Рішення

від 30.12.2024 по справі 455/1466/24

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1466/24

Провадження № 2/455/401/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

30 грудня 2024 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Клімченка М.І.,

з участю секретаря судових засідань Шайди Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі засідань, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на майновий пай у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання права власності на майновий пай у порядку спадкування та просила визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 0,68 га в порядку спадкування за заповітом. Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Старосамбірської державної районної адміністрації від 29.05.1997 №143 ОСОБА_2 виділено земельну частку (пай) розміром 0,68 га, розташовану в АФ «Карпати» Старосамбірського району Львівської області та видано належний сертифікат на право на земельну ділянку серії РН №616845. На підставі заповіту, посвідченого виконкомом Ясенице-Замківської сільської ради народних депутатів 29.09.1998 і зареєстрованого в реєстрі за №28, спадкоємцем всього майна ОСОБА_2 , з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, є син ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не оформивши за собою право на земельну частку. Разом з тим, 10.07.2010 ОСОБА_3 заповів позивачці все своє майно, яке належатиме йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось. Після смерті ОСОБА_3 , позивачка прийняла спадщину, звернувшись з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва було відмовлено через необхідність доведення у порядку спадкування. Згідно роз`яснення Старосамбірської державної нотаріальної контори вирішення спірного питання можливе у судовому порядку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 справа передана судді Клімченку М.І.

Ухвалою судді від 20.06.2024 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

10.07.2024 від Самбірської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечують, вважаючи себе неналежним відповідачем, крім того, вказали, що позивачем не надано доказів відмови нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с.30-34).

Ухвалою суду від 23.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год. 00 хв. 29.10.2024.

Позивачка в судове засідання з`явилася, підтримала позовну заяву з підстав, викладених у ній, а також викладених у додаткових поясненнях (а.с.44-47).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу за їх відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності (а.с.29).

Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За вимогами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ясениця-Замкова Старосамбірського району Львівської області. Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 , виданим 22.02.1982 (а.с.26 спадкової справи).

У подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , окрім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ще дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 20.12.1973 (а.с.23 спадкової справи).

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.07.1999 вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 є його син ОСОБА_3 (а.с.12).

Відповідно до рішення Старосамбірської державної районної адміністрації від 29.05.1997 №143 ОСОБА_2 виділено земельну частку (пай) розміром 0,68 га, розташовану в АФ «Карпати» Старосамбірського району Львівської області та видано належний сертифікат на право на земельну ділянку серії РН №616845 (а.с.14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 28.09.2021 (а.с.13).

Згідно заповіту, посвідченого 10.07.2010 приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Сиваком М.І., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, і все те, на що він за законом матиме право, в тому числі земельну частку (пай), він заповів дочці ОСОБА_1 (а.с.16).

З матеріалів копії спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.2, 17 спадкової справи).

Наведені факти свідчать про те, що між сторонами склалися спадкові правовідносини, які регулюються наступними правовими нормами.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Положеннями статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зокрема пунктом 1.12 визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, а пунктом 1.13, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, основною засадою правового регулювання спадкування за законом є принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга спадкоємців - це певне (визначене законом) коло осіб з урахуванням ступеня їх спорідненості із спадкодавцем, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Таким чином, відповідно до статті 392 ЦК України з вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець вправі звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 в справі №265/6868/16-ц зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Разом з тим, позивачкою не залучено в якості відповідача сестру ОСОБА_4 , яка також подала заяву про прийняття спадщини, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність права останньої на обов`язкову частку спадкового майна, незалежно від змісту заповіту, відповідно до статті 1241 ЦК України.

Крім того, суд звертає увагу, що порядок оформлення права на спадщину встановлений главою 89 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами та являє собою визначену законодавством сукупність функцій, притаманну юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Закону України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності суддів та нотаріусів. Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Це знайшло також підтвердження у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

Більш того, згідно глави 10 «Видача свідоцтва про право на спадщину» Наказу Міністерства юстиції України №296/5 «Про порядок вчинення нотаріальних дій» вбачається, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Пунктом 1.2 пункту 1 глави 10 вказаного Порядку передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Пунктом 2.1 пункту 2 глави 10 цього ж порядку вбачається, що Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

В позовній заяві позивачка зазначає, що після звернення в нотаріальну контору про прийняття спадщини, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано їй звернутися до суду.

Суд вважає необхідним зазначити, що саме з моменту подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, нотаріус розпочинає процедуру встановлення дотримання заявниками вимог Закону та наявність підстав для вступу у спадщину, та приймає відповідне рішення (в тому числі, у разі пропуску 6-місячного строку надає відповідне письмове роз`яснення).

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, позивачка не врахувала, що вказана функція перебуває в компетенції нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень, може розглядати такий спір у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.

Таким чином, зверненню до суду з даним позовом мала передувати письмова відмова нотаріуса у видачі свідоцтва.

Разом з тим, копія спадкової справи такої відмови не містить.

Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак, матеріали справи будь-яких рішень (роз`яснень) нотаріуса не містять. Звернення до суду до цього моменту є передчасним, і в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 263-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа: Старосамбірська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на майновий пай у порядку спадкування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 08.01.2025.

Суддя М.І. Клімченко