Рішення

від 17.12.2024 по справі 126/2366/24

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2366/24

Провадження № 2/126/916/2024

"17" грудня 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О.Г.

секретар Кучанська В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Бершадської міської ради про визнання права власності. Посилається в позові на те, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 . ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5 .

1965 року ОСОБА_5 був побудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був набутий нею у власність за діючим на той час законодавством, інвентаризаційна справа на вказаний житловий будинок не виготовлявся. Технічний паспорт на спірний житловий будинок 07.03.2024 року було виготовлено ФОП ОСОБА_6 , який є інженером згідно кваліфікаційного сертифікату реєстраційний номер 1070.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті у 2005 році усе її майно, в тому числі, спірний житловий будинок, успадкувала її донька - ОСОБА_3 , яка хоча не була зареєстрована за однією адресою з матір`ю, однак фактично проживала з нею на момент її смерті, здійснювала догляд за нею до її смерті та протягом шести місяців не відмовилась від спадщини. Разом з тим, після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась.

03.09.2024 року надійшла відповідь на адвокатський запит від 02.09.2024 з Маньківського старостинського округу Бершадської міської ради № 01.2-45/160 від 02.09.2024 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , але на основі свідчень сусідів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_5 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 та здійснювала за нею догляд.

Отже, ОСОБА_3 фактично проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_5 , в помешканні за адресою: АДРЕСА_1 на день її смерті, внаслідок чого фактично прийняла її спадщину. Не відмовилась від неї протягом шести місяців.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла, про що було складено відповідний актовий запис № 169 від 09.03.2022 року. Вона доводиться рідною донькою ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_5 , а тому для оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , подала до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав матері померлої - ОСОБА_5 ..

Приватний нотаріус Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В., вивчивши надані нею документи, винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 02-31/260 від 28.06.2024 року, якою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що спадкоємець не надала документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Спірний житловий будинок ОСОБА_3 , фактично отримала після смерті своєї матері ОСОБА_5 , оскільки постійно проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , здійснювала за нею догляд тому вважала, що фактично вступила в спадщину, а тому не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

В свою чергу після смерті ОСОБА_3 , вона - ОСОБА_1 , як її донька, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину на спірний житловий будинок, але отримала відмову про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок.

Вона є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом немає.

В постанові приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. зазначено, що «15 березня 2022 року приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. заведена спадкова справа № 25/2022 до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , що на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із матеріалами спадкової справи, спадкоємцем на все майно померлої ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_1 .. Спадщину ОСОБА_1 прийняла належним чином, подавши заяву ОСОБА_10 приватному нотаріусу Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області про прийняття спадщини за законом у встановлений законом строк».

Проте отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок вона не має змоги через відсутність документів, що підтверджують право власності на таке майно її померлої матері ОСОБА_3 ..

Тому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини та визнати за нею - ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,4 кв. м житловою площею 72,8 кв. м..

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не явилася, її представник - адвокат Піпко А.М. подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Бершадської міської ради, міський голова Драган В.Г., також в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив провести розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами та за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.01.2022 року та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.10.2007 року.

ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00044111429 від 19.03.2024 року та свідоцтвом про укладення шлюбу від 26.05.1974 року.

1965 року ОСОБА_5 був побудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який був набутий нею у власність за діючим на той час законодавством, що підтверджується погосподарською книгою та особовим рахунком, за даними яких ОСОБА_5 зазначена головою колгоспного двору.

Згідно відповіді на адвокатський запит КП «Бершадське бюро технічної інвентаризації» № 27 від 22.08.2024 року, інвентаризаційна справа на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не виготовлявся.

Технічний паспорт на спірний житловий будинок 07.03.2024 року було виготовлено ФОП ОСОБА_6 , який є інженером згідно кваліфікаційного сертифікату реєстраційний номер 1070. В ньому зазначено ідентифікуючі ознаки спірного житлового будинку, зокрема, час його побудови 1965 рік житловий будинок «А» та решта приміщень 1990 рік, загальна площа 126,4 кв. м.» житлова площа 72,8 кв.м..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що вчинено актовий запис № 79 та видано повторно свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 від 19.03.2024 року.

Після смерті ОСОБА_5 у 2005 році усе її майно, в тому числі, спірний житловий будинок, успадкувала її донька - ОСОБА_3 , яка фактично проживала з матір`ю на момент її смерті, адже здійснювала догляд за нею до її смерті, протягом шести місяців після чого не відмовилась від спадщини.

З відповіді на адвокатський запит від 02.09.2024, яка надійшла з Маньківського старостинського округу Бершадської міської ради № 01.2-45/160 від 02.09.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , але на основі свідчень сусідів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_5 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та здійснювала за нею догляд.

Отже, ОСОБА_3 фактично проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , в помешканні за адресою: АДРЕСА_1 на день її смерті, внаслідок чого фактично прийняла її спадщину. Не відмовилась від неї протягом шести місяців.

ІНФОРМАЦІЯ_5 мама позивача - ОСОБА_3 померла, про що було складено відповідний актовий запис № 169 від 09.03.2022 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 від 09.03.2022 року.

Для оформлення своїх спадкових прав, позивач подала до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав матері померлої - ОСОБА_5 , спадкоємцем якої була ОСОБА_3 і яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповіддю приватного нотаріуса на усний запит ОСОБА_1 № 01-16/329 від 28.08.2024 року, де зазначено, що «За матеріалами спадкової справи № 35/2022 (номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 69207177), заведеної приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Матвієнко Л.В. після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 станом на час звернення наявні дані про те, що до складу спадкоємців, які прийняли спадщину є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .».

Крім того, приватний нотаріус Матвієнко Л.В., вивчивши надані позивачем документи, керуючись ст. 49 ЗУ "Про нотаріат" винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 02-31/260 від 28.06.2024 року, якою відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що спадкоємець не надала документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Позивач зазначає, що спірний житловий будинок її мама ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично отримала після смерті своєї матері ОСОБА_5 .. На момент смерті матір ОСОБА_1 проживала разом з її бабусею та не заявила про відмову від спадщини. Оскільки ОСОБА_3 постійно проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_5 то вважала, що фактично вступила в спадщину, а тому не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт постійного проживання матері позивача ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду на підставі досліджених судом доказів, а також підтверджених письмовими показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Метою встановлення факту спільного постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна позивачем, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однією із таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом та заповітом, відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України передбачено, що в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.

Згідно п. 23 роз`яснень Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, зокрема, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки у позивач довела, що в неї існують перешкоди для оформлення спадкових прав, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12 , 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126,4 кв. м житловою площею 72,8 кв. м..

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь