Постанова

від 08.01.2025 по справі 924/501/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Справа № 924/501/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 13.08.24р. суддею Яроцьким А.М. о 11:55 у м.Хмельницькому, повний текст складено 14.08.24р. у справі № 924/501/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька перша аптека"

про стягнення 300 363,28 грн. заборгованості

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

22.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька перша аптека" про стягнення 300 363,28 грн заборгованості, з яких 210 000,00 грн неустойка, 44004,00 грн шкода завдана невиконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг, 9845,81 грн інфляційні втрати, 5013,47 грн 3% річних, 31500,00 грн компенсація вартості демонтованого обладнання, заявлених на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 08.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.11.2020 між сторонами укладено договір суборенди приміщення, який припинив свою дію 08.10.2023. Водночас, листом №31 від 29.08.2022 відповідач повідомив про одностороннє розірвання договору суборенди, однак до цього часу приміщення по акту приймання-передачі останній не повернув, договори з постачальниками комунальних послуг не уклав та розрахунки за комунальні послуги не провів, чим порушив умови п.п. 5.3, 8.1, 8.2 договору, ст. 230 ГК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України. У позовній заяві зазначено, що з огляду на неукладення відповідачем договорів з постачальниками послуг, ТОВ "Поділля Медфарм" сплачувало за спожиту електроенергію та воду через власника приміщення як експлуатаційні витрати згідно показів лічильників, чим спричинило йому збитки в розмірі сплачених коштів.

Позивач вказує, що 13.10.2023 орендоване приміщення мало бути передане представнику власника з повідомленням про це ТОВ "Хмельницька перша аптека", однак останній не прибув для передачі, разом з тим представником позивача приміщення було оглянуте з складанням відповідного акту. При цьому, у позові зазначено, що 13.10.2023 приміщення передано власнику. Враховуючи непередання відповідачем приміщення, позивач нарахував неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 08.10.2023 по 08.05.2024 у сумі 210 000,00 грн. Крім того, у зв`язку з несплатою відповідачем з березня 2022 року комунальних платежів, відповідно до актів звірки заборгованості та показів лічильника за період лютий - вересень 2022 нараховано 44004,00 грн шкоди завданої невиконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг. У позові відмічено, що своїми незаконними діями відповідач наніс власнику шкоду через демонтаж та вивезення електрообігрівачів з регуляторами тепла в загальній кількості сім штук середньою ринковою вартістю 4500 грн, що разом становить 31500 грн. Окремо позивач нарахував до стягнення 9845,81 грн інфляційних втрат та 5013,47 грн 3% річних, однак без подання розрахунку заявлених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2024 у справі №924/501/24 провадження в справі в частині стягнення 44004,00 грн шкоди завданої невиконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг закрито.

У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька перша аптека" в частині стягнення 210 000,00 грн неустойки, 9845,81 грн інфляційних втрат, 5013,47 грн 3% річних та 31500,00 грн компенсації вартості демонтованого обладнання відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 6, 15, 16, 509, 599, 626, 627, 628, 629, 759 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України, ст. ст.75, 175, 231 ГПК України, рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2024 у справі №924/107/24, рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2023 у справі №924/194/23, прийшов до висновку, що провадження у справі №924/501/24 в частині стягнення 44004,00 грн шкоди завданої невиконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг слід закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, з посиланням на ст. ст. 631, 762, 763, 785, 795 ЦК України, ст. ст. 285, 291 ГК України, постанови Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №910/13695/18, суд зазначив, що рішенням у справі №924/107/24 встановлено припинення користування ТОВ "Хмельницька перша аптека" майном переданим останньому в суборенду згідно договору суборенди від 08.11.2020 згідно акту прийому-передачі майна від 12.10.2023 орендарем власнику, право вимоги у позивача щодо сплати відповідачем неустойки за неповернення приміщення не встановлено, а тому вказаним спростовується нарахування позивачем 210 000,00 грн неустойки на підставі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України з 08.10.2023 по 08.05.2024, а тому відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 210 000,00 грн неустойки.

Також суд зазначив, що враховуючи закриття провадження в частині стягнення 44004,00 грн шкоди завданої невиконанням зобов`язань по сплаті комунальних послуг та відмову у стягненні 210 000,00 грн неустойки, нарахування 9845,81 грн інфляційних втрат та 5013,47 грн 3% річних на вказані суми також є безпідставним та необґрунтованим, а тому прийшов до висновку про відмову у їх стягненні.

З посиланням на ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 73 ГПК України, суд зазначив, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем останньому шкоди через демонтаж та вивезення обладнання, а також доказів, які б свідчили про наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а тому відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення 31500,00 грн компенсації вартості демонтованого обладнання.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2024 у справі №924/501/24. Прийняти постанову, якою зобов`язати ТОВ "Хмельницька Перша аптека" за порушення договірних зобов`язань відшкодувати збитки та стягнути неустойку - 210000 грн, шкоду завдану невиконанням зобов`язань по сплаті комунальних послуг (вода, вивіз сміття, електроенергія) - 44004 грн, інфляційні - 9845,81 грн, 3% річних - 5013,47 грн. Зобов`язати ТОВ "Хмельницька перша аптека" компенсувати вартість демонтованих електрообігрівачів з регуляторами тепла загальною сумою 31500 грн.

Так, скаржник звертає увагу, що вимоги п.п. 4.1, 5.1., 5.3., 7.1. договору відповідачем виконано не було чим нанесено йому збитків.

Також скаржник посилається на п.п. 7.1,8.1,8.2,9.1 договору та вказує, що судом першої інстанції помилково трактується рішення у справі №924/107/24, тому що питання неустойки не було предметом розгляду та позовних вимог, як і питання передачі майна, тому що відсутній документ, який би стверджував про факт передачі приміщення в належному стані.

На підтвердження своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 651-654, 759, 763, 764, 782, 785 ЦК України, постанови Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 12.05.2022 у справі №756/15123/18,від 28.08.2018 у справі №913/155/17, від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.02.2020 у справі №915/1429/19, від 31.01.2020 у справі №916/2724/18.

У письмових поясненнях відповідач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить у задоволені апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля Медфарм» - відмовити, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.2024 у справі №924/501/24 залишити без змін.

Разом з тим, 26.12.2024 від скаржника надійшли додаткові пояснення у яких наводить свої спростування на письмові пояснення відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.08.24 у справі № 924/501/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2024 по справі №924/107/24 встановлено, що ТОВ "Поділля Медфарм" є орендарем приміщення, що розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17 згідно з договором оренди від 30.10.2020, укладеним з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

08.11.2020 ТОВ "Поділля Медфарм" (суборендодавець) уклало з ТОВ "Хмельницька перша аптека" (суборендарем) договір суборенди, за яким передало в суборенду нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський р-н., м. Славута, вул. Соборності, 17, для розміщення аптеки.

Згідно з п. 1.1 договору в суборенду передається нежитлове приміщення, загальною площею 115,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17.

Відповідно до п.4.1 договору строк суборенди складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття об`єкту, що орендується, за актом приймання і може бути скорочений або продовжений за згодою сторін.

За положеннями п. 5.1 договору суборендар сплачує орендну плату в розмірі 15000,00 грн на місяць.

Згідно з п. 5.2 договору суборендна плата сплачується в безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок або готівкою за видатковим касовим ордером суборендодавцю не пізніше 1 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 5.3 договору суборенди комунальні послуги (плата за опалення, водопостачання, вивезення сміття та електроенергія) сплачуються суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами.

Суборендар після підписання договору суборенди сплачує авансом за перший та останній місяць оренди (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 9.1 договору цей договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Як Додаток №1 до договору суборенди сторонами підписано акт прийому-передачі майна.

За змістом доданого двостороннього акту прийому-передачі майна, ТОВ "Поділля Медфарм" (орендар) передало представнику Павловської Лариси Миколаївни (орендодавець) орендоване майно нежитлове приміщення загальною площею 115,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, 17. Майно повертається з оренди в придатному для використання стані й приймається без зауважень. У акті відмічено, що відсутні радіатори для обігріву приміщень в кількості 7 штук, зафіксовано показники електролічильника та лічильника води.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2024 по справі №924/107/24 встановлено, що вищевказаний акт підписано 12.10.2023 .

Позивачем додано претензії адресовані відповідачу від 05.10.2023 №23, від 12.10.2023 №24 та від 14.11.2023 №30, у яких останній просить сплатити борг перед постачальниками, зокрема комунальні послуги та орендну плату, а також повернути орендоване майно у справному стані, для чого слід прибути особі, яка укладала договір, або його представнику.

За змістом супровідних листів №24 від 25.12.2023 та №25 від 08.01.2024 ТОВ "Хмельницька перша аптека" повторно надіслало директору ТОВ "Поділля Медфарм" підписані керівником відповідача односторонні акти прийому-передачі майна від 31.08.2022 та від 08.10.2023. При цьому, докази надіслання вказаних листів з актами в матеріалах справи відсутні.

До матеріалів справи додано повідомлення ОСОБА_1 від 27.09.2023, акт звірки розрахунків між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та ОСОБА_1 від 01.08.2023, акти звірки взаємних розрахунків за 2020 - 2022 роки та 1 півріччя 2023 року підписані між Славутським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства і ОСОБА_1, фільтровану виписку з банківського рахунку ТОВ "Поділля Медфарм" за період з 01.01.2020 по 08.08.2023, фотокопії лічильників та світильників.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

У ч. 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2024 по справі №924/107/24, 08.11.2020 між сторонами у справі укладено договір суборенди, за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу у тимчасове платне користування приміщення площею 115,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17, а відповідач взяв на себе зобов`язання зі своєчасної сплати визначених договором орендних платежів.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У п. 5.3. договору передбачено, що комунальні послуги сплачуються відповідачем додатково постачальникам послуг за окремим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2024 по справі №924/107/24, яке набрало законної сили вбачається, що до позовних вимог включено вимогу про стягнення шкоди за невиконання умов договору в розмірі 203 100,00 грн, на підтвердження понесення якої надано акти звірки взаємних розрахунків за період 2020 рік між Славутським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства і фізичною особою ОСОБА_1 за договором про надання послуг №62, акт звірки розрахунків між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та ОСОБА_1 станом на 01.08.2023 та фільтровану виписку з банківського рахунку ТОВ "Поділля Медфарм" за період з 01.01.2020 по 08.08.2023, згідно якої ТОВ "Поділля Медфарм" здійснювалось відшкодування Павловській Л.М. експлуатаційних витрат за водопостачання, електроенергію, прибудинкової території та сплата орендної плати.

В межах розгляду вищевказаної справи суд дійшов висновку про те, що вказані документи не мають жодної вказівки на адресу та площу приміщення, за яке сплачувались та відшкодовувались комунальні послуги. Відтак суд позбавлений можливості встановити, що заявлена до стягнення сума збитків сплачена позивачем ОСОБА_1 саме як відшкодування комунальних платежів за приміщення за адресою: Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута, вул. Соборності, 17, площею 115,9 кв.м., у зв`язку з неоплатою відповідачем спожитих ним комунальних послуг у суборендованому приміщенні. Окрім того, за положеннями договору оренди від 30.10.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Поділля Медфарм", останній зобов`язався сплачувати комунальні послуги за приміщення за адресою: м. Славута, вул. Соборності, 17, постачальникам за окремими договорами, а не відшкодовувати їх орендодавцю. З вищевикладеного суд дійшов висновку про недоведеність заподіяння шкоди позивачу відповідачем у заявленому до стягнення розмірі, що має наслідком відмову в задоволенні вимоги про стягнення 203 100,00 грн шкоди та здійснених нарахувань 3% річних та втрат від інфляції на вказану суму.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2023 по справі №924/194/23, яке набрало законної сили, з приводу вимоги про стягнення 25 354,00 грн - експлуатаційних витрат судом відзначено, що у відповідності до п. 5.3 договору, комунальні послуги (плата за опалення, водопостачання, вивезення сміття та електроенергія) сплачуються суборендарем додатково постачальникам послуг за окремими договорами. Позивач у даній справі не є постачальником комунальних послуг. Ним не подано суду будь-яких доказів понесення ним за окремими договорами експлуатаційних витрат, які б мали бути відшкодовані відповідачем у відповідності до п. 5.3 договору від 08.11.2020.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

За наведеного, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки предметом розгляду у справі №924/107/24 вже була вимога про стягнення збитків з відповідача на підставі п. 5.3 договору суборенди від 08.11.2020, рішенням у якій у задоволенні вимог ТОВ "Поділля Медфарм" до ТОВ "Хмельницька перша аптека" про стягнення шкоди (експлуатаційних витрат за водопостачання, електроенергію, прибудинкову територію) відмовлено, то судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суд, що провадження у справі №924/501/24 в частині стягнення 44004,00 грн шкоди завданої невиконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг слід закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 210 000,00 грн неустойки, 9845,81 грн інфляційних втрат, 5013,47 грн 3% річних суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 4.1 договору останній укладено на 2 роки та 11 місяців, тобто він припинив свою дію 08.10.2023.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Таким чином, договір найму (оренди) є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном протягом строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.

У рішенні Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2024 по справі №924/107/24, яке набрало законної сили, зазначено, що стягненню з відповідача підлягає 15 000,00 грн орендної плати за серпень 2023 року та 4000,00 грн за вісім днів вересня 2023 року. Щодо стягнення неустойки пов`язаної саме з неповерненням майна орендарем, судом зауважено, що ще 12.10.2023 майно, яке було предметом суборенди та за користування яким позивач нараховує відповідачу оренду плату до 31.01.2024, повернуто ТОВ "Поділля Медфарм" орендодавцю - Павловській Л.М., що безумовно свідчить про припинення користування таким майном відповідачем по справі - ТОВ "Хмельницька перша аптека". З викладеного, суд дійшов висновку про безпідставне нарахування орендної плати відповідачу з 09.10.2023, тому у стягненні 71 000,00 грн орендної плати суд відмовив.

Заперечення позивача щодо передачі орендованого майна Павловській Л.М. позивачем відбулось без присутності представника відповідача не доводить факту перебування індивідуально визначеного нерухомого майна в користуванні ТОВ "Хмельницька перша аптека". Оскільки спірне майно не могло бути повернуто власнику орендарем без припинення суборендних відносин між сторонами по справі, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 08.10.2023 по 08.05.2024 у сумі 210 000,00 грн.

Враховуючи, що рішенням у справі №924/107/24 встановлено припинення користування ТОВ "Хмельницька перша аптека" майном переданим останньому в суборенду згідно договору суборенди від 08.11.2020 згідно акту прийому-передачі майна від 12.10.2023 орендарем власнику, право вимоги у позивача щодо сплати відповідачем неустойки за неповернення приміщення не встановлено, а тому вказаним спростовується нарахування позивачем 210 000,00 грн неустойки на підставі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України з 08.10.2023 по 08.05.2024, з огляду на що в задоволенні позову в частині стягнення 210 000,00 грн неустойки суд відмовляє.

Крім того, наведене вище, спростовує доводи скаржника про те, що судом першої інстанції помилково трактується рішення у справі №924/107/24, тому що питання неустойки не було предметом розгляду та позовних вимог, як і питання передачі майна, тому що відсутній документ, який би стверджував про факт передачі приміщення в належному стані.

Враховуючи закриття провадження в частині стягнення 44004,00 грн шкоди завданої невиконанням зобов`язань по сплаті комунальних послуг та відмову у стягненні 210 000,00 грн неустойки, нарахування 9845,81 грн інфляційних втрат та 5013,47 грн 3% річних на вказані суми також є безпідставним та необґрунтованим, а тому у стягненні 9845,81 грн інфляційних втрат та 5013,47 грн 3% річних суд першої інстанції правомірно відмовив.

Щодо вимоги про стягнення 31500,00 грн компенсації вартості демонтованого обладнання, судова колегія зазначає таке.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина боржника.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Позивач у позовній заяві зазначив, що своїми незаконними діями відповідач наніс власнику шкоду через демонтаж та вивезення електрообігрівачів з регуляторами тепла в загальній кількості сім штук середньою ринковою вартістю 4500 грн, що разом становить 31500 грн.

Судом встановлено, що акт прийому-передачі майна (Додаток №1 до договору суборенди нежитлових приміщень (нерухомого майна) від 08.11.2020 не містить відомостей про перелік майна, яке передано позивачем відповідачу.

За змістом укладеного між представниками ОСОБА_1 та ТОВ "Поділля Медфарм" акту прийому - передачі майна від 12.10.2023 передано орендоване майно: нежитлове приміщення загальною площею 115,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Майно повертається з оренди в придатному для використання стані й приймається без зауважень. У акті відмічено, що відсутні радіатори для обігріву приміщень в кількості 7 штук, зафіксовано показники електролічильника та лічильника води.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Позивач на підтвердження доводів викладених у позовній заяві щодо понесення матеріальної шкоди шляхом оплати (відшкодування) власних коштів жодним суб`єктам цивільних правовідносин доказів не надав, як і доказів виставлення останньому вимоги про оплату вартості демонтованого обладнання власником приміщення.

Водночас, матеріали справи не містять доказів перебування у власності ОСОБА_1 електрообігрівачів з регуляторами тепла у заявленій кількості, доказів їх демонтажу в суборендованому приміщенні, інформації про вартість вказаного обладнання, а також доказів на підтвердження належного обґрунтування заявленої в позові ціни робіт з демонтажу обладнання. При цьому, додані до матеріалів справи фотографії не можуть бути належним доказом демонтажу спірних обігрівачів саме ТОВ "Хмельницька перша аптека".

За наведеного, враховуючи, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем останньому шкоди через демонтаж та вивезення обладнання, а також доказів, які б свідчили про наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення 31500,00 грн компенсації вартості демонтованого обладнання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині стягнення шкоди завданої невиконанням зобов`язань по оплаті комунальних послуг та відмову в задоволенні позову в решті вимог.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.24 у справі №924/501/24 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Медфарм" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.24 у справі № 924/501/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.08.24 у справі № 924/501/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №924/501/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "08" січня 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.