Ухвала

від 06.01.2025 по справі 420/20401/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 січня 2025 року

м. Київ

справа №420/20401/24

адміністративне провадження № К/990/50198/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі №420/20401/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Головного Управління ДПС в Одеській області від 17 червня 2024 року №187-р в частині анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР», а саме: ліцензію з реєстраційним номером 990514202200037, терміном дії з 12 серпня 2022 року до 12 серпня 2027 року, адреса місця оптової торгівлі пальним: Україна, Одеська область, м.Одеса, Суворовський район, вул.Хаджибейська дорога, 4/Д;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200037, терміном дії з 12 серпня 2022 року до 12 серпня 2027 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР» (ЄДРПОУ 41548252, 65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Середня, буд.83/2, кв.(офіс) 301, адреса оптової торгівлі пальним Україна, Одеська область, м.Одеса, вул.Хаджибейська дорога, 4/Д.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР».

Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Головного Управління ДПС в Одеській області від 17 червня 2024 року №187-р в частині анулювання ліцензії на оптову торгівлю пальним, за наявності місць оптової торгівлі, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР», а саме: ліцензію з реєстраційним номером 990514202200037, терміном дії з 12 серпня 2022 року до 12 серпня 2027 року, адреса місця оптової торгівлі пальним: Україна, Одеська область, м. Одеса, Суворовський район, вул. Хаджибейська дорога, 4/Д;

Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990514202200037, терміном дії з 12 серпня 2022 року до 12 серпня 2027 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР» (ЄДРПОУ 41548252, 65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Середня, буд.83/2, кв.(офіс), 301), адреса оптової торгівлі пальним Україна, Одеська область, м.Одеса, вул. Хаджибейська дорога, 4/Д.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР» (код ЄДРПОУ 41548252) судові витрати у розмірі 7570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп..

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от:

1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій);

2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій).

Враховуючи обставин цієї справи та обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес.

Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки аналіз та тлумачення доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник обмежився самим лише цитуванням цієї норми без належного обґрунтування.

Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі №420/20401/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНДАР» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Судді: В.М. Бевзенко

Я.О. Берназюк

С.Г. Стеценко