Ухвала

від 07.01.2025 по справі 160/5643/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 січня 2025 року

м. Київ

справа № 160/5643/23

адміністративне провадження № К/990/51239/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про відвід судді Дашутіна Ігоря Володимировича від участі у розгляді справи № 160/5643/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 160/5643/23.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року (провадження № К/990/44840/24) касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Скаржникові було наголошено, що він повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав, тоді як обґрунтування касаційної скарги викладено безвідносно до передбачених підстав касаційного оскарження.

ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 160/5643/23.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року (провадження № К/990/48026/24) касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повторно повертаючи касаційну скаргу, Верховний Суд звернув увагу скаржника, що хоча у касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначення лише реквізитів відповідних постанов Верховного Суду та окремих цитат з них є недостатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд акцентував увагу, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Тобто, зазначення лише реквізитів (номерів справ) або коротких цитат із постанов Верховного Суду без детального аналізу їх релевантності до конкретних обставин справи, а також без належного аналізу мотивів та висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не може вважатися належним обґрунтуванням касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Необхідним є детальний аналіз застосованої норми права та висновку Верховного Суду на предмет релевантності до конкретних обставин справи, а також належне обґрунтування розбіжності цього висновку з висновками судів попередніх інстанцій.

Також, в ухвалі було наголошено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні також посилався на висновки Верховного Суду, викладені щодо правозастосування тієї самої норми права, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник.

Проте, доводів про помилковість їх врахування касаційна скарга не містить, як і не містить жодного обґрунтування, що зазначені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду є більш релевантними до обставин цієї справи, ніж ті, що були застосовані судом апеляційної інстанції.

30 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла втретє касаційна скарга на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 160/5643/23.

06 січня 2025 року скаржник подав заяву про відвід судді Дашутіна І. В. від участі у розгляді справи № 160/5643/23, в обґрунтування якої вказує, що суддя проявляє упередженість при розгляді питання про відкриття касаційного провадження за неодноразово поданими касаційними скаргами, оскільки з надмірним формалізмом застосовує касаційні фільтри, нехтуючи правом позивача на касаційне оскарження.

Частиною першою, другою статті 36 КАС України передбачено випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Згідно з частиною третьою статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Зі змісту наведених норм випливає, що для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, що викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності.

Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.

Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною.

Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Зміст поданої позивачем заяви про відвід судді Дашутіна І. В. від розгляду цієї справи не містить підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, а зводиться до суб`єктивних припущень щодо упереджених дій судді без наведення будь-яких обґрунтувань такої зацікавленості.

Водночас зі змісту заяви про відвід вбачається, що припущення щодо упередженості дій судді у заявника фактично зводяться до незгоди із постановленням ухвал про повернення касаційних скарг у зв`язку з відсутністю належним чином обґрунтованих підстав касаційного оскарження. Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Дашутіна І. В. у результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у їх неупередженості, з матеріалів касаційної скарги та доводів заяви про відвід не вбачається.

Відтак, при розгляді заяви про відвід колегії суддів не встановлено будь-яких передбачених законом обставин, які б давали підстави для відводу суддів у даній справі.

При цьому Сам факт повернення касаційної скарги у зв`язку з недотриманням процесуальних вимог КАС України щодо її оформлення та обґрунтування не свідчить про упередженість чи особисту заінтересованість судді.

З огляду на те, що, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви позивача про відвід судді Дашутіна І. В., а тому дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Таким чином, питання про відвід підлягає вирішенню в порядку частини 4 статті 40 КАС України суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 36, 37, 40, 248 КАС України, суд

у х в а л и в :

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дашутіна Ігоря Володимировича від участі у розгляді справи № 160/5643/23.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Дашутіна Ігоря Володимировича від участі у розгляді справи № 160/5643/23 для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому статтею 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко