Рішення

від 24.12.2024 по справі 915/1127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Справа № 915/1127/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Сулейманова С.М

за участі представників учасників справи:

прокурор Григорян Е.Р.

від позивача (представник позивача) в судове засідання не з`явився,

від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) в судове засідання не з`явився,

від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) в судове засідання не з`явився,

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м.Миколаїв, 54006,

e-mail: orgpredstavn@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі:

Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001,

e-mail: cancelar@mk.gov.ua

до відповідача - 1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр.Миру, 34, м. Миколаїв, 54034,

e-mail: mykolaiv@land.gov.ua

до відповідача- 2: Мостівської сільської ради, вул. Степова, 11, с.Мостове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56470

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, вул. Руставелі Шота, 9-А, м. Київ, 01601,

про: витребування земельної ділянки

Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 15/1-530вих-23 від 14.07.2023 (вх. № 9333/23) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Мостівської сільської ради в якій просить суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру від 12.12.2019 № 11749/0/14-19-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085;

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру від 25.11.2020 № 9-ОТГ в частині надання територіальній громаді в особі Мостівської сільської ради Доманівського району, у комунальну власність земельної ділянки площею 5,5646 га з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 (№14 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);

- визнати незаконним і скасувати рішення Мостівської сільської ради від 11.02.2021 № 8 в частині прийняття у комунальну власність Мостівської сільської ради земельної ділянки площею 5,5646 га (кадастровий номер 4822783500:15:000:0085), державну реєстрацію права комунальної власності на яку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено 26.04.2021 (запис № 41766348);

- зобов`язати Мостівську сільську раду повернути державі в особі Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 5,5646 га з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, розташовану в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області

- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір;

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області при формуванні ділянки сільськогосподарського призначення та передачі її у власність територіальній громаді, поза волею держави в особі Кабінету Міністрів, незаконно включив до її складу землі лісового фонду, які перебували у постійному користуванні ДП «Веселинівське лісове господарство». Внаслідок цих дій ділянка лісового фонду площею 5,5646 га вибула з постійного користування спеціалізованого державного підприємства та всупереч прямої заборони на її вилучення з державної власності, передана у комунальну власність під виглядом земель сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду від 19.07.2023 (суддя - Ткаченко О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2023.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області через систему Електронний суд надало відзив на позовну заяву №9-14-0.88-46/2.24 від 16.08.2023 (вх.№10916/23 від 21.08.2023) (т.1 арк.104-126) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Прокурор через систему Електронний суд надав відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (вх.№11160/23 від 25.08.2023) (т.1 арк.127-144) в якій вважає доводи ГУ ДГК в Миколаївській області викладені у відзиві безпідставними та необґрунтованими з підстав викладених у відповіді на відзив, а позовну заяву прокурора такою, що підлягає задоволенню.

Третя особа до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надала клопотання №495 від 01.09.2023 (вх..№11845/23 від 11.09.2023) в якому зазначає, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що спрямовані на забезпечення законних інтересів державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі «Вознесенське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» як постійного лісокористувача. Також, просить суд розглядати справу за відсутності представника 3-ї особи (т.1 арк.145-171).

Миколаївська обласна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала заяву (вх.№12047/23 від 14.09.2023) в якій позовні вимоги прокурора підтримує та просить суд їх задовольнити . Також, просить суд розглядати справу за відсутності Миколаївської обласної державної адміністрації за наявними у справі документами (т.1 арк.173-175).

Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївської обласної військової адміністрації) через систему Електронний суд надала додаткові пояснення по справі (вх.№12053/23 від 14.09.2023) в яких позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у додаткових поясненнях (т.1 арк.176-184).

Ухвалою суду від 25.09.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 20.12.2023 повідомлено учасників, про те, що підготовче засідання у справі №915/1127/23 відбудеться 29.01.2024.

Ухвалою суду від 29.01.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №73 від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Ткаченко О.В., підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є звільнення у відставку головуючого судді Ткаченко О.В. (підстава рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 №1766/0/15-24).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 визначено головуючим у справі №915/1127/23 суддю Семенчук Н.О.

Ухвалою суду від 28.06.2024 справу №915/1127/23 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, заперечень до 16.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів у відповідності до ст.177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 05.09.2024.

Прокурором подано заяву за №15/1-513вих-24 від 30.08.2024 (вх. № 10438/24 від 02.09.2024), сформовану в системі Електронний суд 30.08.2024 в якій просить суд прийняти до провадження у справі № 915/1127/23 заяву про зміну предмету позову та розглянути наступні позовні вимоги:

1. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від Мостівської сільської ради земельну ділянку площею 5,5646 га з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, розташовану в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.

В обґрунтування вказує, що при поданні позовної заяви обґрунтування позову здійснювалось прокурором у відповідності з вимогами закону та судовою практикою, яка склалася з вирішення земельних спорів у подібних правовідносинах. З урахуванням правових позицій Верховного Суду та характеру спірних правовідносин, прокурором на час пред`явлення позову обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави. Однак, за час розгляду справи №915/1127/23 судова практика змінювалась. Зокрема, судами розглядалася справа №369/473/15-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ТОВ «Агрофакторінвест», ТОВ «Фестланд», та громадян про визнання недійсним розпоряджень та витребування земельних ділянок лісового фонду. Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі наголосила на тому, що зміну володільця земельної ділянки лісогосподарського призначення засвідчує державна реєстрація права власності на неї за іншою особою, ніж власник. У разі державної реєстрації права власності за володільцем відповідачем, власник, який вважає, що його право власності порушує такий володілець, має право заявити вимогу про витребування відповідного нерухомого майна від того, за ким на останнє зареєстроване право власності. Зазначає, що оскільки у справі №915/1127/23 наявна державна реєстрація права власності Мостівської сільської ради на спірну ділянку, яка у повному обсязі накладається на землі державного лісового фонду, то згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, зазначеною в ухвалі від 08.11.2023 №369/473/15-ц, законний власник Миколаївська обласна державна адміністрація, повинен заявити вимогу про витребування цієї землі. З урахуванням зміни судової практики щодо належного способу захисту порушених інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних з незаконним вилученням земель державного лісового фонду, що відбулася вже після пред`явлення прокурором позову у справі №915/1127/23, наявні підставі для зміни предмету позову шляхом «витребування на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від Мостівської сільської ради земельної ділянки площею 5,5646 га з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, розташовану в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області».

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті підготовче засідання по справі № 915/1127/23 призначене на 05.09.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 05.09.2024 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 18.09.2024.

Ухвалою суду від 18.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 02.10.2024.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав письмові пояснення від 23.09.2024 (вх.№11378/24 від 23.09.2024) (т.2 арк.1-10).

Також, прокурор через систему «Електронний суд» надав письмові пояснення (вх.№11381/24 від 23.09.2024) (т.2 арк.11-13) в яких зазначає, що у заяві про зміну предмета позову від 30.08.2024 прокурор вказує про наявність підстав для зміни предмета позову, у тому числі, шляхом вилучення позовних вимог, адресованих ГУ ДГК в області, а саме про визнання незаконними та скасування наказів від 12.12.2019 №11749/0/14-19-СГ та від 25.11.2020 №9-ОТГ. У випадку прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову у цій справі залишиться лише одна позовна вимога (щодо витребування ділянки) адресована відповідачу Мостівській сільській раді, тому ГУ ДГК в області, в силу ст..45 ГПК України не буде відповідачем у справі.

Миколаївська обласна державна адміністрація через систему «Електронний суд» надала заяву від 26.09.2024 (вх.№11595/24 від 27.09.2024) в якій зазначає, що позовні вимоги заявлені прокурором підтримує у повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 30.08.2024 №15/1-513вих-24 та просить суд розглядати справу за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації за наявними у справі документами (т.2 арк.21-23).

Ухвалою суду від 02.10.2024 заяву прокурора за №15/1-51вих-24 від 30.08.2024 (вх.№10438/24) про зміну предмета позову шляхом вилучення позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийнято до розгляду. Ухвалено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням заяви про зміну предмета позову, розглянути справу №915/1127/23 поза межами встановленого ГПК України строку «у розумний строк». Підготовче засідання відкладено на 05.11.2024.

Ухвалою суду від 05.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2024.

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі № 915/1127/23 призначене на 09.12.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 09.12.2024 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 24.12.2024.

Прокурор у судовому засіданні 24.12.2024 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 24.12.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 №59, зі змінами внесеними наказом Держгеокадастру від 13.05.2019 №129, передбачено провести у 2019 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком №1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (т.1 арк.29-35).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.12.2019 за №11749/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою» (т.1 арк.24-28), відповідно до ст.15-1, 122, 186 Земельного кодексу України, Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», «;Про землеустрій», «;Про державний земельний кадастр», наказів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 №59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" та від 13.05.2019 №129 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 №308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру», в редакції наказу Держгеокадастру від 12 листопада 2019 року №285 «Про внесення змін до наказу Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року №308)», затверджено Технічну документацію iз землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) земельної ділянки, розташованої в межах території Доманівського району Миколаївської області загальною площею 382,1766 га.

На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 5,5646 га (кадастровий номер 4822783500:15:000:0085, дата реєстрації 19.10.2019), в межах Мостівської сільської ради Доманівського району.

Зазначена ділянка сформована як землі сільськогосподарського призначення.

У подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9-ОТГ від 25.11.2020 передано територіальній громаді, в особі Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 199,4741 га, які розташовані в межах території Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, згідно з актом приймання - передачі (т.1 арк.49-52).

Відповідно до наказу №9-ОТГ від 25.11.2020, акту приймання-передачі від 25.11.2020, Додатку до акту «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади, в особі Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області», у комунальну власність передано земельну ділянку площею 5,5646 га (кадастровий номер 4822783500:15:000:0085, порядковий номер 14) (а.с.49-51).

Згідно рішення Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 11.02.2021 №8 «Про прийняття земельних ділянок державної форми власності у комунальну», вирішено прийняти земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 199,4741 га з кадастровими номерами згідно списку у комунальну власність Мостівської сільської ради (т.1 арк.53). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4812562872021 від 02.12.2021, за Мостівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 (т.1 арк.54).

На підставі наказу від 25.11.2020 №9-ОТГ, рішення органу місцевого самоврядування №8 від11.02.2021, акту приймання-передачі від 25.11.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2021 за Мостівською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, про що вчинено запис №41766348 (т.1 арк.57).

Водночас прокурор зазначає, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", яка міститься в листі №752 від 24.11.2020, та доданого до нього фрагменту публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв.13;22 Мостівського лісництва ДП «Веселинівський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів станом на 01.01.2014, земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 площею 5,6 га накладається на землі лісового фонду (т.1 арк.58,59)

За інформацією Державного підприємства «Веселинівське лісове господарство», яка міститься у листі №258 від 23.12.2021,земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею перебуває в постійному користуванні ДП «Веселинівське ЛГ»,розташована в кварталі 22 Мостівського лісництва і станом на 25.11.2020 та на даний час входить в межі земель державного лісового фонду, що підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства. ДП «Веселинівське ЛГ» погодження на зміну цільового призначення, добровільної відмови, згоди на вилучення або відведення у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам не надавалось (т.1 арк.60-63).

У листі №1122 від 13.12.2021 Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, перебувала та перебуває у складі земель постійного користування ДП «Веселинівське лісове господарство» (в межах кварталу №22 Мостівського лісництва). Право постійного користування земельною ділянкою цього підприємства відбувається на підставі Державного акта на право користування землею, виданого 26.03.1996 №15 та на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення цих земельних ділянок у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам, зміни цільового призначення ділянок лісогосподарського призначення, а також вилучення їх зі складу земель «Веселинівське ЛГ» на розгляд та погодження до Управління не надходило і відповідно висновки про погодження будь-якої документації Управлінням не надавались. Не розглядалася та не погоджувалася і відмова від користування цією ділянкою (т.1 арк.64,65).

Також, прокурор вважає, що при проведені інвентаризації земель допущено порушення земельного законодавства щодо вилучення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду та зміни її цільового призначення, оскільки повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб, станом на момент виникнення спірних правовідносин, належало виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 22.11.2021 №37844/0/2-21, яка була надана на запит прокуратури від 18.11.2021 за №15/1-1546ВИХ-21, рішень про припинення права постійного користування державному підприємству «Веселинівське лісове господарство», відведення, погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалося (т.1 арк.69-70).

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі №05-67/4655/5-21 від 24.11.2021, головою облдержадміністрації розпорядження про вилучення з постійного користування ДП «Веселинівське лісове господарство» земельної ділянки з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 Мостівського лісництва або припинення права постійного користування підприємства цією земельною ділянкою, а також про зміну її цільового призначення не видавались (т.1 арк.76).

За твердженням прокурора, вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка на час їх інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а також передачі її у комунальну власність і на теперішній час, належить до земель державного лісового фонду та не вилучалась з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Прокурор, з метою захисту права держави на землі лісового фонду, котрі неправомірно передано у комунальну власність, усунення виявлених порушень у сфері розпорядження землями державної власності, звернувся з даним позовом до господарського суду.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 14 Конституції України та ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст.324 Цивільного кодексу України, від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

На час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області спірних наказів Кабінет Міністрів України, відповідно до ст.ст.84, 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів), був розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», окремі положення якого набрали чинності 27.05.2021, внесено зміни до статей 122, 149 Земельного кодексу України.

За приписами ч.5 ст. 122 ЗК України Миколаївська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.

Отже, на даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як розпорядник земель державного лісового фонду.

Прокуратурою в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 18.11.2021 скеровано до Миколаївської облдержадміністрації запит №15/1-1559вих-21 де вказано про конкретні порушення законодавства при прийнятті спірних рішень та звернуто увагу на необхідність вжиття облдержадміністрацією, як розпорядником земель державного лісового фонду, заходів до захисту інтересів держави (т.1 арк.71-73)

У відповідь на вказаний запит Миколаївська обласна державна адміністрація листом №05-67/4655/5-21 від 24.11.2021 проінформувала, що нею не вживались заходи щодо витребування спірної земельної ділянки. Повідомила, що облдержадміністрація не заперечує щодо пред`явлення Миколаївською обласною прокуратурою позовів з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства (т.1 арк.76).

На повторний запит Миколаївської обласної прокуратури від 30.11.2022 №15/1-407вих-22, облдержадміністрація листом від 13.12.2022 №05-67/2716/5-22 повідомила, що заходи до пред`явлення позову предметом якого є спірна земельна ділянка не вживались (т.1 арк.74,75, 77).

Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською обласною державною адміністрацією протягом розумного строку заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.131-1 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській обласній військовій адміністрації повідомлення №15/1-451вих-23 від 12.06.2023 в якому повідомила про намір здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації шляхом пред`явлення позову до господарського суду Миколаївської області (т.1арк.85,86).

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст.122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 2 ст.1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст.7 Земельного кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст.8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п.5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У відповідності зі ст.48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п.5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект", яка міститься в листі №752 від 24.11.2020, та доданого до нього фрагменту публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв.13;22 Мостівського лісництва ДП «Веселинівський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів станом на 01.01.2014, земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 площею 5,6 га накладається на землі лісового фонду (т.1 арк.58-58)

За інформацією Державного підприємства «Веселинівське лісове господарство», яка міститься у листі №258 від 23.12.2021,земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею перебуває в постійному користуванні ДП «Веселинівське ЛГ»,розташована в кварталі 22 Мостівського лісництва і станом на 25.11.2020 та на даний час входить в межі земель державного лісового фонду, що підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства. ДП «Веселинівське ЛГ» погодження на зміну цільового призначення, добровільної відмови, згоди на вилучення або відведення у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам не надавалось (т.1 арк.60-63).

У листі №1122 від 13.12.2021 Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, перебувала та перебуває у складі земель постійного користування ДП «Веселинівське лісове господарство» (в межах кварталу №22 Мостівського лісництва). Право постійного користування земельною ділянкою цього підприємства відбувається на підставі Державного акта на право користування землею, виданого 26.03.1996 №15 та на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення цих земельних ділянок у комунальну власність, будь-яким фізичним або юридичним особам, зміни цільового призначення ділянок лісогосподарського призначення, а також вилучення їх зі складу земель «Веселинівське ЛГ» на розгляд та погодження до Управління не надходило і відповідно висновки про погодження будь-якої документації Управлінням не надавались. Не розглядалася та не погоджувалася і відмова від користування цією ділянкою (т.1 арк.64,65).

За даними геопорталу «Ліси України» - веб ресурсу надання публічного та авторизованого доступу користувачам до інформації про ліси України (за посиланням https://forestry.org.ua/), Національної кадастрової системи та інформації ДП «Веселинівське лісове госопдасртво», земельна ділянка з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 розташована в кварталі 22, з усіх боків оточена лісовим масивом та засаджена лісовими культурами (т.1 арк.66-68).

Таким чином, спірна земельна ділянка на час її реєстрації у Державному земельному кадастрі та передачі у комунальну власність, належить до земель державного лісового фонду.

Враховуючи зазначене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.12.2019 №11749/0/14-19-СГ та від 25.11.2020 №9-ОТГ та рішення Мостівської сільської ради від 11.02.2021 №8 прийняті з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст. 79-l Земельного кодексу України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

У відповідності до частини 1 статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Приписами частини 2, 5 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок здійснюється (серед іншого) у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Слід зазначити, що частиною 5 ст.116 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2, 8 ст.20 Земельного Кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводилася органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймали рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебували у державній чи комунальній власності, здійснювалося за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статей 57, 59 Лісового Кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом.

Частинами другою статті 149 Земельного Кодексу України було визначено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.

За приписами ч.9 ст.149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 статті 27 Лісового Кодексу України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Згідно із пунктом 4 статті 31 Лісового Кодексу України обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Вилучення спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, за інформацією Кабінету Міністрів України від 22.11.2021 №37844/0/2-21, яка була надана на запит прокуратури від 18.11.2021 за №15/1-1546ВИХ-21, рішень про припинення права постійного користування державному підприємству «Веселинівське лісове господарство», відведення, погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалося (т.1 арк.69-70).

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації, яка міститься у листі №05-67/4655/5-21 від 24.11.2021, головою облдержадміністрації розпорядження про вилучення з постійного користування ДП «Веселинівське лісове господарство» земельної ділянки з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 Мостівського лісництва або припинення права постійного користування підприємства цією земельною ділянкою, а також про зміну її цільового призначення не видавались (т.1 арк.76).

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора, що оскаржуваними наказами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській

області від 12.12.2019 №11749/0/14-19-СГ, від 25.11.2020 №9-ОТГ та рішенням Мостівської сільської ради від 11.02.2021 №8, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - Держави в ocoбi Кабінету Міністрів України та постійного землекористувача ДП «Веселинівське лісове господарство» спірну земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення.

За змістом ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".

Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.

Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене вище, вимоги прокурора про витребування земельної ділянки площею 5,5646 га з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (вул.Адміральська, 22, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54001, код ЄДРПОУ 00022579) від Мостівської сільської ради (вул.Степова, 11, с.Мостове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56470, код ЄДРПОУ 04375033) земельну ділянку площею 5,5646 га з кадастровим номером 4822783500:15:000:0085, розташовану в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

3. Стягнути з Мостівської сільської ради (вул.Степова, 11, с.Мостове, Вознесенський район, Миколаївська область, 56470, код ЄДРПОУ 04375033) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.01.2025.

Суддя Н.О. Семенчук