Ухвала

від 07.01.2025 по справі 916/12/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"07" січня 2025 р.м. Одеса № 916/12/25Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши матеріали вх. № 12/25 від 02.01.2025

за позовом: Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації)

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

2) Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району

Херсонської області

3) Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області

про визнання незаконним та скасування наказу, рішення державного реєстратора, та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 01.01.2025 (вх. № 12/25 від 02.01.2025) до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в якій просить

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.11.2020 № 19 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині земельної ділянки площею 42,9252 га кадастровий номер 6520681800:03:001:0423;

- скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Херсонської області Розковерко О.С. індексний номер рішення 56110864 від 12.01.2021 та проведену 05.01.2021 на його підставі державну реєстрацію права комунальної власності Милівської сільської ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 42,9252 га кадастровий номер 6520681800:03:001:0423, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2267312365206;

- усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 42,9252 га кадастровий номер 6520681800:03:001:0423.

В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави прокурор посилається на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що Херсонська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито. Зокрема, прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Херсонської облдержадміністрації скеровано лист, де вказано про конкретні порушення законодавства під час передачі в комунальну власність Милівській сільській раді земельної ділянки лісогосподарського призначення та звернуто увагу на необхідність вжиття обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель цієї категорії, заходів щодо повернення земельної ділянки. Водночас, Херсонською обласною військовою адміністрацією прокуратуру повідомлено, що право постійного користування земельними ділянками ДП «Великокопанівське ЛМГ» не припинялося, земельні ділянки лісогосподарського призначення не вилучалися. Про виявлені факти порушень порядку встановлення та зміни цільового призначення земель Херсонська обласна державна (військова) адміністрація не була обізнана. Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави Херсонською обласною державною адміністрацією (Херсонською обласною військовою адміністрацією) будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У поданій позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та у відповідачів.

Згідно з ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Ч. 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципомnovit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України. Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З вищевикладеного слідує, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 38, 39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 910/7152/24.

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.055.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало, зокрема, відповідне листування з Херсонською обласною військовою адміністрацією.

Херсонська обласна прокуратура звернулася до Херсонської обласної військової адміністрації листом від 17.12.2024 №15/1-3015-24 (реєстраційний № 15/1-7534ВИХ-24), в якому вказано про конкретні порушення законодавства під час передачі в комунальну власність Милівській сільській раді земельної ділянки лісогосподарського призначення та звернуто увагу на необхідність вжиття обласною державною адміністрацією, як розпорядником земель цієї категорії, заходів щодо повернення земельної ділянки.

У відповіді від 24.12.2024 № 01-01-66-13877/0/24/23 Херсонська обласна військова адміністрація повідомила, що вилучення земель лісогосподарського призначення зі зміною їх цільового призначення, що використовуються ДП «Великокопанівське ЛМГ» на праві постійного користування, яке підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, можливе лише після формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, надання їх у постійне користування, письмової згоди землекористувача на їх вилучення і за погодженням з Кабінетом Міністрів України; звернення щодо вилучення земель лісогосподарського призначення державної власності, що використовуються ДП «Великокопанівське ЛМГ», зміни їх цільового призначення, а також письмової згоди землекористувача на їх вилучення до Херсонської обласної державної (військової) адміністрації не надходило; Херсонська обласна (військова) адміністрація не була обізнана про обставини, наведені у листі Херсонської обласної прокуратури, рішення щодо вилучення зазначених земель та зміни їх цільового призначення не приймалось; заходи щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, Херсонською обласною державною (військовою) адміністрацією не вживались.

При цьому, місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ч.3 ст.1 Закону про державні адміністрації).

Місцева державна адміністрація в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля :

1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності;

2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону тощо (ст. 21 Закону про державні адміністрації).

Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів (ст. 3 Закону про державні адміністрації).

Перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи (ст. 10 Закону про державні адміністрації).

Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань ( ч.1 ст. 11 Закону про державні адміністрації).

Посадові особи місцевих державних адміністрацій несуть відповідальність згідно з чинним законодавством ( ст. 49 Закону про державні адміністрації).

На офіційному сайті Херсонської обласної державної адміністрації (https://khoda.gov.ua/image/catalog/files/%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%20%D0%A5%D0%9E%D0%94%D0%90.pdf) оприлюднене Положення про апарат Херсонської обласної державної адміністрації (далі - Положення) (додаток 1 до розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 22.01.2020 № 43).

Відповідно до п. 2 розділу І. Загальні положення Положення до складу апарату входять у тому числі сектор правового забезпечення.

Згідно з п. п. 1, 15 розділу II. Основні завдання і функції апарату Положення апарат відповідно до покладених на нього завдань: здійснює правове, організаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності обласної державної адміністрації.

Після звернення до Херсонської обласної військової адміністрації 17.12.2024 листом №15/1-3015-24 (реєстраційний № 15/1-7534ВИХ-24), та отримання відповіді від 24.12.2024 № 01-01-66-13877/0/24/23, заступником керівника Херсонської обласної прокуратури листом від 25.12.2024 № 15/1-3027-24 повідомлено Херсонську обласну військову адміністрацію про прийняття рішення щодо звернення до Господарського суду Одеської області з даним позовом (в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, про скасування наказів, рішень державного реєстратора, державної реєстрації та припинення прав на майно).

Таким чином, прокурор звернувся до компетентного органу 17.12.2024, на який отримав відповідь від 24.12.2024, а позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 01.01.2025 та отримана судом 02.01.2025 (що вказує на незначний проміжок часу між зверненням прокурора до компетентного органу щодо виявлених порушень та поданням позову до суду).

Таким чином, зверненню прокурора з даним позовом передувало вищезазначене листування з визначеним ним позивачем в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», проте, лише за формальними ознаками таку процедуру можна вважати такою, що дотримана, оскільки прокурором не надано можливість відреагувати компетентному органу на стверджуване порушення інтересів держави в розумний строк, зокрема, шляхом перевірки виявлених ним фактів порушення законодавства, вчинення дій для реагування в установленому законом порядку на такі порушення шляхом подання позову чи повідомлення прокурора за результатами проведеної перевірки про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

Тобто, до позовної заяви не додано доказів та не обґрунтовано бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави), після того, як цьому органу стало відомо про можливі порушення інтересів держави, протягом розумного строку та/або не зазначено причини такого не звернення протягом тривалого часу.

Таким чином, у позовній заяві прокурор не виконав вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також не навів достатньо обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації).

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позов Херсонської обласної прокуратури слід залишити без руху.

З огляду на викладене, господарський суд повідомляє позивача, що способом усунення недоліків позовної заяви є подання до канцелярії суду заяви про усунення недоліків, з урахуванням виявлених недоліків.

Керуючись ст. ст. 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області залишити без руху.

2. Встановити Херсонській обласній прокуратурі строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом:

- зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та у відповідачів;

- обґрунтування підстав для звернення до суду прокурора в інтересах позивача.

3. Повідомити Херсонську обласну прокуратуру, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили 07.01.2025 та оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Мусієнко