
6.01.2025 Заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову - накласти арешт на земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належать Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043)
Обґрунтовуючи подану заяву, прокурор зазначає, що Господарським судом Одеської області по справі № 916/3920/21 встановлені обставини, що мають преюдиціальне значення для вирішення вказаного спору, а саме: - земельні ділянки Будацької коси розташовані за межами населених пунктів Білгород-Дністровського району та не ввійшли станом на 27.05.2021 в межі жодної адміністративно-територіальної одиниці сільської, селищної, міської ради; земельні ділянки на території Будацької коси були та залишаються у державній власності. Разом з тим, незаконність державної реєстрації права комунальної власності Шабівської сільської ради встановлена в межах кримінального провадження за №42021160000000610 від 13.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом неправомірних дій службових осіб Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, органів державної влади, у тому числі кадастрових реєстраторів, що призвело до протиправного заволодіння земельними ділянками державної власності, розташованими на території Будацької коси Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населених пунктів. Зокрема, відповідно до висновку від 12.06.2023 № 11659/23-41 судової земельно-технічної експертизи, призначеної та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках вищевказаного провадження, піщаний пересип - Будацька Коса, в межах 11 сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами, у тому числі 5120887700:05:003:0024, не входила до затверджених меж Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, код ЄДРПОУ 043784043 станом на 10.12.2021.
Прокурор зазначає про реальну загрозу подальшої можливої передачі в оренду земельної ділянки площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 або вчинення дій щодо її поділу ускладнить її подальше повернення на користь Одеської обласної державної адміністрації або зробить обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави неефективним.
Розглянувши заяву Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Визначення таких понять як арешт майна та заборона на відчуження майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Суд зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта зазначеної статті ГПК України).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Крім цього, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
А тому заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 26.09.2023 у справі №911/1518/22).
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Позов в процесуальному сенсі - є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про витребування земельної ділянки рекреаційного призначення площею 5,00 га з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024 (РНОНМ: 2530430651040) з володіння Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району на користь належного власника - держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Тобто, як встановлено судом, прокурор просить накласти арешт на майно, яке безпосередньо стосується предмета позову.
Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, відкладених у постановах від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, від 05.09.2019 року у справі №911/527/19, від 16.10.2019 року у справі №911/1530/19, від 25.09.2020 року у справі №925/77/20 та від 21.08.2020 року у справі №904/2357/20, за яких під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи існуватиме відповідна земельна ділянка у розпорядженні органу місцевого самоврядування - відповідача у справі, а тому застосування запропонованого прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.
Суд також бере до уваги висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, згідно яких можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.
Тобто у відповідача, як власника спірної земельної ділянки, є ніким і нічим не обмежена можливість розпоряджатися нею на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі її в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Водночас, безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача майнових прав на спірну земельну ділянку іншим особам, які не беруть участь у судовому процесі, ускладнить виконання рішення у разі його прийняття на користь позивача.
Отже, в даному випадку застосовані заходи забезпечення позову мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення.
Вищевказані обставини у сукупності свідчать про наявність необхідності вжиття заходів забезпечення позову з метою забезпечення гарантій збереження майна до вирішення даної справи шляхом накладення арешту на майно.
Щодо співмірності заходів забезпечення позову, то судом досліджено співмірність негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майно.
За таких обставин, за висновками суду, заявлений захід забезпечення позову є адекватним, не суперечить вимогам ст.ст.136-139 ГПК України та в даному випадку спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Керуючись ст.140, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.№2-12/25 від 06.01.2025 по справі №916/5559/24 задовольнити.
2. Накласти арешт на земельну ділянку рекреаційного призначення, яка розташована на території Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населених пунктів) з кадастровим номером 5120887700:05:003:0024, площею 5,00 га, яка належать Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (код ЄДРПОУ 04378043).
Стягувач: Одеська обласна прокуратура (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код 03528552).
Боржник: Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району (67770, Одеська область, с. Шабо, вул. Центральна, 63, код ЄДРПОУ 04378043).
Ухвала набрала чинності 07.01.25 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Суддя Щавинська Юлія Михайлівна
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 07.01.2025 |
Оприлюднено | 09.01.2025 |
Номер документу | 124264177 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Щавинська Ю.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні